Рішення № 107215336, 07.11.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 Справа № 914/1882/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс», м. Львів,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс» про стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу від 06.05.2020 №200506-2/ФЛ-Ю-А.

Ухвалою від 18.08.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття рішення, судом 07.11.2022 прийнято рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу №200506-2/ФЛ-Ю-А у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 42 652,09 грн.

На основну суму заборгованості нараховано пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовні вимоги не спростував, належним чином повідомлено про розгляд справи.

ВСТАНОВЛЕННЯ ОБСТАВИН СПРАВИ ТА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ДОКАЗАМИ

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (далі за текстом - Позивач/Лізингодавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВ-ХОЛОД ЗАХІД ПЛЮС» (далі за текстом- Лізингоодержувач/Відповідач) укладено Договір фінансового лізингу № 200506-2/ФЛ-Ю-А від 06.05.2020 (надалі - Договір лізингу).

Відповідно до умов Договору лізингу Позивач передає Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором лізингу.

Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2 Загальних умов Договору лізингу та Графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Позивачу за отриманий у лізинг Предмет лізингу. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до п.2.1.7. Загальних умов договору лізингу, згідно з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п .2 .1.7.1 Загальних умов Договору.

Відповідно до п .2 .1.7.1 Загальних умов Договору лізингу числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: Дата підписання Сторонами Акту 25 липня 2017 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарною місяця.

Згідно з п.2.4 Загальних умов Договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п.2.1.8. Загальних умов Договору лізингу період лізингу - це період отроку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.6 Загальних умов Договору лізингу акт - це акт приймання -передачі Предмета лізингу в лізинг.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав в користування Лізингоодержувачу предмет лізингу на підставі підписаного Сторонами 13.05.2020 Акту прийому-передачі предмета лізингу в користування.

Таким чином відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 02-го числа кожного місяця (наприклад 02 червня 2020 і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплата лізингових платежів, тобто: періоди лізингу №1-02.06.2020, №2-02.07.2020, №3-31.07.2020 (застосовується п.2.4., оскільки 02.08.2020 припадає на вихідний день).

Всупереч прийнятих обов`язків, Відповідачем зобов`язання за Договором лізингу. щодо, сплати лізингових платежів виконуються не в повному обсязі. Зокрема, унаслідок несплата Відповідачем чергових лізингових платежів відповідно до Графіку лізингових платежів у Відповідача виникла заборгованість щодо сплати:

- Лізингового платежу за період лізингу 23 у розмірі 14 598,46 год. з 01.04.2022;

- Лізингового платежу за період лізингу № 24 у розмірі 14 287,25 грн. з 02.05.2022;

- Лізингового платежу за період лізингу № 33 у розмірі 13 766,38 грн. з 02.06.2022.

Вказана заборгованість на - загальну суму 42 652,09 грн. залишається несплаченою.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускаєтеся. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.7 Загальних умов Договорів лізингу визначено, що у разі, якщо Лізінгоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України Сторони погодили, що Лізингодавець має право нараховувати, а Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

На підставі наведеного Позивачем нараховані проценти річних у сумі 4 653,26 грн. Розрахунок проведено вірно.

Окрім того, згідно до п. 5.2.1. Загальних умов Договору лізиигу Лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати Лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в Додатку «Довідка» до Договору.

Проте, Відповідач, порушуючи умови Договору лізингу, у встановлені Договором строки, за результатами 3-го та 4-го кварталів 2021 року не здійснив такого інформування.

Згідно до п.7.1.3. Загальних умов Договору Лізингоодержувач за порушення п.5.2. Загальних умов Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю сплачує у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості Предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості Предмету лізингу) протягом строку дії Договору. Пунктом 2.1.5 Загальних умов Договору визначено, що Остаточна загальна вартість Предмету лізингу вартість Предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості Предмету лізингу, направленому Лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 09.08.2019 становить 470 000,00 грн.

Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна, отже, сума штрафу, нарахованого Позивачем за нездійснення інформування, становить 9 400,00 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України Позивачем нараховані інфляційні втрати, сума яких становить 2 473,70 грн.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Холод Захід Плюс" (79040, місто Львів, вулиця Генерала Курмановича, будинок 2, ідентифікаційний код 37741470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, ідентифікаційний код 33880354) 42 652,09 грн. основного боргу, 4 653,26 грн. процентів річних, 9 400,00 грн. штрафу, 2 473,70 грн. інфляційних втрат, 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.10.2022.

СуддяГорецька З.В.