Рішення № 107264465, 01.11.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2022м. ХарківСправа № 922/4129/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Жирний О.С.

відповідача - Юркова Т.С.

третьої особи - Будник К.А.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", в якому просило стягнути з відповідача 788983913,83 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 108011558,61 грн. пені, 9587603,17 грн. 3% річних, 25394125,38 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором транспортування природного газу № 1512000744 від 17.12.2015 щодо оплати послуг балансування.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.06.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2022 рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022 для розгляду справи визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2022 справа №922/4129/19 прийнята на новий розгляд та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Позивачу, відповідачу та третій особі запропоновано надати суду письмові пояснення у справі з врахуванням постанови Верховного Суду від 16.06.2022 з наданням можливих доказів в обґрунтування своїх доводів.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідачем суду були подані письмові пояснення, в яких він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, вказує на те, що газорозподільні мережі не входять в зону балансування оператора ГТС, що виключає покладання відповідальності за небаланси на оператора ГРМ. Балансування газотранспортної системи, поряд з іншими діями, є складовою частиною передбачених технічним регламентом робіт по експлуатації, і відповідно до Закону є обов`язком оператора ГТС, а не послугами іншим особам; у оператора ГТС відсутні підстави/необхідність для надання послуг балансування; позивач не здійснив алокацію звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування не є алокацією, а іншим документом; позивач не здійснив фізичне балансування. Відсутність у матеріалах справи документального підтвердження відхилень функціонування газотранспортної системи від її звичайного рівня функціонування внаслідок недотримання замовниками своїх підтверджених номінацій, що для оператора ГТС - АТ Укртрансгаз є єдиною підставою для надання послуг балансування, слугує обґрунтованими підставами вважати фіктивними надані АТ Укртрансгаз акти про надані послуги балансування, такими, що оформлені без фактичного надання послуги. Вказане свідчить про те, що АТ Харківгаз не замовляв послуги балансування у АТ Укртрансгаз, а в останнього були відсутні підстави для надання такої послуги, а тому односторонні акти наданих послух містять недостовірні дані; позивач не довів понесення ним обґрунтованих та реальних витрат на балансування - доказів, які підтверджують розмір витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, матеріали справи не містять, як і доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між понесеними позивачем витратами та діями відповідача; природа вартості природного газу, яку намагається стягнути АТ Укртрансгаз є невизначеною ні щодо власника природного газу, ні щодо його вартості, та не підлягає стягненню за договором № 1512000744 від 17.12.2015; позивач формує подвійну оплату та надає фіктивну послугу; позивач зловживаючи монопольним становищем необґрунтовано завищив базову ціну газу - інформація, яка розміщена на офіційному сайті ТБ Українська енергетична біржа (https://www.ueex.com.ua), свідчить про те, що середньозважена вартість реалізації природного газу НАК Нафтогаз України АТ Укртрансгаз для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування згідно договорів про закупівлю природного газу, є суттєво більшою, у порівнянні зі середньозваженою вартістю реалізації природного газу на ТБ Українська енергетична біржа. Відтак, дії позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування, та рахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків передбачених умовами договору та нормами Кодексу ГТС, правил балансування визначених Законом України Про ринок природного газу, відсутність обґрунтування реальних витрат, що в свою чергу унеможливило своєчасного самостійного врегулювання небалансу відповідачем. Таким чином, ціна природного газу сформована позивачем в односторонньому порядку, без підтвердження закупівлі природного для надання послуг балансування та понесених затрат на закупівлю природного газу за період липень 2018р. - лютий 2019р. що є складовою базової ціни газу, відсутня інформація за первинними бухгалтерськими документами стосовно фактичної наявності у позивача ресурсу природного газу, призначеного саме для забезпечення балансування у місяцях фактичного надання відповідачу послуг балансування. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про формування базової ціни, яка застосовувалась під час розрахунку заборгованості. Позивачем не надано доказів здійснення за власний рахунок закупівлі природного газу за період липень 2018р. - лютий 2019р. для забезпечення власних виробничо-технологічних витрат та власних потреб, а також не наведено розрахунку, яким чином сформована базова ціна, яка розміщена на офіційному сайті АТ "Укртрансгаз"; предмет договору транспортування сторонами повністю не узгоджений та позивачем не надано доказів здійснення транспортування об`ємів газу, за які намагається стягнути послуги балансування; газ, який передається у газорозподільчі мережі, оператору ГТС на праві власності не належить, відтак, права позивача не можуть бути порушені втратою природного газу відповідачем при його транспортуванні у своїх мережах, оскільки це була б втрата вантажу (газу) постачальника, а не позивача; послуга балансування не є послугою, яка може надаватись на підставі укладеного договору транспортування. Отже, відповідач вважає, що позивач жодних послуг відповідачу не надавав, а балансування газотранспортної системи не є послугами, які надані відповідачу.

Третьою особою до суду були подані письмові пояснення, в яких остання вважає вимоги позивача правомірними.

Відповідачем до суду була подана заява, в якій він просить суд у разі задоволення позовної заяви відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/4129/19 на рік. В обґрунтування поданої заяви, відповідач, зокрема, вказує на те, що на даний час існує об`єктивна причина для врегулювання заборгованості, яка є предметом у справі №922/4129/19, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". На даний час вирішується питання включення АТ Харківгаз до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Окремо відповідач зазначає, що Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні на території України запроваджено воєнний стан. Загальновідомо, що активні бойові дії відбувалися та відбуваються на території Харківської області, що у значній мірі ускладнює нормальне функціонування підприємства відповідача. АТ Харківгаз забезпечує газом споживачів області і є одним з провідних серед підприємств нафтогазової галузі України з розподілу природного газу. Від безперебійної роботи АТ Харківгаз безпосередньо залежить населення Харківської області, лікарні, дитячі будинки, доми інвалідів, промислові підприємства, бюджетні установи та інші. Першочерговими завданнями АТ Харківгаз залишається технічне обслуговування та експлуатація газопроводів, розподіл природного газу споживачам Харківської області, своєчасні виїзди за аварійними заявками, ліквідація, локалізація аварійних ситуацій, посилений нагляд за станом газорозподільної системи Харківської області задля забезпечення їх схоронності, встановлення та заміна газових приладів, технічне обслуговування, ремонт газового обладнання, повірка газових лічильників, що потребує значних людських та фінансових ресурсів. Наразі, в умовах воєнного стану, через збільшення дебіторської заборгованості населення та юридичних осіб перед АТ Харківгаз, припинення діяльності крупними промисловими підприємствами, зменшення обсягу розподілу та дефіцитом обігових коштів проглядається тенденція до зменшення дохідної частини від діяльності підприємства відповідача, що ставить в залежність своєчасність виконання АТ Харківгаз власних зобов`язань. При цьому, витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи Харківської області залишається константою. З метою виконання основних першочергових функцій підприємство відповідача продовжує здійснювати придбання матеріалів, пального, ремонтних матеріалів, тощо. Також АТ Харківгаз долучилося до захисту країни, а саме, з метою укріплення сил територіальної оборони надаються транспортні засоби, виконуються замовлення по забезпеченню необхідними речами. Крім того, відповідач вказує на те, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні забезпечить виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю порушить господарську діяльність АТ Харківгаз і може призвести до його банкрутства. За рік відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області дана заборгованість зможе бути врегульована відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу та господарська діяльність Товариства не буде зупинятись, відповідно буде наявна реальна можливість виконати судове рішення на користь АТ Укртрансгаз.

Позивачем до суду були подані заперечення на вказану заяву відповідача, в яких позивач проти задоволення заяви заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні. Зокрема, вказував на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про можливість погашення заборгованості останнього перед позивачем в період на який запитується відстрочення рішення суду, а також не підтверджено належними та допустимими доказами вжиття АТ Харківгаз заходів спрямованих на врегулювання питання заборгованості перед позивачем в рамках Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу. Позиція відповідача відносно того, що заходи з примусового виконання рішення суду призведуть до зупинення діяльності підприємства чи його банкрутство є надуманою. Позиція АТ Харківгаз про те, що діяльність відповідача може бути під загрозою внаслідок примусового виконання рішення суду, суперечить всім принципам судочинства, встановленим в Україні. Разом з тим, усі ризики пов`язані з примусовим виконанням рішення суду покладаються на відповідача і не повинні порушувати права інших господарюючих суб`єктів, як належним чином виконують свої зобов`язання та користуються правами передбаченими законодавством України. Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення. Крім того, АТ Укртрансгаз вважає, що відповідачем не надано доказів, які б могли підтвердити виняткові обставини в контексті розгляду даної заяви для її задоволення, оскільки показники, які зазначені у фінансовій звітності відповідача, є результатом його господарської діяльності, а відповідно таке підприємство має самостійно нести відповідальність за неналежне планування своєї господарської діяльності та не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, передбачену законодавством України. Крім того позивач зауважує, що на АТ Укртрансгаз покладено суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб`єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, надійного та безпечного функціонування Єдиної газотранспортної системи України, а також забезпечення транзиту газу за міждержавними угодами. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, АТ Укртрансгаз входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави від 03.11.2020 №999 (зі змінами та доповненнями), АТ Укртрансгаз, як суб`єкт господарювання державного сектору економіки та підприємство паливно-енергетичного комплексу, що здійснює діяльність з транспортування природного газу магістральними газопроводами і зберігання природного газу у підземних газосховищах, віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. У свою чергу, під енергетичною безпекою держави розуміється здатність держави в особі її органів управління забезпечити кінцевих споживачів природним газом в необхідному обсязі та належної якості у звичайних умовах, а також під час дії дестабілізуючих факторів (надзвичайних ситуацій) внутрішнього чи зовнішнього характеру у межах гарантованого покриття мінімального обсягу найважливіших потреб країни, окремих її районів, міст, селищ чи об`єктів у паливно-енергетичних ресурсах. Відстрочення виконання рішення суду унеможливить виконання АТ Укртрансгаз покладених на нього функцій та спричинить ризики у вигляді зриву опалювального сезону та розриву відносин з іноземними контрагентами та за міждержавними угодам. АТ Укртрансгаз є одним з найбільших платників податків в Україні та відповідно до положень ст. 67 Конституції України зобов`язане сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В умовах воєнного стану безперебійна сплата податків забезпечує наповнення місцевих бюджетів, підтримку ЗСУ і держави в цілому, недоотримання коштів, в тому числі від АТ Харківгаз створює ризик невиконання податкових зобов`язань з боку АТ Укртрансгаз.

У судовому засіданні 01.11.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Проти гадання відстрочки виконання рішення суду заперечував.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні. У разі задоволення позовних вимог просив суд задовольнити заяву про надання відстрочки виконання рішення суду.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

АТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ Харківгаз (замовник) 17.12.2015 уклали Договір транспортування природного газу №1512000744, згідно з пунктом 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно з пунктом 2.3 Договору, послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням Додатка 1 (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (транспортування) до цього договору.

Відповідно до пункту 2.5 Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. (пункт 2.6 Договору).

Згідно з пунктом 2.7 Договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено обов`язок оператора, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 3.2 Договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 4.1 Договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладання цього договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.

Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (пункт 5.1. Договору).

За змістом пункту 5.4 Договору окремим Додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.

На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) (пункт 5.5. Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з Додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).

За умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.

Розділом ІХ договору врегульовано порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.

Відповідно до пункту 9.1 Договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х QБГ, де: БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (пункт 9.2 Договору).

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3. Договору).

Згідно з пунктом 9.4 Договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Відповідно до пункту 9.5. Договору розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього Договору, визначається за даними оператора.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг.

Згідно з пунктом 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Пунктом 11.5 Договору передбачено, що оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2, 13.5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 Договору).

Пункт 17.3. Договору встановлює, що у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.

Сторони 29.11.2017 уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою, зокрема, пункт Договору виклали у такій редакції (застосовується до відносин сторін з 29.12.2016): оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних у абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

За твердженням позивача, ним, як оператором ГТС, здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу: у липні 2018 року в обсязі 554,092 тис.куб.м, у серпні 2018 року в обсязі 1398,260 тис.куб.м, у вересні 2018 року в обсязі 1270,851 тис. куб.м, у жовтні 2018 року в обсязі 1811,656 тис.куб.м, у листопаді 2018 року в обсязі 10001,311 тис.куб.м, у грудні 2018 року в обсязі 13514,283 тис.куб.м, у січні 2019 року в обсязі 18550,737 тис. куб.м та у лютому 2019 року в обсязі 15059,922 тис.куб.м, що відображено в актах надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунках вартості послуг балансування та звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).

У зв`язку із нездійсненням АТ Харківгаз заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за період липень 2018 - лютий 2019 роки в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 788983 913,83 грн., про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг: №07-18-1512000744 - Баланс від 31.07.2018, №08-18-1512000744 - Баланс від 31.08.2018, №09-18-1512000744 - Баланс від 30.09.2018, №10-18-1512000744 - Баланс від 31.10.2018, №11-18-1512000744 - Баланс від 30.11.2018, №12-18-1512000744 - Баланс від 31.12.2018 (коригуючий акт №12-18-1512000744 - Баланс/Кор. від 26.02.2019 до акту від 31.12.2018), №01-19-1512000744 - Баланс від 31.01.2019, №02-19-1512000744 - Баланс від 28.02.2019, які надіслано відповідачу разом з рахунками на оплату, розрахунками вартості послуг та звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування.

