Рішення № 107180684, 08.11.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6891/22

2-а/357/156/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП капрала поліції Мельник Аріни Олександрівни, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

04.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 10.08.2022, мотивуючи тим, що 25 липня 2022 року інспектором 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Мельник Аріною Олександрівною відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5665191, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 25.07.2022 о 22:52 в м. Біла Церква по вул. Леваневського водій керував ТЗ будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР - керування ТЗ особою позбавленою права керування». Як повідомив інспектор 29.11.2021 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 143515 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що й стало фактичною підставою для складення оскаржуваної постанови. Вважає, що постанова є протиправною, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо процедури складення, є незаконною та такою, що порушує його права, а тому підлягає скасуванню, оскільки він нічого не порушував, виходячи з наступного. Положення ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Постанову суду про те, що його визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік на підставі протоколу від 29.11.2021 він не отримував. Про те, що постанова набрала законної сили йому також відомо не було. Крім того, посвідчення водія після листопада 2021 року перебувало у нього в додатку «Дія». Таким чином, враховуючи той факт, що він не був обізнаний з постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про позбавлення права керування транспортними засобами, тому можна дійти до висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 4 статті 126 КУпАП. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Крім того, відповідачем була порушена процедура розгляду адміністративної справи та порушені його права, а саме здійснено розгляд справи: без здійснення належної підготовки до розгляду справи, без надання можливості надати пояснення чи заявити клопотання, без надання можливості особі, яка притягається до адміністративної відповідальності скористатися належними йому іншими правами, зокрема правом на захист. Тому, просив скасувати постанову серії ЕАР №5665191 від 25.07.2022 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., а провадження у справі закрити.

19.09.2022, після усунення недоліків позовної заяви, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

11.10.2022 представник відповідачів, за довіреністю Сорока Костянтин Володимирович, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що викладені твердження позивача є недостовірними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.Відповідно до винесеної постанови, 25.07.2022 о 22 год 52 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «RenaultKengoo», з номерним знаком « НОМЕР_1 », за адресою: місто Біла Церква вул. Леваневського, будучи позбавленим права керування, чим порушив вимоги п. 2.1(а) ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України,не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.Незнання законів не звільняє від відповідальності. Під час перевірки особи водія ОСОБА_1 , який рухався на ТЗ «RenaultKengoo» в системі «Інформаційний порталНаціональної поліції» було встановлено, що позивач позбавлений права керування транспортним засобом на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2022 у справі 357/15520/21 на 12 місяців позбавлення права керування, також, накладено стягнення - 17000 грн..Дану подію зафіксовано на нагрудний відео реєстратор поліцейського 475512, 477079, який додається до відзиву. Зауважує, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог інших правил дорожнього руху не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.Окремо слід зазначити що під час спілкування з поліцейським позивач на запитання: «Це ви позбавлений права керування?» відповів «Так»,що згідно ч. 1 ст.78 КАС обставини, що визнаються учасниками справи, а відтак не потребують додаткового доказування.Отже, позбавлення права керування транспортним засобом водія виключає таке його право. З цього слідує, що сам факт керування який підтверджений доданим відеозаписом та визнанням такого у своєму позові позивачем - є самостійним імперативним складом адміністративного правопорушення.Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 25.07.2022 вимог п. 2.1 (а) ПДР, що виразилось у керуванні транспортним засобом будучи позбавленим такого права, було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Поряд з тим у відповідності ст. 279 КУпАП повідомив позивача про початок розгляду справи назвав свою посаду час та місце розгляду справи та повідомив його про обов`язок пред`явити документи передбачені п.2.1 ПДР для встановлення особи, враховуючи те, що розглядається справа про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Тому, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача в яких він відмовився виконувати законну вимогу, відповідач, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винного ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., що в межах санкції даної статті. Взявши до уваги викладене вище, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню. А отже сама незгода позивача з вчиненням правопорушення не є підставою звільнення від адміністративної відповідальності.Тому, просить у позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином, тому, відповідно до ст. 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що 25.07.2022 поліцейським Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Мельник Аріною Олександрівною, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №5665191(а.с. 6), у якій зазначено, що 25.07.2022 о 22:52 в м. Біла Церква по вул. Леваневського, 55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 4 ст.126 КУпАП.

Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 4 ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, п.5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.

Між іншим пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5665191, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з порушенням п. 2.1 (а) ПДР.

Для встановлення складу та події адміністративного правопорушення у справі що розглядається, слід встановити, що ОСОБА_1 25.07.2022 о 22 год. 52 хв. в м. Біла Церква по вул. Леваневського, керував транспортним засобом RenaultKengoo», номерний знак « НОМЕР_1 », будучи позбавленим права керування.

Так, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.02.2019 року у справі №404/4467/16-а).

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху визначено терміни: водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №511 від 10.05.2009, зі змінами та доповненнями (далі Положення), є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Пунктом 2 Положення передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Посвідчення водія відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі, крім посвідчення водія, що видане особі вперше. Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.

Пунктом 3 даного Положення передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема, В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.

Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17

Позивач, заперечуючи вчинене правопорушення, зазначив, що не порушував ПДР, оскільки постанову суду про те, що його визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік на підставі протоколу від 29.11.2021 він не отримував, про те, що постанова набрала законної сили йому також відомо не було, крім того, його посвідчення водія з листопада 2021 року перебувало у нього в додатку «Дія». Також, відповідачем була порушена процедура розгляду адміністративної справи та порушені його права, а саме здійснено розгляд справи: без здійснення належної підготовки до розгляду справи, без надання можливості надати пояснення чи заявити клопотання, без надання можливості особі, яка притягається до адміністративної відповідальності скористатися належними йому іншими правами, зокрема правом на захист.

На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові ЕАР №5665191 від 25.07.2022, представником відповідача зазначено у відзиві про постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/15520/21 від 09.02.2022 щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом строком на 1 рік, а також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та диск з записом з місця події (475512, 477079), які додано до постанови в якості доказів.

З оглянутого відеозапису, вбачається, що 25.07.2022 працівниками поліції було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який дійсно не пред`явив документи згідно вимог п.2.1 (а) ПДР України, тому, в подальшому на нього була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст.126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Також, з оглянутого судом відеозапису, вбачається, що відеофіксація вищевказаного правопорушення відбулась 25 липня 2022 року за участю сторін по справі, працівник поліції спілкуючись з позивачем, роз`яснив йому права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, роз`яснив суть правопорушення, які допустив ОСОБА_1 , а також вказав, що постановою суду він позбавлений права керування транспортним засобом, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тимчасовий дозвіл на право керування втратив строк дії, що ним не заперечувалося; також, поліцейський розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, пояснив позивачу підставу зупинки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Також, з вказаного відеозапису вбачається, що у відповідності до положень чинного законодавства поліцейським розглянуто справу про адміністративне правопорушення у присутності позивача та враховуючи характер вчиненого правопорушення, на місці вчинення правопорушення винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення.

З копії постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2022 у справі №357/15520/21 (а.с. 44-47), вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 ч. 1 КУпАП, зокрема у тому, що він 29 листопада 2021 року о 04 год. 58 хв. в м. Біла Церква по вул. Я. Мудрого, 64/2 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та піддано стягненню в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова набрала законної сили 21.02.2022.

Даною постановою встановлено, що ОСОБА_1 надав у суді свої пояснення та вину у вчиненні правопорушення не визнав.

З копії постанови Київського апеляційного суду Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2022 у справі №357/15520/21 (а.с. 48), вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2022 у справі №357/15520/21, було повернуто скаржнику. Постанова набрала законної сили 13.09.2022.

Згідно із ч. 6 ст. 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, зокрема, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, твердження позивача, що він не отримував постанову суду про те, що його визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік та йому не було відомо про те, що постанова набрала законної сили спростовуються постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2022 у справі №357/15520/21 та дослідженими відеозаписом.

Отже, як зазначалось вище, позивач, будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2022 у справі №357/15520/21, 25.07.2022 здійснив керування транспортним засобом, а тому, враховуючи те, що позивач знаючи та розуміючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, керував автомобілем, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Так, відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові, - постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.

Як вбачається з оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, остання містить інформацію про фіксацію правопорушення, оскільки в графі «до постанови додається» зазначено номер відеозапису, який збігається з номером відеозапису вчиненого правопорушення, що був оглянутий в судовому засіданні та до суду не надано доказів, які б підтверджували, що відповідач при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП, не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, а ті обставини, на які посилається позивач як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд розцінює як спробу уникнення адміністративної відповідальності.

Тому, враховуючи, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена у відповідності до вимог закону, адміністративне стягнення накладене в межах санкції статті закону, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в суді та будь-якими доказами не спростовано, тому підстав для її скасування немає.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову про 25.07.2022 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовна заява не підлягає задоволенню, судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору слід залишити без відшкодування.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 126, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 72, 73, 77, 90, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України,суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 2 роти 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП капрала поліції Мельник Аріни Олександрівни(місцезнаходження: вул. Сухоярська, 18а, м. Біла Церква, Київська область), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048), про скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 08.11.2022.

СуддяО. В. Бондаренко