Рішення № 107269153, 24.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року Справа № 160/14104/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно не виконання обов`язку з нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації розрахованої за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» за невчасно отримані та неотримані суми пенсійних виплат, як частини доходу, за період невиплати з 26.01.2016 по дату фактичної виплати усієї суми пенсії, при нарахуванні та виплаті пенсії з моменту поновлення таких виплат, з 26.01.2016 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсації розрахованої за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», за невчасно отримані та неотримані суми пенсійних виплат, як частини доходу, за період невиплати, з 26.01.2016 року по дату фактичної виплати усієї суми пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона проживала в Україні (була зареєстрована) за адресою: АДРЕСА_1 , надалі виїхала до Держави Ізраїль, де зараз перебуває на консульському обліку в посольстві України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2020р. у справі №160/10266/20 було частково задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , з моменту припинення, а саме: починаючи з 26.01.2016 року.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року по справі № 160/17745/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням положень ст.ст. 27, 28, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 26.01.2016р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

ОСОБА_1 зверталась до управління Пенсійного фонду із вимогою здійснити їй компенсацію втрати частини доходів відповідно до чинного законодавства, розрахованої за нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р. «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Проте, листами від 30.08.2022р. № 26173-19222/Р-01/8-0400/22 та № 26176-19195/Б-01/8-0400/22 відповідач відмовив позивачу у здійснені їй компенсації втрати частини доходів, пояснюючи це тим, що відсутнє рішення суду про зобов`язання здійснити виплату такої компенсації пенсіонерці.

Позивач вважає таку бездіяльність пенсійного органу протиправною, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 року відкрито провадження у справі №160/14104/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, безповідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

12.10.2022 року до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІП) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 (далі Порядок № 159).

Відповідно до вищезазначеного Закону та Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін.

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІП, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). 2050-ІП, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Строки виплати пенсії встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-ГУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон України № 1058-ІУ), відповідно до частини 1 статті 47 якого пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

За змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків.

Вказує, що 05.05.2022 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України надійшло рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року з набранням законної сили. Пенсію позивачу було перераховано з 26.01.2016 року та нараховано доплату, яка виплачена в липні 2022 року, про що позивач була повідомлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області від 30.08.2022 року.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що Головним управлінням не було порушено строків виплати пенсії позивачу.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Крім того, представник відповідача зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків. Відповідно до статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок кошті передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

24 жовтня 2022 року від представника позивача засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон, наявною у справі.

З 2010 року ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, виплата якої була припинена пенсійним органом в 2016 році, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 р. у справі №160/10266/20 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та, зокрема, зобов`язано відділ з питань призначення та перерахунків пенсії № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії громадянці України ОСОБА_1 з моменту припинення, а саме з 26.01.2016 року, що підтверджується копією відповідного судового рішення

Дане судове рішення набрало законної сили 04.12.2020 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 р. у справі №160/17745/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із врахуванням положень ст.ст. 27, 28, 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 26.01.2016 р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Вказане рішення суду набрало законної сили 17 лютого 2022 року.

ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі зверненнями від 01.08.2022 року щодо здійснення їй компенсації втрати частини доходів.

Листами від 30.08.2022р. № 26173-19222/Р-01/8-0400/22 та № 26176-19195/Б-01/8-0400/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії відповідно до покладених судом зобов`язань.

На виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату, яка виплачена в липні 2022 року.

У зв`язку з тим, що покладені судом зобов`язання виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернулася із даним позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного встановлено, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.10.2011 № 6-38цс-11, від 18.11.2014 № 21-518а14, від 11.07.2017 № 21-2003а16, постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany").

Остаточний розрахунок з позивачем відбувся у липні 2022 року.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" має право на компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії, яка була виплачена у липні 2022 року.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно доп. 5 ч. 1ст. 244Кодексуадміністративного судочинства Українипід часухвалення рішення суд вирішує питаннясудових витрат.

Напідставіст. 139 Кодексуадміністративного судочинства Українисудвважає за необхідне присудити на користь позивачаза рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській областіпонесенісудові витратиу розмірі992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 26.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 26.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник