Рішення № 107209269, 08.11.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/803/22

Провадження 2/193/353/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 листопада 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючоїсудді Кравченко Н.О.,

при секретарі судового засідання Ратушній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Софіївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Стефківського Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страховакомпанія "Мега-Гарант"про відшкодуванняшкоди,заподіяної смертюпотерпілого, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року представник позивача Стефківський Володимир Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.10.2020 року близько 21 год 50 хв. по просп. Слобожанському в м. Дніпрі, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO Lanos», р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких настала смерть. 27.11.2020 р. відповідачу було подано Заяви на виплату страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди та втрати годувальника з долученням до них документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та належний до виплати розмір страхового відшкодування. Заяви на виплату, окрім обґрунтування вимог, до страховика містили і відомості про визначення їх розміру. Вказані документи Відповідач отримав 01.12.2020 року. У зв`язкуз невиконаннямВідповідачем обов`язкупо виплатістрахового відшкодуванняПозивач звернувсядо Софіївськогорайонного судуДніпропетровської областіз позовомпро стягненняз Відповідачастрахового відшкодуванняв розмірі200000,00грн.Рішенням Софіївськогорайонного судуДніпропетровської областівід 13.12.2021року,залишеним беззмін постановоюДніпровського апеляційногосуду від28.07.2022року,позовні вимоги ОСОБА_1 булизадоволені вповному обсязі. Зазначенікошти були виплачено Позивачу 29.07.2022 року. У зв`язку з цим, Відповідач зобов`язаний здійснити страхове відшкодування шкоди з урахуванням інфляційного збільшення боргу, а також сплатити позивачу страхове відшкодування заподіяної шкоди з урахуванням індексу інфляції за період з 02.03.2021 по 02.03.2022. Тому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 32542,46 грн., 3% річних -8449,00 грн. та суму інфляційних витрат 52498,97 грн. Добровільно сплатити вказані суми відповідач відмовляється. Крім цього, просить стягнути витрати на правову допомогу.

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

ВідповідачемАкціонерного товариства «Страхова компанія "Мега-Гарант", явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечено, про причини неявки суду не сповіщено, про дату та час судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать наявний в матеріалах справи поштовий конверт, який направлявся на юридичну адресу Відповідача та повернувся на адресу суду з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання» та шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу.

На адресусуду відзивуна позоввід АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" не надходило.

Оскільки Відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставіст. 280 Цивільного процесуального кодексу України(надалі«ЦПК України») ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст.76,77,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положеньстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Судом встановлено, 24.10.2020 року близько 21 год 50 хв. по просп. Слобожанському в м. Дніпрі, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO Lanos», р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких настала смерть у кареті швидкої допомоги. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки Daewoo Lanos, д/н НОМЕР_1 була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР4078998 (чинного на дату ДТП). 27.11.2020 р. Відповідачу було подано Заяви на виплату страхового відшкодування, заподіяної моральної шкоди та втрати годувальника з долученням до них документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та належний до виплати розмір страхового відшкодування. Заяви на виплату окрім обґрунтування вимог до страховика містили і відомості про визначення їх розміру. Вказані документи Відповідач отримав 01.12.2020 року, що підтверджує у листі № 15-02/1 від 15.02.2021 року (а.с. 6). У зв`язку з невиконанням Відповідачем обов`язку по виплаті страхового відшкодування Позивач звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відповідача страхового відшкодування в розмірі 200 000,00 грн. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 року залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.07.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі (а.с.16-21). 29.07.2022 р. зазначені кошти були виплачені Відповідачем позивачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли правовідношення з приводу застосування наслідків порушення строків виконання зобов`язань зі сплати страхового відшкодування у вигляді стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних відповідно достатті 625 ЦК України, при вирішенні яких підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Так, згідно частини другоїстатті 625 ЦК Українипередбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей524,533-535,625 ЦК Українигрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до частини першоїстатті 636 ЦК Українидоговором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина першастатті 901 ЦК України).

Відповідно до частини другоїстатті 8 Закону України «Про страхування»страховий випадокце подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зістаттею 16 цього Законудоговір страхуванняце письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно достатті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договорустрахову суму.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18).

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другоїстатті 625 ЦК Українияк спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Вказаний висновок також сформульований у постанові Верховного Суду України у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 36.2 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбаченістаттею 625 ЦК України.

За правиламист. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 36.5ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі по тексту - Закон), за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зістаттею 992 ЦК Україниу разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В ході розгляду справи встановлено та стороною позивача доведено те, що відповідачем у визначені законом строки не було виплачено позивачу суму страхового відшкодування, строк для виплати закінчився 01.03.2021 року, а відтак починаючи із 02.03.2021 року відповідач прострочив свої зобов`язання з виплати позивачу страхового відшкодування та в силу вимог закону має сплатити на користь позивача штрафні санкції.

Наданий представником позивача розрахунок сум, які підлягають стягненню на користь позивача суд приймає до уваги,оскільки відповідачем не спростовано доводів представника позивача щодо визначеного розміру інфляційних збитків, пені та 3% річних та не подано жодних доказів щодо невірного розрахунку цих показників.

За таких обставин, 90-денний строк на прийняття страховиком рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування сплив 01.03.2021 року. Також, починаючи з 02.03.2021 року по 02.03.2022 року відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 32542 гривень 46 копійок, три відсотки річних у розмірі 8449 гривні 00 копійок, інфляційні витрати у розмірі 52498 гривні 97 копійки, а всього 93490 гривні 43 копійки.

Враховуючи невиконання відповідачем правомірних вимог позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи відносяться витрати на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги з рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4,5ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересомдо справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи це питання, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримувала правову допомогу на підставі укладеного Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 215 від 17.11.2020 р., між Позивачем та Адвокатським об`єднанням "Автопоміч", Вказані обставини підтверджуються наданими суду копією зазначеного Договору, додатком №2 до Договору про надання професійної правничої (правничої) допомоги №215 від 17.11.2022 року, детальним розрахунок робіт (наданих послуг) від 12.09.2022 р., виконаних для надання правничої (правової) допомоги Адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги (а.с. 22). Вартість однієї години роботи адвоката відповідно до узгодженого Сторонами Додатку № 2 до Договору становить: 1500,00 грн. Загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги Замовнику становить 8 годин 00 хвилин, на загальну суму 12000,00 грн., а саме: правовий аналіз наявних доказів (документів) по справі 1 год. 00 хв.; опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції по веденню справи 1 год. 00 хв., написання, підготовка, копіювання на надсилання позовної заяви з додатками в суд (в т.ч. сторонам) 6 год. 00 хв. З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була доведена належним чином, та з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в повному обсязі.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 992,40 грн. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,23, 625, 979, 988, 991, 993,1187, 1200 ЦК України, ст. ст.6, 36.2, 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від01.07.2004 року, ст.ст.4-5,12,13,76-81,89,133,137,141,258-259,263-265,268,352,354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Страхова компанія"Мега-Гарант" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" на користь ОСОБА_1 , пеню у розмірі 32542,46 грн., три відсотки річних у розмірі 8449,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 52498,97 грн., всього: 93490 (дев`яносто три тисячі чотириста дев`яносто) гривень 43 копійки.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства"Страховакомпанія "Мега-Гарант" на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Софіївським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент. номер: НОМЕР_2 , місце прож.: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант", ЄДРПОУ 30035289, місце розташ.: вул. Донця-Захаржевського, 6/8 м. Харків, 61057.

Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2022 року.

Суддя Н.О.Кравченко