Ухвала суду № 107238634, 04.11.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про заміну сторони виконавчого провадження

04 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/9213/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

за участю секретаря судового засідання Столярчук А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Наумчик Р.П., Доменюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної митної служби України, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2022, у цій справі позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України (далі ДФС України) від 30.07.2021 №1138-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів (далі СЛЕД Міндоходів) з 02.08.2021, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 110462,22грн, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.10.2022 до суду надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - боржника ДФС України у виконавчому листі №6221/2022 на правонаступника Державну митну службу України (далі ДМС України).

Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 було видано виконавчий лист №6221/2022 від 16.05.2022, у якому боржником зазначено ДФС України.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ВПВР Департаменту Мін`юсту) Берегових В.С. від 06.06.2022 ВП №69133343 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 140/9213/21, виданого 16.05.2022 Волинським окружним адміністративним судом, а постановами того ж державного виконавця від 31.08.2022 та від 28.09.2022 накладено штраф на боржника ДФС України в розмірі 5100,00грн та 10200,00грн відповідно за невиконання без поважних причин рішення суду.

Крім того, листом від 29.07.2022 №16030-06-7/16563 ДФС України повідомила про неможливість виконання рішення суду із незалежних від неї причин у зв`язку із проходженням процесу припинення.

Враховуючи, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у справі № 140/9213/21 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 виконати неможливо, ДФС України перебуває у завершальному етапі реорганізації (припинення) та її повноваження передані правонаступнику ДМС України, тому виникла необхідність звернутися до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі №6221/2022 від 16.05.2022 (т.2, а. с. 2-4).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 призначено вказану заяву до судового розгляду в судовому засіданні на 12:00 13.10.2022 (т.2, а.с.16), в подальшому розгляд заяви було відкладено на 12:00 21.10.2022 та оголошено перерву до 10:00 04.11.2022.

В поданих до суду поясненнях представники ДМС України Наумчик Р.П. та Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі СЛЕД ДМС України) Доменюк Д.В. просять відмовити у задоволенні заяви, оскільки ДФС України перебуває у стані припинення, тоді як заміна сторони виконавчого провадження може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення (т.2, а.с.25-27, 81-83).

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції відповідно до ухвал суду від 17.10.2022 (т.2, а.с. 46-47) та від 27.10.2022 (т.2, а.с.98-99) позивач (стягувач) ОСОБА_1 заяву про заміну сторони виконавчого провадження підтримав.

Представники ДМС України Наумчик Р.П. та СЛЕД ДМС України Доменюк Д.В. у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви про заміну боржника за безпідставністю.

У вказане судове засідання представники інших учасників справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви (т.2, а.с.68-74), тому з урахуванням приписів частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяву розглянуто судом за відсутності представників інших учасників справи (ДФС України та ДПМЕ ДФС).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2022, у цій справі позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 30.07.2021 №1138-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 110462,22грн, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1, а.с. 212-219, 263-266).

16.05.2022 Волинський окружний адміністративний суд, на виконання рішення суду від 13.05.2022 у цій справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021, допущеного до негайного виконання, видав виконавчий лист за №6221/2022 (т.2, а. с. 88).

Постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту Мін`юсту Берегових В.С. від 06.06.2022 ВП №69133343 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №140/9213/21, виданого 16.05.2022 Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 (т.2, а.с. 5-6). Суд звертає увагу, що у вказаній постанові та інших постановах у виконавчому провадженні №69133343 номер виконавчого листа (№6221/2022) зазначено як номер цієї справи (№140/9213/21).

31.08.2022 головний державний виконавець ВПВР Департаменту Мін`юсту БереговихВ.С. виніс постанову про накладення штрафу ВП №69133343, якою на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) за невиконання без поважних причин рішення суду на боржника ДФС України накладено штраф у розмірі 5100,00грн (т.2, а.с.7-8), а 28.09.2022 зазначений державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу ВП №69133343, якою на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на боржника ДФС України накладено штраф у розмірі 10200,00грн (т.2, а.с.9-10).

Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту Мін`юсту БереговихВ.С. від 07.10.2022 ВП №69133343 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження з виконання виконавчого листа №140/9213/21, виданого 16.05.2022 Волинським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 закінчено. З вказаної постанови вбачається, що не зважаючи на накладений штраф, боржником рішення суду в самостійному порядку не виконано, відомостей про виконання державному виконавцю не надано, поважних причин невиконання рішення суду не повідомлено. 03.10.2022 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у м.Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами ДФС України кримінального правопорушення, у зв`язку із чим в силу статті 63 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 вказаного Закону, оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів, передбачених законом, а рішення не може бути виконано без участі боржника (т.2, а. с. 87).

Листом від 07.10.2022 №20.1/В-7/69133343 (т.2, а.с.86) ВПВР Департаменту Мін`юсту направив на адресу суду копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.10.2022 ВП №69133343, а також оригінал виконавчого листа від 16.05.2022 №6221/2022, який на час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження знаходиться у матеріалах справи (т.2, а. с. 88).

Крім того, листом від 24.10.2022 №97793/124851-22-22/20.1 ВПВР Департаменту Мін`юсту надав суду копію листа ДФС України від 29.07.2022 №16030-06-7/16563 та повідомив, що інших документів від боржника ДФС України в ході виконання виконавчого провадження №69133343 не надходило (т.2, а. с. 75).

Так, листом від 29.07.2022 №16030-06-7/16563 Міністерство фінансів України в особі голови комісії з реорганізації ДФС України повідомило про відсутність можливості виконати вимоги виконавчих проваджень, з огляду на таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі Постанова №1200), ДФС проходить процес припинення шляхом реорганізації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 №1127 «Деякі питання застосування окремих положень законодавства у процесі реорганізації Державної фіскальної служби» (далі - Постанова №1127), зобов`язано Міністерство юстиції України та Державну архівну службу забезпечити прийняття Центральним державним архівом вищих органів влади та управління від апарату ДФС, а обласним, Київській міській державним адміністраціям забезпечити прийняття державними архівами областей, м. Києва від відповідних головних управлінь областей, м.Києва та Офісу великих платників податків ДФС в упорядкованому стані архівних справ, внесених до Національного архівного фонду, документів з кадрових питань (особового складу), документів з основної діяльності, які не завершені в діловодстві та/або строки тимчасового зберігання яких не закінчилися, у тому числі документів, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2004 р. № 85» (далі - Постанова №761) внесено зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» та виключено ДФС з переліку органів виконавчої влади, для яких затверджено граничну чисельність працівників.

На виконання Постанови №761 всі співробітники ДФС та її територіальних підрозділів, у тому числі, які входили до складу комісії з реорганізації ДФС, станом на 01.01.2022 були звільнені. У зв`язку з цим було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 8 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 р. № 395 і від 28 жовтня 2021 р. № 1127», якою затверджено нового голову комісії з реорганізації ДФС.

Станом на сьогодні, Головою комісії проводиться робота щодо оновлення персонального складу комісії з реорганізації ДФС та її територіальних органів, а також щодо збору інформації в частині виконання Плану заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС, затвердженого наказом ДФС від 24.05.2019 №2-рг (зі змінами), який передбачав виконання вимог Постанови №1127 щодо передачі документів з кадрових питань (особового складу) на зберігання до Державної архівної служби України.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та розписом Державного бюджету України на 2022 рік не передбачено видатків у 2022 році на утримання ДФС та її територіальних підрозділів (т.2, а.с.76).

При вирішенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження суд застосовує такі нормативно-правові акти.

За приписами частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Постановою №1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу (пункт 1); установлено, що: Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства; Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності; забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі; Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 № 1217-р (далі - Розпорядження №1217-р) Урядом вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р.№227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., №26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №2а/0612/649/11, від 03.05.2018 у справі №2-а-1864/10, від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 29.01.2020 у справі №815/1303/17).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16 зазначив таке:

«Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

При цьому, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень».

Правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Заміна сторони виконавчого провадження відбувається у разі вибуття однієї зі сторін та полягає у вступі на її місце її правонаступника. У даному випадку визначальною умовою є саме факт правонаступництва, тобто передача прав та обов`язків (адміністративної компетенції) однієї особи іншій. Підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень, а саме: ліквідація органу чи посади; припинення юридичної особи шляхом її злиття, приєднання, поділу, перетворення; звільнення з посади чи інше припинення повноважень посадової особи. Постанова №1200 свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №П/811/1095/15).

Крім того, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

У цьому ж Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України, з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2015, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Згідно із частинами першою, другою статті 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За приписами частин першої, третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Пунктом 1 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Суд звертає увагу, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у цій справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021 (а саме, шляхом видання наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі) ні у добровільному, ні у примусовому порядку не виконано.

При цьому, Міністерство фінансів України в особі голови комісії з реорганізації ДФС України листом від 29.07.2022 №16030-06-7/16563 повідомило про відсутність можливості виконати рішення суду з огляду на: проходження ДФС України процесу припинення шляхом реорганізації; виключення ДФС України з переліку органів виконавчої влади, для яких затверджено граничну чисельність працівників; звільнення всіх співробітників ДФС та її територіальних підрозділів, у тому числі, які входили до складу комісії з реорганізації ДФС, станом на 01.01.2022; затвердження нового голови комісії з реорганізації ДФС, яким проводиться робота щодо оновлення персонального складу комісії з реорганізації ДФС та її територіальних органів, а також щодо збору інформації в частині виконання Плану заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС, який передбачав виконання вимог Постанови №1127 щодо передачі документів з кадрових питань (особового складу) на зберігання до Державної архівної служби України; не передбачення Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та розписом Державного бюджету України на 2022 рік видатків у 2022 році на утримання ДФС та її територіальних підрозділів (т.2, а.с. 76).

Підпунктом 14 пункту 11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, передбачено, що Голова Держмитслужби: призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, у тому числі у разі покладення обов`язків за вакантними посадами, призначає на посаду та звільняє з посади керівників митних постів, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, до якого включено Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень ДФС, та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, відповідно до якого Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Міндоходів (орган Міндоходів, який реорганізується) приєднано до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.

Наказом ДФС України від 25.01.2017 №39 «Про перейменування деяких територіальних органів ДФС» перейменовано Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень ДФС - на Департамент податкових та митних експертиз ДФС.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» від 02.10.2019 № 858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1, до якого включено Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2 (Департамент податкових та митних експертиз ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби), установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Тобто, саме голова ДМС України призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, до яких належить СЛЕД ДМС України, яка є правонаступником СЛЕД Міндоходів (органу, з посади заступника начальника якого позивача було звільнено та поновлено за рішенням суду від 13.05.2022 у цій справі).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, судової практики Конституційного Суду України, Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки боржника ДФС України як юридичну особу на даний час хоча і не припинено, проте вказаний боржник знаходиться на тій стадії припинення (шляхом реорганізації), що фактично унеможливлює виконання ним рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 у цій справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника СЛЕД Міндоходів з 02.08.2021, та вказує про його фактичне вибуття у спірних правовідносинах. При цьому, враховуючи, що держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них, тому обов`язок щодо відновлення порушених прав позивача шляхом виконання вказаного рішення суду повинен бути покладений на орган, компетентний відновити такі права (у даному випадку ДМС України), і такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права та принципу обов`язковості виконання судового рішення (що також є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України).

Відтак, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення заяви про заміну боржника, у порядку функціонального правонаступництва.

Керуючись статтями 248, 379 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити в адміністративній справі №140/9213/21 боржника з виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року №6221/2022 - Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197) на правонаступника Державну митну службу України (ідентифікаційний код 43115923).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.М.Валюх

Повний текст ухвали складений 09 листопада 2022 року