Рішення № 107183818, 21.10.2022, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2536/21

Провадження № 2/487/327/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2022 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Горохівського О.О., розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, третьої особи - Державної казначейської служби України про відшкодування ї шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та просив стягнути на його користь 14300 грн. коштів сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичної допомоги, 1200000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 7000 грн. коштів сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичної допомоги при розгляді в суді позову від 23.03.2021 про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, за рахунок коштів Державного бюджету, шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (далі ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві) здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017151030000209 від 20.12.2017 за ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 367, ч.1 ст. 374, ч.1 ст. 366, ч.1,2 ст. 382 КК України. Орган досудового розслідування ухиляється від прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні, скарги позивача задовольняються слідчими суддями, досудове розслідування здійснюється вже більше ніж 39 місяців. З моменту відкриття кримінального провадження орган досудового розслідування порушує права позивача, що завдає йому майнову і моральну шкоду. Посилаючись на вимоги ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду», позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив про відшкодування завданої йому шкоди.

Ухвалою від 22.04.2021 відкрите провадження у справі, в порядку загального провадження та справу призначено до підготовчого судового засідання.

14.06.2021 надійшов відзив від відповідача, в якому просили в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що позивачем не надано доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрати немайнового характеру, не зазначено за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Позивачем не надано жодного належного доказу та обґрунтування на підтвердження заподіяної шкоди, не доведена протиправність дій відповідача та відсутній причинний зв`язок між діяннями відповідача та заподіяною шкодою, пред`явлені вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Кошти у розмірі 14300 грн. витрачених на правову допомогу, що надавались позивачу адвокатом у період з 13.02.2018 по 30.12.2020 у кримінальному провадженні №42018151030000025 від 16.11.2018 та не пов`язані з розглядом даної справи. Акт приймання-передачі виконаних юридичних послуг, також не стосуються предмета спору та не містять жодного платіжного документу, підтверджуючих сплату вказаних послуг, що є підставою для відмови у позові. Позивачем також не надано договору про надання правової допомоги пов`язаної з розглядом справи в суді, де вбачається розмір послуг з ціною договору саме у 7000 грн., відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, розрахунок таких витрат та доказів обсягу наданих послуг на виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною вказує на безпідставне намагання стягнути вказані кошти з держави.

25.06.2021 до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач посилався на те, що на підтвердження його позовних вимог доказами є те, що слідчими суддями 4 рази задовольнялись його скарги на бездіяльність слідчих та зобов`язання останніх розглянути клопотання позивача, проте вказані ухвали слідчих суддів не виконувались слідчими та були неодноразово скасовані постанови слідчих про закриття кримінального провадження, а також розгляд кримінального провадження понад 39 місяців. Крім того, відповідно до ст.. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду» підлягають відшкодуванню, зокрема судові витрати та інші витрати щодо надання громадянину юридичної допомоги. При цьому, кримінальне провадження №42017151030000209 від 20.12.2017 є об`єднаним декількох кримінальних проваджень, у тому числі кримінальному провадженні №42018151030000025 від 16.11.2018, де було сплачено адвокату кошти за надання правої допомоги у розмір 14300 грн. відповідно до квитанції №536900. Крім того, витрати за надання правової допомоги у даній справі у розмірі 7000 грн. будуть сплачені адвокату Беліку В.Г. при розгляді справи в суді та вказаний розмірі витрат є орієнтованим.

05.07.2021 від відповідача надійшли до суду заперечення в яких просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на відсутність підстав для застосування у даних правовідносинах Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду». При цьому, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами розгляду у кримінальному провадженні вирішуються у тій справі, в якій вони були понесені за правилами КПК та за своєю природою не є шкодою. Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються та докази, які це підтверджують.

09.07.2021 до надійшли заперечення позивача, в яких позивач зазначав, що у даних правовідносинах є правильним посиланням позивача на відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду», виходячи із практики законодавства України та ЄСПЛ.

Ухвалою від 26.08.2021 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено - Державну казначейську службу України.

