Рішення № 107238983, 10.11.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 року Справа№200/19525/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у письмову провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) про

визнання протиправними дій щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 кадастровий номер 1420981000:02:045:0012, оформленої листом від 09.12.2021 №2548/01-18;

скасування рішення від 24.11.2021 №8/13-400 Про включення земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах та надання дозволу на розробку документації із землеустрою з метою продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону в частині включення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1420981000:02:045:0012;

зобов`язання затвердити проект проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 кадастровий номер 1420981000:02:045:0012 для ведення особистого селянського господарства і передати її у власність,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за наслідком розробки проекту землеустрою неодноразово звертався до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою. Вказує, що висновком ГУ Держгеокадастру погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність позивачу. Враховуючи вказане, оскільки проект землеустрою погоджений відповідним висновком (тобто, засвідчено факт відповідності положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації), то відповідач, фактично, був зобов`язаний затвердити поданий йому проект землеустрою. Так, за наслідком розгляду відповідачем клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою, листом відмовлено у затвердженні з підстав того, що бажану до відведення земельну ділянку на підставі рішення відповідача від 24.11.2021 №8/13-400 включено до переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах. Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Вказує, що жодного рішення Соледарська міська рада про затвердження проекту землеустрою чи відмову в затвердженні не було прийнято, що суперечить земельному кодексу (на сесії ради жодного рішення щодо затвердження чи відмови у затвердженні не приймалось). Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, жодних доказів не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 03 лютого 2022 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 03 березня 2022 року о 10:00 год.

У зв`язку з бойовими діями в Донецькій області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, судове засідання по справі не відбулось, оскільки згідно повідомлення на сайті Донецького окружного адміністративного суду справу знято з розгляду.

Ухвалою суду від 03 червня 2022 року відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року призначено розгляд справи по суті; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.

Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Дослідивши подані до суду письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , є громадянином України, паспорт серія НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач, звернувся до міського голови із заявою від 07.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення.

17.10.2019 рішенням відповідача №7/48-1114 надано дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області у власність для ведення особистого селянського господарства (А 01.03). Рекомендовано позивачу, замовити виготовлення документації із землеустрою суб`єкту господарювання, який є виконавцем робіт із землеустрою відповідно до законодавства.

Згідно з висновком ГУ Держгеокадастру у Сумській області про розгляд документації із землеустрою від 13.11.2020 №14301/82-20 проект погоджено.

19.11.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

09.12.2021 відповідачем направлено позивачу лист за вих.№2548/01-18, в якому повідомлено про те, що клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ділянки у власність не вбачається за можливе. Зазначено, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Враховуючі інвестиційну привабливість запитуваної земельної ділянки, міська рада прийняла рішення від 24.11.2021 № 8/13-400 Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону, включивши запитувану земельну ділянку з кадастровим номером 1420981000:02:045:0012 до Переліку земельних ділянок комунальної власності для підготовки Лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону. Пунктом 5 ст. 136 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель визначаються Земельним кодексом України.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Ч.1 ст. 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

В свою чергу, положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України, окрім іншого встановлено, що відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Ч. 8 ст. 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.

При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Повноваження ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в ч.1 ст. 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм можна дійти висновку, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин. Водночас, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень (орган місцевого самоврядування) не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу.

До того ж, у межах спірних правовідносин підлягає також застосуванню і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №580/704/21 від 23.11.2021, згідно якого неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні. Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Верховний Суд також зазначив, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Таким чином, відсутність належно оформленого рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення (ані позитивного про затвердження проекту землеустрою, ані негативного про відмову у його затвердженні), а отже своєю поведінкою допустив бездіяльність, яка виходячи із обставин справи є протиправною.

В контексті наведеного слід зазначити, що правовідносини з приводу отримання земельної ділянки у власність та подальшого розроблення/погодження проекту землеустрою виникли ще у жовтні 2019 року, коли позивач звернувся до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та продовжились розробленням/погодженням такого проекту.

Таким чином, затвердження проекту землеустрою є частиною процедури отримання позивачем земельної ділянки у власність, розпочатої ще у жовтні 2019 року.

Суд наголошує на тому, що вказаний вище проект землеустрою був погоджений у встановленому законом порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який на той час був наділений такими повноваженнями.

Оскільки відповідач всупереч положенням ч.9 ст. 118 ЗК України відповідного рішення щодо затвердження проекту землеустрою або відмови у його затвердженні не прийняв, тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненелаженого розгляду поданого позивачем клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24.11.2021 №8/13-400 Про включення земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах та надання дозволу на розробку документації із землеустрою з метою продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону в частині включення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1420981000:02:045:0012, суд зазначає наступне.

Обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) визначається ст.134 ЗК України.

Разом з цим, перелік випадків, за яких земельні торги не проводяться, передбачать ч.2 і 3 ст. 134 ЗК України.

Зокрема, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст. 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

В свою чергу, ст.121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, п.п. "б" ч.1 якою, визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Суд вказує, що відповідач не надав жодного доказу (рішення) про результати проведення відповідних торгів та надання, бажаної позивачем, земельної ділянки з кадастровим номером 1420981000:02:045:0012 у власність іншим особам.

Саме включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок з продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, під час реалізації законного права позивача на набуття у власність земельної ділянки на підставі ст. 121 ЗК України є таким, що суперечить вимогам ч.3 ст. 134 ЗК України та вказує на протиправність оскаржуваного рішення відповідача."

Суд встановлено, що рішення відповідача від 24.11.2021 №8/13-400 стало причиною, як вказує відповідач у листі відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

На думку суду, в контексті даних правовідносин включення до переліку земельних ділянок, які призначені для продажу у власність або для передачі в оренду на земельних торгах (аукціонах) земельної ділянки, на яку претендує позивач у межах норм, встановлених ст. 121 ЗК України, та щодо якої наявні погодження проекту землеустрою компетентними органами, та не було прийнятого відповідного рішення (затвердження або відмови у затвердженні), не можна вважати таким, що прийнято міською радою на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення від 24.11.2021 №8/13-400 в частині включення до переліку спірної земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.09.2019 у справі №461/681/16-а.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування рішення від 24.11.2021 №8/13-400 Про включення земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах та надання дозволу на розробку документації із землеустрою з метою продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону в частині включення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1420981000:02:045:0012.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність позивачу.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Судом встановлено, що відповідачем жодного рішення за наслідками розгляду ініційованого позивачем земельного питання не прийнято. При цьому в суду відсутні докази про те, що відповідач аналізував обставини, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання пов`язаного із затвердження проекту землеустрою.

Виходячи з принципу "належного врядування", суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом. Зазначену правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 819/654/17.

Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача та неприйняття по суті рішення за результатами розгляду такого клопотання, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути ініційоване позивачем питання (клопотання) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення із урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Крім цього, суд враховує, що на момент ухвалення цього судового рішення в Україні діє воєнний стан.

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Одне із таких обмежень встановлено Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022 яким внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено п. 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Зазначене виключає підстави для задоволення позовних вимог у бажаний для позивача спосіб, адже обрання судом під час дії воєнного стану способу захисту порушених прав у вигляді зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою прямо суперечитиме Закону України від 24.03.2022 № 2145-XI та фактично покладатиме на Раду обов`язок прийняти рішення, ухвалення якого цим Законом заборонено.

Тому порушені права позивача підлягають захисту у спосіб зобов`язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Згідно з ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, оскільки на дату ухвалення рішення існують обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, в силу встановленої законом імперативної заборони на прийняття відповідних рішень, суд доходить висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Закріплений у ч.1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України, не виконано та не доведено правомірність та законність його рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд зазначає наступне.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ч.3 ст.143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд встановив, що між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги від 27.12.2021.

Предметом Договору, згідно п.1.1, 1.2 надання Клієнту юридичні послуги в ході розгляду справи Клієнта щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1420981000:02:045:0012. У розумінні цього договору юридичні послуги означають: надання усних консультацій; складання необхідних процесуальних документів; представництво інтересів Клієнта в Донецькому окружному адміністративному суді.

Розмір винагороди (гонорар) за цим Договором становить 1500 гривень година роботи адвоката.

Згідно опису робіт виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов`язання:

Надання усних консультацій; Надання допомоги Клієнту в зборі документів; підготовка документів для подання до суду позовної заяви - 1 год./1500 грн.; складання та подання до суду позовної заяви з додатками - 2 год./3000 грн.

Вартість правничої допомоги згідно акту приймання-передачі послуг становить 4500,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 6 ст.134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом професійної правової допомоги позивачу на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги, а акт виконаних робіт підтверджує понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу пов`язані із юридичним супроводом справи №200/19525/21, підтверджені належними та допустимими доказами та є співмірними з предметом позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що заява про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу є обґрунтованою і підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення таких у розмірі 2500 грн. на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно із ч.1, 3, 8 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, у зв`язку з частковим задоволенням позову, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 454 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) про визнання протиправними дій щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 кадастровий номер 1420981000:02:045:0012, оформленої листом від 09.12.2021 №2548/01-18; скасування рішення від 24.11.2021 №8/13-400 Про включення земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах та надання дозволу на розробку документації із землеустрою з метою продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону в частині включення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1420981000:02:045:0012; зобов`язання затвердити проект проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 кадастровий номер 1420981000:02:045:0012 для ведення особистого селянського господарства і передати її у власність - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 19.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Скасувати рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) від 24.11.2021 №8/13-400 Про включення земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на них на земельних торгах та надання дозволу на розробку документації із землеустрою з метою продажу права оренди на них на земельних торгах у формі електронного аукціону в частині включення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1420981000:02:045:0012.

Зобов`язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 19.11.2021 та вирішити питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 1420981000:02:045:0012 для ведення особистого селянського для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2500 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Паркова, 3-А, код ЄДРПОУ 04052873) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 454 грн.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Аканов