Рішення № 107190356, 08.11.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 листопада 2022 року № 820/4137/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000151417 від 21.05.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019, адміністративний позов Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000151417 від 21.05.2018.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2021 касаційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області задоволена частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі призначено Шляхову О.М.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 прийнято до провадження адміністративну справу №820/4237/18 та відкрито спрощене провадження.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Через канцелярію суду представником позивача надані додаткові пояснення, зі змісту якого, вказав, що факт наявності вироків суду, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо рух товару і зміни в активах платника податків підтверджуються наданими доказами.

Відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, враховуючи висновки у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 та з урахуванням вироків Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 по справі №200/5639/16 та Індустріального суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 по справі №202/5765/16-к.

Позивач, скориставшись правом на надання відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/4137/18 від 08.07.2021 касаційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області задоволена частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Так, у висновках зазначеної постанови вказується, що "Судами було надано правову оцінку доказам податкового органу щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагентів позивача в частині наявності вироків Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 по справі №200/5639/16-к та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 по справі №202/5765/16-к, проте, не було з`ясовано чи дійсно первинна документація, а саме договори з контрагентами, податкові накладні та інші документи за цими договорами підписані особами, відносно яких судами ухвалено вироки за вчиненні злочини.

Разом з тим, судами при наданні оцінки встановленим у вироках обставинам фіктивного підприємництва не було враховано й встановлено, що особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, була тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагентів позивача, на підставі яких останній сформував податковий кредит.

Суд зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та первинні документи, якого підписані від імені особи, яка не брала участь у діяльності товариства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та витрат є безпідставними».

«БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД», зареєстроване як державне підприємство, код ЄДРПОУ 08252623, основним видом діяльності є 30.40 Виробництво військових транспортних засобів, іншими видами діяльності є 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 25.40 Виробництво зброї та боєприпасів, 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали ті інше.

У ході судового розгляду судами попередніх інстанцій було встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські операції із ТОВ Флеш-Сток, ТОВ ВП Патріот, ПФ Променерго.

Щодо господарських відносин із ТОВ Флеш-Сток, суд зазначає наступне.

Так, ДП БРЗ через процедуру закупівель, на електронно-торгівельному майданчику https://smarttender.biz/, був проведений тендер по закупівлі шин 1200х50х508 ИДП-284 б. Потреба у вищевказаних шинах у позивача складала 11 штук. Згідно з проведеним тендером було запропоновано 5 шин від ПП Партнер1М та 3 шини ТОВ Флеш-Сток.

Протоколом №42 від 24.09.2015 прийняте рішення щодо закупівлі всіх запропонованих шин, у зв`язку з їх потребою для ремонту військової техніки.

Згідно з рахунком-фактурою №ФС00922/01 від 22.09.2015, позивач платіжним дорученням від 01.10.2015 №1302 перерахував кошти в розмірі 35700,01 грн. за 3 (три) шини 1200х50х508 ИДП-284.

Податкова накладна №6 від 01.10.2015 зареєстрована у базі даних ЄРПН на загальну суму 35700,01 грн., у т. ч. ПДВ 5950,00 грн, дата реєстрації 22.10.2015.

Товар відправлений ТОВ Флеш-Сток на підставі видаткової накладної від 01.10.2015 №ФС-100114, яка складена у м. Київ, та підписана з боку позивача ОСОБА_1 , через ТОВ Нова пошта на підставі товарно-транспортної накладної від 05.10.2015 №10016619374, а з боку постачальника «директором ОСОБА_2 » (том 1, а.с. 209).

Шини були оприбутковані на складі підприємства, за прибутковим ордером №П-231 від 13.10.2015.

Потреба в зазначених шинах підтверджується дефектаційною відомістю (ф16) №549 на виріб (9А33БМ3) виріб №Ц22556, замовлення №6644 вказаний дефект шин виник внаслідок їх старіння і зносу та шини потребують заміни.

У акті перевірки зазначається та підтверджено матеріалами справи, що товар використаний у господарській діяльності підприємства, про що свідчить картка №7599 складського обліку матеріалів, вимога №1431 на отримання зі складу до цеху, яка також засвідчена представником замовника №173 та його особистим штампом, звітом на списання ЗІПу витраченого цехом ДРБМ на замовлення 6644 за жовтень 2015 року. У жовтні 2015 року за робочим нарядом №11457 зазначені шини встановлені на виріб БАЗ 5937. Згідно з накладною №58 матеріальні цінності, які були демонтовані з виробу та замінені на нові, здані на склад. Згідно з актом приймання-передачі від 27.11.2015 матеріальні цінності, які були демонтовані з виробу у зв`язку з їх заміною передані зі складу до військової частини НОМЕР_1 .

У матеріалах справи містяться накази про призначення на посаду ОСОБА_1 агентом з постачання, його посадові інструкції, штатний розпис підприємства.

Згідно з поясненнями представника позивача питання про оплату рахунків (дата оплати 01.10.2015), отриманих раніше від контрагентів, вирішувалося безпосередньо на засіданні тендерного комітету і таким чином оплата від 22.09.2015 не порушує норми податкового законодавства.

З приводу видаткової накладної від 01.10.2015 №ФС-100114, яка підписана з боку постачальника директором ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 по справі №200/5639/16 вирішено: «Затвердити укладену 10 травня 2016 року між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 угоду про визнання винуватості.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, та призначити йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 10 травня 2016 року:

- за ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень;

- за ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривен.;

- за ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції».

З описової частини даного вироку слідує, що 31 липня 2015 року, приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_2, здійснюючи свій злочинний намір, знаходячись з невстановленим співучасником злочину в приміщенні нотаріальної контори, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд.13/2-Б, офіс 30-а, маючи умисел на створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, діючи в інтересах невстановлених слідством осіб, з корисливих мотивів, погоджено в групі з даними особами, та достовірно знаючи, що він не буде здійснювати ніякої підприємницької діяльності, для ідентифікації його особи, надав нотаріусу ОСОБА_4, якій не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_2, копію свого паспорта громадянина України, картки фізичної особи платника податків з ідентифікаційним номером, раніше складений невстановленими особами та підписаний ним Протокол № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЕШ-СТОК», згідно якого ОСОБА_2, створює товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛЕШ-СТОК», затверджує за свій рахунок розмір статутного капіталу на загальну суму 460000 грн., затверджує статут вказаного товариства та обирає себе його директором.

Суд зазначає, що податкова накладна відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та відображена ТОВ Флеш-Сток у податковій звітності. Крім того, У акті перевірки зазначається, що товар використаний у господарській діяльності підприємства, що підтверджується первинними документами, не заперечується відповідачем. Тобто, з боку позивача первинні документи відповідають вимогам податкового законодавства, підтверджується реальність господарських операцій, в акті перевірки відповідачем не заперечується рух товарів і подальше його використання на підприємстві.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ ВП Патріот з матеріалів справи встановлено, що згідно з повідомлення про відкриття замовлень на ДП БРЗ відкриті замовлення, на які були придбані ТМЦ у ТОВ ВП Патріот. У вказаних замовленнях зазначені номера замовлень, які використовуються у внутрішніх документах підприємства, марка виробу, заводський номер, та обладнання яке встановлювалося у процесі ремонту по спірним питанням (Т.1 а. с. 152, 154 155, 157 160).

Потреба у ремонті вказаних виробів встановлена підприємством на підставі актів приймання виробу від представників військових частин у ремонт, у яких відображається комплектність виробу. Так як деякі вироби, під час приймання їх у ремонт були недоукомплектовані то прилади придбані у ТОВ ВП Патріот встановлювалися на них, з метою виконання умов договорів.

Крім того, позивачем надані дефектаційні відомості, відомості шифрів дефектів та методів їх усунення, які підтверджують необхідність ремонту певних вузлів.

Таким чином, відсутні прилади, вузли та агрегати встановлювалися на вироби, а ті деталі які потребували заміни, замінювалися ДП БРЗ з подальшою передачею не придатних до експлуатації деталей до військових частин.

Між позивачем та ТОВ ВП Патріот на підставі договору поставки від 02.10.2015 №16/56 відбувся ряд господарських операцій, а саме:

- згідно з платіжним дорученням від 19.11.2015 №1626 позивачем перерахувало ТОВ ВП Патріот кошти у розмірі 70560,00 грн. у т. ч. ПДВ 11760,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 24.11.2015 №РН-002411/1 отримано товар: нічний прилад спостереження (ТВНО-2Б Ш3.803.009 СП) 2 категорії у кількості 2 шт. та прилад ТКН-З АЛЗ.803.004 2 категорії у кількості 1 шт. Контрагентом позивача була виписана податкова накладна, та зареєстрована у ЄРПН 25.11.2015. Позивач включив дані податкової накладної до податкового кредиту відповідно до Податкового законодавства. Матеріальні цінності, а саме прилад ТВНО-2БШ3.803.009 СП у кількості 2 шт. оприбутковані згідно з прибутковим ордером №П-278, обліковувалися на карті №7698 складського обліку матеріалів. Витребувані вимогами №2639 та №2645 на замовлення №6651 та №6652. На зворотному боці вимоги є підпис та печатка представника замовника №173. Списані з обліку на підставі звіту про списання ЗІПу витрачених цехом РЗППО за листопад 2015 року на відповідні замовлення. Прилад ТКН-З АЛЗ.803.004 перебував на обліку на картці №7699 складського обліку матеріалів, витребуваний вимогою №2752, з відміткою та печаткою представника замовника №173. Використаний згідно зі звітом на списання ЗІПу витраченого цехом РЗППО на замовлення 6653.

- згідно з платіжним дорученням від 14.06.2016 №1308 позивачем перераховано ТОВ ВП Патріот кошти у розмірі 108720,00 грн. у т. ч. ПДВ 18120,00 грн.

Податкова накладна виписана 14.06.2016 та зареєстрована в ЄРПН 22.06.2016.

Згідно з видатковою накладною від 16.06.2016 №Па-000140605 отримано товар: прилад ТВНО 2 Б у кількості 6 штук на загальну суму у розмірі 108720,00 грн.

Рух матеріальних цінностей на підприємстві підтверджується: прибутковим ордером №ПО-265 від 17.06.2016 карткою №7366 складського обліку матеріалів, вимогою №1759, звітом щодо видачі матеріалів в підрозділ, вимогою №1646, звітом щодо видачі матеріалів в підрозділ, вимогою №2004, звітом щодо видачі матеріалів в підрозділ, вимогою №1535, звітом видачі матеріалів в підрозділ, вимогою №1534, звітом видачі матеріалів в підрозділ.

- згідно з платіжними дорученнями від 19.08.2016 №1890 та від 14.09.2016 №1853 позивачем перерахувало ТОВ ВП Патріот кошти у розмірі 46920,00 грн. у т. ч. ПДВ 7820,00 грн.

Податкові накладні виписані 22.08.2016 та 25.08.2016, які зареєстровані в ЄРПН 23.08.2016 та 05.09.2016 відповідно.

Товар отриманий згідно з видатковою накладною від 22.08.2016 №Па-000220801, освітлювач ОУ-3ГА у кількості 3 шт. на загальну суму у розмірі 28800,00 грн. та від 25.08.2016 №Па-000250803, прилад ТВНО 2 Б у кількості 1 шт. на загальну суму 18120,00 грн.

Рух матеріальних цінностей на підприємстві підтверджується: прибутковим ордером №ПОг-349 від 23 серпня 2016 року карткою №7826 складського обліку матеріалів, вимогою №2233, звітом щодо списання матеріалів в підрозділ, вимогою №2217, звітом щодо списання матеріалів в підрозділ, вимогою №2216, звітом щодо списання матеріалів в підрозділ.

- згідно з платіжним дорученням від 14.09.2016 №1853 позивачем перераховано ТОВ ВП Патріот кошти у розмірі 130200,00 грн. у т. ч. ПДВ 21700,00 грн.

Податкова накладна виписана 14.09.2016 та зареєстрована в ЄРПН 21.09.2016.

Видаткова накладна на отримання товару датована 15.09.2016, згідно з якою отримано Генератор ГИСВ-2-14/3000 на загальну суму 130200,00 грн.

Рух матеріальних цінностей на підприємстві підтверджується: прибутковим ордером №ПОг-357, карткою №7366 складського обліку матеріалів, вимогою №2475, звітом щодо списання матеріалів в підрозділ

- згідно з платіжним дорученням від 01.11.2016, 09.11.2016, 17.11.2016 №№2195, 2270, 2336 позивачем перераховано ТОВ ВП Патріот кошти в розмірі 184728,00 грн. в т. ч. ПДВ 30788,00 грн.

Податкові накладні виписані 01.11.2016, 09.11.2016, 09.11.2016 та зареєстровані в ЄРПН 14.11.2016.

Товар, а саме: Панель П-8-101 БА2.089.258 у кількості 1 шт., Линия задержки ЛЗ БА2.066.127 у кількості 1 шт., Узел ПУ-15А у кількості 1 шт., Вузол ПУЗ-3М у кількості 1 шт., Вузол ПУ10-11 АМ у кількості 1 шт., Панель П8-101 БА2.089.258 у кількості 2 шт., Вузол ПУ2-15А у кількості 2 шт., Прилад ТВНО 2Б у кількості 1 шт., отриманий на підставі видаткових накладних від 02.11.2016, 10.11.2016, 18.11.2016 №№Па-000011102, Па-000011101, Па-00010102, РН-0001811/3.

Рух матеріальних цінностей на підприємстві підтверджується: прибутковим ордером №ПОг-457 карткою №9590 складського обліку матеріалів, вимогою №2633, карткою складського обліку №9591, вимогою №2689, карткою №9592 складського обліку матеріалів, вимогою №2632, звітом щодо списання матеріалів в підрозділ, прибутковим ордером №ПОг-458, карткою №9594 складського обліку матеріалів, вимогою №2634, звітом щодо видачі матеріалів в підрозділ, карткою №9593 складського обліку матеріалів, вимогою №2648, звітом щодо видачі матеріалів в підрозділ, прибутковим ордером №ПОг-461, карткою складського обліку №7101, вимогою №2691, карткою №7106 складського обліку матеріалів, вимогою №2692, звітом щодо видачі матеріалів в підрозділ, прибутковим ордером №ПОг-481, карткою №7366 складського обліку матеріалів, вимогою №2640, звітом щодо видачі матеріалів в підрозділ.

- згідно з платіжними дорученнями від 01.12.2016, 14.12.2016, №№2401, 2541 позивачем перераховано ТОВ ВП Патріот кошти в розмірі 177432,00 грн. в т. ч. ПДВ 29572,00 грн.

Податкові накладні виписані 01.12.2016 та 14.12.2016 та зареєстровані в ЄРПН 20.12.2016 та 15.12.2016 відповідно. Податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та відображені у податковій звітності.

Товар отриманий на підставі видаткових накладних від 01.12.2016 та 15.12.2016 за №Па-000011202 та №Па-000151201 за якими отримано товар: Регулятор напруги РН-23-1 та Магнетрон МИ-184 відповідно.

Рух матеріальних цінностей на підприємстві підтверджується: прибутковим ордером №ПОг-493, карткою №9613 складського обліку матеріалів, прибутковим ордером №ПОг-506, карткою №7429 складського обліку матеріалів, вимогою №2896, звітом щодо видачі матеріальних цінностей в підрозділ.

Матеріальні цінності, які були замінені в процесі ремонту та були у наявності на виробах передавалися військовим частинам, які приймали вироби, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

Судовим розглядом встановлено, що Регулятор напруги РН-23-1 до цього часу перебуває на складі ДП БРЗ, що підтверджено карткою №9613 складського обліку матеріалів.

Доставка товару здійснювалася ТОВ Нова пошта, що підтверджується реєстром податкових накладних завірених Балаклійським відділенням ТОВ Нова пошта та ТТН доданими до матеріалів справи.

Відносно договору поставки №16/56 від 02.10.2015, який підписаний з боку постачальника ТОВ ВП «Патріот» - директором П.Д. Клімук, суд зазначає наступне.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 по справі 202/5765/16-к вирішено «Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 серпня 2016 року прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 28- ч. 1 ст. 205 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у дохід держави у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави кошти витрачені на проведення почеркознавчих експертиз в загальній сумі 1409, 60 гривень».

В описовій частині зазначеного вироку вказано, що ОСОБА_2, достовірно знаючи, що згідно із досягнутої ним з невстановленою особою злочинної змови, в дійсності він не має відношення до складу і компетенції органів управління ТОВ «ВП Патріот», розміру і порядку формування статутного капіталу та інших фондів, розподілу прибутків та збитків, процедур його реорганізації та ліквідації, ведення фінансово - господарської діяльності, а також інших факторів, пов`язаних з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством, тим не менш, в той же день, 26 січня 2015 року, підписав статут ТОВ «ВП Патріот» в новій редакції, який, після його перевірки, був нотаріально засвідчений нотаріусом ОСОБА_6

Таким чином, ОСОБА_2, виконав свою частину досягнутої з невстановленою особою злочинної змови та передав йому за обіцяну матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписаний ним протокол загальних зборів учасників ТОВ «ВП Юдіс» від 26 січня 2015 року, а також підписаний ним та нотаріально засвідчений статут ТОВ «ВП Патріот».

Суд зазначає, що усі перелічені податкові накладні з контрагентом ТОВ ВП Патріот відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та відображені у податковій звітності. Крім того, господарські операції з ТОВ ВП Патріот, відображені в первинних документах та направлені на виконання господарських зобов`язань привели до матеріальних змін, чим і підтверджується реальність господарських операцій.

Щодо господарських відносин позивача з ПФ Променерго, встановлено, що між позивачем та ПФ Променерго укладені договори від 05.08.2014 №14/35 на проведення капітального ремонту двигуна 5Д20Б-300, від 06.04.2015 №14/15 на проведення капітального ремонту двигуна В46-2С1, від 28.10.2014 №6-28.10.2014 на проведення капітального ремонту двигуна В6М-1, від 11.11.2015 №16/62 на ремонт радіаторів.

ДП БРЗ, починаючі з 2014 року по цей час виконує роботи для Міністерства оборони України з ремонту військової техніки. Військова техніка надходить на підприємство після тривалої багаторічної експлуатації та зберігання в неналежних умовах, та потребує значного обсягу ремонту. Для відновлення боєздатності та відновлення моторесурсу потрібно проведення капітального ремонту двигунів, що передбачено умовами договорів з Міністерством оборони України. ДП БРЗ не має фахівців з ремонту двигунів та спеціального обладнання, необхідного для здійснення капітального ремонту двигунів. Внаслідок цього були укладені вище вказані договори.

По спірним операціями підприємством були відкриті замовлення щодо ремонту двигунів та радіаторів, що підтверджується повідомленнями про відкриті замовлення (т.1, а. с. 152 - 164).

Згідно з договорами від 05.08.2014 №14/35, від 06.04.2015 №14/15, від 28.10.2014 №6-28.10.14 проведено капітальний ремонт двигунів (т.3, а. с. 147-151, 156, 186-187, 192-193, 198- 200, 208, 231). Згідно з Договором від 11.11.2015 №16/62 проведено ремонт радіаторів (т.3, а. с. 236- 237).

З матеріалів справи встановлено, що у акті перевірки підтверджується декларування податку на додану вартість як ПФ Променерго так і ДП БРЗ, податкові накладні внесені до ЄРПН, податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та відображені у податковій звітності.

Двигуни на виконання вищезазначених договорів, здавалися контрагенту позивача на підставі актів здачі-приймання обладнання в ремонт, приймалися з ремонту на підставі акту здачі-приймання обладнання після ремонту з перевіркою його комплектності та випробуваннями на стенді. Випробування двигуна, при різних температурних та оборотних навантаженнях, здійснювалося в присутності представника ДП БРЗ та представника замовника №173, що підтверджено їх особистими підписами та скріплено печаткою. В актах зазначається вид двигуна та його серійний номер, що надає можливість його ідентифікувати. У подальшому укладалися акти виконаних робіт.

Також встановлено, що двигуни та радіатори на ремонт та після ремонту перевозилися транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами, наказами по підприємству про відрядження, ввізними та вивізними квитками ввезення-вивезення двигунів з території підприємства, про що свідчить, що саме позивач здійснив перевезення двигунів та радіаторів з м. Балаклія до м. Мерефа та у зворотному напрямку про що підтверджують ввізні-вивізні квитки щодо пересування двигунів з території та на територію підприємства по кожному випадку при транспортуванні двигунів або радіаторів, та наказ по підприємству, де зазначена мета відрядження, в деяких випадках працівники вибували у відрядження до декількох контрагентів, виконання наказу підтверджується відповідними актами приймання-передачі.

Стосовно завантаження-розвантаження двигунів встановлено, що, згідно з наданими штатними розкладами, ДП БРЗ має штат робітників у кількості 320-380 робітників (у період, який перевірявся), також на балансі має кран-балки, автокран, мостові крани, електронавантажувачі тощо, крім того в штатному розписі підприємства передбаченні посади транспортувальника, машиніста крану, водія автокрану, які за своїми посадами виконували роботу з навантаження-розвантаження вантажів. Позивач, зазначає, що окремо робочі наряди по цих роботах не ведуться, так як вони працюють за табелем обліку робочого часу, таким чином, твердження відповідача, щодо неможливості здійснити навантаження-розвантаження двигунів та відсутність доказів з цього приводу, спростовується матеріалами справи.

Запасні частини, які були замінені в процесі ремонту двигунів, та не придатні до подальшого використання були повернуті ПФ Променерго за відповідними актами у присутності представника ПЗ №173, які зберігалися на складі, та в подальшому поверталися до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 , НОМЕР_5 , що також підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Слід зазначити, що в цих актах також поверталися ТМЦ, які були замінені ТМЦ, отриманими від ТОВ ВП Патріот. Отримані від ПФ Променерго запасні частини, не придатні до подальшого використання по замовленнях № №6802, 6822, 6792, 6831, 6813, 6813 до цього часу зберігаються на ДП БРЗ, так як не отримані наряди на переміщення до військових частин.

З матеріалів справи встановлено, що демонтаж та монтаж двигунів та радіаторів відбувався за наступними робочими нарядами, по відповідних замовленнях за № №: 6498, 6497, 7770, 6767, 1372, 6767, 2374, 1636, 2000, 1111, 1113, 1023, 3023, 1288, 1286, 1288, 1372, 2374, 1374, 1023, 1700, 2285, 1285, 4047, 8069, 1480, 1372, 1374, 1265, 1023, 1285, 1023, 1285, 2286, 2285, 1372, 1374, 1471, 1025, 1140, 1023, 1284, 1285, 2285, 1140, 1140, 1143, 1236, 1285, 1025, 1025, 1023, 1285, 2372, 1372, 1374, 1372, 1374, 2372, 1372, 1374, 3372, 1372, 1374, 1372, 1374, 2375, 2374, 1372, 1374, 2374, 2375, 1372, 2375, 2374, 1374, 1423, 6864, 1111, 1113, 2113, 1469, 1471, 1471, 1286, 1288, 1023,1140, 1372, 1471, 1374, 1634, 1636, 1471. Таким чином твердження відповідача, щодо дефектності зазначених первинних документів спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, всі вироби ЗСУ-23-4, 9А33БМ2(3), 2С6, які надходили в ремонт на ДП БРЗ протягом 2015 2017 років, та їх складові частини, у тому числі маршові двигуни В6-М-1, 5Д20Б-300, В-46-2С1 відповідно, на момент надходження до підприємства підлягали проведенню капітального ремонту.

Вироби, після проведення ремонту прийняті представниками Замовника, про що свідчать акти приймання-передачі виробів з ремонту.

Таким чином, позивачем доведено факт отримання товарів та послуг, здійснення господарських операцій із контрагентам, які спричинили реальні зміни у майновому стані платника податків.

У відповідності до підпунктом а пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено у статті 1 Закону № 996-XIV, згідно з якої це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей податкового законодавства мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі Положення), Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Пунктом 2.1 Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно тверджень відповідача, що документи, оформленні з порушеннями, слід зазначити, що окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки дана обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказами та не може ставити під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Суд також відмічає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (їх «фіктивність», а також відносини по ланцюгам постачання з іншими контрагентами) жодним чином не можуть впливати на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Укладаючи правочини, позивач не міг ні знати, ні навіть припускати, що контрагент може бути фіктивним, в той час, коли станом на момент укладення правочину та здійснення господарських операцій із такими контрагентами вони були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи, зареєстровані платниками ПДВ і відповідно мали всю необхідну право - та дієздатність виступати учасниками господарських правовідносин. До того ж це не виключає здійснення таким контрагентом і правомірних господарських операцій, які підтверджені відповідними первинними документами.

Суд не погоджується з доводами відповідача, сформовані на підставі інформації, наведеного кримінального провадження без надання доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави та без встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того, відповідачем не надані суду докази постановлення по відповідному кримінальному провадженню вироку суду, яким би встановлювався факт фіктивності контрагента позивача або іншої його протиправної діяльності чи його посадових осіб, як і не подані докази проведення у кримінальному провадженні почеркознавчої експертизи первинної документації, виписаної вказаним контрагентом на адресу позивача в результаті їх взаємовідносин.

Суд зазначає, що вироки Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2016 по справі №200/5639/16 та Індустріального суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 по справі №202/5765/16-к стосується осіб, які не є представниками контрагентів позивача, ці особи, а стосувалися саме засновників та незаконних дій при реєстрації юридичної особи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків в результаті діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивачем доведено факт отримання товарів та послуг, здійснення господарських операцій із контрагентами, які спричинили реальні зміни у майновому стані платника податків. Обставини, які були підставою для висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, були спростовані позивачем належними та допустимими доказами. Відповідачем, у свою чергу, не надано суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки в акті перевірки, й не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Балаклійський ремонтний завод" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000151417 від 21.05.2018, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Шляхова