Рішення № 107240022, 10.11.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 р. № 400/4331/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв,54020, про:визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови позивачці у зарахуванні страхового стажу періоду роботи з 1985 року по 1992 рік у АТ "Бурлюк" розташованого на території АР Крим;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 1985 року по 1992 рік у АТ "Бурлюк" розташованого на території АР Крим, згiдно уточнюючої довiдки вiд 11.10.2021р. за №01-4/250.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на викладену в листі від 04.01.2022 № 42-17196/Ч-02/8-14002/22 відмову відповідача у зарахуванні до її трудового стажу спірного періоду та неприйняття відповідачем уточнюючої довідки від 11.10.2021р. за №01-4/250, виданої АТ "Бурлюк" розташованого на території АР Крим, для підтвердження трудового стажу позивача за період роботи з 1985 року по 1992 рік, оскільки така довідка видана підприємством розташованим на території, не підконтрольній українській владі та відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсними та не створюють будь-яких правових наслідків.

Ухвалою від 03.10.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно поданої довідки від 11.10.2021р. за №01-4/250, що видано АТ "Бурлюк" розташованого на території АР Крим, через відсутність будь-яких законних підстав застосування довідки, виданої підприємством, розташованим на тимчасово окупованій території.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) з 12.10.2021.

В листі від 04.01.2022 № 42-17196/Ч-02/8-14002/22 відповідачем зазначено, що стаж за період роботи з 1985 року по 1992 рік в АТ "Бурлюк" не враховано при призначенні пенсії, оскільки уточнююча довідка від 11.10.2021р. за №01-4/250 видана підприємством, що знаходиться на території Автономної Республіки Крим, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є недійсними та не створюють будь-яких правових наслідків.

Отже, спірними періодами стажу позивача, в зарахуванні яких позивачу відмовлено, є період роботи з 1985 року по 1992 рік в АТ "Бурлюк".

Надана до позовної заяви копія трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 містить записи про трудову діяльність позивача за спірний період.

Також, позивачем надано уточнюючу довідку за №01-4/250 від 11.10.2021р, виданої АТ "Бурлюк", в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Акціонерному товаристві "Бурлюк" та отримувала заробітну плату з січня 1985 року по березень 1992 року включно.

Таким чином, інформація щодо спірного періоду роботи позивача, зазначена в трудовій книжці, збігається з інформацією зазначеною в уточнюючій довідці.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи ("намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Неможливість проведення перевірки довідок та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.

Суд зазначає, що неврахування довідок, які видані підприємством з непідконтрольної території, буде порушувати конституційне право позивача на отримання пенсії, а тому не погоджується з доводами відповідача, що зазначені довідки не є допустимими доказами.

Відповідачем не спростовані відомості, які зазначені в довідках та у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працювала або періоди її роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими недоліками, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав у незарахуванні до старахового стажу періоду роботи з 1985 по 1992 рік на АТ "Бурлюк" згідно довідки від 11.10.2021 № 01-4/250 виданої АТ "Бурлюк".

На підставі наведеного позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.

2.Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159), щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) у зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 1985 року по 1992 рік у АТ "Бурлюк" .

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до загального страхового стажу період роботи з 1985 року по 1992 рік у АТ "Бурлюк" розташованого на території АР Крим, згiдно уточнюючої довiдки вiд 11.10.2021р. за №01-4/250 виданої АТ "Бурлюк".

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 992,40 грн., сплачений відповідно до квитанції від 24.09.2022 року №8363-7394-6899-3310.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар