Рішення № 107259736, 01.11.2022, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/638/22

2/179/453/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2022 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Ахтієвої Р.С.

позивача ОСОБА_1

справа № 179/638/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах її неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , третя особа - Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРЗ №276968, реєстраційний №1125, виданого Магдалинівською державною нотаріальною конторою 13.11.2012 року.

У зазначеному житловому будинку зареєстровано шість осіб - позивач, як власник житла, його племінниця ОСОБА_4 з її двома неповнолітніми синами - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_6 (дядько позивача) та його дружина - ОСОБА_8 (тітка позивача).

Протягом останніх двох років відповідачі у вказаному житловому будинку лише зареєстровані, а фактично в ньому не проживають без поважних причин, тобто з 2020 року, оскільки добровільно за власним волевиявленням залишили своє місце реєстрації і виїхали на інше постійне місце проживання, а за своїм зареєстрованим місцем проживання безпричинно не з`являються. Також відповідачі не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, їх особистих речей в будинку не має. Позивач, будучи одиноким хворим пенсіонером похилого віку не може оформити субсидію через реєстрацію відповідачів у його житловому будинку.

З боку позивача ніяких перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачам не вчинялись. У близьких родинних відносинах із відповідачами він не перебуває, вони не є членами його сім`ї. Фактичне місце проживання відповідачів позивачу не відомо, добровільно зніматись з реєстрації відповідачі не бажають, чим чинять йому, як власнику житла перешкоди в користуванні його житловим будинком, оскільки він позбавлений можливості отримувати житлові соціальні пільги та вимушений нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг. Домовленості про збереження за відповідачами місце реєстрації немає.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14.07.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачам запропоновано подати відзив на позов.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з її смертю.

Ухвалою суду від 22.09.2022 року замінено первісного відповідача ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на належних відповідачів - ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзивів на позовну заяву від них не надходило.

Представник третьої особи - Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та прийняти рішення відповідно до норм Закону.

Вислухав пояснення позивача, допитавши свідків та дослідивши надані письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь -які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об`єктом права власності може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира, як то передбачено ст.ст. 379, 382 ЦК України.

Відповідно до частини 3 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Підстави позбавлення члена сім`ї права користування жилим приміщенням, яке належить громадянинові на праві власності, визначені ст. 405 ЦК України.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.11.2012 року (реєстровий №1125) державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Мирною А.М. (а.с.7).

Позивач зареєстрований та мешкає у вказаному будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідок виконавчого комітету Магдалиінвської селищної ради та копії домової книги, разом з позивачем у зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 та її малолітні сини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-13, 18, 29-33).

Згідно акту про встановлення факту проживання від 15.06.2022 року, складеного депутатом Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області Асатрян К.С. у присутності сусідів-свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , встановлено, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 та її двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , але не проживають з 2020 року, так як добровільно залишили своє місце реєстрації (а.с. 17).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою позивача. Позивач у своєму будинку мешкає один. Раніше у будинку також мешкали діти разом з матір`ю, однак приблизно 2,5 років тому вони поїхали і з того часу позивач мешкає один.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом позивача. Підтвердив, що приблизно два роки позивач мешкає у будинку один. В будинку позивача зареєстровані дядько, тітка позивача ( ОСОБА_13 ), двоє дітей та мати цих дітей, але вони там не бувають і зараз їх не має. Недавно були діти з батьком, трішки побули і поїхали. Ращіпіїв він не бачив приблизно 2 роки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є членами сім`ї позивача, з 2020 року фактично не користуються та не проживають у будинку за адресою АДРЕСА_1 , а також судом не встановлено поважних причин їхньої відсутності за вказаною адресою.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування зазначеним будинком, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що мати малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.76).

Батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно свідоцтва про народження дитини є ОСОБА_2 (а.с.88).

Батько малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у свідоцтві про народження записаний на підставі ст.135 СК України, що підтверджується витягом з актового запису про народження дитини (а.с.91).

Згідно рішення виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 09.09.2022 року, малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини-сироти та наказом служби у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 05.09.2022 року №01-05/29 тимчасово влаштовано на проживання в сім`ю родичів (дядька) ОСОБА_4 (а.с.87).

Суд вважає за необхідне зазначити, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства" від 13 травня 2003 року, та рішення ЄСПЛ у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" від 02 грудня 2010 року).

Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Права малолітньої дитини на проживання у житловому приміщенні є похідними від права батьків (або одного з них). Причини непроживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 СК України).

У відповідності до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Не можна вважати неповажною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Отже, малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не можуть самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт їх непроживання у спірному будинку не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним житлом.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 має статус дитини-сироти.

Згідно до положень ст. 32 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивача підлягає сплаті судовий збір у сумі 496,20 грн. у рівних частках - по 248,10 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 248,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 248,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання АДРЕСА_4 .

Третя особа: Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338405, юридична адреса: 51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул.Центральна, 32.

Повний текст рішення суду виготовлений 07.11.2022 року.

Суддя О.Ю.Кравченко