Рішення № 107178588, 28.10.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3741/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача Сабурова Ю.С. (довіреність б/н від 12.04.2021р.);

від відповідача - Остапов В.В. (в порядку самопредставництва);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3741/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Шиппінг Едженсі (проспект Миру, 2/2Н, м.Чорноморськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 39611492)

до відповідача Державного підприємства Адміністрація морських портів України (пр.-т Перемоги, буд.14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 38728418)

про стягнення 5 328 762,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Шиппінг Едженсі звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України, в якій просить суд стягнути з відповідача 5 328 762,98 грн збитків, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач - в порушення умов договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017 та Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу - здійснив позивачу нарахування плати за надані послуги із забезпечення доступу позивача, як портового оператора, до причалів у період з червня 2018 по квітень 2019 без застосування передбаченого абзацом 12 пункту 3 розділу ІІ зазначених Тарифів понижуючого коефіцієнта 0,7 за послуги для вантажу Зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом, внаслідок чого позивач здійснив оплату наданих йому відповідачем послуг у розмірі, більшому, ніж передбачено умовами договору та цими Тарифами, тобто здійснив переплату, яка є його збитками. При цьому, позивач зазначає, що у спірний період підписував відповідні акти наданих послуг та сплачував виставлені відповідачем рахунки, оскільки, у разі непогашення заборгованості, відповідач міг застосувати до нього оперативно-господарські санкції в частині неприйняття наступного судна до обробки з віднесенням відповідальності за простій судна на портового оператора або взагалі розірвання договору, що зупинило б господарську діяльність ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі

Також, у позовній заяві позивач вказує, що він звертається до суду в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, оскільки з 11.03.2020р. на всій території України встановлено карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), при цьому, згідно «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвалою суду від 13.12.2021 позовну заяву ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

14.12.2021 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№33804/21).

Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/3741/21 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 14.01.2022 р.

04.01.2022 до суду від ДП Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії ДП Адміністрація морських портів України надійшло клопотання (вх.№153/22), відповідно до якого останній просив суд продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 22.01.2022р.

10.01.2022 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№368/22), згідно якої останній просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою суду від 10.01.2022.

Ухвалою суду від 14.01.2022 клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву задоволено частково: продовжено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву до 21.01.2022 включно; відкладено підготовче засідання на 10.02.2022.

Ухвалою суду від 17.01.2022 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№368/22 від 10.01.2022) задоволено; проведення судового засідання, яке призначене на 10.02.2022, ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

18.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 1462/22), відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем не доведено, що під час перевантаження вантажів на причалі, за доступ до якого було сплачено на підставі виставлених відповідачем рахунків, наведених у позовній заяві, мало місце використання виключно перевантажувальних машин з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину. Відповідач зазначає, що отримував від позивача виключно інформацію про кількість обробленого вантажу (таймшити) без інформації про: задіяне обладнання для перевантаження; кількість вантажу, перевантаженого із застосуванням машин з продуктивністю навантаження.

При цьому, звертає увагу суду, що позивачем до позовної заяви надано виключно паспорти технологічних транспортних засобів - розвантажувача самоскидів конвеєрного «Telestack» Titan W450-4 та телескопічного суднонавантажувального конвеєру «Telestack» TS 650, однак не документи, що підтверджують використання саме зазначеної техніки.

Разом з тим, акти підписані позивачем без застережень, таким чином, виставлення рахунків без застосування коефіцієнту 0,7 було здійснено відповідачем без порушення вимог господарського зобов`язання, що свідчить про недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача, та, відповідно, відсутність підстав для стягнення збитків.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідачем, викладено клопотання згідно ч. 2 ст. 74 ГПК України - про зобов`язання ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі надати докази, що підтверджують використання виключно перевантажувальних машин Telestack TS650 та Telestack Titan 450. А також, поставлено позивачу запитання, відповідно до ст.90 ГПК України.

01.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2874/22), відповідно до якої позивач не погоджується із твердженнями відповідача, викладеними у відзиві. Щодо доведення використання виключно перевантажувальних машин відповідної потужності зазначає, що орендодавцем перевантажувального обладнання телескопічного суднонавантажувального пересувного самохідного конвеєру марки «Telestack TS 650» (серійний № 10-0230-0617, максимальна продуктивність 600 т/год) та несамохідного розвантажувача самоскидів марки «Telestack» модель Titan W450-4 (серійний №25-0058-0617, максимальна продуктивність 600 т/год) за договором оренди обладнання №0607ТС від 06.07.2017 є ТОВ «Греїн-Еспорт». При цьому, з метою проведення регламентних та інших робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням перевантажувальної техніки. ТОВ «Греїн-Еспорт» було укладено договір від 01.09.2017 №ТС-17-224 з ТОВ «Южтехсервіс», згідно п.1.1 та п.2.7.1 яких, виконавцем (ТОВ «Южтехсервіс») були здійснені роботи з технічного обслуговування зазначеної техніки замовника (ТОВ «Греїн-Експорт»). Усі роботи за договором підтверджуються актом виконаних робіт, в якому вказуються всі відомості про обладнання, дату проведення та перелік виконаних робіт, а також встановлених запасних частин та матеріалів. Так, позивач стверджує, що протягом періоду з моменту введення обладнання в експлуатацію, тобто з 22.07.2017 та до завершення періоду обслуговування ТОВ «Южтехсервіс» 01.12.2018, було складено 12 актів виконаних робіт, у яких зафіксовано, зокрема, показання мотогодин приладів обліку.

Також, ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про використання у власних технологічних схемах перевантажувальних машин з продуктивністю навантаження 600 тон на годину, оскільки, спираючись на надані технічні та технологічні параметри обладнання компанії «Telestack», погоджував їх використання на причалах №№3,4,5,6 у відповідному листуванні.

До відповіді на відзив, позивачем додано заяву свідка від 31.01.2022, підписану представником ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі адвокатом Сабуровою Ю.С.

09.02.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№3756/22), відповідно до якого останній просив суд продовжити процесуальний строк для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 22.02.2022р.

Ухвалою суду від 10.02.2022 клопотання відповідача про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив задоволено: продовжено відповідачу строк для подання до суду заперечень на відповідь на відзив до 22.02.2022 включно; строк підготовчого провадження у справі №916/3741/21 продовжено на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 04.03.2022 року.

14.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документу (вх.№4126/22), відповідно до якого останній просив суд долучити до матеріалів справи заяву свідка від 10.02.2022, яка підписана директором ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі Романадзе Д.Д., - в якості відповідей на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на позов.

23.02.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№5142/22), згідно яких останній вказує, що сам по собі факт експлуатації «Telestack TS650» та «Telestack Titan450» не може свідчити, що вони експлуатувалися саме позивачем, саме при обробці конкретних суден та позивачем було задіяне виключно дане обладнання.

Разом з тим, відповідач наголошує, що, з огляду на наявність у позивача 3-х стрічкових конвеєрів «ВАТСО» із продуктивністю навантаження 300 тон на годину, то він їх, скоріш використовував, ніж не використовував, а тому є неможливим застосування коефіцієнту 0,7.

Водночас, 24.02.2022 Президентом України підписано указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід, зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 р.

З огляду на зазначене, 04.03.2022р. судове засідання у справі №916/3741/21 не відбулось.

14.03.2022 Указом Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05год.30хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям: продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду; відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 ГПК України .

Відповідно до ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи запровадження на території України воєнного стану, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №916/3741/21 у розумний строк, достатній, з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного розгляду, з огляду на що, ухвалою суду від 21.03.2022 призначено підготовче засідання у справі №916/3741/21 на 11.05.2022р.

15.04.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

18.04.2022 Указом Президента України № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

05.05.2022 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№7522/22), відповідно до яких останній зазначив, що використання позивачем саме техніки «Telestack» обумовлено доцільністю більш швидкого оброблення суден, що, у свою чергу, забезпечує збільшення кількості судозаходів та, відповідно, загального вантажопотоку порту. Обладнання позивача відповідає технічним вимогам, має необхідний обсяг продуктивності, розміщено на території спеціалізованого терміналу на постійній основі та отримує живлення від енергосистем терміналу, а причал контейнерного терміналу має призначення під зернові вантажі. Разом з тим, позивач вказує, що додатково використовує обладнання «BATCO», однак, до спірного періоду ця обставина не має ніякого відношення.

Також, 05.05.2022 до суду від позивача надійшла заява (вх.№7520/22), згідно якої останній просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі, яке призначено до розгляду на 11.05.2022,- в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - яка задоволена ухвалою суду від 10.05.2022.

10.05.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з неможливістю за технічних обставин прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№7667/22).

В судовому засіданні 11.05.2022 судом задоволено клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи та оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 08.06.2022, про що ухвалою суду від 11.05.2022 повідомлено учасників справи в порядку ст.120 ГПК України.

17.05.2022 Указом Президента України № 341/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05год.30хв. 25 травня 2022р. строком на 90 діб.

03.06.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№9556/22) із доповненням до нього (вх.№9966/22 від 08.06.2022), відповідно до якого останній просив суд відкласти підготовче засідання, з огляду на продовження в Україні воєнного стану.

В судовому засіданні 08.06.2022:

- представником позивача заявлено усне клопотання, відповідно до якого останній просив суд не приймати до розгляду заяву свідка від 31.01.2022, додану до відповіді на відзив, та вважати, як помилкову подану. Зазначене клопотання протокольно задоволено судом;

- судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.08.2022, про що ухвалою суду від 08.06.2022, із урахуванням ухвали суду від 14.07.2022, повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.

24.08.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх.№17186/22), відповідно до яких останній вказує те, що із наданого позивачем розрахунку середньої швидкості обробки суден, мали місце лише поодинокі випадки, коли інтенсивність навантаження складала до 600 тон на годину, проте більшість періодів швидкість обробки була на рівні 300-400 тон на годину. Таку інтенсивність,(як 400 так і 600 тон на годину), на думку відповідача, можна досягти із використанням двох контейнерів «Batco», при цьому, якщо порівнювати технічні характеристики «TELESTACK TS650» разом із «TELESTACK Titan 450» та «Batco», то собівартість роботи «Batco» є дешевша для позивача, та, в такому випадку, більш доцільним було б використання конвеєрів «Batco».

Також, 24.08.2022р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№17189/22), відповідно до якого останній просив суд відкласти підготовче засідання.

31.08.2022р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача, заявленого згідно ч.2 ст.74 ГПК України (вх.№18018/22), відповідно до яких позивачем зазначено, що ним до матеріалів справи вже долучено всі документи, підтверджуючі використання виключно технологічних транспортних засобів Telestack TS650 та Telestack Titan 450 в спірний період, з огляду на що вважає клопотання відповідача необґрунтованим.

В судовому засіданні 31.08.2022р. судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотань відповідача: про відкладення розгляду справи та про зобов`язання позивача надати докази, заявлене в порядку ч.2 ст.74 ГПК України, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Також, судом оголошено протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі від 14.02.2022р. про долучення до матеріалів справи документу (вх.№4126/22), з огляду на те, що в останньому не заявлено про поновлення строку на подання заяви свідка від 10.02.2022р., поданої з порушенням встановленого ч.3 ст.90 ГПК України строку.

Ухвалою суду від 31.08.2022 закрито підготовче провадження у справі №916/3481/21 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 21.09.2022.

12.09.2022 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№19181/22), згідно якої відповідач просив суд забезпечити його участь в судових засіданнях у справі №916/3741/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - яка задоволена ухвалою суду від 13.09.2022.

Судове засідання, призначене на 21.09.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою суду від 22.09.2022 призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 10.10.2022; проведення судового засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

28.09.2022 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№ 21078/22), відповідно до якої останній просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі.

В обґрунтування вказаної заяви, відповідач вказує, що посилання позивача у позовній заяві на п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19) строки визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, є хибними та некоректними і спростовуються висновком, здійсненим Верховним судом у постанові від 13.10.2021 по справі №737/771/20. Таким чином, відповідач вважає, що позовна заява містить вимоги, щодо яких сплинув строк позовної давності на момент звернення із позовом.

10.10.2022 судові засідання, призначені до розгляду в Господарському суді Одеської області, не проводились, у зв`язку з тривалою повітряною тривогою і загрозою масових ракетних ударів з боку агресора, з огляду на що, ухвалою суду від 11.10.2022 призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 20.10.2022; проведення судового засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

11.10.2022 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№22099/22), в яких останній, серед іншого, просив суд винести окрему ухвалу в порядку ч. 11 ст. 246 ГПК

11.10.2022 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх.№22117/22), відповідно до яких останній підтримує свою позицію, викладену у позовній заяві, та вважає, що ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі були повністю дотримані строки позовної давності, з урахуванням п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки карантин в Україні все ще триває.

12.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності (вх.№22526/22), в яких він вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені у запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 20.10.2022 оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 28.10.2022 та задоволено усну заяву відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

26.10.2022 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№23902/22). Водночас, оскільки судом не було надано дозволу на їх подання в порядку ч.5 ст.161 ГПК України, вказані пояснення правовій оцінці не підлягають.

В судовому 28.10.2022 судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про винесення окремої ухвали, з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 28.10.2022:

-представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити

- представник відповідача заперечував проти задоволення позову, та просив суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 28.10.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

27.12.2017 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Шиппінг Едженсі (портовий оператор) було укладено договір № 174-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), відповідно до п. 1.1. якого адміністрація зобов`язалась забезпечити доступ портового оператора до причалу (ів) № 3, 4, 5, 6 Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (в подальшому змінено назву на Чорноморську філію державного підприємства „Адміністрація морських портів України"), що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язався сплатити адміністрації плату за послуги.

Послуга надається з метою забезпечення виконання портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу (ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.

Відповідно до п. 1.2 договору, технічні та конструктивні характеристики, довжина причалу, ширина конструкції (конструктивна ширина), цільове призначення, режим та умови експлуатації причалу(ів) зазначено у Паспорті гідротехнічної споруди (причалу) та Довіднику допустимих навантажень на причали, викопіювання з яких наведені у Додатках 1 (паспорт) та 2 (довідник) до цього договору.

Надання адміністрацією послуги, зазначеної в п.1.1 цього договору, не позбавляє адміністрацію права володіння, користування та розпорядження причалом(ами), до якого (яких) надано доступ (п. 1.3 договору).

Згідно п. 1.4 договору, господарська діяльність портового оператора здійснюється з обов`язковим дотриманням вимог Зводу звичаїв морського порту Іллічівськ, Обов`язкових постанов по морському порту Іллічівськ, Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.05.2005 №257, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.10.2005 №1191/11471 зі змінами та доповненнями, інших документів щодо експлуатації (використання) та технічної експлуатації гідротехнічних споруд, та його конструктивних елементів, та вимог чинного законодавства України. Використання портовим оператором причалу(ів) для інших потреб, ніж передбачені в п.1.1 цього договору, та/або отримання інших послуг від адміністрації є предметом іншого договору або здійснюється за заявками портового оператора, згідно із затвердженими адміністрацією вільними цінами (тарифами).

Адміністрація зобов`язана складати у двох примірниках Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої портовим оператором інформації за формою, наведеною у Додатку 3 до цього договору, з урахуванням пунктів 3.2, 3.3 цього договору. Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги складаються протягом календарного періоду (місяця), якщо портовим оператором здійснено обробку понад однієї суднової партії, можливо складання акту наданих послуг та рахунку за надані послуги за календарний період (місяць) ( п. 2.1.3 договору).

Адміністрація має право отримувати плату протягом всього строку дії цього договору (п.2.2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3.2 договору, портовий оператор зобов`язаний користуватися послугою доступу до причалу(ів) на умовах, встановлених даним договором та чинним законодавством України.

Згідно п.2.3.3 договору, портовий оператор зобов`язаний експлуатувати (використовувати) причал(и) за його (їх) функціональним призначенням, відповідно до встановлених режиму та умов експлуатації, із вжиттям заходів щодо збереження причалу(ів) в технічно справному стані та для забезпечення надійного, безпечного та працездатного стану причалу(ів) в процесі його (їх) експлуатації (використання). Режим та умови експлуатації причалу(ів) є обов`язковим до виконання портовим оператором, а також підприємствами, організаціями та установами, господарська діяльність яких може впливати на безпечну експлуатацію причалу(ів).

П. 2.3.6 договору визначено, що портовий оператор зобов`язаний забезпечувати безперешкодний доступ представників адміністрації до причалу(ів) та надання технічної документації. Адміністрація здійснює право доступу до причалу і його елементів з дотриманням пункту 2.1.1 цього договору.

П. 2.3.15 договору, сторони передбачили обов`язок, портового оператора здійснювати оплату наданої адміністрацією послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Портовий оператор має право користуватися послугою для здійснення своєї господарської діяльності (п. 2.4.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператору до причалу(ів), що перебуває у господарському віданні адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053.

Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) портовий оператор надає до адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до цього договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.4 договору, оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 банківських днів з дати виставляння Адміністрацією рахунку на оплату послуг.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3 (трьох) років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 7.1договору).

Згідно п.8.2 договору, всі права та обов`язки Адміністрації, які передбачені цим договором, виконуються Іллічівською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в тому числі підписання усіх актів та приписів, передбачених цим договором, ведення технічної документації, введення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо.

Додатками до договору, зокрема, є Паспорти причалів № 3, № 4, №5, №6.

На виконання умов договору №174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017, відповідачем протягом періоду з червня 2018 по квітень 2019 було надано позивачу послуги - з забезпечення доступу портового оператора до причалів №№ 3 6 та сформовано відповідні рахунки на оплату, які були сплачені ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі у повному обсязі

Це не заперечується учасниками справи та підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками останніх актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором №174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017 про забезпечення доступу портового оператора до причалу за період з червня 2018 по квітень 2019,- наявними в матеріалах справи.

З огляду на те, що на надані за договором №174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017 в спірний період послуги мала поширюватись знижка, яка передбачає застосування понижуючого коефіцієнту, та яка не була застосована відповідачем, ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі неодноразово зверталось до Чорноморської філії ДП «АМПУ» з листами-претензіями, в яких пропонувало здійснити перерахунок сплачених позивачем коштів за договором із застосуванням понижуючого коефіцієнту- 0,7 та перераховану суму сплатити товариству, зазначаючи, що у відповідача наявні всі документи щодо підтвердження виконання умов, необхідних для застосування понижуючого коефіцієнту, зокрема, інформація, що товариство у спірний період для перевантаження зернових використовувало виключно обладнанням компанії «Telestack»: модель TS-650 (продуктивність 600 тон/година) та та модель Titan W450-4 (продуктивність 600 тон/година) (претензія № 01-09/178 від 20.05.2021, листи № 01-09/21 від 16.06.2021 та № 01-09/250 від 22.07.2021)

Відповідачем не було задоволено претензії позивача, при цьому, у відповідь на листи ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі, Чорноморською філією ДП «АМПУ» зазначилось, що позивачем не додано доказів - на підтвердження виконання умов, необхідних для застосування понижуючого коефіцієнту під час доступу до причалів у визначений період, зокрема, доказів на підтвердження по кожному суднозаходженню окремо, фактичного використання перевантажувальних машин (з продуктивністю навантаження не менше 500 тон на годину) під час здійснення перевантажувальних робіт (листи № 1647/15-01-01 від 03.06.2021, № 1889/15/02 від 30.06.2021).

Вважаючи, що відповідач, в порушення умов договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017, здійснив нарахування плати за надані у період з червня 2018 по квітень 2019 послуги із забезпечення доступу позивача, як портового оператора до причалів, без застосування передбаченого абзацом 12 пункту 3 розділу ІІ зазначених Тарифів понижуючого коефіцієнта 0,7 за послуги для вантажу Зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом, які оплачені у розмірі, більшому, ніж передбачено умовами договору та цими Тарифами, позивач і звернувся до суду із даним позовом про стягнення з ДП Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії ДП Адміністрація морських портів України 5 328 762,98 грн збитків.

На підтвердження обставин, з якими позивач пов`язує обгрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі, ним, серед іншого, надано суду такі документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором №174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017 за період з 17.06 2018 по 29.04.2019; сертифікати відповідності на розвантажувач самоскидів конвеєрний «Telestack» моделі Titan W450-4 та телескопічний суднонавантажувальний конвеєр «Telestack» моделі TS 650, в додаткових інформаціях про яких зазначено про їх номінальну продуктивність: 600т/год. для зерна;- паспорти технологічних транспортних засобів-розвантажувача самоскидів конвеєрного «Telestack» Titan W450-4 та телескопічного суднонавантажувального конвеєру «Telestack» TS 650 з деклараціями про відповідність вказаних машин вимогам Технічного регламенту безпеки машин; договір оренди обладнання №0607ТС від 06.07.2017 року з додатками та угодами до нього, укладений між ТОВ «Греїн-Експорт» та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі», акти приймання-передачі - телескопічного конвеєру «Telestack» TS 650 та приймального бункера Titan W450-4, якими підтверджується фактичне користування ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі вказаною технікою; договір №ТС від 01.09.2017 з додатками до нього, який укладено між ТОВ «Греїн-Експорт» та СП «Южтехсервіс» у формі ТОВ та акти технічного обслуговування перевантажувальної техніки; договір про використання території терміналів підприємства від 17.01.2018 № 23/д, укладений між ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі та ДП «МТП «Чорноморськ» із додатковими угодами до нього; договір про зберігання вантажу № 22д від 17.01.2018 із додатковими угодами до нього, укладений між ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» та ДП «МТП «Чорноморськ», акти-допуски на виконання робіт, пов`язаних зі зберіганням вантажів на території критого складу комплектації контейнерного терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» силами та засобами ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» від 02.01.2018 та від 02.02.2019; Statements of facts (підтвердження навантаження) на оброблені судна протягом оспорюваного періоду; Таймшити (хронологічні листки обробки суден); BILL OF LADING (коносаменти); договір на виконання вантажно-розвантажувальних робіт № 07/08-001 від 10.08.2017, укладений між ТОВ «Совместное предприятие рисоил термінал» (замовник) та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» (виконавець) з додатковою угодою до нього та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), за якими ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» прийняло на себе зобов`язання розвантажити з автотранспорту замовника завантажити на судно зернові вантажі і продукти їх переробки навалом в порту «Чорноморськ» конвеєром «Telestack»; договір про надання стивідорних послуг № 11/04-16Е від 11.04.2016 із додатками до нього, укладений між ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» та ТОВ «Транссервіс 2008»; паспорти причалів №№ 3,4,5,6; договір №16/602-о/д від 04.11.2016 про технічне забезпечення електропостачання споживача, укладений між ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» та ДП «МТП «Чорноморськ» з додатками до нього; договір зберігання майна № 16/512-о/д від 23.09.2016, із додатковою угодою до нього, укладений між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» та ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі»; листування сторін у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

За положенням ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається зі ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. (ст. 225 Господарського кодексу України)

Водночас, ст. 226 Господарського кодексу України визначені умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Як встановлено судом, 27.12.2017 між ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація) та ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі (портовий оператор) було укладено договір № 174-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), відповідно до п. 1.1. якого адміністрація зобов`язалась забезпечити доступ портового оператора до причалу (ів) № 3, 4, 5, 6 Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (в подальшому змінено назву на Чорноморську філію державного підприємства „Адміністрація морських портів України"), що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язався сплатити адміністрації плату за послуги.

На виконання умов договору №174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017, відповідачем протягом періоду з червня 2018 по квітень 2019 було надано позивачу послуги - з забезпечення доступу портового оператора до причалів № 3, № 4, № 5, № 6, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріплених печатками останніх актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) про забезпечення доступу портового оператора до причалу.

При цьому, позивачем за отримані послуги було сплачено в повному обсязі, без застосування понижуючого коефіцієнту 0,7, який передбачений Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541, яка не була застосована відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, спір, що є предметом розгляду в межах даної справи, виник між сторонами через застосування відповідачем до здійснених позивачем вантажних робіт на причалах №№ 3-6 за договором № 174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017 ставок без врахування коефіцієнту 0,7 при перевантаженні позивачем навалом зернових вантажів із застосуванням в технологічному процесі перевантаження телескопічного суднонавантажувального пересувного самохідного конвеєру марки Telestack TS 650 (серійний №10-0230-0617, максимальна продуктивність 600 т/год) та несамохідного розвантажувача самоскидів марки Telestack модель Titan W450-4 (серійний №25-0058-0617, максимальна продуктивність 600 т/год), продуктивність яких становить не менше 500 тон на годину відповідно до технічної документації на вказані машини.

Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України Про морські порти України, у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1 та ч.2 статті 21 Закону України Про морські порти України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню до спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, належать: забезпечення лоцманського проведення; регулювання руху суден; забезпечення проведення криголамних робіт; забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закону України Про морські порти України тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Таким органом - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 460 від 30 червня 2015 року - є Міністерство інфраструктури України.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 затверджені Тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.

Відповідно до п.п. 2.3.15 п.2.3 договору, Портовий оператор зобов`язаний здійснювати оплату наданої Адміністрацією послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 3.1. договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператору до причалу(ів), що перебуває у господарському віданні адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 541 від 18 грудня 2015 року Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 грудня 2015 року за № 1608/28053.

Отже, умови укладеного між сторонами договору № 174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017р. передбачають обов`язок Адміністрації (відповідача) здійснювати нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператору до причалу(ів) відповідно до положень цих Тарифів.

Умови та правила нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, визначені у розділі ІІ Тарифів.

Зокрема, відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІ Тарифів, у випадку, коли зернові вантажі перевантажуються на спеціалізованих терміналах із застосуванням перевантажувальних машин (із продуктивністю навантаження не менше 500 тон на годину), до цих ставок за послуги для вантажу Зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом застосовується коефіцієнт 0,7.

Отже, наведені положення Тарифів передбачають чіткі умови (критерії), за наявності яких до ставок за спеціалізовану послугу (доступ портового оператора до причалу морського порту, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України) застосовується коефіцієнт 0,7. Такими умовами (критеріями) є:

1) вид вантажу: зернові вантажі;

2) спосіб перевантаження - навалом;

3) місце перевантаження на спеціалізованих терміналах;

4) вимоги до перевантажувальних машин - продуктивність навантаження не менше 500 тон на годину.

Тарифи не містять жодного прямого чи опосередкованого посилання на фактичну продуктивність навантаження судна. При цьому, норми Тарифів посилаються саме на продуктивність перевантажувальних машин як сталу, а не ситуативну та розрахункову величину.

Крім того, Тарифи не передбачають жодних умов щодо розрахунку фактичної продуктивності навантаження судна (і порядку її розрахунку), документів, на підставі яких необхідно здійснювати відповідний розрахунок та осіб, які мають такий розрахунок здійснювати, тому враховуватися можуть виключно дані про продуктивність, яка безумовно властива перевантажувальній машині, а саме продуктивність, зазначена у технічній документації на відповідну машину.

Відсутність в Тарифах посилань на будь-яку додаткову методику, за якою має бути розрахована фактична продуктивність навантаження судна, свідчить про те, що норма абз. 12 п. 3 розділу ІІ Тарифів має імперативний характер та має бути застосована з посиланням на постійний та сталий показник продуктивності, властивий конкретній перевантажувальній машині.

Підставою для застосування коефіцієнту 0,7 є сам факт використання портовим оператором в процесі перевалки вантажів перевантажувальної машини з відповідною продуктивністю, визначеною її виробником (передбаченою в технічній документації на машину).

Отже, для цілей застосування коефіцієнту 0,7 повинна враховуватись технічна продуктивність відповідної перевантажувальної машини, передбачена технічною документацією на таку машину, а не фактична продуктивність навантаження кожної окремої партії вантажу на судно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/2353/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши надані ТОВ «Фрам Шиппінг Едженсі» докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони підтверджують, що перевантаження зернових вантажів навалом здійснювалось позивачем в спірний період із застосуванням двох перевантажувальних машин: 1) телескопічного суднонавантажувального пересувного самохідного конвеєру марки «Telestack» TS 650 (серійний №10-0230-0617, максимальна продуктивність 600 т/год) та 2) несамохідного розвантажувача самоскидів марки «Telestack» модель Titan W450-4 (серійний №25-0058-0617, максимальна продуктивність 600 т/год), які відповідають технічним вимогам, мають необхідний, передбачений абзацом 12 пункту 3 Розділу ІІ Тарифів, обсяг продуктивності, розміщуються на території спеціалізованого терміналу морського торгівельного порту «Чорноморськ» на постійній основі, отримуючи живлення від енергосистем терміналу, та застосовуються позивачем у технологічному процесі перевантаження зернових вантажів біля причалів №№ 3,4,5,6.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при здійсненні перевантажувальних операцій в період з червня 2018 по квітень 2019 позивачем були дотримані визначені у п. 3 розділу II Тарифів критерії стосовно перевантажень, відносно яких заявлено про необхідність застосування коефіцієнта - 0,7.

Натомість, відповідач, виставляючи позивачу рахунки на оплату, всупереч зазначених вище положень не застосовував відповідний коефіцієнт.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, стосовно того, що позивачем не доведено, що під час перевантаження вантажів на причалі, за доступ до якого було сплачено на підставі виставлених рахунків, мало місце використання саме перевантажувальної машини з продуктивністю навантаження не менше 500 тонн на годину, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 89 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Суд зазначає, що ДП АМПУ, як державним підприємством, утвореним для забезпечення функціонування морських портів та утримання об`єктів портової інфраструктури, не встановлена форма документів щодо планування/підтвердження факту використання портовими операторами будь-яких навантажувальних машин при навантаженні судна. Отже, за наявності у позивача більш потужних машин для перевантаження зернових вантажів навалом, більш вірогідним є використання позивачем саме техніки «Telestack», що обумовлено доцільністю більш швидкого оброблення суден. При цьому, відповідачем, в свою чергу, не спростовано використання позивачем вищевказаної техніки для перевантаження зернових вантажів навалом.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі про стягнення з ДП Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії ДП Адміністрація морських портів України 5 328 762,98 грн збитків, які виникли внаслідок незастосування останнім коефіцієнту 0,7 за надані послуги.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст 261 ЦК України)

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, в межах даного спору позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків за період з червня 2018 по квітень 2019 року.

Згідно п.3.2 договору № 174-П-АМПУ-17 від 27.12.2017, сторони погодили, зокрема, що датою надання послуг є дата складання акту наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач про порушення нарахування відповідачем плати за надані послуги із забезпечення доступу до причалів без застосування понижуючого коефіцієнта 0,7, за спірний період, дізнався, починаючи з - 17.06.2018р. - з дати підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПО/7845 від 17.06.2018р.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» на усій території України з установлено карантин з 12 березня 2020 року та враховуючи зміни внесені постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, останньою від 19.08.2022 року № 928 дію карантину продовжено до 31.12.2022.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, позивач з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків звернувся 06.12.2021р.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, зазначено, що суди під час вирішення тотожніх спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування у даній справі висновків щодо перебігу позовної давності, сформованих у постанові Верховного Суду №737/771/20 від 13.10.2021, та враховує позиції щодо перебігу позовної давності, викладені у постановах Верховного суду від 01.09.2022 у справі №910/14346/21, від 23.02.2022 у справі №357/10067/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, відповідно до яких касаційним судом зазначено, що строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, відповідно до Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Разом з тим, Законом України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), до 06 серпня 2020 року були продовжені саме процесуальні строки, визначені ЦПК України. Натомість строки, визначені пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема, строки визначені нормами матеріального права - ст.ст. 257 і 258 ЦК України, таких змін та (або) обмежень вищевказаним Законом не зазнали і, відповідно, вважаються продовженими.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що загальний строк позовної давності для захисту порушеного права позивача, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі не пропущено, оскільки на час подання позову такий строк продовжений згідно положень Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», з огляду на що, суд не вбачає підстав для його застосування.

Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог ТОВ Фрам Шиппінг Едженсі, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу Україн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України (пр.-т Перемоги, буд.14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 38728418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Шиппінг Едженсі (проспект Миру, 2/2Н, м.Чорноморськ, Одеська область, 68000, код ЄДРПОУ 39611492) 5 328 762 (п`ять мільйонів триста двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн 98 коп збитків та 79 931 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять одну) грн 44 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2022 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко