Ухвала суду № 107193225, 08.11.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 2ц-1-6289/10

н\п 6/490/112/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження -

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2ц-1-6-6289/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №CL-400/036/2007 від 15.03.2007 року.

Ухвалою суду від 14.09.2022 року заяву прийнято до розгляду та призначено дату судового засідання.

У судове засідання заявник не з`явився, не подавав заяв та клопотань про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання боржник не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 3ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Вивчивши заяву, додані до неї матеріали та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.10.2010 року, у справі №2ц-1-6-6289/10 позов ТОВ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №CL-400/036/2007 від 15.03.2007 року задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 76315,99 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам в сумі 24532,78 грн, судові витрати в сумі 1128,48 грн, а всього 101977,25 грн.

31.01.2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передає, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» приймає право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-400/036/2007 від 15.03.2007 року.

Тому, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ПАТ «ОТП Банк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому проваджені №43882370 з примусового виконання виконавчого листа 2ц-1-6289/10 за рішенням суду від 20.10.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження ПАТ «ОТП Банк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було задоволено.

04.07.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №549-02, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» передає, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-400/036/2007 від 15.03.2007 року.

Отже, виходячи з вище встановлених обставин справи, на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» є власником права вимоги за кредитним договором №CL-400/036/2007 від 15.03.2007 року.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.15Закону України«Про виконавчепровадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами постанови Верховного Суду України від 20.11.2013 року №6-122цс13 за своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Згідно ч. 1 ст.442ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст.442ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512,514ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" протиУкраїни" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, якийд оговірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, а також те, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.

На підставі викладеного та керуючисьст. 442 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 про замінусторони виконавчогопровадження усправі №2ц-1-6-6289/10 - задовольнити.

Замінити первісногостягувача -Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Довіра тагарантія» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8) у виконавчому листі по справі №2ц-1-6-6289/10 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CL-400/036/2007 від 15.03.2007 року.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.П. Черенкова