Ухвала суду № 107238838, 10.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 листопада 2022 р.Справа №160/17894/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/17894/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 160/17894/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним Положення про порядок обстеження стану житлових будинків та житлових приміщень з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання, затверджене Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 385 від 24.02.2022 року.

Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого Положення.

В обґрунтування заяви вказано про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам позивача, а захист цих прав ускладниться без життя відповідних заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі.

Розглядаючи вказану заяви суд виходить із того, що відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Видами забезпечення позову за приписами частини першої статті 151 КАС України є: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, покликаним забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

У свою чергу, досліджуючи зміст поданої заяви суд доходить висновку, що позивачем не доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі, та того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів. Заява не містить належного обґрунтування та не ґрунтується на будь-яких доказах.

Крім того, забезпечення позову у спосіб, про який просить, а саме зупинення дії оскарженого Положення, яке власно і є предметом оскарження, може вважатись як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову. При цьому застосування такого способу захисту забезпечення позову фактично продовжить дію спірних правовідносин на час дії забезпечення позову.

Слід також відмітити, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері. Доказів того, що прийняття спірного рішення не лежить у площині дискреційних повноважень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, заявником суду не надано.

Таким чином, оскільки позивачем не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також наявності фактичних обставин, з якими позивач пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Л.Є. Букіна