Рішення № 107195835, 12.10.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21930/21

пр. № 2/759/1133/22

12 жовтня 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Єросова І.Ю.,

при секретарі судових засідань Ткачук К.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

пресдтавника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація (м. Київ, пр. Перемоги, 97), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 р. ОСОБА_4 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом у якому просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3 внаслідок її відсутності в понад встановлені строки.

В обгрунтування позову посилається на те, що вже тривалий час відповідач квартирою фактично не користується, комунальні платежі не сплачує. Зазначає, що наявність зареєстрованого місця проживання відповідача за зазначеною адресою створює йому, як батьку малолітнього ОСОБА_5 перешкоди у отриманні права користування зазначеною квартирою, що в свою чергу порушує права дитини на проживання разом з батьком.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2021 р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.10.2022 р. надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, у якому вона повністю запересує позовні вимоги, посилаючись на факт створення перешкод у користуванні зазначеною квартирою зі сторони позивача та його родичів. Зазначає, що перешкод у користуванні зазначеною квартирою малолітнім ОСОБА_5 ніхто не чинить.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримують.

29.10.2022 р. надійшли пояснення від представника третьої особи КМР, у яких представник просить ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства.

У судовому засіданні відповідач та його представник просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що адресою АДРЕСА_2 зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою КП «ГІОЦ» від 28.09.2021 р.

Відповідно до свідоцтва про шлюб виданого Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві (актовий запис №1319), 03.07.2009 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 уклали шлюб, прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис №390).

Відповідно до інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.08.2021 р., відомості про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 відсутні.

Позивач надає до суду акт, що складено 15.08.2021 р. ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Зі змісту вказаного акту вбачається, що з березня 2010 р. ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 не проживає. ОСОБА_3 через півроку після народження у квартирі не з`являлась. З березня 2010 р. у квартирі проживали ОСОБА_7 та її чоловік ОСОБА_4 . ОСОБА_7 не проживає в квартирі з березня 2019 р. Вказано, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до закінчення ремонту зазначеної квартири тимчасово проживають у батьків ОСОБА_13 .

Разом з тим, суд не може оцінити даний акт як належний доказ, оскільки у суду відсутні докази того, ким саме є особи, що підписали акт. Суду є незрозумілим, яким саме чином зазначені особи з точністю до одного місяця пам`ятають події 12 річної давності ( від`їзд мешканця з квартири у березні 2010 р.). Також у сукупності з іншими матеріалами справи сумнівним є зазначення про проведення ремонту у квартирі (про факт здійснення якого зазначено у акті) на данний момент.

З наданого позивачем рахунку-повідомлення від 01.08.2021 р. вбачається, що зазначаючи про наявний за адресою квартири борг за житлово-комунальні послуги який не сплачується відповідачем, сам позивач його не сплачує навіть частково, що є додатковим доказом відсутності факту фактичного користування позивачем вказаною квартирою.

Відповідно до відповіді Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім`ї від 07.06.2021 р. №40-1511, ОСОБА_4 надано акт обстеження умов проживання.

За наданим актом встановлено, що умови проживання незадовільні, брудно, стійкий неприємний запах. Зі слів ОСОБА_4 дитина ОСОБА_5 проживає за іншою адресою з 2017 року.

Таким чином зазначена позивачем обставина постійного користування вказаним майном спростована наданими самим же позивачем, доказами.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 ) повідомив, що є батьком відповідача, з ситуацією відносно квартири знайомий вже давно, зазначає про неприязні відносини з позивачем та його родиною. Зазначає, що ОСОБА_3 після досягнення повноліття неодноразово намагалася розпочати користування вказаною квартирою, однак кожен раз отримувала від позивача та його родини відмову у праві на проживання. Ключей від квартири не має, та позивач з родиною у добровільному порядку відмовлялися у їх наданні ОСОБА_3 .

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Ч.3 ст. 71 ЖК України визначено перелік підстав збереження житла за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Відповідно до ч.6 ст. 71 ЖК України, відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною четвертою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine", заява N 30856/03).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що ОСОБА_3 тривалий час не проживає за місцем реєстрації без поважних причин, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Суд виходить з того, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Аналіз статті 71 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, суду не було надано належних доказів не проживання відповідача за вказаною адресою понад шість місяців, оскільки наданий до суду позивачем акт про непроживання містить суперечливу інформацію. Разом з тим, даний факт не заперечується сторонами.

Позивачем також не надано доказів відсутності поважності проживання відповідача за вказаною адресою тривалий термін. В той же час, свідок допитаний у судовому засіданні повідомив про поважність причин відсутності, що виявлялась у фактичному позбавленні відповідача можливості користування майном після досягнення нею повноліття. Користуючись зазначеним майном фактично, та маючи конфлікт з відповідачем, позивач унеможливлював користування майном відповідачем. Відтак відсутні підстави вважати, що відповідач не користувався квартирою за адресою АДРЕСА_2 без поважних причин, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись: ст.ст.6-13, 18, 19, 71-79, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація (м. Київ, пр. Перемоги, 97), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова