Рішення № 107212494, 08.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2022Справа № 910/6727/22

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 31)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" (02154, м. Київ, просп. Возз`єднання, 21, офіс 9)простягнення 319 569 грн 53 коп.Представники:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" про стягнення 319 569 грн 53 коп. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 17.07.2019 № 36212015ПВ, в тому числі 319 272 грн 87 коп. основної заборгованості та 296 грн 66 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.07.2019 № 36212015ПВ не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати використаної електричної енергії, у зв`язку із чим в останнього виникала заборгованість у розмірі 319 272 грн 87 коп. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 296 грн 66 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

10.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6727/22, справу № 910/6727/22 визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.09.2022 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0105492694009, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (провулок Виноградний, будинок 6, офіс 28, місто Київ, 01021) було направлено ухвалу від 12.08.2022, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дата довідки ф.20: 16.09.2022.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 вручена відповідачу 16.09.2022.

Станом на 08.11.2022 відповідачем вимог ухвали суду від 12.08.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тензасоюзбуд" (відповідач у справ, споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 36212015ПВ (далі - договір), відповідно до умов постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору споживач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5 договору).

Відповідно до пункту 5.7 договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач. Умови цього договору починають виконуватись з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань (пункт 13.1 договору).

Крім того, сторонами підписано комерційну пропозицію постачальника електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" ІКП № 1 "Аванс".

У відповідності до пункту 5.1 комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: 100 % вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.

Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.

За умовами пункту 6.1 комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) рахунки надаються у день подання споживачем звіту або після отримання постачальником інформації від оператора системи розподілу щодо фактично спожитих обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період. У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у пункті 5.1 комерційної пропозиції.

Відповідно до пункту 11.1 комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) для споживачів, у яких є чинний з постачальником договір про постачання електричної енергії споживачу, постачання електричної енергії на умовах даної комерційної пропозиції здійснюється з 01 липня 2019 року.

Договір на умовах даної комерційної пропозиції укладається на строк один календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов пункту 5.1. цієї комерційної пропозиції (пункту 11.2 комерційної пропозиції (додаток №2 до договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Обсяги споживання електричної енергії підтверджуються відповідно до даних комерційного обліку, які надавалися оператором системи розподілу - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", у відповідності до вимог пункту 4.3, 4.12, підпункту 31 пункту 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, у затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та пункту 9.14 Розділу IX, пункту 12.4 Розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано рахунки, зокрема, за розрахункові періоди січень - травень 2022 року, а саме: від 01.02.2022 № 36212015/1/1 на суму 225 586 грн 18 коп., від 01.03.2022 № 36212015/2/1 на суму 35 866 грн 92 коп., від 01.04.2022 № 36212015/3/1 на суму 20 582 грн 89 коп., від 01.05.2022 № 36212015/4/1 на суму 18 585 грн 66 коп. та від 01.06.2022 № 36212015/5/1 на суму 18 653 грн 57 коп.

Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання по оплаті спожитої електричної енергії за період січень - травень 2022 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту електричну енергію у розмірі 319 272 грн 87 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати, спожитої в період січень - травень 2022 року, електричної енергії на суму 319 727 грн 87 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати спожитої в період січень - травень 2022 року електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 17.07.2019 № 36212015ПВ та факту наявності заборгованості у розмірі 319 727 грн 87 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 296 грн 66 коп., нарахованих за загальний період прострочення 08.02.2022 по 23.02.2022.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення процентів річних судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 296 грн 66 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення 08.02.2022 по 23.02.2022, підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Тензасоюзбуд" (02154, місто Київ, проспект Возз`єднання, будинок 21, офіс 9, ідентифікаційний код 39428764) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31, ідентифікаційний код 41916045) 319 272 (триста дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 87 коп. основної заборгованості, 296 (двісті дев`яносто шість) грн 66 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 793 (чотири тисячі сімсот дев`яносто три) грн 54 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька