Рішення № 107238712, 08.11.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Справа № 160/11435/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 27.01.2022 пенсії згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 27.01.2022, виходячи із розрахунку 90% від розміру заробітної плати відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Дніпропетровської області від 27.01.2022 №21-7 вих22 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненням згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ без обмеження максимального розміру пенсії та довічно здійснювати належні виплати пенсії за вислугу років щомісячно.

Позов обґрунтовано тим, що наявний стаж роботи позивача передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугу років згідно з ч.1 ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789 «Про прокуратуру», а положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII фактично звужують право позивача на призначення та виплату пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 відкрито провадження у справі №160/11435/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30.08.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позовна заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за нормами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, є необґрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, чинною нормою, що регулює підстави та порядок призначення пенсій працівникам прокуратури є стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII. Крім того, зазначено, що відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», відтак, спору щодо обмеження пенсії граничним розміром на час звернення позивача у цій справі не існувало. Відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого призначення будуть порушені, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних (заявлених на майбутнє).

22.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій було залучено другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, та викладено прохальну частину в наступній редакції:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 27.01.2022 пенсії згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 27.01.2022, виходячи із розрахунку 90% від розміру заробітної плати відповідно до довідок про складові заробітної плати, виданих Прокуратурою Дніпропетровської області від 27.01.2022 №21-7 вих22 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, з доповненням згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ без обмеження максимального розміру пенсії та довічно здійснювати належні виплати пенсії за вислугу років щомісячно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 залучено до участі у справі №160/11435/22 в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідач-2, у строки встановлені ухвалою суду від 27.09.2022, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 06.10.2022.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років за ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

03.02.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням №046350005863 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю у неї необхідної вислуги років 25 років.

Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» з 27.01.2022 виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII).

У зв`язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.

У свою чергу, статтею 86 Закону№ 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до ч.1 ст.86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, вислуга років позивача склала 19 років 0 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697-VII.

З доводів заявленого позову вбачається, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, позивач пов`язує з тим, що вказана норма права (у зазначеній редакції) діяла під час його роботи в органах прокуратури. Подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, що призвело до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.

З такими доводами позивача суд не погоджується з таких підстав.

Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, яка діяла в редакції Закону з 26.07.2001 (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) до 01.10.2011 (в редакції Закону №3668 від 08.07.2011), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Отже, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26.07.2001 до 01.10.2011 мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст.22, 58 Конституції України, можливо стверджувати про те, що у разі якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніш виникло).

У спірному випадку, позивач, у період часу з 26.07.2001 по 01.10.2011, не мав необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років, а отже у позивача не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у вказаній редакції).

Оскільки, позивач не набув такого права, то не можливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу існуючого права, але у позивача такого права не існувало.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо звуження змісту та обсягу його права на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст.139 КАС України, враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено понесені витрати позивачу не повертаються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко