Рішення № 107236982, 08.11.2022, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2022 року Справа № 903/758/22

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Луговий С.А. - довіреність №3020-122/02-140 від 21.12.2021

від відповідача: Хвищук Н.В. - ордер серія АС №1047896 від 07.11.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/758/22 за позовом Антимонопольного комітету України до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення 1956852,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2022 Антимонопольний комітет України надіслав на адресу суду позов до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 1956852,00 грн, в т.ч.: 978426,00 грн штрафу та 978426,00 грн пені.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" №108-р/тк від 12.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 04.10.2022 надіслана на офіційну електронну адресу відповідача volyndilo@ukr.net - 04.10.2022 о 16:11 год. Даний факт підтверджено представником відповідача в клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи від 24.10.2022.

Строк для подання відзиву - до 19.10.2022 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Доводи представника відповідача, що останній не отримував копію позовної заяви з додатками станом на 24.10.2022 спростовуються наступним.

Як слідує з матеріалів справи, позивач 23.09.2022 надіслав на юридичну адресу Державного підприємства "Волиньвугілля" (вул.Луцька,1, м.Нововолинськ, 45400) позовну заяву з додатками (а.с.13).

Згідно з витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" №0303515323760 - відправлення вручено за довіреністю 26.09.2022.

Ухвалою суду від 01.11.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.11.2022 о 15:45 год. (а.с.28).

07.11.2022 представник відповідача надіслав до суду письмові пояснення (а.с.30-40).

Протокольною ухвалою від 08.11.2022 суд письмові пояснення залишив без розгляду, оскільки пропушений строк для їх подачі.

В судовому засіданні представник позивача просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає, просить суд зменшити розмір штрафу та пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), розглянувши матеріали справи № 143-26.13/27-21 про порушення державним підприємством «Волиньвугілля» (ідентифікаційний код 32365965) (далі -ДП «Волиньвугілля», Відповідач) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 12.08.2021 № 108-р/тк (далі - Рішення № 108-р/тк, а.с.5-9), яким визнано, що:

1.ДП «Волиньвугілля» вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 17.09.2020 № 143-26.13/07-12647 у встановлений ним строк.

За зазначене порушення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 489 213 (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч двісті тринадцять) гривень.

2. ДП «Волиньвугілля» вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 16.12.2020 № 143-26.13/07-17265 у встановлений ним строк.

За зазначене порушення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 489 213 (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч двісті тринадцять) гривень.

Отже, загальна сума штрафів накладених на Відповідача становить 978426 (дев`ятсот сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять шість) гривень.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Як слідує з матеріалів справи, копія Рішення № 108-р/тк надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 26.08.2021 №144-26.13/07-12508 та отримана Відповідачем 31.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504580698 (а.с.10-11).

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Враховуючи вищезазначене, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням № 108-р/тк, закінчився 01.11.2021 (оскільки 30.10.2021 та 31.10.2021 припадають на неробочі дні).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач Рішення № 108-р/тк у судовому порядку не оскаржував.

Отже, Рішення № 108-р/тк є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

Станом на день подання позовної заяви Комітет не отримував від Відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням № 108-р/тк.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Згідно до ч. 7 та 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати штрафу, накладеного Рішенням № 108-р/тк, обчислюється таким чином.

Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу:

з 02.11.2021 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням № 108-р/тк) по 15.02.2022 включно (день до якого розраховано пеню).

Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 106 днів.

Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить:

978 426 х 1,5 % = 14 676,39 гривень, де

978 426 гривень - розмір штрафу, накладеного Рішенням № 108-р/тк;

1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За 106 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить:

14 676,39 х 106 = 1 555,697,34 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету.

Отже, розмір пені становить 978 426 гривень.

Загальна сума заборгованості становить:

978 426 + 978 426 = 1 956 852 гривень, де

978 426 - сума штрафу, накладеного Рішенням № 108-р/тк;

978 426 - розмір пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вказана правова позиція щодо застосування абзаців 3-5 ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів Антимонопольного комітету України узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема в постановах від 31.10.2019 №904/3778/18, від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі №910/14288/18, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.

Судом враховується, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий Закон не регулює цивільно-правові відносини (позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №911/9/19 від 11.11.2019).

Крім того, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 17.12.2020 у справі №910/1548/19).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача штрафу та пені підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 1956852,00 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 29352,78 грн. відповідно до ст.ст. 129, 130 ГПК України слід віднести на нього.

Щодо усного клопотання представника відповідача про зменшення штрафу та пені, судом враховано наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Судом враховано, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, від 22.01.2019 у справі 915/304/18).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарський суд зауважує, що представник відповідача на підтвердження перебування у складному фінансовому становищі не надав жодних доказів.

Таким чином, підстави для зменшення присудженого до стягнення із ТОВ "Волиньвугілля" штрафу та пені у розмірі 1956852,00 грн. відсутні.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван 7де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (вул. Луцька,1, м.Нововолинськ, 435400, код ЄДРПОУ 32365965) в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100) 1956852,00 грн, (в т.ч.: 978426,00 грн штраф та 978426,00 грн пеня).

3. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (вул. Луцька,1, м.Нововолинськ, 435400, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) 29352,78 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста п`тдесят дві гривні сімдесят вісім копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.11.2022.

Суддя І. О. Гарбар