Рішення № 107188009, 08.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/832/22

Провадження № 2-а/761/358/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ГАБ №944935 від 14.12.2021 р. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн та звільнити ОСОБА_1 від адмінвідповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП за малозначністю, оголосивши усне зауваження.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 14.12.2021 р. позивач звернувся у відділення Приватбанку за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик, 4в з метою перевипуску банківської картки. Працівники банку відмовились обслуговувати позивача, викликати працівників поліції, які в примусовому порядку відвезли позивача до відділу поліції. Цього ж дня відносно позивача винесена постанова правопорушення ГАБ №944935 про притягнення до адмінвідповідальності за ч.2 ст. 44-3 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Позивач зазначає, під час винесення постанови не оголошувались його права, не відбирались пояснення. Крім цього, працівником поліції не враховано малозначність діяння, відсутність суспільної шкідливості та збитків.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Відповідач отримав матеріали позову та копію ухвали про відкриття провадження у справі, але відзив на позов чи пояснень не подано, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідача також не надходило.

Ухвалою суду від 14.01.2022 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що 14.12.2021 р. інспектор СРПГВП 1 Фастівського РУП майор поліції Онищенко П.В. виніс стосовно позивача постанову ГАБ №944935 за порушення ст. 44-3 ч.2 КУпАП, а саме: 14.12.2021 р. о 10:30 год. в м. Боярка по вул. Хрещатик, 4В в приміщенні Приватбанку позивач перебував без захисної медичної маски, чим порушив умови карантину.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 06.11.2020 за №1000-IX, який набрав чинності 21.11.2020, внесено зміни до КУпАП, а саме, ст. 44-3 КУпАП доповнено ч. 2 такого змісту: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Зазначеним Законом внесено зміни до ст. 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення ч. 1 ст. 222 КУпАП, після цифр « 44» словами і цифрами «частина друга статті 44-3».

З огляду на викладене з 21.11.2020 до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р.№392«Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Згідно з п. 1 постанови Кабінета Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст. 1394, №52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до п. 2-2 указаної постанови з 17 червня 2021 року на території України встановлюється "зелений" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого, зокрема, забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Зазначена норма постанови №1236 була чинною на час прийняття оскаржуваної постанови, є обов`язковою для виконання всіма особами на території України, неконституційною (протиправною) не визнавалася.

Визначення громадські будівлі та споруди наведено у ДБН В.2.2-9:2018 «ГРОМАДСЬКІ БУДИНКИ ТА СПОРУДИ», відповідно до п.3.6 р.3 яких громадські будівлі та споруди це загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі).

В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що він перебував у приміщенні Приватбанку, яке належить до громадських будівель та споруд, перебування в яких допустиме за умови застосування засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18).

Це означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач не оспорює сам факт допущеного порушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КпАП України, не просить закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а вважає вчинене правопорушення малозначним, просить змінити захід стягнення та оголосити усне зауваження.

Сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку - Головне управління Національної поліції в Київській області Фастівське РУП).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 266/3228/16-а, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Тобто, не відноситься до компетенції суду при дослідженні правомірності прийнятої постанови приймати рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, оскільки в такому випадку це буде втручання в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а суд не вправі втручатись в дискреційні повноваження відповідача, тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 44-3, 245, 251, 252, 283, 284 КУПАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови,-залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, ЄДРПОУ 40108616, м. Київ, вул. Володимирська, 15

Повне рішення виготовлено 08.11.2022

Суддя: А.А.Осаулов