Рішення № 107204378, 07.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 року м. Київ № 640/8550/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не зарахування підполковнику поліції ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції;

- зобов`язати Національну поліцію України зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу у Національної поліцію України вислугу років у податковій міліції, що станом на 07 листопада 2015 року становила 10 років 05 місяців 22 дні;

- зобов`язати Національну поліцію України провести виплату матеріальної шкоди, у зв`язку з протиправною бездіяльністю Національної поліції України щодо не зарахування підполковнику поліції ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції, в сумі 155.286.89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Також позивач зазначив про те, що неврахування відповідачем вислуги років у податковій міліції впливає на його соціальні гарантії.

17.08.2021 до суду надійшов відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що оскільки статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби тощо), які включаються до стажу служби в поліції, і служба в органах податкової міліції до цього переліку не входить, законних підстав для її включення позивачу до стажу служби в поліції не було в силу дії принципу правової визначеності та обов`язку діяти виключно на підставі та у спосіб, що встановлені законами та Конституцією України. Також відповідач зазначив про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлює порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», у зв`язку з чим не може бути застосована при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

06.09.2021 позивачем надано суду відповідь на відзив в якій зазначено про те, що взаємозастосування положень пункту 353.1 статті 353, пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України, статей 19, 24, 26 Закону України «Про державну службу в Україні» та статті 78 Закону України «Про Національну поліці» дає підстави для висновку, що служба у податковій поліції за своєю суттю є службою в органах внутрішніх справ України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 94 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 (А-053242), який мав спеціальне звання «підполковник міліції» призначено помічником першого заступника Голови з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом з 07 листопада 2015 року такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом від 13.06.2016 № 393 о/с «По особовому складу Департаменту документального забезпечення» згідно з наказом Національної поліції України від 08.04.2016 № 296 дек «Про затвердження штату апарату Національної поліції» з 01 червня 2016 року підполковника поліції ОСОБА_1 призначено помічником першого заступника Голови, установивши йому відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад у розмірі 4000 грн., закріпивши жетон з індивідуальним номером (0035224).

Наказом Національної поліції України від 17.09.2020 № 1040 о/с «По особовому складу» відповідно до статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» та Указу Президента України від 09 грудня 2015 року № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях» відряджено із залишенням на службі в поліції до Міністерства внутрішніх справ України підполковника поліції ОСОБА_1 помічника першого заступника Голови відділу забезпечення діяльності керівництва Національної поліції управління організаційного забезпечення та контролю Департаменту документального забезпечення, установивши йому щомісячну премію за вересень 2020 року в розмірі 50 відсотків, з 22 вересня 2020 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.09.2020 № 692 о/с по апарату Міністерства призначено відповідно до статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» та Указу Президента України від 09 грудня 2015 року № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях» як такого, що прибув з Національної поліції до МВС, із залишенням на службі в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0035224) на посаду головного спеціаліста відділу координації та контролю за виконанням актів та доручень МВС головного контрольного управління Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції, і установивши йому відповідно до постанови КМУ від 04 листопада 2015 року № 910 та від 18 січня 2017 року № 15 посадовий оклад у розмірі 10600 грн. та від 11 листопада 2015 року № 988 надбавку за специфічні умови проходження служби в розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 22 вересня 2020 року - 12 років 08 місяців 29 днів.

Позивач зазначає, що, ознайомившись в установленому порядку з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.09.2020 № 692 о/с по апарату Міністерства, йому стало відомо про те, що стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 22 вересня 2020 року йому зараховано 12 років 08 місяців 29 днів.

Після цього, на адресу Національної поліції України позивачем надіслано запит стосовно надання мені інформації про вислугу років.

Відповідно до листа Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 10.12.2020 № Л-1710/12/1/2/03-2020 позивача повідомлено про те, що стаж служби станом на 01.12.2020 складав в:

-органах податкової міліції - 10 років 05 місяців 22 дні;

- в органах внутрішніх справ - 07 років 10 місяців 13 днів;

- в Національній поліції - 05 років 00 місяців 24 дні.

На адресу Національної поліції позивачем надіслано запит про надання інформації стосовно здійснених виплат Національною поліцією України в період з 07.11.2015 по 22.09.2020 за кожен рік окремо, вказавши розмір посадового окладу, надбавки за стаж служби в поліції, надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, надбавки за проходження служби в умовах режимних обмежень, премії встановленої за рішенням керівника органу поліції.

Відповідно до листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 04.12.2020 № 566зі/29/5/01-2020 позивачу надано відомості про нараховане грошове забезпечення та наказ Національної поліції України від 09.12.2015 № 260 о/с «По особовому складу» у якому відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» мені установлено станом на 07 листопада 2015 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - 07 років 10 місяців 14 днів.

Як вказує позивач, з відомостей про нараховане грошове забезпечення та відповідей Національної поліції України вбачається, що позивачу не зараховано до стажу служби в поліції, наявну станом на 07 листопада 2015 року вислугу років в податкової міліції, яка становить - 10 років 05 місяців 22 дні та відповідно не сплачено у повному обсязі грошове забезпечення з 07.11.2015.

При цьому, позивачем 19.01.2021 надіслано запит на інформацію до МВС з проханням надати копії наказів про призначення та звільнення під час служби в Міністерстві внутрішніх справ України в період часу з 2005 року по 2006 рік та з 2009 року по 2015 рік, з метою встановити чи зараховувалась Міністерством внутрішніх справ України вислуга років в органах податкової міліції до вислуги років в органах внутрішніх справ.

02.02.2021 позивачем в Міністерстві внутрішніх справ отримано витяг з наказу МВС від 30.10.2009 № 2732 о/с «По особовому складу ГУБОЗ» у якому станом на 28 жовтня 2009 року останньому зараховано вислугу років 14 років 9 місяців 27 днів, тобто Міністерством внутрішніх справ зараховувалась вислуга років в органах податкової міліції.

Окрім того, 21.01.2021 позивачем до Національної поліції надіслано запит з проханням надіслати копію його трудової книжки, яка зберігається в особовій справи поліцейського.

29.01.2021 листом Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України позивачу надіслано лист № 20зі/12/1/2/03-2021 з додатком - копією трудової книжки, у якій головним інспектором ДКЗ МВС С.Ю.Гойником вчинено запис «з 01.07.1997 по 06.11.2015 - Міністерство внутрішніх справ України, проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній податковій адміністрації безперервно з 01.07.1997 до 06.11.2015».

З матеріалів справи також вбачається, що 18.12.2020 позивачем на адресу Національної поліції України, в порядку Закону України «Про звернення громадян», надіслано клопотання про порушення особистих прав та законних інтересів, у якому останній просив зарахувати наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років у податковій міліції (яка повинна зараховуватись до вислуги років в органах внутрішніх справ), що станом на 07 листопада 2015 року становила 10 років 05 місяців 22 дні та з врахуванням цієї вислуги років, провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж служби в поліції за період 07.11.2015.

Листом Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 31.12.2020 № Л-1815/12/1/2/03-2020 позивача повідомлено, що підстави для внесення змін до наказу в частині встановлення стажу служби в поліції, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, відсутні.

Позивач вважаючи, що йому має бути зараховано до вислуги років у поліції наявну на момент переходу на службу у Національній поліції України вислугу років у податковій поліції звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з частиною першою статті 78 вказаного Закону, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

У відповідності до частини третьої статті 78 зазначеного Закону під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в України» від 05.07.2012 №508-VІ внесено зміни до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Зазначені норми кореспондуються із нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ, який був чинним до 19.11.2012 та який регулював правовий статус податкової міліції.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Статтею 26 вказаного Закону визначено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».

Таким чином, з огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, відтак, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Крім того, виходячи з аналізу повноважень, завдань та функцій цих органів можна дійти висновку про те, що податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

З огляду на зазначене служба в податковій поліції повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

З матеріалів справи вбачається, що з 01.07.1997 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній податковій адміністрації безперервно з 01.07.1997 до 06.11.2015; з 07.11.2015 по 22.09.2020 працював в Національній поліції України.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.09.2020 № 692 о/с по апарату Міністерства стаж служби позивача в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 22 вересня 2020 року зараховано 12 років 08 місяців 29 днів.

Відповідно до листа Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 10.12.2020 № Л-1710/12/1/2/03-2020 позивача повідомлено про те, що стаж служби станом на 01.12.2020 складав в:

-органах податкової міліції - 10 років 05 місяців 22 дні;

- в органах внутрішніх справ - 07 років 10 місяців 13 днів;

- в Національній поліції - 05 років 00 місяців 24 дні.

Відповідно до листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 04.12.2020 № 566зі/29/5/01-2020 позивачу надано відомості про нараховане грошове забезпечення та наказ Національної поліції України від 09.12.2015 № 260 о/с «По особовому складу» у якому відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» мені установлено станом на 07 листопада 2015 року стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки - 07 років 10 місяців 14 днів.

Відтак, з відомостей про нараховане грошове забезпечення та відповідей Національної поліції України вбачається, що позивачу не зараховано до стажу служби в поліції, наявну станом на 07 листопада 2015 року вислугу років в податкової міліції, яка становить - 10 років 05 місяців 22 дні та відповідно не сплачено у повному обсязі грошове забезпечення з 07.11.2015.

Таким чином відповідачем безпідставно не враховано до стажу служби в поліції наявну у позивача, на момент його переходу на службу у Національну поліцію України, вислугу років з у податковій міліції органів ДПС України.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 520/903/19, в якій суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції та при цьому, делегування частиною четвертою 4 статті 78 Закону України «Про національну поліцію» Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України «Про національну поліцію» суд відхиляє з огляду на наступне.

В даній адміністративній справі позивач обґрунтовує свої вимоги, прямо посилаючись на пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію», де вказано, що до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України, а тому це повністю охоплюється вичерпним переліком складових (посад, періодів служби), зазначеного в законі стажу служби в поліції, про що і зазначає Верховний суд у своїй постанові.

Суть адміністративного спору між позивачем та відповідачем існує у тому, що позивач наполягає, що поняття «служба у податковій міліції ДФС» охоплюється поняттям «служба в органах внутрішніх справ України», а тому надає право на зарахування стажу. Тож посилання відповідача на цю постанову Верховного суду не є релевантним по відношенню до даного адміністративного спору, оскільки там вирішується питання чи може бути застосована постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції не в порядку статті 78 Закону України «Про національну поліцію».

Також необґрунтованими є доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на зарахування спірного стажу служби, внаслідок відсутності підпорядкування Державної податкової служби України Міністерству внутрішніх справ України, оскільки визначаючи наявність чи відсутність такого права необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Аналогічна позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 в адміністративній справі № 640/23988/19.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим незарахування відповідачем до вислуги років службу позивача в податковій міліції органів ДПС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання Національну поліцію України зарахувати позивачу до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу у Національної поліцію України вислугу років у податковій міліції, що станом на 07 листопада 2015 року становила 10 років 05 місяців 22 дні.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 155.286.89 грн та не підтверджено її документально.

Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу матеріальної шкоди позивачем не доведена з передбачених статтями 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому матеріальної шкоди саме неправомірними діями відповідача.

А також судом не встановлено, що мали місце неправомірні дії чи бездіяльність зі сторони відповідача, які б спричинили негативні зміни у житті позивача.

За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, з урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивачів належить стягнути сплачений ними судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 40108578) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не зарахування підполковнику поліції ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України вислугу років у податковій міліції.

3. Зобов`язати Національну поліцію України зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 до вислуги років у поліції, наявну на момент переходу на службу у Національної поліцію України вислугу років у податковій міліції, що станом на 07 листопада 2015 року становила 10 років 05 місяців 22 дні.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 40108578).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Аблов