Рішення № 107234899, 10.11.2022, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1996/21

Провадження № 2/945/384/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2022року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого- судді Войнарівського М.М.,за участю секретаря судового засідання Фути О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради; Служба у справах дітей Миколаївської державної адміністрації та Служба у справах дітей Веснянської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мати якого не цікавиться своєю дитиною, не турбується про матеріальне забезпечення, фізичний та духовний розвиток сина. Дитина проживає з батьком - позивачем по справі з 2020року та знаходиться на його утриманні.Така поведінка відповідача, на думку позивача, свідчить про те, що вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021вказана цивільна справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.11.2021 року головуючим суддею справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Волкомор Т.І. в останнє судове засідання не з`явилися при цьому подали заяви в яких свої позовні вимоги підтримали, розгляд справи просили провести без їх участі, проти заочного рішення у справі не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Про дату та час слухання справи була повідомлена вчасно,відзив не подавала.

Представник третьої особи Служба у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради, виконувач функції органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився при цьому подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився при цьому подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності,та зазначив,що позиція органу опіки та піклування, щодо вирішення питання викладена у висновку.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Миколаївської державної адміністрації в судове засідання не з`явився.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в графі мати зазначена відповідачка ОСОБА_2 , в графі батько вказаний позивач ОСОБА_1 .

Як вбачаться з акту обстеження умов проживання від 29.07.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . За цією адресою разом з ним проживає його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також з акту обстеження умов проживання позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 вбвчається,що квартира з косметичним ремонтом, облаштована меблями та побутовою технікою,на момент перевірки чисто, продуктами харчування та одягом за сезоном забезпечені, дитина має іграшки.

З акту про фактичне проживання від 13.08.2021 року вбачається,що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З квітня 2020 року вихованням та утриманням дитини ОСОБА_3 займається виключно його батько ОСОБА_1 .

Згідно характеристики наданої закладом дошкільної освіти №51 Управління освіти Миколаївської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує заклад з 01.09.2021 року,групу раннього віку по бажанню батька ОСОБА_1 . Дитина потребує підготовки до дитячого колективу,особливо приділенню уваги розвитку комунікації, культурно-гігієнічних навичок самообслуговування.

У своєму висновку орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, вважає доцільним позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За частиною четвертою статті 164 Сімейного кодексу України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей. Відтак, відповідачка протягом тривалого часу не приділяє належної уваги розвитку свого сина, ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню: не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання дитиною належної освіти.

При вирішенні справи суд приходить до висновку, що таким негативним впливом з боку відповідача на розвиток дитини є зразок байдужого, зневажливого ставлення до поняття сім`ї та людей, з якими вони перебувають у родинному зв`язку, зокрема.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не намагається облаштувати належні умови для повноцінного розвитку, забезпечити дитину необхідним, не виявляє турботу, навіть цікавість щодо свого сина, тому позов у частині позбавлення відповідача батьківських прав підлягає задоволенню.

Також, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати в розмірі 908,00грн.

Відповідно до статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 150, 155, 164-166, 170, - Сімейного кодексу України,ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради; Служба у справах дітей Миколаївської державної адміністрації та Служба у справах дітей Веснянської сільської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;уродженка с.Добровеличківка, Добровеличківського району Кіровоградської області;РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Миколаєва; паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 908грн.00коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду

Суддя М.М.Войнарівський