На підтвердження негативних місячних небалансів позивач надав до матеріалів справи копії актів надання послуг балансування обсягів природного газу за період липень - грудень 2018 року та січень - лютий 2019 року, складені ним в односторонньому порядку; копії розрахунків вартості послуг балансування та рахунків на оплату таких послуг за спірний період; копії звітів по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (оператору газорозподільних мереж); копії звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Харківгаз між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів).

Як стверджує позивач, з моменту отримання відповідачем актів про надання послуг балансування, рахунків на їх оплату та звітів по точках входу/виходу у відповідача згідно з п. 9.4 договору та п. 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС, у відповідача виникли зобов`язання з оплати таких послуг у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання зазначених документів.

Однак, відповідач у встановлений договором строк не оплатив та продовжує не оплачувати позивачу заборгованість за послуги балансування на загальну суму 788983913,83 грн., чим порушує права і інтереси позивача.

Враховуючи наявність у відповідача несплаченого боргу за надані позивачем послуги балансування природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 108011558,61 грн., 3% річних у розмірі 9587603,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 25394125,38 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1-4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В пункті 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.

Згідно з пунктом 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

З аналізу наведених норм чинного законодавства, транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

В ході розгляду справи суд встановив, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору транспортування природного газу №1512000744 від 17 грудня 2015 року позивач (оператор) надає відповідачу (замовнику) послуги транспортування природного газу.

Пунктом 4 статті 22 Закону України Про ринок природного газу визначено, що з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Згідно з частиною 2 статті 35 Закону України Про ринок природного газу розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.

Відповідно до пункти 19 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації. Портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу.

Замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування).

Пунктом 3 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.

Відповідно до розділу 1 Кодексу ГТС небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

За умовами пункту 2 розділу XIII Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Згідно з пунктами 1-4 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Пунктами 1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов`язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Згідно з пунктами 1-4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи та яка складається з ціни закупівлі природного газу і витрат на транспортування і зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця у строк до 10-го числа поточного місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. При цьому БЦГ повинна бути визначена у гривнях за тисячу метрів кубічних та у гривнях за кВт·год (інформаційно). При розрахунку вартості послуг балансування використовується БЦГ, виражена у гривнях за тисячу метрів кубічних. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів.

Таким чином, саме односторонні акти про надання послуг балансування (разом із рахунками на оплату та звітами по точках входу/виходу замовника послуг транспортування) фіксують визначений за результатами процедури алокації обсяг небалансу замовника послуг транспортування, містять розрахунок вартості наданих послуг балансування та кореспондують обов`язку замовника послуг транспортування здійснити оплату наданих послуг у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів.

АТ Укртрансгаз надало АТ Харківгаз послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 788983913,83 грн., про що було оформлено односторонні акти про надання таких послуг №07-18-1512000744 - Баланс від 31.07.2018, №08-18-1512000744 - Баланс від 31.08.2018, №09-18-1512000744 - Баланс від 30.09.2018, №10-18-1512000744 - Баланс від 31.10.2018, №11-18-1512000744 - Баланс від 30.11.2018, №12-18-1512000744 - Баланс від 31.12.2018 (коригуючий акт №12-18-1512000744 - Баланс/Кор. від 26.02.2019 до акту від 31.12.2018), №01-19-1512000744 - Баланс від 31.01.2019, №02-19-1512000744 - Баланс від 28.02.2019, які надіслано відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу, які було отримано відповідачем.

В силу положень п. 4.1 договору № 1512000744 від 17 грудня 2015 року відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п. 9.4 договору).

У відповідності із статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Позивачем, на підтвердження реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов`язаних з цим витрат до суду надані копії договорів про закупівлю природного газу в АТ НАК Нафтогаз України, ТзОВ ЕРУ Трейдінг, актів приймання-передачі природного газу від продавців, актів приймання-передачі природного газу при закачуванні та відборі природного газу з підземних сховищ. Водночас, відповідач не спростував належними та допустимими доказами факту виникнення у нього небалансів за період липень-грудень 2018 та січень-лютий 2019. Відповідач жодним чином не спростував доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за послуги балансування природного газу, заявлених до стягнення сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, не надавав суду власного контрозрахунку.

У питанні транспортування газу як продукції існує різниця між наданням послуг з транспортування природного газу та перевезення газу як вантажу, у зв`язку з чим такі правовідносини мають різну правову природу.

Предметом укладеного між сторонами договору №1512000744 від 17 грудня 2015 року, який є підставою позовних вимог по даній справі, є послуги транспортування природного газу (п.2.1 договору).

Згідно з преамбулою договору при його укладенні сторони керувались Законом України Про ринок природного газу та Кодексом газотранспортної системи, які є спеціальними нормативними актами у цій сфері.

Вище суд посилався на пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, де зазначено, щодоговір транспортування це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги)

Пунктом 2.3 договору 1512000744 від 17.12.2015 року визначено перелік послуг, які можуть бути надані Замовнику за цим договором: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі балансування).

З наведеного слідує, що укладений між сторонами у даній справі договір транспортування природного газу за своєю правовою природою є договором про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.

Згідно з ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15.07.2022, справа № 921/184/21, Верховний суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив наступне:

9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, вбачає підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи № 920/206/19, від 23.07.2020 зі справи № 920/180/19, від 08.12.2021 зі справи № 904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення статей 306, 307, 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.

З огляду на вищевказане, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що укладений між сторонами договір транспортування природного газу №1512000744 від 17 грудня 2015 року є договором перевезення.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що відсутність додатків № 1, 2 до спірного договору вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору.

По цьому питанню Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.02.2022, справа №918/450/20, зазначив таке.

9.14. ….відсутність відповідних додатків, які самі сторони в Договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов`язковими, а, отже, й істотними в контексті предмета Договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

9.15. Водночас, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18.

Матеріали справи не містять доказів про оплату відповідачем послуг балансування обсягів природного газу, наданих позивачем за період липень-грудень 2018 та січень-лютий 2019 на підставі договору транспортування природного газу №1512000744 від 17 грудня 2015 року на загальну суму 788983913,83 грн.

Зважаючи на викладене, суд констатує наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 788983913,83 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки оплати послуг балансування обсягів природного газу, визначені п.п. 4.1, 9.4 договору № 1512000744 від 17 грудня 2015 року, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 108011558,61 грн., 3% річних у розмірі 9587603,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 25394125,38 грн.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду встановлений факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг балансування обсягів природного газу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 108011558,61 грн., 3% річних у розмірі 9587603,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25394125,38 грн. за визначений позивачем період.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем до суду подано заяву про відстрочення виконання рішення суду.

Розглядаючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Таким чином, відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує надання відстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Отже, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, надати відстрочку виконання рішення, ухвали, постанови.

У відповідності до частини 2статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд звертає увагу відповідача також і на ту обставину, що скрутне фінансове становище та збитковість діяльності не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та належного планування власної діяльності, в тому числі й в частині своєчасного і належного стягнення дебіторської заборгованості.

Такий стан справ боржника є одним із можливих ризиків діяльності Товариства, а погіршення економічної ситуації в Україні через пандемію коронавірусної інфекції, збройну агресію російської федерації, введення військового стану в рівній мірі впливає на всіх суб`єктів господарювання: як на відповідача, так і на позивача, який входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і енергетичної безпеки держави (постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2015 №83, від 03.11.2020 №999).

Крім того, суд зважає, що належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання на 12 місяців боржником не надано, а згоди стягувача на відстрочення виконання рішення суду не отримано.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на положення ст. 4 Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу щодо можливості врегулювання заборгованості перед позивачем за рахунок коштів Державного бюджету України, позаяк Товариством не подано належних доказів, які б свідчили про вжиття заходів, спрямованих на врегулювання вказаної заборгованості відповідно до приписів означеного Закону.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, дослідивши заяву відповідача, оцінивши подані на її підтвердження докази у відповідності до статті 86 ГПК України, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем, не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами наявності виняткових та виключних обставин, які б істотно утруднювали чи робили неможливим виконання рішення суду у даній справі та, беручи до уваги те, що як встановлено під час розгляду даної справи відповідачем неналежно виконуються власні зобов`язання перед позивачем у спірних правовідносинах ще з липня 2018 року, тобто вже більше чотирьох років, надання додаткової відстрочки ще на один рік буде порушувати принципи співмірності, пропорційності та порушуватиме розумний баланс між інтересами сторін.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) - 788983913,83 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 108011558,61 грн. пені, 9587603,17 грн. 3% річних, 25394125,38 грн. інфляційних втрат та 672350,00 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про відстрочку виконання рішення суду - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801).

Відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 03359500).

Третя особа, якане заявляє самостійних вимог щодо предмету на сторогі позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Повне рішення підписано 11 листопада 2022 року.

СуддяО.В. Погорелова