Рішення № 107188563, 07.11.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 р. № 400/4078/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області, вул. Хмельницьке шосе,7,Вінниця,Вінницька область,21100, про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ), у якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.07.2022 року №143250012821 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.07.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась через електронну систему ПФУ із заявою про призначення їй пенсії в Україні та просила призначити пенсію та прийняти відповідне рішення. До заяви надала усі необхідні сканкопії документів, що підтверджують її трудовий (страховий стаж), довідки про розміри отриманої заробітної плати для розрахунку пенсії. 08.08.2022 р. позивач отримала рішення №9143250012821 від 08.07.2022 року, яким відмовлено у призначенні пенсії Позивачу.

Ухвалою суду від 12.09.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.05.2022 року звернулась до ГУ ПФУ в Вінницькій області із заявою про призначення пенсії. Разом з тим, відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду заяви, а було надано лист-відповідь №4452-44О2/Г-O2/8-1400/22 у якому повідомлено про неможливість призначення пенсії через розрив дипломатичних відносин між Україною та РФ та неможливість витребування електронної пенсійної справи із відповідного пенсійного органу.

01.07.2022 року Позивач повторно звернулась через електронну систему ПФУ iз заявою про призначення їй пенсії в Україні та просила призначити пенсію та прийняти відповідне рішення. До своєї заяви Позивач надала усі сканкопiї документів, що підтверджують її трудовий (страховий стаж), довідки про розміри отриманої заробітної плати для розрахунку пенсії.

08.08.2022 р. Позивач отримала рекомендованим листом №5400B00582276 рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №143250012821 від 08.07.2022 р., яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. В рішенні зазначено обставини, які встановлені Відповідачем:

Необхідний вік для призначення пенсії 60 коків;

Вік заявника 70 років:

Необхідний страховий стаж становить 15 poків, Страховий стаж заявника становить 49 років 8 місяців 22 днів.

Відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю документів про припинення виплати пенсії та пенсійної справи отриманої в органах Пенсійного фонду РФ.

З таким рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що воно суперечить всім гарантованим Конституцією України правам громадян.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас, за змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 цього Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що пенсія позивачці призначалась на території Російської Федерації, до набуття нею громадянства України.

06.11.2020 року позивач набула громадянства України, та отримала тимчасове посвідчення для подальшого отримання паспорту громадянина України.

01.03.2022 року виплату пенсії позивачу на території РФ припинено, на підтвердження цього позивач надала виписку з рахунку Сбербанку.

01.07.2022 року через електронну систему позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії в Україні та просила призначити пенсію та прийняти відповідне рішення.

08.08.2022 року позивач отримала рішення від 08.07.2022 року, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії з підстав відсутності документів про припинення виплат пенсії та пенсійної справи отриманої в органах Пенсійного фонду РФ.

Так, Україна та Російська Федерація є учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі статтею 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії.

24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України, Україна заявляла про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Згідно інформації, зазначеної на офіційному сайті Верховної ради України низка нормативно-правових документів підписаних між Україною та Російською Федерацією, Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, є чинними та не скасованими.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (надалі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі ст.7 Угоди При переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Також суд вказує, що відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку №22-1.

Позивачем надано необхідні документи, про те відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Зважаючи на вимоги пункту 4.7 розділу 4 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Тож суд вказує, що згідно чинного законодавства перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а позбавлення управління можливості направлення відповідних запитів з метою перевірки наданих заявником документів, а також сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відмова у призначенні пенсії не може ґрунтуватись на неможливості пенсійного органу надсилати запити до пенсійних органів РФ та ненаданням доказів припинення пенсійних виплат іншими країнами, оскільки це обов`язок пенсійного органу, а не особи, яка звернулась за призначенням пенсії.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити той факт, що відповідачем встановлено наявність у позивача на день звернення за призначенням пенсії необхідного віку, необхідного та достатнього страхового, про що самим відповідачем зазначено в оскаржуваному рішенні.

Отже, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, зобов`язавши ГУ Пенсійного фонду в Вінницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, та за чинними нормами законодавства України.

Суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, приймає рішення про захист порушеного права позивача у наведений спосіб.

Позовні вимоги щодо призначення позивачу пенсію за віком є передчасними, оскільки питання щодо зарахування стажу, призначення пенсії відноситься до повноважень пенсійного органу.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, Вінницька область,21100, код ЄДРПОУ 13322403) про протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, Вінницька область,21100, код ЄДРПОУ 13322403) №143250012821 від 08.07.2022 р. «Про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, Вінницька область,21100, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 01.07.2022 року з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду по справі №400/4078/22.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, Вінницька область,21100, код ЄДРПОУ 13322403) на користь позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість грн. 20 коп.) відповідно до квитанції від 07.09.2022 року № 0.0.2665384294.1.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар