Ухвала суду № 107237512, 10.11.2022, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.11.2022 справа № 908/2259/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» вих. № б/н від 08.11.2022 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 908/2259/22

заявник товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» (бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133)

особа-1, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» (вул. Макаренка, 9, м. Запоріжжя, 69032)

особа-2, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙ АГРО ЮНІОН» (вул. Аркаса М., 4, м. Львів, 79053)

треті особи:

1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви, в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, шляхом накладення арешту на транспортні засоби (автомобілі):

- TOYOTA LAND CRUISER 200 4608, 2019, сірий, № двигуна НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;

- LAND ROVER DISCOVERY SPORT 2179, 2016, сірий, № двигуна DZ88409037022DT, № кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022 заяві присвоєно єдиний унікальний номер 908/2259/22 та передано для розгляду судді Левкут В.В.

Заява ТОВ «ВІРАКС» мотивована наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» (позивач) має намір звернутися до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» (відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ АГРО ЮНІОН» (відповідач-2); треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів та скасування записів про реєстрацію права власності. Підставою звернення позивача до суду став той факт, що наразі у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 1059692,00 грн., яка виникла на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2021 у справі №910/15963/20, яке наразі перебуває на виконанні приватного виконавця - ВП № 69398559. Як свідчать матеріали виконавчого провадження, у відповідача-1 відсутнє будь-яке майно (рухоме або нерухоме) та грошові кошти, за рахунок яких можна було би стягнути борг. Даний факт підтверджується: відповіддю приватного виконавця Лановенко Л.О. № 5030 від 13.10.2022 про відсутність грошових коштів на рахунку; відповіддю МВС від 12.07.2022 про відсутність транспортних засобів; відповіддю ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 12.08.2022 про відсутність земельних ділянок; відповіддю ГУ Держгеокадастру у м.Києві від 21.07.2022 про відсутність земельних ділянок; відповіддю ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 25.07.2022 про відсутність земельних ділянок; відповіддю ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 27.07.2022 про відсутність земельних ділянок. При цьому, відповідач-1 під час існування судового спору з позивачем, відчужив на користь пов`язаної особи відповідачу-2 єдине належне йому майно (автомобілі TOYOTA LAND CRUISER 200 та LAND ROVER DISCOVERY SPORT), за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги ТОВ «ВІРАКС», після чого їх перепродано іншим особам. За доводами позивача, правочини з відчуження рухомого майна (транспортних засобів) пов`язаній особі вчинені відповідачем-1 умисно, з метою приховування належного йому майна та недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки. У зв`язку із цим, єдиним можливим способом захисту прав позивача є звернення до суду із позовом про визнання недійсними угод про відчуження автомобілів (фраудаторний правочин), із застосуванням наслідків їх недійсності - повернення транспортних засобів у власність відповідача-1. При цьому, наразі існують підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав майбутнього позивача, адже автомобілі можуть бути відчужені ще незліченну кількість разів, вивезені з території України, знищені або пошкоджені у процесі їх використання, передані в заставу, передані у користування, на них може бути звернуто стягнення за зобов`язаннями поточних власників тощо. Все це обумовлює необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову до моменту подання позовної заяви, адже усі ці події можуть настати щойно відповідачі або треті особи дізнаються про факт подання позову, а отже майбутнє рішення суду неможливо буде виконати, а судовий розгляд справи не призведе до реального захисту прав позивача.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Враховуючи викладене та доводи заявника, суд визнав, що заява про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби (автомобілі TOYOTA LAND CRUISER 200 та LAND ROVER DISCOVERY SPORT), відчуження яких відбулось за договорами, визнання недійсними яких має на меті ТОВ «ВІРАКС» при зверненні до Господарського суду Запорізької області з відповідним позовом, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

В даному випадку застосування обраного заявником заходу забезпечення позову до подання позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову забезпечить захист прав і законних інтересів позивача.

Отже, заходи забезпечення позову, із заявою про застосування яких ТОВ «ВІРАКС» звернулося до суду, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову до подання позовної заяви та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

З метою забезпечення виконання рішення в даній справі, в разі подання позову, та запобігання можливому утрудненню реалізації прав позивача в разі задоволення позову, суд ухвалив задовольнити заяву ТОВ «ВІРАКС» шляхом накладення арешту на транспортні засоби (автомобілі):

- TOYOTA LAND CRUISER 200 4608, 2019, сірий, № двигуна 1UR0802389, № шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;

- LAND ROVER DISCOVERY SPORT 2179, 2016, сірий, № двигуна DZ88409037022DT, № кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 908/2259/22 задовольнити.

2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби (автомобілі):

- TOYOTA LAND CRUISER 200 4608, 2019, сірий, № двигуна 1UR0802389, № шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ;

- LAND ROVER DISCOVERY SPORT 2179, 2016, сірий, № двигуна DZ88409037022DT, № кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .

3.Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» (бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 37633907).

4.Боржники: товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАЙН» (вул. Макаренка, 9, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 38702583) та товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙ АГРО ЮНІОН» (вул. Аркаса М., 4, м. Львів, 79053; ідентифікаційний код 39314351).

5.Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме з 10.11.2022.

6.Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» зі строком пред`явлення до виконання до 10.11.2025 року і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу підписано 10.11.2021

Суддя В.В. Левкут