Рішення № 107215295, 27.10.2022, Господарський суд Львівської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2022 Справа № 914/394/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго, Львівська область, Червоноградський район, м.Червоноград;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 4845489,76грн.

Представники:

Позивача: Бандирський А.С. представник, адвокат (довіреність від 24.12.2021р. №007.1Др-216-1221);

Відповідача: Дмуховський С.М. представник, керівник (розпорядження від 16.12.2015р. №25-к).

ВСТАНОВИВ:

14.02.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 08.02.2022р. вих. №790007.2-Ск-2703-0222 (вх. №438) до Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості; ціна позову: 4845489,76грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з жовтня по грудень 2021р. за Договором на розподіл природного газу від 01.01.2016р. №09420NQU6WGT016.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2022р. у справі №914/394/21 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.03.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду у цій справі від 11.03.2022р. постановлено заяву представника Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвоката Бандирського А.С. від 10.03.2022р. вих.№б/н (вх. №5843/22 від 10.03.2022р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвокату Бандирському А.С. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/394/22, яке призначено на 15.03.2022р. о 10:45год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon; заяву представника Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директора Дмуховського С.М. від 10.03.2022р. вих.№615 (вх. №5917/22 від 11.03.2022р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директору Дмуховському С.М. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/394/22, яке призначено на 15.03.2022р. о 10:45год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 15.03.2022р. суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 14.04.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; заяви представника Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвоката Бандирського А.С. та представника Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директора Дмуховського С.М. від 15.03.2022р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвокату Бандирському А.С. та представнику Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директору Дмуховському С.М. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/394/22, яке призначено на 14.04.2022р. о 10:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

В судовому засіданні 14.04.2022р. судом оголошувалась перерва на 1хв., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.04.2022р. у цій справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 14 днів; відкласти підготовче судове засідання на 28.04.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; Заяви представника Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвоката Бандирського А.С. та представника Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директора Дмуховського С.М. від 15.03.2022р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвокату Бандирському А.С. та представнику Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директору Дмуховському С.М. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/394/22, яке призначено на 28.04.2022р. о 13:10год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 28.04.2022р. суд постановив заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 13.04.2022р. вих. №790007.2-СК-6009-0422 (вх. №1063/22 від 14.04.2022р.) про збільшення розміру позовних вимог відхилити; продовжити строк підготовчого провадження на 16 днів; відкласти підготовче судове засідання на 17.05.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; заяви представника Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвоката Бандирського А.С. та представника Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директора Дмуховського С.М. від 15.03.2022р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз адвокату Бандирському А.С. та представнику Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго директору Дмуховському С.М. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/394/22, яке призначено на 17.05.2022р. о 14:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення Easycon.

В судовому засіданні 17.05.2022р. судом оголошувалась перерва до 13:30год. 26.05.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.05.2022р. у цій справі постановлено зупинити провадження у справі №914/394/22 до набрання законної сили судовими рішеннями у справі №914/3891/21, яка розглядається Господарським судом Львівської області; зобов`язати Учасників справи інформувати суд про результати розгляду справи №914/3891/21.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2022р. у справі №914/394/22 судом постановлено вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз № 790007.2-Ск-8705-0622 від 14.06.2022 (вх.ЗАГС №01-05/1343/21 від 17.06.2022) задоволити; ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2022 у справі №914/394/22 скасувати; справу №914/394/22 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Супровідним листом від 18.07.2022р. вих. №09-01/1092/22 (вх. №573 від 19.07.2022р.) матеріали справи №914/394/22 повернулись до Господарського суду Львівської області.

В період з 18.07.2022р. по 22.07.2022р. включно головуючий суддя Фартушок Т.Б. був відсутній з підстав тимчасової втрати працездатності.

25.07.2022р. матеріали справи №914/394/22 передано головуючому судді Фартушку Т.Б.

Ухвалою суду від 25.07.2022р. у цій справі суд постановив поновити провадження у справі; продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 16.08.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою.

В судовому засіданні 16.08.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 13:30год. 30.08.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2022р. у цій справі суд постановив клопотання Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго про поновлення пропущеного строку для подання доказів задоволити; поновити Комунальному підприємству Червоноградтеплокомуненерго пропущений процесуальний строк для подання долучених до клопотання від 26.08.2022р. вх. №17814/22 доказів по 26.08.2022р.; клопотання Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго від 25.08.2022р. вих. №4206 (вх. №17814/22 від 26.08.2022р.) про долучення документів до матеріалів справи задоволити; долучити до матеріалів справи додані до клопотання Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго про долучення документів до матеріалів справи від 26.08.2022р. вх. №17814/22 докази; заяву Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго від 02.06.2022р. вих. №3652 (вх. №12019/22 від 07.06.2022р.) про закриття провадження у справі відхилити; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 29.09.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для дачі пояснень по суті спору.

В судовому засіданні 29.09.2022р. судом оголошувалась перерва до 15:00год. 20.10.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2022р. у цій справі суд постановив заяву представника Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» директора Дмуховського С.М. від 11.10.2022р. вих. №4477 (вх. №21166/22 від 14.10.2022р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» директору Дмуховському С.М. можливість участі в судовому засіданні у справі №914/394/22, яке призначено на 20.10.2022р. о 15:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

В судовому засіданні 20.10.2022р. судом оголошувалась перерва до 15:45год. 27.10.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.10.2022р. у цій справі судом постановлено заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» адвоката Бандирського Андрія Стефановича від 25.10.2022р. б/н (вх. №22161/22 від 25.10.2022р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволити; надати представнику Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» адвокату Бандирському Андрію Стефановичу можливість участі в судовому засіданні у справі №914/394/22, яке призначено на 27.10.2022р. о 15:45год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначив про подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в задоволенні позову, зазначив про подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представниками Сторін визнано обставину відсутності станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті 4689631,65грн. суми основного боргу з оплати послуг розподілу природного газу за Договором, стягнення якого є предметом спору у цій справі.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 4689631,65грн. суми основного боргу з оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з жовтня по грудень 2021р. за Договором на розподіл природного газу від 01.01.2016р. №09420NQU6WGT016, а також 119336грн. пені, та 36522,11грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку здійснення оплати послуг за Договором.

В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що 01.01.2016р. між Сторонами шляхом підписання керівником Відповідача Заяви-приєднання від 0101.2016р. №09420NQU6WGT016 укладено Договір на розподіл природного газу на умовах типового, за умовами якого Позивачем в період з жовтня по грудень 2021р. надано Відповідачу послуги на суму5465199,08грн.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за Договором станом на 05.01.2022р. виникла заборгованість в розмірі 4689631,65грн., що підтверджується Актом звіряння розрахунків між Сторонами за 2021 рік.

Крім того, Позивачем, за порушення порядку і строку здійснення оплати наданих послуг за Договором нараховано Відповідачу 119336грн. пені за період з 11.11.2021р. по 31.01.2022р. та 36522,11грн. інфляційних втрат за період листопада-грудня 2021р.

Також Позивачем у поданій до господарського суду позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого Позивачем понесено судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 72682,35грн. та судові витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 30000грн.

У поданій 22.03.2022р. за вх. №6509/22 Відповіді на відзив від 21.03.2022р. б/н Позивач в спростування викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень проти заявлених позовних вимог зазначає, що станом на 01.06.2021 року у Відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 4655636,08грн., яка, на думку Відповідача, підлягає реструктуризації відповідно до Закону України від 03.11.2016 року №1730 та Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 29.03.2017 р. № 222. Правовідносини між Сторонами регулюються, зокрема, договором розподілу природного газу, типова форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498 (далі - Договір розподілу), укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 09420NQU6WGT016 від 01.01.2016. Крім цього, правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальними нормами законодавства, а саме Законом України «Про ринок природного газу» та затвердженим відповідно до даного закону Кодексом газорозподільних систем (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 року) (далі Кодекс ГРМ), а також нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України) та рядом інших підзаконних нормативно-правових актів.

З акту звіряння взаємних розрахунків за період 9 місяців 2021 року, складеного між Позивачем та Відповідачем 26.10.2021 року вбачається, що станом на 30.09.2021 року у Відповідача існувала заборгованість перед позивачем за Договором розподілу в сумі 11942568,18грн., в тому числі в сумі 4655636,08грн. станом на 01.06.2021 року.

Відповідно до п.6.7. Договору розподілу у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт Споживача до повного погашення заборгованості. Аналогічна норма передбачена п.8 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ.

Виходячи з вищенаведених положень п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6розд.VI Кодексу ГРМ, 26.10.2021 Позивач зазначає, що між Сторонами було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01, відповідно до якого сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу за послуги з розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021 року складає 11942568,18грн.;боржник (відповідач) зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість,зазначену в п.1 Договору, шляхом перерахування щомісяця коштів Червоноградської міської ради на поточний рахунок кредитора (позивача) частинами на пізніше останнього числа місяця відповідно до графіка погашення заборгованості (протягом жовтня - грудня 2021 року).

11.11.2021 року на адресу Позивача надійшов лист Відповідача №4343 від 01.11.2021р. щодо реструктуризації заборгованості та укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування,теплову енергію від 01.11.2021 року. Станом на момент звернення позивача до відповідача з листом №4343 від01.11.2021р., заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором розподілу станом на 30.09.2021 року в сумі 11942568,18грн., в тому числі в сумі 4655636,08грн.станом на 01.06.2021 року, вже була врегульована договором реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021р. Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021р. є чинним, Позивач та Відповідач дію даного договору не припиняли.

Також Позивач зазначає, що нормами Закону від 03.11.2016р. № 1730, Кодексу ГРМ та умовами Договору розподілу непередбачено можливість одночасної реструктуризації заборгованості споживача(теплопостачальної організації) перед Оператором ГРМ за двома різними діючими договорами, укладеними на різних умовах реструктуризації заборгованості (з різними строками / графіками погашення заборгованості).

Відтак, враховуючи те, що заборгованість, яку відповідач має намір врегулювати відповідно до Закону України 03.11.2016 року № 1730-VIII на умовах договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01.11.2021 року, вже є врегульованою договором реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021,дана заборгованість не може бути повторно врегульована відповідно до Закону України 03.11.2016 року № 1730-VIII.

Принагідно Позивач повідомляє, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/262/22 за позовом КП Червоноградтеплокомуненерго до АТ "Львівгаз" про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості № 26/10-01 від 26.10.2021 року на суму 11942568,18грн.

Щодо доводів Відповідача про сплату заборгованості на підставі платіжних доручень №81 від 20.12.2021, №72 від 01.12.2021, №59 від 04.11.2021, №58 від 04.11.2021, №57 від 27.10.2021, №56 від 27.10.2021, №55 від 27.10.2021, №54 від 27.10.2021 на загальну суму12718135,61грн. Позивач вказує, що у реквізиті призначення платежу вищевказаних платіжних доручень Відповідач зазначив реквізити договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021, а відтак, даними платіжними дорученнями Відповідач підтвердив, що оплатив саме прострочену заборгованість за Договором розподілу, яка існувала станом на 30.09.2021р. в сумі 11942568,18грн., в тому числі в сумі 4655636,08грн., яка існувала станом на 01.06.2021р.

З наведеного Позивач підсумовує, що Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021р. є повністю виконаним Відповідачем, а заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 4655636,08грн., яка існувала станом на 01.06.2021 року, є повністю погашеною. Враховуючи вищенаведене, заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 4655636,08грн., яка існувала станом на 01.06.2021 року, не може бути врегульована відповідно до Закону України 03.11.2016р. №1730 на умовах договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01.11.2021р.

У поданих 17.05.2022р. за вх. №10302/22 Додаткових поясненнях від 17.05.2022р. б/н Позивач, в спростування викладених у Поясненнях від 10.05.2022р. доводів Відповідача, зазначає, що Відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що заборгованість за розподіл природного газу в сумі 4689631,65грн., яка є предметом стягнення у цій справі станом на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі, була відсутня, оскільки станом на 01.06.2021 року у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем в сумі 4655636,08грн., яка, на думку Відповідача, підлягає реструктуризації відповідно до Закону України від 03.11.2016 року №1730 та Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 29.03.2017р. №222.

Проте, згідно доводів Позивача, з акту звіряння взаємних розрахунків за період 9 місяців 2021 року, складеного між Позивачем та Відповідачем 26.10.2021 року (долучено позивачем до відповіді на відзив)вбачається, що станом на 30.09.2021 року у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем за Договором розподілу в сумі 11942568,18грн.,в тому числі в сумі 4655636,08грн. станом на 01.06.2021 року.

Відповідно до п.6.7. Договору розподілу у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді,зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт Споживача до повного погашення заборгованості. Аналогічна норма передбачена п.8 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ.

Виходячи з вищенаведених положень п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6розд.VI Кодексу ГРМ, 26.10.2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01, відповідно до якого: сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу за послуги з розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021 року складає 11942568,18грн.;боржник (Відповідач) зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість,зазначену в п.1 Договору, шляхом перерахування щомісяця коштів Червоноградської міської ради на поточний рахунок кредитора (позивача) частинами на пізніше останнього числа місяця відповідно до графіка погашення заборгованості (протягом жовтня - грудня 2021 року).

11.11.2021 року на адресу Позивача надійшов лист Відповідача №4343 від 01.11.2021щодо реструктуризації заборгованості та укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування,теплову енергію від 01.11.2021 року. Станом на момент звернення позивача до відповідача з листом №4343 від01.11.2021, заборгованість позивача перед відповідачем за Договором розподілу станом на 30.09.2021 року в сумі 11942568,18грн., в тому числі в сумі 4655636,08грн.станом на 01.06.2021 року, вже була врегульована договором реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021.Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 є чинним, Позивач та Відповідач дію даного договору не припиняли.

При цьому, Позивач звертає увагу на те, що законодавством, зокрема, нормами Закону України03.11.2016 року № 1730, Кодексу ГРМ та умовами Договору розподілу непередбачено можливість одночасної реструктуризації заборгованості споживача(теплопостачальної організації) перед Оператором ГРМ за двома різними діючими договорами, укладеними на різних умовах реструктуризації заборгованості (з різними строками / графіками погашення заборгованості). Відтак, враховуючи те, що заборгованість, яку відповідач має намір врегулювати відповідно до Закону України 03.11.2016 року № 1730 на умовах договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01.11.2021 року, вже є врегульованою договором реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021,дана заборгованість не може бути повторно врегульована відповідно до Закону України 03.11.2016 року № 1730.

Крім того, Позивач звертає увагу суду на те, що у поясненнях від 10.05.2022 Відповідач вказує, що начебто згідно умов договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 року (далі Договір реструктуризації) на Відповідача було покладено обов`язок з оплати щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу. Вищевказане твердження відповідача є необґрунтованим, оскільки в жодному пункті Договору реструктуризації не вказано, що на Відповідача покладається обов`язок з оплати щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу.

В п.1 Договору реструктуризації зазначено, що сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу за послуги з розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021 року складає 11942568,18грн. та що зазначений розмір боргу без урахування щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу. Тобто в п.1 Договору реструктуризації визначено розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 01.10.2021 року та обумовлено, що дана заборгованість вказана без урахування щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу.

Відповідач вказує, що загальна сума заборгованості згідно Договору реструктуризації начебто становить 17407767,26грн., що включає в себе заборгованість за червень-вересень 2021 року в сумі 11942568,18грн. та поточні нарахування за жовтень-грудень 2021 року в сумі 5465199,08грн. Однак, такі твердження Відповідача є необґрунтованими, адже в жодному пункті Договору реструктуризації не вказано про існування заборгованості в сумі 17407767,26грн. та що ця заборгованість включає оплату поточних нарахувань в сумі 5465199,08грн.

При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що за своїм змістом договір реструктуризації заборгованості регламентує питання розстрочення оплати простроченої заборгованості боржника, а предметом Договору реструктуризації, який укладений між Позивачем та Відповідачем, не є оплата поточної заборгованості, оскільки оплата поточної заборгованості регламентується типовим договором розподілу природного газу,укладеного шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 09420NQU6WGT016 від 01.01.2016.

До відзиву Відповідач долучив копії платіжних доручень №81 від 20.12.2021, №72 від 01.12.2021, №59 від 04.11.2021, №58 від 04.11.2021, №57 від 27.10.2021, №56 від 27.10.2021, №55 від 27.10.2021, №54 від 27.10.2021 на загальну суму 12 718 135,61 грн. Позивач звертає увагу суду на те, що у реквізиті призначення платежу вищевказаних платіжних доручень відповідач зазначив реквізити договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021. Відтак, договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 є повністю виконаним Відповідачем, а заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 4655636,08грн., яка існувала станом на 01.06.2021 року, є повністю погашеною. Враховуючи вищенаведене, заборгованість Відповідача перед позивачем в сумі 4655636,08грн., яка існувала станом на 01.06.2021 року, не може бути врегульована відповідно до Закону України 03.11.2016 року № 1730 на умовах договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01.11.2021 року.

Крім того, Позивач вказує на те, що у поясненнях від 10.05.2022 Відповідач вказує, що твердження Позивача про те, що договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 є повністю виконаним Відповідачем спростовується тим, що Червоноградським відділом ДВС 28.04.2021 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2259/21 про стягнення з відповідача на користь позивача 4655636,08грн основного боргу, 119317,90грн пені, 156072,56грн інфляційних втрат, 41893,62грн 3% річних та 75786,98грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Однак, рішенням Господарського суду Львівської області від29.11.2021 у справі №914/2259/21 було вирішено стягнути не тільки основний борг в сумі4655636,08грн., а й 119317,90грн пені, 156072,56грн інфляційних втрат, 41893,62грн 3%річних та 75786,98грн.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем щодо сплати 119317,90грн пені, 156072,56грн інфляційних втрат, 41893,62 грн 3% річних та 75786,98грн. станом на даний момент не оплачена. Саме тому Позивачем було пред`явлено до виконання наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/2259/21.

В разі якщо Відповідач погоджується з твердженням Позивача про те, що основний борг в сумі 4655636,08грн., який вирішено стягнути рішенням Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/2259/21, є погашеним, він може подати до Червоноградського відділу ДВС документи, які підтверджують оплату боргу.

Враховуючи вищенаведене, Позивач підсумовує, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/2259/21, не спростовує доводи позивача про те, що договір реструктуризації заборгованості№26/10-01 від 26.10.2021 є повністю виконаним Відповідачем.

В доповнення до викладеного Позивач зазначає, що, враховуючи наявність невирішених спорів між Позивачем та Відповідачем у справах №914/262/22 та №914/3891/21, спірним є питання про наявність на даний момент несплаченої заборгованості у Відповідача перед Позивачем, яка виникла станом на 01.06.2021 року в сумі 4655636,08грн. та про те, що дана заборгованість підлягає реструктуризації відповідно до Закону України 03.11.2016 року №1730 на умовах типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію. А тому до моменту вирішення судом справ №914/262/22 та №914/3891/21 та ухвалення і набрання законної сили рішеннями судів у вищевказаних судових справах не можна стверджувати про наявність на даний момент несплаченої заборгованості у Відповідача перед Позивачем, яка виникла станом на 01.06.2021 року в сумі 4655636,08грн. та про те, що дана заборгованість підлягає реструктуризації відповідно до Закону України 03.11.2016 року №1730.

У поданих 15.08.2022р. за вх. №17062/22 Додаткових поясненнях та запереченнях на клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 13.08.2022р. б/н Позивач, в доповнення до наведених у поданих до суду заявах доводів, зазначає, що предметом позову АТ Львівгаз у даній справі є стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго» грошових коштів в сумі 4845489,75грн., з яких: 4689631,65грн. - заборгованості за розподіл природного газу, яка виникла у період з жовтня по грудень 2021 року, а також 119336грн. пені, 36522,11грн. - інфляційних втрат. До позовної заяви АТ Львівгаз у даній справі було долучено докази, які підтверджують розмір заборгованості за розподіл природного газу та період, за який виникла заборгованість.

В той же час, згідно доводів Позивача, Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що станом на 01.06.2021 року у Відповідача існувала заборгованість перед Позивачем в сумі 4655636,08грн., яка, на думку Відповідача, в даний час є непогашеною та підлягає реструктуризації відповідно до Закону України від 03.11.2016р. №1730-VIII та Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 29.03.2017р. №222. До відзиву Відповідач долучив копії платіжних доручень №81 від 20.12.2021, №72 від 01.12.2021, №59 від 04.11.2021, №58 від 04.11.2021, №57 від 27.10.2021, №56 від 27.10.2021, №55 від 27.10.2021, №54 від 27.10.2021 на загальну суму 12 718 135,61 грн., з яких, на його думку, вбачається, що Відповідач здійснював оплату поточних платежів за договором розподілу природного газу, а не оплату простроченої заборгованості. 26.10.2021 між Сторонами укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01, відповідно до якого сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу за послуги з розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021р. складає 11942568,18грн., а боржник (Відповідач) зобов`язується виплатити в повному обсязі зазначену заборгованість шляхом перерахування щомісяця коштів Червоноградської міської ради на поточний рахунок кредитора (Позивача) частинами на пізніше останнього числа місяця відповідно до графіка погашення заборгованості (протягом жовтня - грудня 2021 року).

При цьому Позивач звертає увагу суду на те, що у реквізиті призначення платежу вищевказаних платіжних доручень Відповідач зазначив реквізити договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021р., а відтак, даними платіжними дорученнями позивач підтвердив, що оплатив саме прострочену заборгованість за Договором розподілу, яка існувала станом на 30.09.2021р. в сумі 11942568,18грн., в тому числі в сумі 4655636,08грн., яка існувала станом на 01.06.2021р.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 17.03.2022р. за вх. №6349/22 Відзиві на позовну заяву від 10.03.2022р. вих. №618 проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним і необґрунтованим і просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що відображена в Акті звіряння розрахунків від 03.02.2022р. заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 4655636,08грн. виникла станом на 01.06.2021р. і підлягає реструктуризації відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016р. №1730.

Так, згідно доводів Відповідача, процедура врегулювання заборгованості теплопостачальної організації передбачена виключно спеціальним законом, а саме Законом України від 03.11.2016р. №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», згідно ст.2 якого дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно ч. 1 ст.3 Закону №1730 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №3 від 26.01.2022р. «Про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій,підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості» було внесено зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Міністерством розвитку громад та територій України листом від 26.01.2022р.№7/10.1/1112-22 повідомлено Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» про те, що до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, внесено зміни шляхом включення до нього Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» за заборгованістю, утвореною станом на 01.06.2021р.та присвоєно номер особового запису в реєстрі №111.

Адже, згідно ч.1 ст.5 Закону №1730 реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію,отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).

26.10.2021р. набрала чинності та оприлюднена в Урядовому кур`єрі постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2021р. №1097 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. №222.

З підстав наведеного Відповідач підсумовує, що на підставі вищезазначеного у КП «Червоноградтеплокомуненерго» виникли правові підстави для оформлення та укладення договору типової форми про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію з AT «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 29березня 2017 №222 «Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1097 від 20.10.2021р.

Відповідно, до ч.8 ст.5 Закону №1730 у AT «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» виникло зобов`язання укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання. AT «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», всупереч вимозі ч.8 ст.5 Закону №1730, безпідставно ухиляється від укладення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію чим порушує права та інтереси КП «Червоноградтеплокомуненерго».

Окрім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що згідно ст.7 Закону України №1730 на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

З наведеного Відповідач підсумовує про відсутність в Позивача підстав до нарахування штрафних санкцій, а неправомірно нараховані AT «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню Позивачем.

Окрім того, Відповідач доводить до відома суду, що КП «Червоноградтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01 листопада 2021 року, у редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 №222 «Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1097 від 20.10.2021р., та судом відкрито провадження у справі №914/3891/21.

Дану обставину, про розгляд господарської справи №914/3891/21, де розглядається питання про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію з тотожною сумою заборгованості, АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» не висвітлив у позовній заяві.

За період з жовтня 2021 р. по лютий 2022 р. КП «Червоноградтеплокомуненерго» здійснило оплату на загальну суму 14843294,65грн., на підтвердження чого надає платіжні доручення №95 від 14 лютого 2022р. - оплата за розподіл природного газу засічень 2022р., №81 від 20 грудня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за грудень2021р., №72 від 01 грудня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за листопад 2021р., №59 від 04 листопада 2021р. - оплата за розподіл природного газу за жовтень 2021р., №58 від 04 листопада 2021р. - оплата за розподіл природного газу за вересень 2021р., №57 від 27 жовтня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за вересень 2021р.,№56 від 27 серпень 2021р., №55 від 27 жовтня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за липень 2021р. та №54 від 27 жовтня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за червень 2021р.

Підсумовуючи вищенаведене Відповідач зазначає, що у КП «Червоноградтеплокомуненерго» відсутня поточна заборгованість після 01.06.2021р. Відтак, заявлена АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» заборгованість за період жовтня по грудень 2021 р. відсутня та оплачена.

У поданих 31.03.2022р. за вх. №7029/22 Запереченнях від 24.03.2022р. вих. №663 Відповідач, в спростування викладених у Відповіді на відзив доводів Позивача, зазначає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 03 лютого 2022р. становить 4655636,08грн. Дана сума заборгованості є такою, що виникла станом на 01.06.2021р., та відповідно підлягає реструктуризації під дію Закону України від 03.11.2016р. №1730, а тому, твердження Позивача про наявність заборгованості за період жовтня по грудень2021р. не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідач не заперечує проти заборгованості у розмірі 4655636,08грн., що утворилися станом на 1 червня 2021 року, проте вважає за необхідне здійснити реструктуризацію заборгованості згідно спеціального закону, а саме Закону України від 03.11.2016р. №1730.

Крім того, Відповідач вказує на те, що здійснював поточну проплату заборгованості, де в призначеннях платежу зазначало поточний місяць отриманих послуг, що не відповідає вимогам зазначеним п.5 оспорюваного Договору, а саме «при перерахуванні грошових коштів Боржник зобов`язується у графі «призначення платежу» обов`язково зазначати «погашення боргу за послуги з розподілу природного газу згідно з договором № 0942NQU6WGT016 від 01 січня 2016 р.».

Доводи Позивача про покликання Відповідача на договір реструктуризації у платіжних дорученнях спростовує тим, що згідно Договору реструктуризації заборгованості№26/10-01 від 26.10.2021 року на КП «Червоноградтеплокомуненерго» було покладено обов`язок по сплаті поточних платежів, а отже, на виконання даних приписів КП «Червоноградтеплокомуненерго» здійснювало оплату.

За період з жовтня 2021 р. по лютий 2022 р. КП «Червоноградтеплокомуненерго» здійснило оплату на загальну суму 14843294,65грн., на підтвердження чого надає платіжні доручення: №95 від 14 лютого 2022р. - оплата за розподіл природного газу за січень 2022р., №81 від 20 грудня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за грудень 2021р., №72 від 01 грудня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за листопад 2021р., №59 від 04 листопада2021р. - оплата за розподіл природного газу за жовтень 2021р., №58 від 04листопада 2021р. - оплата за розподіл природного газу за вересень 2021р., №57від 27 жовтня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за вересень 2021р., №56від 27 серпень 2021р., №55 від 27 жовтня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за липень 2021р. та №54 від 27 жовтня 2021р. - оплата за розподіл природного газу за червень 2021р.

Підсумовуючи наведене Відповідач вказує, що у КП «Червоноградтеплокомуненерго» відсутня поточна заборгованість після 01.06.2021р., а відтак, заявлена АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» заборгованість за період жовтня по грудень 2021р. відсутня та оплачена.

Окрім того, Відповідач доводить до відома суду, що КП «Червоноградтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовними заявами:

-про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01 листопада 2021 року, у редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 №222 «Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1097 від 20.10.2021р., та судом відкрито провадження у справі №914/3891/21;

-про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року в частині боргу станом 01 червня 2021 року у розмірі 4655636,08 грн., та таким, що підпадає під дію Закону України від03.11.2016 р. №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», та судом відкрито провадження у справі №914/262/22.

У поданих 13.05.2022р. за вх. №9985/22 Додаткових поясненнях від 10.05.2022р. вих. №1046 Відповідач зазначає, що в межах справи №914/394/22 щодо стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго» заборгованості у розмірі 4884370,97: з яких: 4378514,88грн. заборгованість за розподіл природного газу, 226467,30грн. пені, 263319,09грн. інфляційних втрат Господарським судом Львівської області розглядаються наступні справи:

-за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз до Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго про стягнення 6875895,48грн. Господарським судом Львівської області було відкрито провадження у справі№914/2259/21.

Згідно договору на розділ природного газу №0 09420NQU6WGT016 від 01.01.2016 року АТ «Львівгаз» надав КП «Червоноградтеплокомуненерго» послуги з розподілу природного газу на період з січня по червень 2021 року на загальну суму 10930398,22грн., однак, КП «Червоноградтеплокомуненерго» не оплатило АТ «Львівгаз» послуги з розподілу природного газу за період з січня по червень 2021 року в повному обсязі, у зв`язку з чим в КП «Червоноградтеплокомуненерго» наявна заборгованість перед АТ «Львівгаз» на загальну суму 6477369,16грн.

У процесі розгляду справи КП «Червоноградтеплокомуненерго» було оплачено 1821733,08грн. основного боргу та даний факт сплати Відповідачем було підтверджено АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Зазначені кошти зараховано в рахунок погашення заборгованості за червень 2021 року, що також було підтверджено Позивачем. Відтак, сума основного боргу, яку Позивач пред`являв до стягнення після часткової оплати становила 4655636,08грн. за період нарахувань березень 2021р. - 1012170,04грн., квітень 2021р. - 1821733,02грн. та травень 2021р. - 1821733,02грн.

Під час розгляду справи №914/2259/21 КП «Червоноградтеплокомуненерго» ініціювало процес укладення договору реструктуризації заборгованості згідно Закону України від 03.11.2016р. №1730, однак, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» ухилялось від укладення договору типової форми про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію в редакції,затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017.р №222 «Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1097 від 20.10.2021р. строком на 84 календарні місяці.

Листом від 29.11.2021р. №790-Сл-22103-1121 «Щодо договору реструктуризації заборгованості за послуги з розподілу природного газу» АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» повідомив, що договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01.11.2021р. не може бути підписаний зі сторони АТ «Львівгаз», з огляду на те, що запропоновані умови погашення заборгованості в вищезазначеному договорі не дають Відповідачу розуміння виконання статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в частині «Гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів», тому є неприйнятними для газорозподільної організації АТ «Львівгаз», як кредитора, з огляду на загрозу невиконання власних зобов`язань.

За результатами розгляду справи №914/2259/21 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в судовому порядку прийнято рішення про стягнення4655636,08грн. основного боргу, 119317,90грн. пені, 156072,56грн. інфляційних втрат,41893,62грн. 3% річних та 75786,98грн. на відшкодування судового збору. Дане рішення у справі №914/2259/21 набрало законної сили.

В процесі розгляду справи №914/394/22 АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» неодноразово стверджував, що заборгованість в сумі 4655636,08грн., яка існувала станом на 01.06.2021р. є повністю погашеною в межах повного виконання договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року. Однак, дане твердження АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» спростовується тим, що Червоноградським відділом державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів) на виконання судового наказу у справі №914/2259/21 постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2022р. відкрито ВП №68897594 на стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго»: 4655636,08грн. основного боргу,119317,90грн. пені,156072,56грн. інфляційних втрат, 41893,62грн. 3% річних та 75786,98грн. на відшкодування судового збору. Пред`явлена до примусового стягнення сума основного боргу є тотожною тій, яку затвердженням АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» КП «Червоноградтеплокомуненерго» оплатило в межах виконання договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 року.

При цьому Відповідач зазначає, що предметом розгляду справи №914/394/22 є заборгованість за період жовтня 2021р. по грудень 2021р., проте, платіжними дорученнями:№59 від 04 листопада 2021 р. на суму 1821733,04грн. - поточна оплата за послуги з розподілу за жовтень 2021р.; №72 від 01 грудня 2021р. на суму 1821733,06грн. -поточна оплата за послуги з розподілу за листопад 2021р.; №81 від 20 грудня 2021 р. на суму 1787737,41грн. - поточна оплата за послуги з розподілу за грудень 2021р.; №61 від 01 квітня 2022р. було оплачено залишок заборгованості у розмірі 33995,57грн. здійснило оплату щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу на загальну суму5465199,08грн.

З огляду на вищезазначене, Відповідач підсумовує, що у КП «Червоноградтеплокомуненерго» відсутня поточна заборгованість після 01.06.2021 року, адже, заявлена АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» заборгованість за період жовтня 2021р. по грудень 2021р. відсутня та оплачена в повному обсязі.

Відтак, заборгованість КП «Червоноградтеплокомуненерго» перед Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» становить4655636,08грн. (нарахування за березень 2021р. - 1012170,04грн., квітень 2021р. -1821733,02грн. та травень 2021р. - 1821733,02грн.) та виникла станом на01.06.2021р. є неоплаченою підприємством та не може предметом розгляду у справі№914/394/22, адже є такою відносно якої є рішення, що набрало законної сили, а саме рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2259/21 та відкрите ВП№68897594 щодо примусового стягнення заборгованості.

Окрім того, спірна сума заборгованості 4655636,08грн. є такою, що неоплачена КП «Червоноградтеплокомуненерго» та є такою, що виникла станом на01.06.2021р., та відповідно підлягає реструктуризації згідно Закону України від03.11.2016р. №1730.

-Справа №914/3891/21 за позовом КП «Червоноградтеплокомуненерго» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01 листопада 2021 року, у редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №222 «Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1097 від 20.10.2021 року.

Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016р., який набрав чинності 30.11.2016р., визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.26.10.2021 р. набрала чинності та оприлюднена в Урядовому кур`єрі постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 р. №1097 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017р. №222.

На підставі вищезазначеного у КП «Червоноградтеплокомуненерго» виникли правові підстави для оформлення та укладення договору про реструктуризацію заборгованості, яка виникла станом на 01.06.2021р. у розмірі 4655636,08грн. (нарахування за березень 2021р. - 1012170,04грн., квітень 2021р. - 1821733,02грн. та травень 2021р. - 1821733,02грн.) за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» строком на 84 календарні місяці.

КП «Червоноградтеплокомуненерго» звернулось до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» із листом вих.№ 4343 від 01.11.2021 р. «Щодо укладання договору Реструктуризації» з метою участі у процедурі врегулювання заборгованості за договором №09420NQU6WGT016 від 01 січня 2016 року та укладення договору реструктуризації та 02.11.2021р. КП «Червоноградтеплокомуненерго» направило на адресу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» три примірника договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування,теплову енергію з додатками до нього.

Відповідно до ч.8 ст.5 Закону №1730 у АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» виникло зобов`язання укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання.

Листом від 29.11.2021 р. №790-Сл-22103-1121 «Щодо договору реструктуризації заборгованості за послуги з розподілу природного газу» АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» відмовило підприємству в укладенні договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію від 01 листопада 2021р. типової форми у редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017р. №222 «Про затвердження Типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1097від 20.10.2021р.

Предметом розгляду справи №914/3891/21 є визнання укладеним договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію на суму 4655636,08грн. за період березня 2021р.-травень 2021р., яка виникла станом на 01.06.2021р. та підлягає реструктуризації згідно Закону України від 03.11.2016р. №1730.

-Справа №914/262/22 за позовом КП «Червоноградтеплокомуненерго» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021р. в частині боргу станом 01 червня 2021 року у розмірі 4655636,08грн., та таким, що підпадає під дію Закону України від 03.11.2016р. №1730.

Відповідно до п.1 договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26жовтня 2021 р. сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу природного газу №09420NQU6WGT016 від 01.01.2021 року складає 11942568,18грн. з ПДВ. Зазначений розмір боргу без врахування щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу.

Заборгованість 11942568,18грн. включає у себе сальдо станом на 01.06.2021 р. у сумі 4655636,08грн. (нарахування березень 2021р. - 1012170,04грн., квітень 2021р. - 1821733,02грн. та травень 2021р. - 1821733,02грн.) та нарахування за червень 2021р.- вересень 2021 р. на суму 7286932,10грн.

Згідно умов договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021р. на КП «Червоноградтеплокомуненерго» покладено обов`язок з оплати щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу.

Сума договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021р.складає 17407767,26грн., що включає в себе заборгованість за червень-вересень 2021р.(згідно договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021р. 11942568,18грн.) та поточні нарахування за жовтень-грудень 2021р. 5465199,08грн.).

Проте, між КП «Червоноградтеплокомуненерго» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» виникли розбіжності у визначені ціни договору, а саме в п.1 сума договору становить 11942568,18грн. без врахування щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу, а в п.2 згідно графіку погашення заборгованості сума договору включаючи поточні нарахування становить 15586034,26грн. (проте дана сума,не включає у себе нарахування за грудень2021р.).

Загальна сума щомісячних нарахувань за період жовтня 2021р. - грудень 2021р.складає 5465199,08грн., а саме: за жовтень 2021р. - 1821773грн., листопад 2021р. -1821773,06грн. та грудень 2021р. - 1821733,02грн.

На виконання вимог договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26жовтня 2021р. КП «Червоноградтеплокомуненерго» платіжними дорученнями: №59 від04 листопада 2021р. на суму 1821773,04грн. - поточна оплата за послуги з розподілу за жовтень 2021р.; №72 від 01 грудня 2021р. на суму 1821773,06грн. - поточна оплата за послуги з розподілу за листопад 2021р. та №81 від 20 грудня 2021р. на суму 1787737,41грн. - поточна оплата за послуги з розподілу за грудень 2021р. здійснило оплату щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу на загальну суму 5431203,51грн.

Платіжними дорученнями №54 від 27 жовтня 2021р. - 1821733,08грн. оплата заборгованості за червень 2021р., №55 від 27жовтня 2021р. - 1821732,96грн. оплата заборгованості за липень 2021р., №56 від 27 жовтня 2021р. - 1821733,02грн. оплата заборгованості за серпень 2021р., №57 від 27 жовтня 2021р. - 534800,94грн. оплата заборгованості за вересень 2021р. та №58 від 04 листопада 2021р. - 1286932,10грн.оплата заборгованості за вересень 2021р.КП «Червоноградтеплокомуненерго» проведено оплату заборгованості згідно договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021 р. на загальну суму 7286932,10грн.

Загальна сума оплати згідно договору реструктуризації заборгованості №26/10-01від 26 жовтня 2021р. складає 12708135,61грн.

Різниця між загальною вартістю договору реструктуризації 17407767,26грн. (11942568,18грн. заборгованості та поточні нарахування 5465199,08грн.) та сумою оплати згідно платіжних доручень складає 12708135,61грн. становить 4699631,65грн.

Відповідно договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26 жовтня 2021р. КП «Червоноградтеплокомуненерго» не здійснювало погашення заборгованості за березень 2021р. - 1012170,04грн., квітень 2021р. - 1821733,02грн. та травень 2021р. - 1821733,02грн.

З огляду на вищевказане, КП «Червоноградтеплокомуненерго» вважає, що спірна сума заборгованості у розмірі 4655636,08грн., яка виникла станом 01 червня 2021 року та підпадає під дію Закону України від 03.11.2016р. №1730 є неоплаченою, та охопленою рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2259/21, а заборгованість пред`явлена у межах справи №914/394/22 є такою, що оплачена у повному обсязі та відсутня.

Відповідач у поданих 01.08.2022р. за вх. №16216/2 Поясненнях від 01.02.2022р. вих. №3965 в доповнення до викладеного у поданих до суду заявах зазначає, що заборгованість, яка є предметом розгляду справи №914/394/22 у розмірі 4689631,65грн. за період жовтня по грудень 2021р. відсутня, адже КП «Червоноградтеплокомуненерго» оплатило її у повному обсязі, та надало суду докази оплати.

Загальна сума щомісячних нарахувань за період жовтня 2021р. - грудень 2021р. складає 5465199,08грн., а саме: акт наданих послуг №ЛВЯ81121272 від 31 жовтня 2021р. за жовтень 2021р. - 1821773грн.; акт наданих послуг №ЛВЯ81132950 від 30 листопада 2021р. за листопад 2021р. - 1821773,06грн. та акт наданих послуг №ЛВЯ81142452 від 21 грудня 2021р. за грудень 2021р. - 1821733,02грн. Платіжними дорученнями №59 від 04 листопада 2021р. на суму 1821733,04грн. - поточна оплата запослуги з розподілу за жовтень 2021р.; №72 від 01 грудня 2021р. на суму 1821733,06грн. - поточна оплата за послуги з розподілу за листопад 2021р.; №81 від 20 грудня2021р. на суму 1787737,41грн. - поточна оплата за послуги з розподілу за грудень2021р .; №61 від 01 квітня 2022 р. було оплачено залишок заборгованості у розмірі33995,57грн.

Тобто, на думку Відповідача, КП «Червоноградтеплокомуненерго» здійснило оплату щомісячного нарахування за послугу з розподілу природного газу на загальну суму 5465199,08грн. З огляду на вищезазначене, у КП «Червоноградтеплокомуненерго» відсутня поточна заборгованість після 01.06.2021р.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю частково, а в решті в позові слід відмовити з огляду на наступне.

01.01.2016р. між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (надалі Позивач, Оператор ГРМ) та Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (надалі Відповідач, Споживач) укладено Договір розподілу природного газу №09420NQU6WGT016 шляхом підписання Споживачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 01.01.2016р. №09420NQU6WGT016 на умовах Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498 (надалі Договір).

Вказану заяву-приєднання підписано керівником та завірено відтиском печатки Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго».

За умовами укладеного Договору (п.2.1. Договору) Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п.5.1. Договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно п.5.2. Договору визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору (п.5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно п.6.4. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.7. Договору встановлено, що у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості; у разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення; укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором; у разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт Споживача до повного погашення заборгованості.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.8. Договору).

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4, 7 п.7.2. Договору Оператор ГРМ має право не здійснювати фактичний розподіл природного газу Споживачу або обмежити його чи припинити у порядку та на підставах, передбачених цим Договором; безперешкодного та безкоштовного доступу на територію та земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система, та/або газове обладнання Споживача, та/або комерційний вузол обліку, для виконання службових обов`язків, передбачених законодавством та цим Договором; перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем; інші права, передбачені цим Договором та Кодексом газорозподільних систем.

Споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем, а також інші права, передбачені цим Договором та Кодексом газорозподільних систем (п.п.1, 7 п.7.3. Договору).

Підпунктом 1, 4, 5, 7 пункту 7.4 Договору встановлено, що Споживач зобов`язується: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об`єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов`язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.8.2. Договору).

Відповідно до п.12.1. Договору цей Договір укладається на невизначений строк.

Додатками 4 до Договору визначено розрахунок втрат і витрат природного газу, перелік точок комерційного обліку Споживача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що протягом періоду з жовтня по грудень 2021р. включно надав Відповідачу послуги розподілу природного газу за Договором на суму 5465199,08грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами наданих послуг за жовтень від 31.10.2021р. №ЛВЯ81121272 на суму 1821733грн., за листопад від 30.11.2021р. №ЛВЯ81132950 на суму 1821733,06грн. та за грудень від 31.12.2021р. №ЛВЯ81142452 на суму 1821733,02грн.

Вказані Акти підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконано, впродовж періоду з жовтня 2021р. по лютий 2022р. сплачено на користь Позивача 14843294,75грн.. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Платіжних доручень:

-від 27.10.2021р. №54 на суму 1821733,08грн. Призначення платежу «Пог заб розп пр газу за червень 2021р. зг д.р. №26/10-01 від 26.10.2021р., д.№09420NQU6WGT016 від 01.01.16р., граф. погаш від 26.10.21р; в.т.ч. ПДВ-303622,18.»;

-від 27.10.2021р. №55 на суму 1821733,06грн. Призначення платежу «Пог заб розп пр газу за липень 2021р. зг д.р. №26/10-01 від 26.10.2021р., д.№09420NQU6WGT016 від 01.01.16р., граф. погаш від 26.10.21р; в.т.ч. ПДВ-303622,16.»;

-від 27.10.2021р. №56 на суму 1821733,02грн. Призначення платежу «Пог заб розп пр газу за серпень 2021р. зг д.р. №26/10-01 від 26.10.2021р., д.№09420NQU6WGT016 від 01.01.16р., граф. погашвід 26.10.21р; в.т.ч. ПДВ-303622,16.»;

-від 27.10.2021р. №57 на суму 534800,94грн. Призначення платежу «Пог заб розп пр газу за вересень 2021р. зг д.р. №26/10-01 від 26.10.2021р., д.№09420NQU6WGT016 від 01.01.16р., граф. пога. від 26.10.21р; в.т.ч. ПДВ-89133,49.»;

-від 04.11.2021р. №58 на суму 1286932,10грн. Призначення платежу «Пог заб розп пр газу за вересень 2021р. зг графіка погаш., дог. рестр.№26/10-01 від 26.10.2021р., дог №09420NQU6WGT016 від 01.01.16р.; ПДВ-214488,68.»;

-від 04.11.2021р. №59 на суму 1821733,04грн. Призначення платежу «Пог заб розп пр газу за жовтень 2021р. зг графіка погаш., дог. рестр.№26/10-01 від 26.10.2021р., дог №09420NQU6WGT016 від 01.01.16р.; ПДВ-303622,17.»;

-від 01.12.2021р. №72 на суму 1821733,06грн. Призначення платежу «Пог заб пр газу за листопад 21р.; зг. акт №ЛВЯ81132950 від 30.11.21р., д р №26/10-01 від 26.10.2021р. д№09420NQU6WGT016 від 01.01.16р.;»;

-від 20.12.2021р. №81 на суму 1787737,41грн. Призначення платежу «оплата розп. пр. газу за грудень 2021р. згідно акт№ЛВЯ81142452 від 15.12.2021р.,дод. Уг. №1 від 15.12.21р. дог рес. №26/10-01 від 26.10.2021р.; ПДВ-595912,47»;

-від 14.02.2022р. №95 на суму 2125159,04рн. Призначення платежу «опл. за розподіл природн. газу за січень 2022р. згідно акта №ЛВЯ82000137 від 09.02.22р. та дог.№09/01-01 від 09.02.22р; ПДВ-354193,17»;

Окрім того, в матеріалах справи наявні копії Платіжних доручень від:

-від 30.03.2022р. №50 на суму 55424,24грн. Призначення платежу «За послуги розподілу природного газу згідно договору про реструктуризацію заборгованості від 01.11.21р. за листопад 2021р. в т.ч. ПДВ 20% 9237,37 грн.»;

-від 30.03.2022р. №51 на суму 55424,24грн. Призначення платежу «За послуги розподілу природного газу згідно договору про реструктуризацію заборгованості від 01.11.21р. за грудень 2021р. в т.ч. ПДВ 20% 9237,37 грн.»;

-від 30.03.2022р. №52 на суму 55424,24грн. Призначення платежу «За послуги розподілу природного газу згідно договору про реструктуризацію заборгованості від 01.11.21р. за січень 2022р. в т.ч. ПДВ 20% 9237,37 грн.»;

-від 30.03.2022р. №53 на суму 55424,24грн. Призначення платежу «За послуги розподілу природного газу згідно договору про реструктуризацію заборгованості від 01.11.21р. за лютий 2022р. в т.ч. ПДВ 20% 9237,37 грн.»;

-від 30.03.2022р. №54 на суму 55424,24грн. Призначення платежу «За послуги розподілу природного газу згідно договору про реструктуризацію заборгованості від 01.11.21р. за березень 2022р. в т.ч. ПДВ 20% 9237,37грн.»;

-від 01.04.2022р. №61 на суму 1034313,68грн. Призначення платежу «Поточна оплата за розподіл газу за лютий 2022р. в т.ч. ПДВ 20% 172385,61грн.»;

-від 20.04.2022р. №181 на суму 55424,24грн. Призначення платежу «За послуги з розподілу природного газу згідно договору про реструктуризацію заборгованості від 01.11.2021р. за квітень 2022р. в т.ч. ПДВ 20% 9237,37грн.».

Актом звіряння розрахунків за період 9 місяців 2021р. підтверджується заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 30.09.2022р. на суму 11942568,18грн., в тому числі 4655636,08грн. заборгованості станом на 01.06.2021р. Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Актом звіряння розрахунків за період 2021р. підтверджується заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 31.12.2021р. на суму 4689631,65грн. Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Актом звіряння розрахунків за період січень 2021р. січень 2022р. підтверджується заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 31.01.2022р. на суму 6814790,69грн., в тому числі заборгованість, яка підлягає реструктуризації згідно Закону 1730 4655636,08грн. Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Повідомленням про включення/внесення змін до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 26.01.2022р. №7/10.1/1112-22 засвідчується, що Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за кредиторами АТ «НАК «Нафтогаз України» (№111.1) та АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (№111.2).

Аналогічні відомості відображені в Змінах до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, що є додатком до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.01.2022р. №13 «Про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості».

26.10.2021р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір реструктуризації заборгованості №26/10-01, за умовами якого Сторони домовились укласти цей Договір реструктуризації заборгованості, яка виникла в результаті часткового невиконання умов Договору розподілу природного газу №09420NQU6WGT016 від 01.01.2016р. в частині оплати наданих послуг з розподілу природного газу, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед АТ «Львівгаз» в розмірі 11942568,18грн., з ПДВ на таких умовах:

Відповідно до п.1. Договору реструктуризації Сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу природного газу №09420NQU6WGT016 від 01.01.2016р. за послуги розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021р. складає 11942568,18грн. Зазначений розмір боргу без врахування щомісячного нарахування за послуг природного газу.

Згідно п.2 Договору реструктуризації Боржник зобов`язувався виплатити у повному розмірі заборгованість, визначену в п.1 Договору, шляхом перерахування щомісяця коштів Червоноградської міської ради згідно рішень Червоноградської міської ради від 05.08.2021р. №639 та від 21.10.2021р. №838 на поточний рахунок Кредитора частинами, не пізніше останнього числа місяця, відповідно до наступного графіка погашення заборгованості: жовтень 2021р. 6000000грн.; листопад 2021р.: І декада 1286932,10грн., ІІ декада 1821733,04грн., ІІІ декада 1821733,04грн.; грудень 2021р.: І декада 2000000грн., ІІ декада 2000000грн., ІІІ декада 655636,08грн.

Зобов`язання Боржника зі сплати платежів згідно з графіком погашення заборгованості вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів у строк та сумі, що визначені графіком погашення заборгованості (п.6 Договору реструктуризації).

Пунктом 10.1. Договору реструктуризації визначено, що укладаючи даний Договір Сторони підтверджують, що він не змінює умов Договору розподілу природного газу №09420NQU6WGT016 від 01.01.2016р.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками повноважних представників Сторін (п.11. Договору реструктуризації).

Додатковою угодою від 15.12.2021р. №1 до Договору реструктуризації Сторонами вирішено викласти перше речення пункту 1 у наступній редакції:

«Сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу природного газу №09420NQU6WGT016 від 01.01.2016р. за послуги розподілу природного газу надані станом на 01.12.2021р. складає 5477369,10грн., з ПДВ (шість мільйонів чотириста сімдесят сім тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 10 коп.).».

Пунктом 2 Додаткової угоди від 15.12.2021р. №1 до Договору реструктуризації Сторони погодили викласти графік погашення заборгованості пункту 2 у наступній редакції: грудень 2021р.: І декада 1821733,06грн., ІІ декада 1821733,06грн., ІІІ декада 2833902,98грн.

Решта умов договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами (п.3 Додаткової угоди від 15.12.2021р. №1 до Договору реструктуризації).

Вказаний Договір реструктуризації та додаткову угоду до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору реструктуризації.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2022р., залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022р. у справі №914/262/22 за позовом Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості № 26/10-01 від 26 жовтня 2021 року суд ухвалив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вказаним рішенням встановлено, що:

«…Як встановлено судом, 26 жовтня 2021 року між Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01.

З договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 вбачається, що станом на 30.09.2021 року у позивача існувала заборгованість перед відповідачем за Договором розподілу в сумі 11 942 568,18 грн.

Відповідно до п.6.7. Договору розподілу, у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором, Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості, Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за цим Договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів, Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об`єкт Споживача до повного погашення заборгованості.

Аналогічна норма передбачена п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем.

Виходячи з вищенаведених положень п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем, 26.10.2021 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01, відповідно до якого: сторони визнають, що залишок заборгованості згідно Договору розподілу за послуги з розподілу природного газу надані станом на 01.10.2021 року складає 11 942 568,18 грн. - п.1; боржник (позивач) зобов`язується виплатити в повному обсязі заборгованість, зазначену в п.1 Договору, шляхом перерахування щомісяця коштів Червоноградської міської ради на поточний рахунок кредитора (відповідача) частинами на пізніше останнього числа місяця відповідно до графіка погашення заборгованості (протягом жовтня - грудня 2021 року) - п.2 Договору.

Таким чином, позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 відповідно до вимог законодавства, а саме: п.6.7. Договору розподілу та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем, який підписаний сторонами і скріплений їх печатками та ними виконувався.

У позовній заяві позивач вказує, що зміст вказаного договору реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 не відповідає Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та Типовому договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 222, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1097 від 20.10.2021.

Однак, договір реструктуризації заборгованості №26/10-01 від 26.10.2021 року укладався між позивачем та відповідачем не відповідно до Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII та Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 29.03.2017 р. № 222, а відповідно до положень п.6.7. Договору розподілу природного газу, типова форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498 та п.8 гл.6 розд.VI Кодексу газорозподільних систем….».

Рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2022р. у справі №914/262/22 набрало законної сили 13.10.2022р. в порядку, встановленому статтею 241 ГПК України, та, у відповідності до приписів ч.1 ст.129-1 Конституції України і ч.1 ст.18 ГПК України, є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 4689631,65грн. суми основного боргу з оплати наданих послуг з розподілу природного газу за період з жовтня по грудень 2021р. за Договором на розподіл природного газу від 01.01.2016р. №09420NQU6WGT016, а також 119336грн. пені, та 36522,11грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку здійснення оплати послуг за Договором.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019 року) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р. (далі - Кодекс ГРС). Крім цього, правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015р. Цей Закон заснований на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494 у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції (надалі Кодекс ГРС) цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників (пункт 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).

Пунктами 1 та 2 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРС встановлено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу; доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п.1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ..

Згідно пп.2 п.2 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС).

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.7 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС).

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд зазначає, що підписання Відповідачем Актів наданих послуг за спірний період, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

З врахуванням встановлених судом обставин, поданих Учасниками справи доказів та наведених доводів суд встановив, що укладений між Сторонами Договір за своєю правовою природою є публічним договором про надання послуг.

Так, відповідно до положень пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу / інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Суд також звертає увагу на те, що, відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, і сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2018р. у справі №905/1198/17, від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18 та від 04.12.2019р. №916/1727/17.

При цьому суд звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018р. у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019р. у справі №916/2403/18, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору. з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків. який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування стати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як передбачено ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020р. у справі №910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на Сторонами на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені Позивачем обставини щодо укладення між Сторонами Договору, здійснення на його підставі господарських операцій надання послуг з розподілу природного газу в період з жовтня 2021р. по грудень 2021р. на суму 5465199,08грн., неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати наданих послуг, внаслідок чого станом на час відкриття провадження у цій справі (15.02.2022р.) утворився борг в розмірі 2564472,61грн.

Вказана обставина підтверджується підписаним Сторонами Актом звіряння розрахунків за період 2021р., згідно якого заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 31.12.2021р. становить 4689631,65грн., а також наявною в матеріалах справи копією Платіжного доручення від 14.02.2022р. №95 про сплату Відповідачем на користь Позивача 2125159,04рн.

Відтак, права Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені та підлягають захисту судом.

З приводу наведеного суд зазначає, що приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Суд роз`яснює Учасникам справи наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що згідно ч.3. ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність належними, достатніми, допустимими, достовірними та вірогідними доказами обставини погашення Відповідачем до відкриття провадження у справі суми основного боргу в розмірі 2125159,04грн. (4689631,65-2564472,61), існування суми основного боргу в розмірі 2564472,61грн. станом на час відкриття провадження, беручи до уваги визнання Сторонами, в тому числі в судовому засіданні 27.10.2022р., обставини відсутності суми основного боргу з оплати послуг розподілу природного газу за Договором, стягнення якого є предметом спору у цій справі суд приходить до висновку про наявність правових підстав до закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2564472,61грн. суми основного боргу, оскільки предмет спору в цій частині позовних вимог припинив своє існування після відкриття провадження у справі, що має наслідком закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору. В решті в позові в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки така сума боргу не існувала станом на час відкриття судом провадження у цій справі.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 119336грн. пені та 36522,11грн. інфляційних втрат за період з 11.11.2021р. по 31.01.2022р. суд зазначає.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно положень ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Частиною 1 ст.231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання господарською організацією (ч.6, 7 ст.231 ГК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.1 і 2 ст.551 ЦК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлені ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

Окрім того, суд зазначає і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до п.7.2.4. Договору в редакції Додаткової угоди від 22.04.2019р. №1 до Договору в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договорам Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення. У періоди, в яких подвійна облікова ставка Національного банку України буде перевищувати сорок вісім процентів річних, Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проценти за ставкою (в розмірі), що дорівнює подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла в такий період. У будь-якому випадку розмір процентів, що сплачуються Покупцем Постачальнику, не може бути менший за сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення Проценти на суму простроченої попередньої оплаті, авансового платежу, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.

Суд зазначає, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення Позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок Позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного Позивачем максимального розміру заборгованості.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2018р. у справі №927/467/17, від 21.05.2018р. у справі №904/10198/15, від 22.01.2019р. у справі №905/305/18, від 28.01.2019р. у справі №922/3782/17, від 14.02.2019р. у справі №922/1019/18, від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18, від 27.05.2019р. у справі №910/20107/17.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

З врахуванням встановленої судом в мотивувальній частині цього рішення обставини відсутності станом на час проведення судового засідання з розгляду спору по суті 2564472,61грн суми основного боргу з оплати послуг розподілу природного газу за Договором за період з жовтня 2021р. по грудень 2021р., стягнення якого є предметом спору у цій справі, беручи до уваги приписи абзацу 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» суд зазначає про відсутність правових підстав до нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних за прострочення виконання вказаних грошових зобов`язань.

Відтак, в позові в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 119336грн. пені, та 36522,11грн. інфляційних втрат слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між Сторонами Договору, виконання Позивачем взятих на себе зобов`язань щодо надання Відповідачу послуг за ним, порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг у встановлені Договором порядку та строк, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати вартості послуг згідно умов Договору, а також відсутність заперечення Відповідача як щодо факту виникнення між Сторонами договірних правовідносин і прийняття послуг за Договором, так і щодо наявності та розміру основного боргу за Договором, сплату Відповідачем суми основного боргу в розмірі 2125159,04грн. до відкриття провадження у справі, існування 2564472,61грн. основного боргу за Договором станом на час відкриття провадження та погашення Відповідачем вказаного боргу після відкриття провадження, беручи до уваги приписи абзацу 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», суд дійшов висновків про те, що провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 2564472,61грн. суми заборгованості з оплати наданих Позивачем за Договором послуг підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору, в решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 72682,35грн. на сплату за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 30000грн. на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 09.02.2022р. №2438 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 72682,35грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №9 до позовної заяви.

Окрім того, Позивачем до заяви від 21.04.2022р. вх. №8308/22 долучено копію Платіжного доручення від 19.04.2022р. №5939 про сплату за подання до господарського суду заяви про збільшення розміру позовних вимог 70927,69грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у цій справі від 28.04.2022р. суд постановив заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 13.04.2022р. вих. №790007.2-СК-6009-0422 (вх. №1063/22 від 14.04.2022р.) про збільшення розміру позовних вимог відхилити.

Бандирський Андрій Стефанович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 09.11.2018р. серії ЛВ №001219 та Довіреності від 24.12.2021р. №007.1Др-216-1221.

Вук Уляна Іванівна є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.02.2018р. серії ЛВ №000884 та Довіреності від 06.06.2022р. №007.1Др-124-0622.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у статті 26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012р. затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у додатковій ухвалі від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України та ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на час виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення Позивачем до матеріалів справи не долучено доказів понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, про які він зазначав у позовній заяві та не заявлено клопотання про подання таких в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги відсутність інших доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги суд зазначає, що Позивачем не доведено належними засобами доказування обставини понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 30000грн., що, в свою чергу, унеможливлює розподіл судом вказаних витрат.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Згідно до п.п.1, 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в ухвалі про закриття провадження у справі, або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 143610,04грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, висновків суду щодо наявності підстав до закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2564472,61грн. суми основного боргу суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 34215,26грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і покласти вказані судові витрати на Позивача.

При цьому, з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо розміру заявлених позовних вимог, суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, а також наявності підстав до закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2564472,61грн. суми заборгованості з оплати наданих Позивачем послуг за Договором у зв`язку із відсутністю предмета спору судом встановлено, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 70927,69грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 19.04.2022р. №5939судового збору звязку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та 38467,09грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 09.02.2022р. №2438 судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі.

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення 70927,69грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 19.04.2022р. №5939 судового збору зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та 38467,09грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 09.02.2022р. №2438 судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 180, 193, 216-218, 229, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530,547, 549, 551, 599, 610-612, 614,625, 627, 629, 634, 901 903 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (80100, Львівська область, Червоноградський район, м.Червоноград, вул.Промислова, буд.1; ідентифікаційний код: 23966248) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) 2564472,61грн. суми основного боргу закрити.

3.В решті в позові відмовити.

4.Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.11.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.