Ухвала суду № 107233641, 08.11.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5567/21

н/п 2/953/436/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.

за участю секретаря судових засідань Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» Бурдюк Т.В. щодо компенсації понесених відповідачем витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Левченко Володимир Григорович про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Левченко Володимир Григорович про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим, що була залишена без розгляду.

До суду 03.02.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про компенсацію понесених відповідачем судових витрат у сумі 32100 грн.

В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на ті обставини, що згідно ч.5 ст.142 ЦПУ України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій відповідача. Зазначає, що в своїй позовній заяві від 26.03.2021 ОСОБА_1 вказувала, що не має заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал» та просить припинити іпотеку у звязку із виконанням зобов`язання. При цьому 22.06.2021 на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про реструктуризацію за договором про іпотечний кредит, таким чином вона підтвердила безпідставність заявлених нею позовних вимог, оскільки реструктуризації підлягають лише невиконані зобов`язання, крім того в заяві про залишення позову без розгляду не наведено мотивів такої поведінки. Таким чином представник відповідача вважає дії позивача ОСОБА_1 недобросовісними, що є підставою для стягнення понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи.

18.02.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на заяву про компенсацію понесених відповідачем витрат, в якій заперечує проти вимог відповідача та посилається на те, що в позові ОСОБА_1 не міститься неправдивої інформації, після подання позивачем позову у законодавстві відбулися зміни, що передбачають реструктуризацію за споживчими та іпотечними кредитами. Певний час між позивачем та представниками відповідача тривала переписка з приводу реструктуризації її боргу, наразі в Київському районному суді м.Харкова розглядається справа №953/15318/21 щодо проведення реструктуризації, за таких обставин, даний позов втратив для позивача актуальність, при цьому недобросовісні дії ОСОБА_1 відсутні. Стосовно розміру стягуваних коштів представник відповідача заперечує, зважаючи на не співмірність заявленої суми об`єму виконаних робіт, пов`язаних з розглядом справи.

26.08.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь про компенсацію понесених відповідачем витрат, в яких представник відповідача наполягає на задоволенні даного клопотання та зазначає з приводу розміру оплати витрат на правову допомогу, що надавалася ТОВ «Вердикт Капітал» адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про правову допомогу від 05.03.2021, суми нараховані на підставі прас-листу, підтверджені згідно платіжного доручення.

Сторони в судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином. Від представника заявника на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 246 ЦПК України питання про судові витрати вирішується на підставі наданих до суду доказів.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись із заявою та матеріалами справи, судом встановлено наступне.

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Левченко Володимир Григорович про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.01.2022 року позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Левченко Володимир Григорович про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим була залишена без розгляду за заявою представника позивача.

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 5 частини 3 статті 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства визначено диспозитивність.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, якою дано визначення принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізація принципу диспозитивності знайшла своє відображення у пункті 1 частини 2 статті 49 ЦПК України, відповідно до якого позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Зі змісту наведених норм вбачається, що як ініціація перед судом судового розгляду спору, так і припинення такого розгляду є беззаперечними правами позивача, окрім виключень наведених в частині 6 статті 49 ЦПК України, які узгоджуються з реченням 2 частини 3 статті 13 ЦПК України. Так, згідно пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом.

При цьому, ЦПК України також містить інститут залишення позовної заяви без розгляду, який відрізняється від інституту закриття провадження у справі, зокрема, наслідками (ст.256 та ч.2 ст.257 ЦПК України).

Так, пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона носить імперативний (спрямовуючий дії суду) характер, та фактично встановлює обов`язок суду постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, при подачі позивачем відповідної заяви до початку розгляду справи по суті.

Як зазначалося, 24 січня 2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача, якою він ініціював перед судом питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Зазначену заяву, ухвалою суду від 26 січня 2022 року задоволено та залишено позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою, в якій просить стягнути з позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» 32000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, з аналізу норм ЦПК України, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, можливо дійти висновку, що ними визначено два окремих випадки розподілу судових витрат, в залежності від рішення, яким завершено розгляд справи, а саме: 1) в разі прийняття рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1, частиною 3 статті 258 ЦПК України (стаття 141 ЦПК України); 2) в разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (статті 142 ЦПК України).

Як було зазначено, в даному випадку позовну заяву ОСОБА_1 ухвалою суду від 26 січня 2022 року було залишено без розгляду.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Слід зазначити, що статтею 257 ЦПК України передбачено ряд підстав для залишення позову без розгляду, проте частина 5 статті 142 ЦПК України, посилань на залежність застосування її положень від підстав залишення позовної заяви без розгляду не містить.

Саме правом, передбаченим ч.5 ст.142 ЦПК України, скористувався представник ТОВ «Вердикт Капітал» звернувшись до суду з даною заявою, про що зазначено безпосередньо в заяві.

При цьому, слід звернути увагу на те, що стаття 142 ЦПК України містить частину 6, якою визначено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зі змісту частини 9 статті 141, частин 5 та 6 статті 142 ЦПК України вбачається, що для стягнення з позивача судових витрат понесених відповідачем, в разі залишення позовної заяви без розгляду, визначено додаткові умови, хоча б одна з яких має існувати для здійснення такого стягнення, а саме: 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

При цьому, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В якості обґрунтування заяви про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу заявник посилається на зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Тобто, на думку представника відповідача, фактично спір, який розглядався в суді виник з необґрунтованих дій самого позивача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 12.04.2021 було відкрито провадження у справі, 05.05.2021 підготовче засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача, 25.05.2021 до суду подано відзив, який не було направлено іншим учасникам, 25.06.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду по суті в судове засідання, 23.07.2021 до суду подано представником позивача клопотання про доручення доказів, від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, 11.10.2021 представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому ухвалою суду було відмовлено 11.10.2021, 26.01.2021 за заявою представника позивача даний позов був залишений без розгляду.

Згідно частини 2 статті 12 та частини 3 статті 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.Статтею 43 ЦПК України визначено ряд прав та обов`язків учасників справи, серед яких, зокрема, право подавати заяви та клопотання (п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України).

Отже, звертатися до суду з клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду справи, є гарантованим ЦПК України правом позивача, як учасника справи.При цьому, згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 5 частини 5 статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Частиною 1 статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 143 ЦПК України заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

При цьому, вивченням матеріалів справи встановлено, що протягом здійснення провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Левченко Володимир Григорович про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим судом ухвали про застосування до будь-яких осіб заходів процесуального примусу не застосовувались, що з урахуванням положень ч.4 ст.44 ЦПК України, вказує на те, що судом не було встановлено фактів зловживання учасниками справи процесуальними правами.

В свою чергу, слід звернути увагу на те, що відповідач та його представник, як учасник справи, користуючись правом наданим п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України, мали змогу порушити перед судом питання про наявність в діях позивача ознак зловживання процесуальними правами та ініціювати застосування до нього заходів процесуального приводу, в разі якщо вони вважали, що такі зловживання мали місце.Проте, відповідних заяв або клопотань на адресу суду не надходило, що свідчить про те, що, на час здійснення у справі провадження, відповідач погоджувався з тим, що в діях позивача зловживання правами не вбачалося.

Верховний Суд у постанові від 8 квітня 2020 року у справі №761/41071/19 (провадження №61-2192св20) зазначив, що тлумачення пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З наведеного вбачається, що необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду, представник відповідача обгрунтовує обставинами, які були предметом та підставами позову у даній справі.

При цьому, як зазначалося, звернення до суду з позовною заявою за захистом порушених або оспорюваних прав є гарантованим Конституцією України правом позивача.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З наведеної норми вбачається, що питання щодо наявності підстав позову вирішується судом при ухваленні рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1, частиною 3 статті 258 ЦПК України. Проте таке рішення судом не приймалося, а отже наведені доводи представника відповідача про необґрунтованість дій позивача є лише припущенням представника ТОВ «Вердикт Капітал», а згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, як зазначалося, право подачі заяви про залишення позовної заяви без розгляду є диспозитивним правом позивача. Сам лише факт подання такої заяви не може свідчити про безпідставність позову.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, який в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц (провадження №61-24189 св 18) зазначив, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» про стягнення судових витрат (витрат на правничу допомогу) є необґрунтованою та недоведеною належними та достовірними доказами, у зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду. Який у постанові від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18 (провадження №61-10254св20) зазначив, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 137, 141, 142, 259, 260, 261, 263, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» Бурдюк Т.В. щодо компенсації понесених відповідачем витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Левченко Володимир Григорович про визнання зобов`язання за іпотечним договором припиненим - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя -