Ухвала суду № 107178387, 07.11.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07.11.2022 р. Справа № 914/2779/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,

до відповідача: Акціонерного товариства «Укртелеком» Львівської філії, м. Львів,

предмет позову: стягнення 63 238,96 грн,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору розподілу природного газу,

встановив:

03.11.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Акціонерного товариства «Укртелеком» Львівської філії про стягнення 63 238,96 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає про наявність підстав для залишення позову без руху та зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд зауважує, що предметом позову є стягнення 63 238,96 грн. Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до Господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно, за подання до суду позовної заяви у цій справі позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Проте, позивач не подав доказів слати судового збору. Натомість, заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору з тих підстав, що в межах виконавчого провадження ВП № 69868544 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком Віталієм Григоровичем винесено постанову про арешт коштів боржника (позивача), згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. У зв`язку з таким позивач позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання позову. Відсутність достатнього матеріального забезпечення функціонування оператора ГРМ на території Львівської області може негативно вплинути на функціонування газотранспортної системи у Львівській області, зокрема перед початком опалювального сезону та негативно вплинути на права та інтереси усіх без винятку споживачів природного газу у Львівській області. Тому позивач просить відстрочити сплату судового збору за подання позову до ухвалення рішення у справі.

Так, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може...", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним. Зазначені висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Крім цього, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.02.2022 у справі № 910/11027/18в казала, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

Судом зазначає, що предметом позову у справі № 914/2779/22 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення, розстрочення, чи зменшення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо). Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім`ї, довідки про склад сім`ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.

Подані позивачем докази відкриття виконавчого провадження у конкретній справі не є підтвердженням тяжкого матеріального становища позивача на даний час, арешт на грошові кошти накладено в межах конкретної суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 554 978 751,47 грн.

Тому, враховуючи зазначені вище висновки Великої палати Верховного Суду щодо підстав застосування приписів ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності у нього законних підстав для відстрочення від сплати судового збору. Відповідно, за подання позовної заяви позивач має обов`язок сплатити судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Крім цього, суд зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України). А відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Право на звернення до господарського суду згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Також суд зазначає, що стороною в господарському процесі може бути як юридична особа, так і юридична особа в особі відокремленого підрозділу (філії) залежно від заявлених позовних вимог та суті спору.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 21560766 зареєстровано Акціонерне товариство «Укртелеком», а в розділі «Дані про відокремлені підрозділи юридичної особи» зазначені відомості, зокрема, стосовно Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ ВП 01186030).

Проте, в позовній заяві відповідачем вказано Акціонерне товариство «Укртелеком» Львівська філія, а в прохальній частині вимоги заявлено до Львівської філії Акціонерного товариства «Укртелеком». Тому позивачу необхідно належним чином вказати правильне найменування та повні реквізити відповідача як сторони господарського процесу та особи, до якої заявлено позовні вимоги. При цьому, дотриматись вимоги ст. 172 Господарського процесуального кодексу України про надіслання позовної заяви з додатками всім учасникам процесу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» без руху та надати позивачу можливість усунути допущені недоліки шляхом надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі 2 481,00 грн; вказати повні найменування та реквізити відповідача як сторони господарського процесу та особи, до якої заявлено позовні вимоги.

Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1.У задоволенні клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору відмовити.

2.Позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у справі № 914/2779/22 залишити без руху.

3.Встановити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі 2 481,00 грн; вказати повні найменування та реквізити відповідача як сторони господарського процесу та особи, до якої заявлено позовні вимоги.

4.У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Матвіїв Р.І.