Рішення № 107238620, 09.11.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5811/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Філіпчука Петра Васильовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Філіпчука Петра Васильовича (далі - начальник ГУ ПФУ у Волинській області Філіпчук П. В., відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо особистого не розгляду та не підписання начальником цього управління ОСОБА_2 відповідей на його заяви від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22; про визнання протиправною бездіяльності начальника ГУ ПФУ у Волинській області Філіпчука П. В. щодо особистого не розгляду, не підписання, надання відповідей на вищевказані заяви; зобов`язання начальника ГУ ПФУ у Волинській області Філіпчука П. В. здійснити особистий розгляд вищевказаних заяв та надати вмотивовану відповідь щодо усієї запитуваної інформації з особистим підписом; стягнення моральної шкоди з начальника ГУ ПФУ у Волинській області Філіпчука П. В. в розмірі 91 426,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII та має статус інваліда війни 3-ї групи. Зазначає, що неодноразово звертався до відповідача 1 із заявами від 28.04.2022 за №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 за №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22 та від 29.07.2022 за №6174/Г-0300-22 про надання інформації з пенсійної справи № 0303003242, проте відповіді ГУ ПФУ у Волинській області не відповідають запитуваній інформації та вимогам ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».

На думку позивача, його звернення як особи, що має статус інваліда війни 3-ї групи, не були розглянуті начальником ГУ ПФУ у Волинській області Філіпчуком П. В. у порядку, встановленому статтями 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», з наданням запитуваної інформації, що є протиправною бездіяльністю відповідача.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.09.2022 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач 1 у відзиві на позов заперечив, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції вказав, що ОСОБА_1 звертався до ГУ ПФУ у Волинській області із заявами від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 за №6174/Г-0300-22, на які отримував відповіді від 09.05.2022, від 14.07.2022, від 12.08.2022 відповідно. Згідно із ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Зазначає, що подані позивачем до ГУ ПФУ у Волинській області звернення були розглянуті згідно Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР.

Щодо підписання відповідей на звернення заступником начальника ГУ ПФУ у Волинській області Лучковською Л.Г. зауважує, що відповідно до підпункту 13 пункту 10 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, начальник головного управління Фонду розподіляє обов`язки між своїми заступниками.

Згідно наказу ГУ ПФУ у Волинській області від 29.12.2021 №626 «Про розподіл обов`язків між заступниками начальника Головного управління» заступник начальника Головного управління ОСОБА_3 спрямовує та координує роботу, зокрема, Управління пенсійного забезпечення (відділу оцифрування документів та обробки даних, відділу застосування пенсійного законодавства, відділу призначення пенсій, відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства, відділу перерахунків пенсій № 1, відділу перерахунків пенсій № 2, відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян) та відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян.

Окрім того, відповідно до підпункту 8 пункту 3 посадової інструкції заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ОСОБА_3 має право розглядати та підписувати звернення громадян, підприємств та організацій, посадових осіб, запити на інформацію.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач 2 у відзиві на позов вимоги ОСОБА_1 заперечив, зазначає, що подані позивачем до ГУ ПФУ у Волинській області звернення були розглянуті згідно Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 №393/96-ВР, запитувана позивачем в окремих зверненнях інформація щодо розпорядчих документів з розгляду питання судового позову по справі №140/647/22 не є публічною інформацією в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-УІ, оскільки чинним законодавством не передбачено компетенції та обов`язку відповідача створювати, відображати чи документувати саме таку інформацію.

Також вказує, що відповідно до підпункту 13 пункту 10 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, начальник головного управління Фонду розподіляє обов`язки між своїми заступниками.

Згідно наказу ГУ ПФУ у Волинській області від 29.12.2021 №626 «Про розподіл обов`язків між заступниками начальника Головного управління» заступник начальника Головного управління ОСОБА_3 спрямовує та координує роботу, зокрема, Управління пенсійного забезпечення (відділу оцифрування документів та обробки даних, відділу застосування пенсійного законодавства, відділу призначення пенсій, відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства, відділу перерахунків пенсій № 1, відділу перерахунків пенсій № 2, відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян) та відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян.

Відповідно до підпункту 8 пункту 3 посадової інструкції заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ОСОБА_3 має право розглядати та підписувати звернення громадян, підприємств та організацій, посадових осіб, запити на інформацію. З огляду на наведене просить відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, перевіривши пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII та має статус інваліда війни 3-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.02.2021.

28.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою №3901/Г-0300-22 про проведення перерахунку пенсії на підставі даного рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 у справі №140/647/22.

09.05.2022 листом №4887-3901/Г-02/8-0300/22 за підписом заступника начальника ГУ ПФУ у Волинській області Л. Лучковської позивача повідомлено, що перерахунок пенсії буде проведено після набрання законної сили рішенням суду.

08.07.2022 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявами №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22 про перерахунок пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 по справі №140/647/22, з проханням надання інформації щодо порядку виплати заборгованості по пенсії, про відповідального працівника, який займався перерахунком пенсії позивача та копій документів з пенсійної справи № 0303003342, зокрема,

- розрахунку суми пенсії, що підлягає виплаті згідно рішень Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 140/10432/21 та від 26.04.2022 у справі № 140/647/22 згідно довідок Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 26.03.2021 № 22/6-1337 та Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» від 17.05.2021 №33/23-309д про розмір грошового забезпечення позивача, з зазначенням невиплаченої мені суми пенсії з 01.12.2019 і по даний час;

- перерахунку пенсії з 01.06.2022 за вислугу років по пенсійній справі 0303003342 згідно довідок Департаменту персоналу МВС України від 26.03.2021 № 22/6-1337 та Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» від 17.05.2021 №33/23-309д про розмір мого грошового забезпечення;

- перерахунку пенсії з 01.07.2022 за вислугу років по пенсійній справі 0303003342 згідно довідок Департаменту персоналу МВС України від 26.03.2021 № 22/6-1337 та Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» від 17.05.2021 №33/23-309д про розмір мого грошового забезпечення;

- фінансово-бухгалтерського документа про перерахунок пенсії, яка була виплачена позивачу в червні 2022 року;

- фінансово-бухгалтерського документа про перерахунок пенсії позивача, яка була виплачена в липні 2022 року.

14.07.2022 листом №6259-5492/Г-02/8-0300/22 за підписом заступника начальника ГУ ПФУ у Волинській області Л. Лучковської надано відповідь на звернення із посиланням на норми чинного законодавства та зазначенням розміру пенсійної виплати позивача, проте без надання вищевказаних документів.

29.07.2022 ОСОБА_1 знову звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою №6174/Г-0300-22 про перерахунок пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 по справі №140/647/22 з вимогою надати роз`яснення щодо розміру пенсійної виплати у розрізі її складових, а також провести індексацію пенсії.

12.08.2022 листом №7011-6174/Г-02/8-0300/22 за підписом заступника начальника ГУ ПФУ у Волинській області Л. Лучковської розглянуто вказане звернення та роз`яснено позивачеві порядок нарахування та виплати його пенсії.

Позивач, не погоджуючись із тим, що його звернення, адресовані відповідачу, були розглянуті не уповноваженою особою - заступником начальника ГУ ПФУ у Волинській області, а не безпосередньо начальником ГУ ПФУ у Волинській області, без надання усієї запитуваної інформації, із порушенням встановлених строків для надання відповіді, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За приписами частини першої статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (частини перша-третя статті 7 Закону №393/96-ВР).

Частинами першою, третьою статті 15 Закону №393/96-ВР встановлено обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За правилами статті 18 Закону №393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

За змістом статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, кожен громадянин має право звернутись до уповноваженого органу із заявою про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів або повідомити про порушення чинного законодавства. Зазначеному праву кореспондує обов`язок державного органу, органу місцевого самоврядування, до якого надійшло таке звернення, об`єктивно та вчасно його розглянути, надати вмотивовану відповідь у строки, встановленні статтею 20 Закону №393/96-ВР, і повідомити про наслідки такого розгляду. При цьому названий Закон встановлює, що розгляд звернення має здійснювати орган, до повноважень якого належить вирішення порушеного у зверненні питання, та якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до їх повноважень, воно пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється особу, яка подала звернення. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено приписами п. 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в МЮУ 15.01.2015 за №40/26485 (далі Положення №40/26485) Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами ВРУ, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Відповідно до пп. 13 п. 10 Положення №40/26485, начальник головного управління Фонду розподіляє обов`язки між своїми заступниками.

Підпунктом 14 пункту 4 Положення №40/26485 пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

Згідно наказу ГУ ПФУ у Волинській області від 29.12.2021 №626 «Про розподіл обов`язків між заступниками начальника Головного управління» заступник начальника Головного управління Лучковська Л.Г. спрямовує та координує роботу, зокрема, Управління пенсійного забезпечення (відділу оцифрування документів та обробки даних, відділу застосування пенсійного законодавства, відділу призначення пенсій, відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства, відділу перерахунків пенсій № 1, відділу перерахунків пенсій № 2, відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян) та відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян.

Відповідно до пп. 8 п. 3 посадової інструкції заступника начальника ГУ ПФУ у Волинській області Лучковська Л.Г. має право розглядати та підписувати звернення громадян, підприємств та організацій, посадових осіб, запити на інформацію.

Однак внутрішнім наказом ГУ ПФУ у Волинській області від 29.12.2021 №626 «Про розподіл обов`язків між заступниками начальника Головного управління» не може бути змінено встановлений законом порядок розгляду звернень громадян.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №393/96-ВР заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Як слідує з матеріалів справи, заяви від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22 були подані ОСОБА_1 , який має статус інваліда війни 3-ї групи, разом з тим відповіді на вказані звернення були надані та підписані заступником начальника ГУ ПФУ у Волинській області Лучковською Л.Г., незважаючи на приписи ч. 2 ст. 15 Закону №393/96-ВР, якими імперативно визначено, що відповідь за результатами розгляду заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Посилання відповідача на те, що згідно наказу ГУ ПФУ у Волинській області від 29.12.2021 №626 на заступника начальника Головного управління ОСОБА_3 покладено обов`язки спрямовування та координації роботи, зокрема, Управління пенсійного забезпечення (відділу оцифрування документів та обробки даних, відділу застосування пенсійного законодавства, відділу призначення пенсій, відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства, відділу перерахунків пенсій № 1, відділу перерахунків пенсій № 2, відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян) та відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян, до сфери відання якого належать питання, визначені у зверненні позивача, не змінює положень ч. 2 ст. 15 Закону №393/96-ВР надати відповідь по суті порушеного питання за підписом керівника органу особисто.

Щодо твердження позивача про надання відповідей пенсійним органом на його звернення із порушенням встановлених строків у ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

За змістом частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Як передбачено частиною першою статті 19 вказано вище Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Поряд із цим, статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як передбачено статтею 5 вказаного вище Закону звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Частиною 1 статті 7 Закону України Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частин 1, 3 та 4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що відповідачем порушено п`ятиденний термін на надання відповіді на запит про надання інформації, встановлений частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Матеріалами справи підтверджено, що звернення ОСОБА_1 від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22 розглядались відповідачем в строк передбачений ЗУ «Про звернення громадян» (відповіді від 09.05.2022, від 14.07.2022, від 12.08.2022 відповідно), проте заяви позивача від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22 поєднують предмети регулювання Закону № 2939-VI та Закону № 393/96-ВР, зокрема, містять запити про надання копій документів:

- розрахунку суми пенсії, що підлягає виплаті згідно рішень Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 140/10432/21 та від 26.04.2022 у справі № 140/647/22 згідно довідок Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 26.03.2021 № 22/6-1337 та Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» від 17.05.2021 №33/23-309д про розмір грошового забезпечення позивача, з зазначенням невиплаченої суми пенсії з 01.12.2019 і по даний час (наданий разом із листом від 12.08.2022 № 7011-6174/Г-02/8-0300/22);

- перерахунку пенсії з 01.06.2022 за вислугу років по пенсійній справі 0303003342 згідно довідок Департаменту персоналу МВС України від 26.03.2021 № 22/6-1337 та Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» від 17.05.2021 №33/23-309д про розмір мого грошового забезпечення;

- перерахунку пенсії з 01.07.2022 за вислугу років по пенсійній справі 0303003342 згідно довідок Департаменту персоналу МВС України від 26.03.2021 № 22/6-1337 та Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» від 17.05.2021 №33/23-309д про розмір мого грошового забезпечення (наданий разом із листом від 12.08.2022 № 7011-6174/Г-02/8-0300/22);

- фінансово-бухгалтерського документа про перерахунок пенсії, яка була виплачена позивачу в червні 2022 року;

- фінансово-бухгалтерського документа про перерахунок пенсії позивача, яка була виплачена в липні 2022 року.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» висловлювалася позиція, що одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом, але за змістом є зверненням громадян, розпорядник інформації повинен відмовити в задоволенні такого запиту у зв`язку з невідповідністю його предмета вимогам закону, і з урахуванням принципів добросовісності та розумності розглянути запит на підставі Закону «Про звернення громадян». Якщо запит поєднує предмети регулювання, то його має бути розглянуто у відповідних частинах у строки та в порядку, передбачені відповідними законами.

Як встановлено судом відповідачем надавались відповіді на заяви позивача у строки встановлені ЗУ «Про звернення громадян», при цьому запитувана інформація (документи) не надавались.

З наведеного слідує, що ГУ ПФУ у Волинській області були порушені норми Закону № 2939-VI, а саме п. 20, де вказано, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, зважаючи на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», заяви позивача від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22 відповідач зобов`язаний був розглянути в частині надання копій документів у строки та в порядку відповідно до Закону № 2939-VI. Відтак, слід визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненадання документів як запитуваної інформації за ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області надати відповідні документи у встановлений законодавством строк підлягають до задоволення.

Таким чином, з урахуванням викладеного у суду наявні підстави вважати, що начальником ГУ ПФУ у Волинській області Філіпчуком П. В. допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду заяв ОСОБА_1 від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22. А тому з метою захисту прав позивача на належний розгляд звернень громадян, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача 2 розглянути заяви ОСОБА_1 від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22 та надати вмотивовану відповідь щодо усієї запитуваної інформації на них за особистим підписом.

При цьому суд зауважує, що оскільки суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність начальника ГУ ПФУ у Волинській області Філіпчука П. В. щодо належного розгляду заяв ОСОБА_1 та зобов`язання вказаної посадової особи здійснити належний розгляд звернень позивача, тому вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області вчинити дії до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення на користь позивача 91 426,00 грн моральної шкоди, то суд зазначає, що статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 4 вказаної постанови зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №1340/4056/18, від 18.06.2020 у справі №339/183/16-а, від 03.08.2020 у справі №817/48/18, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №300/1794/21.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 пов`язує свої моральні страждання з протиправною бездіяльністю відповідача 2 щодо нерозгляду його звернень від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22 особисто, проте відповіді на вказані звернення надавались, але неуповноваженою законодавством особою.

Позивач є інвалідом війни 3-ї групи згідно посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.02.2021, тому захворювання та загальний стан організму можуть бути пов`язані з захворюваннями, які були встановлені з 2012 року (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 221/81 від 14.02.2012).

Разом з тим, ОСОБА_1 , зазначаючи, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача йому завдано моральної шкоди, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів, що є предметом цієї справи, та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя.

Враховуючи наведене, а також те, що відповіді на звернення позивача були фактично надані відповідачем 1, але неуповноваженою законодавством особою, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Окрім того, вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із роздруківкою примірників позовної заяви із додатками та доїздом до приміщення суду для подання позову, суд керується приписами ч. 7 ст. 139 КАС України за змістом якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, такі витрати підлягають доказуванню.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат у розмірі 248,00 грн позивачем надано копію прибуткового касового ордеру № 16 від 02.09.2022 за друк та ксерокопіювання позовної заяви із додатками.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 судові витрати в сумі 248,00 грн., сплачені квитанцією від 02.09.2022.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Філіпчука Петра Васильовича щодо належного розгляду заяв ОСОБА_1 від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22.

Зобов`язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Філіпчука Петра Васильовича розглянути заяви ОСОБА_1 від 28.04.2022 №3901/Г-0300-22, від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22, від 29.07.2022 №6174/Г-0300-22 з наданням вмотивованої відповіді на них за особистим підписом.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нерозгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області розглянути заяви від 08.07.2022 №5492/Г-0300-22, №5494/Г-0300-22 ОСОБА_1 та надати запитувану інформацію до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», з врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 248,00 (двісті сорок вісім гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026; Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В; код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач 2: начальник Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Філіпчук Петро Васильович (43026; Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В).

Суддя С.Ф. Костюкевич