Рішення № 107199312, 08.11.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/6006/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання протиправною бездіяльності Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда за перше півріччя 2022 року в розмірі 2 450,99 грн; зобов`язання провести перерахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування інваліда за перше півріччя 2022 року згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228» в розмірі не менше 2 450,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2022 року та здійснити її виплату в розмірі не менше 2 450,99 грн, встановленої рішенням Волинського окружного адміністративного суду № 140/2435/18 від 21.01.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у даній справі, проте, відповідач повідомив позивача, що нарахування та виплата компенсації на транспортне обслуговування проводиться з урахуванням змін, внесених Постановою від 05.08.2020 №683.

Позивач вважає відмову відповідача провести перерахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2022 року та здійснити її виплату в розмірі не менше 2 450,99 грн, встановленої рішенням Волинського окружного адміністративного суду № 140/2435/18 від 21.01.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019, необгрунтованою та незаконною, такою, що порушує його право на соціальний захист та отримання компенсації у повному розмірі, у зв`язку із чим просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позовну заяву від 23.09.2022 вих. №11.12-14/12557/2022 представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що постановою КМУ від 05.08.2020 №683 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228», внесено зміни в Порядок, відповідно до яких для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі, розмір річної грошової компенсації на транспортне обслуговування становить 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана постанова набрала чинності 08.08.2020.

Згідно пункту 5 Порядку, компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.10.13 №2249/19/93-13 розмір та нарахування грошової компенсації здійснюється щороку після прийняття бюджету на поточний рік за формулою: Х*6міс.+Х*5міс.+Х/12міс.*РВ/2частиии =1частина суми компенсації, де X - це прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; РВ - розмір відсотку (22 чи 29%).

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було здійснено нарахування грошової компенсації за перше півріччя 2022 року, виходячи з наступного розрахунку: 1 934,00 грн (прожитковий мінімум з 01.01.2022 по 30.06.2022) х 6 міс. + 2 027,00 грн (прожитковий мінімум з 01.07.2022 по 30.11.2022) х 5 міс. + 2 093,00 грн (прожитковий мінімумз 01.12.2022 по 31.12.2022) : 12 міс. х 29% : 2 = 287,97 гривень.

Починаючи з 08.08.2020 та по даний час, нарахування та виплата компенсації транспорте обслуговування для позивача проводиться і з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №683.

З врахуванням зазначеного, представник відповідач вважає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з таких мотивів та підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації на пільгове забезпечення автомобілем. Позивач не має у власності автомобіля.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду № 140/2435/18 від 21.01.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228», а саме, 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць; зобов`язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 03191963) провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228», а саме, 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.

Як вбачається із довідки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області від 17.08.2022 року №11.8-33/9875/2022, на виконання Волинського окружного адміністративного суду № 140/2435/18 від 21.01.2019, позивачу виплачено компенсацію на транспортне обслуговування за друге півріччя 2019 року в загальному розмірі 2 673,80 гривень.

Згідно довідки Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області від 17.08.2022 №11.8-33/9876/2022 ОСОБА_1 24.03.2022 виплачено компенсацію за перше півріччя 2022 року в розмірі 287,97 грн.

01.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок компенсації за перше півріччя 2022 року та здійснити її виплату в розмірі не менше 2 450,99 грн, встановленої рішенням Волинського окружного адміністративного суду № 140/2435/18 від 21.01.2019.

Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області листом від 17.08.2022 №11.2-9/9955/2022 повідомив позивача, що нарахування та виплата компенсації на транспортне обслуговування проводиться з урахуванням змін, внесених Постановою від 05.08.2020 №683.

Вважаючи дії відповідача щодо не проведення нарахування та виплати на транспортне обслуговування протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 28 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, на дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14.02.2007 №228, в редакції постанови КМУ від 31.03.2021 року №283, грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Згідно із пунктом 5 зазначеного Порядку виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2022 року 1 934,00 гривні, з 1 липня 2 027,00 гривень, з 1 грудня 2 097,00 гривень.

Постановою КМУ від 05.08.2020 № 683 затверджено зміни, що вносяться до Постанови № 228, зокрема, підпунктом 2 пункту 1 та пункт 2 Постанови № 228 викладено в такій редакції: « 2. Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.».

Постанова КМУ від 05.08.2020 № 683 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228» набрала чинності з 08.08.2020 з дня опублікування у газеті «Урядовий кур`єр» від 08.08.2020 № 152.

Таким чином, розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування визначено пунктом 2 Постанови № 228:

-в редакції чинній до 08.08.2020: грошові компенсації на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;

-в редакції чинній з 08.08.2020: розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, з 08.08.2020 КМУ встановлено інший механізм обрахунку розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, який призвів до зменшення розміру грошової компенсації, зокрема на транспортне обслуговування.

Пунктом 5 Порядку № 228 визначено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

При цьому, перелік осіб, яким призначається компенсація на транспортне обслуговування визначений у пункті 14 Порядку № 228.

Підставою для призначення особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю компенсації на транспортне обслуговування (крім осіб, зазначених в абзаці другому цього пункту) є висновок Кримської - в Автономній Республіці Крим, обласної, центральної міської (у мм. Києві та Севастополі) МСЕК про наявність у осіб з інвалідністю медичних показань для забезпечення їх автомобілем і заява особи з інвалідністю, законного представника дитини з інвалідністю.

Підставою для виплати компенсації на транспортне обслуговування особам з інвалідністю I та II групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1); особам з інвалідністю внаслідок війни I групи по зору або без обох рук; особам з інвалідністю, які мають кукси обох ніг і рук, є заява та копія висновку МСЕК про встановлення відповідної групи інвалідності (пункт 15 Порядку № 228).

Пунктом 16 Порядку № 228 визначено, що компенсація на транспортне обслуговування виплачується починаючи від дня подання заяви з усіма необхідними документами (якщо таких документів немає у справі про облік для забезпечення автомобілем) особою з інвалідністю внаслідок нещасного випадку до відділення управління виконавчої дирекції Фонду, особою з інвалідністю будь-якої іншої категорії - до структурного підрозділу соціального захисту населення.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що компенсація на транспортне обслуговування є гарантованою державою виплатою для створення умов для усунення обмежень життєдіяльності осіб з інвалідністю, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності, яка призначається на підставі висновку медико-соціальної експертної комісії про наявність у осіб з інвалідністю медичних показань для забезпечення їх автомобілем і заяви особи з інвалідністю, виплата якої здійснюється до одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту, після чого таким особам виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.

При цьому, згідно із статтею 20 Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16.12.2009 № 1767-VI «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї» держави-учасниці взяли на себе зобов`язання вживати ефективних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності осіб з інвалідністю з максимально можливим ступенем їхньої самостійності, зокрема шляхом сприяння індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною (пункт «а» частини першої).

До того ж згідно із Європейською соціальною хартією 1996 року (переглянута), яка була ратифікована Україною, Україна взяла на себе зобов`язання з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку (пункт 3 статті 15). Тобто, держава взяла на себе зобов`язання в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення та утвердження права осіб на соціальний захист, у тому числі соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, зокрема щодо індивідуальної мобільності.

Суд зазначає, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать особи з інвалідністю, які в силу стійкого розладу функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем призводить до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Відтак, на думку суду, зменшення розміру компенсації на транспортне обслуговування через зміну механізму його обчислення з 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на місяць до 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на рік, тобто у дванадцять разів, вказує на порушення державою конвенційних зобов`язань взятих на себе у зв`язку із ратифікацією Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейській соціальній хартії (переглянута), оскільки не узгоджується із взятими Україною на себе зобов`язаннями сприяти індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною; а також сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.

Окрім того, суд враховує те, що у рішеннях Конституційного Суду України неодноразово зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Разом з цим Конституційний Суд України також неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

До того ж, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

Водночас, як було зазначено вище, зменшення позивачу розміру компенсації на транспортне обслуговування через зміну механізму його обчислення, не може визначатись як законне втручання держави у мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки незабезпечення Україною взятих на себе зобов`язань щодо сприяння особам з інвалідністю їх індивідуальній мобільності та усунення перешкод для їх пересування суперечить конвенційним принципам Конвенції про права осіб з інвалідністю та ефективному втiленню в життя прав i принципiв Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Суд зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд наголошувє, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, суд у період чинності пункту 2, в редакції, яка передбачає, що розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у правовідносинах щодо виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, передбаченої статтею 28 Закону № 2961-IV, повинні застосовувати пункт 2 постанови № 228 в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228», згідно із якою грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць з урахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.10.2022 у справі № 260/4268/21.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 року №2249/19/93-13, на який посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, оскільки порядок здійснення розрахунку компенсації, визначений вказаним листом, не відповідає порядку, встановленому постановою КМУ від 14 лютого 2007 року №228, в редакції постанови КМУ від 07 серпня 2013 року №536.

При цьому постанова КМУ є нормативно-правовим актом, який є обов`язковим для виконання всіма суб`єктами відповідних правовідносин.

Разом з тим, лист Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовим актом та носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру грошової компенсації на транспортне обслуговування.

Отже, компенсація транспортне обслуговування має бути виплачена позивачу Департаментом соціальної політики Луцької міської ради Волинської області у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, виходячи із наданих частиною 2 статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2022 року, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць; зобов`язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2022 року, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснити виплату компенсації в розмірі 2 450,99 грн, то остання задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною і носить зобов`язальний характер, а визначення точної суми виплати відноситься до повноважень відповідача, що виникають на виконання покладеного судом обов`язку, тому на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Керуючись статтями 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2022 року, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2022 року, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області (43025; Волинська область, м. Луцьк, просп. Волі, 4а; ЄДРПОУ 03191963).

Суддя С.Ф. Костюкевич