29.12.2021 представник третьої особи надав до суду пояснення, в яких просив в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що обставини викладені в позовної заяві не відносяться до перелік, які охоплюються ст. 1176 ЦК України. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду», чітко визначені випадки за якими виникає право на відшкодування шкоди. Позивачем не надано доказів н підтвердження завданої йому шкоди незаконними діями органу досудового розслідування, не виконання завдань щодо захисту прав і його законних інтересів, тривале здійснення досудового розслідування та не надання органом досудового розслідування належної правової оцінки обставинам кримінального провадження. Позивачем не надано доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями органу, що завдав (на думку позивача) шкоду, не обґрунтовано характеру моральних страждань та не визначено розрахунку суми моральної шкоди. Витрати сплачені адвокату Бєліку В.Г. за надання правової допомоги в розмірі 14300 грн. не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні цивільного законодавства та вони не можуть бути стягнуті за позовом в іншому провадженні. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах у резолютивній частині судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16). Отже, посилання Позивача здійснити стягнення з Державної казначейської служби України є помилковим, таким, що суперечить нормам чинного законодавства у даній категорії справ.

Ухвалою від 10.02.2022 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

29.05.2022 і 05.10.2022 позивач надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його та представника, просив про задоволення позовних вимог.

07.10.2022 представник третьої особи надав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнають та підтримують надані раніше письмові пояснення.

14.10.2022 представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено,що СУ ТУ ДБР здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42017151030000209 від 20.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 374, ч.1 ст. 382, ч.2 ст. 382 КК України.

Заявником у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами на орган досудового розслідування до слідчих суддів, які були задоволені.

Так, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.04.2019, зобов`язано слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, розглянути клопотання ОСОБА_1 про проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, подане 22.02.2019.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.05.2019, зобов`язано слідчого Першого відділу Слідчого управління ТУ ДБР Васильєва А.О. розглянути клопотання ОСОБА_1 про призначення та проведення судової психолого-психіатричної експертизи у кримінальному провадженні №42017151030000209.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.06.2019, зобов`язано слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві Балаєнка М.С., розглянути клопотання ОСОБА_1 подане 03.05.2019.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.09.2019, зобов`язано посадових осіб слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості, викладені у заяві ОСОБА_1 від 23.07.2019.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.10.2019, скасовано постанову слідчого ТУ ДБР Балаєнка М.С. від 06.06.2019 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 05.06.2019 у кримінальному провадженні №42017151030000209 щодо допиту прокурора Олефіра М.М., слідчих Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області, військовослужбовців УСБУ в Миколаївській області.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.02.2020, скасовано постанову слідчого Другого відділу Слідчого управління ТУ ДБР Попазогло В.С. від 27.12.2019 про закриття кримінального провадження №42017151030000209 від 20.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 374, ч.ю1 ст. 382, ч.2 ст. 382 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.05.2021, скасовано постанову слідчого Другого відділу Слідчого управління ТУ ДБР Попазогло В.С. від 30.11.2020 про закриття кримінального провадження №42017151030000209 від 20.12.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 374, ч.ю1 ст. 382, ч.2 ст. 382 КК України.

Звернувшись до суду зданим позовом, позивач посилався на незаконність і бездіяльності СУ ТУ ДБР, які не розглядають його клопотання протягом тривалого часу, більш ніж 39 місяців здійснюють досудове розслідуванням, відмовляють у долученні доказів, призначення експертизи, безпідставно закривають кримінальне провадження, а також факт завдання йому такою бездіяльністю матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.ст.1166,1176 ЦК України та ст.ст.1,2,3,4,12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»

Згідно зі ст. 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені в ст.1176 ЦК.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Таким чином, враховуючи підстави відшкодування шкоди, зазначені позивачем, суд приходить до висновку, що положення ч.1 ст.1176 ЦК України та положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у даному спорі не можуть бути застосовані.

Посилання позивача на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є помилковим, оскільки вказаний закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на заявників, потерпілих осіб, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 585/724/19 від 27.05.2020.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166,1167,1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так, однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк. Пунктом 5 частини 1 ст. 303 КПК України також передбачена можливість оскаржити рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим особи, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Отже, в ухвалах слідчих суддів за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Проте, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Проте позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок не розгляду його клопотань, закриття кримінального провадження, причинний зв`язок між діями посадових осіб ТУ ДБР у м. Миколаєві та настанням тих негативних наслідків про які він вказує.

Права ОСОБА_1 , на порушення яких останній посилався, а саме з підстав не розгляд інших клопотань в порядку ст. 220 КПК України та закриття кримінального провадження, за його заявою були відновлені шляхом оскарження бездіяльності слідчого в порядку, визначеному КПК України.

Сам по собі факт, задоволення слідчими суддями скарг позивача та покладення та СУ ТУ ДБР обов`язку розглянути клопотання ОСОБА_1 та скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження не підтверджує заподіяння шкоди позивачу, а також не встановлює наявність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого ТУ ДБР, яка виразилась у не розгляді клопотань, закритті кримінального провадження та настанням шкоди.

За такого, доводи позивача про те, що слідчий здійснив процесуальні дії з порушенням процесуального закону та несвоєчасно, а тому повинен нести цивільно-правову відповідальність, не можуть бути задоволені через не доведення усіх складових деліктної відповідальності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховний Суду в постановах у справі №638/8636/17-ц від 13.05.2020 та у справі №686/13212/19 від 19.03.2020.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 1200000 грн.

Щодо стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 14300 грн.

Слід зазначити, що є безпідставне посилання позивача на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки як вже зазначалось судом, вказаний Закон не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Так, згідно Договору про надання правової допомоги адвокатом від 13.02.2018, адвокат Бєлік В.Г. бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику в відновленні прав ОСОБА_1 які будуть порушуватися органами досудового розслідування за ЕРДР №42018151030000025 від 16.11.2018. Також адвокат повинен надавати правову допомогу ОСОБА_1 якщо його права будуть порушені судами при проведенні досудового розслідування.

Згідно акту приймання-передачі виконаних юридичних послуг адвокатом від 30.12.2020, ОСОБА_1 здійснив перевірку наданих адвокатом послуг і підтверджує, що адвокат здійснив: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань кримінального кодексу України, складання клопотань, заяв, скарг. Загальна оплата послуг адвоката у вказаний період з без ПДВ складає 14000 грн.

Згідно квитанції № 536900 від 30.12.2020 ОСОБА_2 було сплачено 14000 грн. за вищевказаним договором.

Проте, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування 14300 грн. матеріальної шкоди полягають виключно в наданні позивачу правової допомоги у кримінальному провадженні №42018151030000025 від 16.11.2018, доказів того, що вказане кримінальне є об`єднаним декількох кримінальних проваджень, у тому числі кримінального провадження №42017151030000209 від 20.12.2017 суду не надано, при цьому, навіть якщо такі твердження позивача є вірними, то така правова допомога надається позивачу в період досудового розслідування, яке наразі триває.

При цьому, судові витрати, понесені у кримінальному провадженні, зокрема і витрати на правову допомогу, не є шкодою, що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок коштів державного бюджету.

Вказані витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КПК України, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 462/6473/16-ц, а саме: питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

Порядок розподілу процесуальних витрат, до яких належать зокрема і витрати на правову допомогу (ст. 118 КПК України), у кримінальному провадженні врегульований ст. 124,126 КПК України

За таких обставин, звернення позивача з цивільним позовом про відшкодування його матеріальної шкоди, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс під час досудового розслідування, є необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат у сумі 7000 грн., які будуть сплачені адвокату Беліку В.Г., у зв`язку з наданням юридичної допомоги при розгляді справи у суді, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 76- 81, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до держави України в особі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, третьої особи - Державної казначейської служби України про відшкодування ї шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ЄДРПОУ 42341034, місцезнаходження: м. Миколаїв вул.. Погранична, 9.

Третя особа: Державна казначейська служби України, ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ вул. Бастіонна, 6.

Суддя С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 08.11.2022.