Рішення № 107199605, 26.10.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2574/22

провадження №2/216/2133/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чирського Г.М.

за участю секретаря судового засідання Корнєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада звернулася до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у період з 07.06.2021 по 31.12.2021 року відповідач користувалася земельною ділянкою площею 0,9466 га, кадастровий номер 1211000000:08:077:0030, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без будь-яких правовстановлюючих документів та не сплачуючи відповідну плату власнику земельної ділянки Криворізькій міській раді, фактично збільшуючи свої доходи, що позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Зазначав, що до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренді недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У період з 07.06.2021 по 31.12.2021 між позивачем і відповідачем не існувало договірних відносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:077:0030. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережених коштів несплачених за оренду землі в розмірі 67431,93 грн. та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про відкладення розгляд справи та відзиву на позовну заяву не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання нежитлової будівлі, яка належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування

в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0008230322021, земельна ділянка площею 0,9466 га, кадастровий номер 1211000000:08:077:0030, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є сформованою з 07.06.2021 року.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають

у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:08:077:0030 площею 0,9466 га за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за № 21979654 від 21.08.2017, земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та нерухомого майна, право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля цеху А-1,Б,В,Г,Д,Е, будівля В, будівля насосної літ. Ж, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за № 10062518 від 13.04.2005 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє об`єктом нерухомого майна комплексом будівель, розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 14 Податкового кодексу Українивизначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728, яке набрало чинності 01.01.2016, та діяло до 31.12.2021, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв. м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн.

Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2020 №4799 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу на 2021 рік, яким установлено, у тому числі, ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 (додаток 2 до рішення), та яке набрало чинності з 01.01.2020.

Так, 27.01.2021 рішенням Криворізької міської ради №207 «Про надання дозволу -а розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючими забудовами (будівлями, спорудами)», відповідачу - громадянці ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючими забудовами за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, рішенням Криворізької міської ради від 31.08.2021 №741 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на них і надання їх в оренду», відповідачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та пунктом 3 означеного рішення надано в оренду земельну ділянку строком на 5 років.

Пунктом 5 рішення від 31.08.2021 №741, ОСОБА_1 вказано укласти з Криворізькою міською радою договір оренди земельної ділянки та зареєструвати право оренди земельної ділянки відповідно до закону.

Проте, договір оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладено, право оренди відповідно до закону не зареєстровано. А отже у заявлений період з 07.06.2021 до 31.12.2021 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:077:0030, а відповідач її використовувала без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому орендну плату та фактично збільшуючи свої доходи.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 67431,93 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Криворізької міської ради, без укладення договору оренди за період з 07.06.2021 по 31.12.2021, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - комплексом будівель, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинив.

Так з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

За даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 650094 від 29.11.2021, цільове призначення земельної ділянки площею 9466,00 м2 , за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:08:077:0030 віднесено до секції 03.10 землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9466,00 кв.м, складає 1935129,14 грн.

Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою,

на якій цей об`єкт розміщено.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

Згідно з розрахунком розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою за період з 07.06.2021 по 31.12.2021 сума орендної плати становить 67431,93 грн.

Також слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які остання мала би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

За таких обставин, суд вважає за можливе позов Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33874388) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:077:0030,за період з 07.06.2021 до 31.12.2021, у розмірі 67431,93грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 481 грн., разом 69 912 грн. 93 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Г.М.Чирський