Рішення № 107204619, 08.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 листопада 2022 року справа №9901/333/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доКадрової комісії Офісу Генерального прокурора (далі по тексту - відповідач, Кадрова комісія)третя особаПрокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікова Альона Іванівна (далі по тексту - третя особа)про1) визнання протиправною бездіяльності Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора та визнання нечинним рішення від 05 травня 2021 року №524дс-21 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження на прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікової Альони Іванівни , яке не відповідає вимогам законодавства України; 2) зобов`язання Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора відкрити дисциплінарне провадження стосовно прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікової Альони Іванівни В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність рішення відповідача, яким відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження за її заявою відносно прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікової А.І .

Незгода з оскаржуваним рішенням обумовлена тим, що незважаючи на численні ухвали судів, прокурор своєю постановою відмовила ОСОБА_1 у визнанні потерпілою в рамках кримінального провадження №12020080020001100 від 12 червня 2020 року, чим порушила вимоги частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою від 18 серпня 2021 року Верховний Суд передав за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А .

Ухвалою від 13 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв адміністративну справу до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №9901/333/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікову А.І. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач та третя особа відзиву та письмових пояснень по суті спору до суду не надали.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

23 липня 2021 року позивач звернулась до Кадрової комісії з дисциплінарною скаргою (за вих. №118/21) про вчинення прокурором Запорізької місцевої прокуратури №1 Іванніковою А.І. дисциплінарного проступку.

У вказаній скарзі позивач вказала на порушення прокурором вимог частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

До зазначених висновків позивач дійшла у зв`язку з тим, що незважаючи на численні ухвали судів, прокурор своєю постановою відмовила ОСОБА_1 у визнанні потерпілою у рамках кримінального провадження №12020080020001100 від 12 червня 2020 року.

Рішенням від 05 серпня 2021 року №524дс-21 Кадрова комісія відмовила ОСОБА_1 у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікової А.І. , оскільки скаржник не надала відповідних процесуальних рішень стосовно оскарження дій чи бездіяльності вказаного прокурора.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно вимог частини третьої, пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом. Прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до вимог статей 5, 10, 11, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, прокурор під час здійснення повноважень зобов`язаний діяти згідно із законом, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання. Діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об`єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.

Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища.

Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Згідно статті 33 зазначеного Кодексу, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Згідно частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Частиною другою статті 45 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Процедура здійснення дисциплінарного провадження регламентована положеннями зокрема статей 46, 47, 48 Закону України «Про прокуратуру», однак згідно Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» дія відповідних норм Закону зупинена до 01 вересня 2021 року.

Водночас, у відповідності до підпунктів 7, 8 пункту 22 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX установлено, що тимчасово, до 01 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Оскільки дисциплінарна скарга подана позивачем 23 липня 2021 року, а оскаржуване рішення прийнято 05 серпня 2021 року, розгляд дисциплінарної скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження у цей період здійснювався кадровими комісіями.

Згідно з пунктом 2 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженим наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 (далі по тексту - Порядок №233), вказані комісії забезпечують, в тому числі - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Згідно пункту 12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів, присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

У відповідності до пункту 6 розділу І Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженим наказом Генерального прокурора від 04 листопада 2019 року №266 (далі по тексту - Порядок №266) дисциплінарне провадження передбачає: - відкриття дисциплінарного провадження; - проведення перевірки дисциплінарної скарги; - розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

Перевірка даних про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом кадрової комісії, що здійснює дисциплінарне провадження (далі - кадрова комісія), у порядку, встановленому Законом України «Про прокуратуру» (пункт 7 розділу І Порядку №266).

У відповідності до пункту 13 розділу І Порядку №266 рішення про відкриття дисциплінарного провадження або про відмову у його відкритті приймається членом кадрової комісії у строк, який не перевищує п`яти робочих днів з дня розподілу дисциплінарної скарги члену кадрової комісії. Таке рішення не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається прокурору, стосовно якого воно прийнято, а також особі, яка подала дисциплінарну скаргу, електронними засобами зв`язку або поштою.

При цьому, пунктом 14 розділу І Порядку №266 передбачено, що член кадрової комісії своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо:

1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;

2) дисциплінарна скарга є анонімною;

3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 Закону;

4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону;

5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього кадровою комісією або Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення, яке не скасовано у встановленому законом порядку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Кадрової комісії, у відкритті дисциплінарного провадження відмовлено з тієї підстави, що дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора (підпункт 1 пункту 14 розділу І Порядку №266).

Вказане рішення мотивоване тим, що за результатами дослідження змісту ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2021 року у справі №331/4511/20 Кадровою комісією встановлено, що скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікової А.І. про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №12020080020001100 від 12 червня 2020 року задоволено частково та скасовано таку постанову прокурора.

При цьому, Кадрова комісія зазначає, що оцінку діям прокурора суд не надавав.

Суд погоджується з такими висновками Кадрової комісії, з огляду на таке.

Статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (пункт 9 частини другої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України).

Абзац 2 частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Зі змісту ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26 березня 2021 року у справі №331/4511/20 встановлено, що 23 лютого 2021 року скаржниця звернулась із заявою до прокурора Іваннікової А.І. про визнання її потерпілою по кримінальному провадженню № 12020080020001100 від 12 червня 2020 року, зазначаючи про те, що кримінальним правопорушенням їй завдано моральної шкоди, на підтвердження чого надала письмові докази та пояснення.

Постановою від 26 лютого 2021 року прокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікова А.І. відмовила ОСОБА_1 у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженню №12020080020001100 від 12 червня 2020 року.

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя, посилаючись на положення статей 55, 110 Кримінального процесуального кодексу України зазначив, що аналіз оскаржуваної постанови свідчить про те, що прокурором не надано оцінку поясненням щодо спричиненої моральної шкоди ОСОБА_1 вчиненням кримінального правопорушення, яке є предметом розслідування кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080020001100 від 12 червня 2020 року, а також не надано оцінку доказам, наданим скаржником щодо спричинення їй такої шкоди.

Також, суд вказав, що згідно матеріалів кримінального провадження, які надані для огляду слідчому судді, кримінальне правопорушення зареєстроване за фактом незаконного заволодіння нерухомим майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 придбала вказаний об`єкт нерухомого майна у власника, за яким, як вважає орган досудового розслідування, право власності зареєстроване на підставі підроблених документів. Причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення не перевіряється. Оскільки досудовим розслідування встановлено, що остання придбала квартиру (тобто сплатила за неї грошові кошти) у особи, яка незаконно заволоділа цим майном, ОСОБА_1 може бути визнана потерпілою по даному кримінальному провадженню.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач скористалась своїм правом на оскарження рішення прокурора у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

За результатами такого оскарження, суд, ухвалою скасував постанову прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікової А.І. від 26 лютого 2021 року про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12020080020001100 від 12 червня 2020 року.

Разом з тим, матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів на підтвердження того, що після постановлення судом ухвали про скасування постанови прокурора, останній проігнорував висновки, викладені судом в ухвалі від 26 березня 2021 року та повторно і без належного обгрунтування відмовив ОСОБА_1 у визнанні її потерпілою в рамках кримінального провадження №12020080020001100 від 12 червня 2020 року.

При цьому, суд наголошує на тому, що предметом розгляду у межах цього спору є рішення Кадрової комісії про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за заявою ОСОБА_1 відносно прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікової А.І .

Всі доводи позивача фактично дублюють зміст поданої до Кадрової комісії дисциплінарної скарги від 23 липня 2021 року за вих. №118/21, у якій викладені доводи щодо порушення прокурором пунктів 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас, позовна заява не містить жодних обґрунтувань, у чому саме полягає протиправність рішення Кадрової комісії, які норми законодавства були порушені або не враховані відповідачем під час його прийняття, а також які негативні наслідки для позивача це потягнуло.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 як в частині визнання протиправною бездіяльності Кадрової комісії та необхідності скасування рішення від 05 травня 2021 року №524дс-21, так і в частині вимог зобов`язального характеру, які є похідними.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення ним були ураховані вимоги, встановлені частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Кадрова комісія Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ідентифікаційний код 00034051);

Прокурор Запорізької місцевої прокуратури №1 Іваннікова Альона Іванівна (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 17; ідентифікаційний код невідомий).

Суддя В.А. Кузьменко