Рішення № 107177899, 03.11.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/610/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., за участю представника позивача Юрченка А.В., представника відповідача Шургот О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/610/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" про стягнення 182994,84 грн

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" про стягнення 182994,84 грн, з яких: 151535,18 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 11915,94 грн - проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 5508,52 грн - інфляційні втрати, 14035,20 грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.2022 для розгляду справи № 909/610/22 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Після усунення недоліків позовної заяви, згідно ухвали від 26.08.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/610/22; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення та обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.

09.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11880/22) та клопотання про здійснення розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження (вх. № 11878/22). Відзив на позовну заяву (вх. №11880/22 від 09.09.2022), суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 59-62). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження задоволено частково; суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 909/610/22 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справі по суті призначив на 30.09.2022.

23.09.2022 до суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 12637/22). Ухвалою від 23.09.2022 суд задовольнив клопотання представника позивача та ухвалив провести судове засідання, призначене на 30.09.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" А.В. Юрченко.

30.09.2022 до суду від відповідача, електронною поштою (документ з КЕП), надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13048/22).

30.09.2022, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.10.2022; ухвалив провести судове засідання 18.10.2022 в режимі відеоконференцзв`язку.

03.10.2022 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вих. № 2644 від 26.09.2022; вх. №13123/22), яку суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 141-144).

04.10.2022 до суду, електронною поштою (документ з КЕП), надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №13194/22), яке суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 155-161).

18.10.2022, за участю представників, оголошено перерву в судовому засіданні до 03.11.2022; суд постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання 03.11.2022 в режимі відеоконференцзв`язку.

21.10.2022 до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №14208/22), які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 164-167).

У судовому засіданні 03.11.2022 суд, за результатами розгляду справи по суті, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем лізингових платежів за 10-14 періоди лізингу, в зв`язку з чим виникла основна заборгованість за договором, на яку позивач також нарахував інфляційні втрати та проценти річних у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що передбачено укладеним договором.

Крім того, відповідач щодо 3 та 4 кварталів 2021 року допустив порушення обов`язку письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмету лізингу, у зв`язку з чим йому нараховано штраф у передбаченому договором розмірі.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву від 09.09.2022 представник відповідача заперечив проти позову щодо стягнення лізингового платежу за 14-й період лізингу з тієї підстави, що строк його сплати настав уже після розірвання договору; покликався на виникнення форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, внаслідок чого призупинено інвестиційні програми в рамках укладених між відповідачем та АТ "Прикарпаттяобленерго" договорів; зазначив що фінансовий лізинг є однією з альтернативних форм кредитування, а тому з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період воєнного стану він звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

У запереченні на відповідь на відзив та в судовому засіданні представник відповідача частково змінив свою правову позицію, зокрема покликається на те, що в структуру лізингових платежів було включено відшкодування (компенсацію) частини вартості предмета лізингу, що є оплатою покупної вартості предмета лізингу, який має бути переданий у власність лізингоодержувача. У зв`язку з розірванням договору лізингу, предмет лізингу не буде передаватись лізингоодержувачу, а тому у нього не існує обов`язку сплачувати його вартість лізингодавцеві. Також підтримує попередні доводи щодо існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.

Предмет доказування у даній справі становлять обставини виконання відповідачем зобов`язань за договором № 210528-5/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.2021, змісту та обсягу зобов`язань лізингоодержувача щодо сплати лізингових платежів у випадку дострокового розірвання договору лізингу; наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами, процентів річних, інфляційних втрат та штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" (лізингоодрежувач) укладено договір № 210528-5/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (надалі також - договір лізингу), за умовами якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов та на підставі цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Специфікацією до договору лізингу, яка є додатком до договору № 210528-5/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.2021, передбачено, що предметом лізингу є вантажний автомобіль Jac, модель, комплектація: N56 N721S-N56, бортовий, дизель, 148 к.с., 2 756 см.куб., МКПП механічна, рік випуску 2021, ціна одиниці без ПДВ - 584800,00 грн, та такою ж вартістю.

Загальна вартість предмету лізингу з ПДВ становить 701 760,00 грн (п. 4 договору лізингу, а.с. 14)

Пунктом 1.2 Загальних умов договору (які є одним з додатків до договору лізингу) передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Додатком до договору № 210528-5/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.2021 сторонами узгоджено Графік сплати лізингових платежів, у якому визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ, та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 2.1.7 "Загальних умов договору" число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту 25 липня 2017. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017. Наступні чергові лізингової платежів - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.

Як встановлено у п. 2.4 загальних умов договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

31.05.2021 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором № 210528-5/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.2021, відповідно до якого лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: новий спеціалізований вантажний фургон Jac, моделі N721S-N56, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) LJ11KDBD6M1107068, а лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

02.06.2021 між сторонами складено акт прийому-передачі за договором № 210528-5/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.2021, за яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв свідоцтво про державну реєстрацію СХА 191627 від 01.06.2021, видане на предмет лізингу, а саме: спеціалізований вантажний фургон Jac, моделі N721S-N56, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , зареєстрований Територіальним сервісним центром № 8048 МВС в м. Києві.

Повідомленням за Вих. № 2146 від 13.07.2022 ТОВ Бест Лізинг повідомило ТОВ Розумне енергетичне місто про розірвання (відмову від) договору лізингу на підставі ч. 2 ст. 7, пп. 3, 4, ч. 2 ст. 10 Закону України від 16.12.1997 № 723/97-ВР Про фінансовий лізинг, п. 6.6.1 загальних умов договору.

Зазначене повідомлення позивач направив відповідачу 13.07.2022 рекомендованим поштовим відправленням 0303800910873. Відповідач отримав зазначене повідомлення згідно з трекінгом поштових відправлень 03.08.2022. Саме 03.08.2022, з врахуванням положень ч. 3 статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 № 723/97-ВР, договір лізингу було розірвано позивачем.

У зв`язку з достроковим розірванням договору лізингу, відповідач повернув позивачу предмет лізингу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого з 18.03.2022 по 01.08.2022 у нього виникла заборгованість в розмірі 151 535,18 грн, а саме: з 18.03.2022 (оскільки 20.03.2022 є вихідним днем 10 період лізингу) виникла заборгованість у розмірі 30350,36 грн; з 20.04.2022 (11 період лізингу) виникла заборгованість у розмірі 30350,36 грн; з 20.05.2022 (12 період лізщингу) виникла заборгованість у розмірі 30350,40 грн; з 20.06.2020 (13 період лізингу) виникла заборгованість у розмірі 30242,03 грн; з 20.07.2022 (14 період лізингу) виникла заборгованість у розмірі 30242,03 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням сплати лізингових платежів відповідач має сплатити проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 11915,94 грн, інфляційні витрати в розмірі 5508,52 грн та 14035,20 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у 3-му та 4-му кварталах 2021 року.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

13.06.2021 набрав чинності Закон України Про фінансовий лізинг від 04.02.2021 № 1201-ІХ. Як передбачено пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Оскільки договір лізингу між сторонами укладено 28.05.2021, то до відносин сторін суд не застосовує Закон України Про фінансовий лізинг від 04.02.2021 № 1201-ІХ, а застосовує Закон України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 № 723/97-ВР в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом. Відтак, в подальшому, звертаючись до положень Закону України Про фінансовий лізинг, суд, якщо інше не зазначено окремо, має на увазі саме Закон України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 № 723/97-ВР, який діяв на час укладення між сторонами договору лізингу.

У редакції, що діяла станом на 28.05.2021 суд застосовує і правові норми щодо лізингу, встановлені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, так як зміни до зазначених кодексів щодо лізингу внесено саме Законом від 04.02.2021 № 1201-ІХ, який не застосовується до відносин сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

За змістом частин 2, 3 статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі статтею 16 Закону України Про лізинг, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.07.2018 року у справі № 911/2449/17, від 26.04.2018 року у справі N 911/3483/16, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17, від 15.01.2021 по справі № 904/2357/20.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки договір лізингу є змішаним договором та на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання відповідачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, яка входить в склад лізингового платежу згідно з графіком сплати лізингових платежів (а.с. 15) за надання в майбутньому предмета лізингу у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до положень частин першої-другої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Лізинговий платіж у частині відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу є оплатою предмету купівлі-продажу (попередньою оплатою за набуття майна у власність), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність.

Однак, у випадку розірвання договору фінансового лізингу та повернення предмета лізингу лізингодавцеві, обов`язок лізингодавця передати в майбутньому у власність лізингоодержувача предмет лізингу відсутній, як відсутній обов`язок лізингоодержувача здійснювати оплату вартості предмета лізингу, який він не отримає у власність.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкта лізингу не підлягає стягненню (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.04.2018 року у справі №911/3483/16 та від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20).

Як встановив суд, умови укладеного між сторонами договору лізингу, зокрема і Графік сплати лізингових платежів, визначають, що до складу загального лізингового платежу входять: розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, та винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу.

Враховуючи наведене та викладені вище правові позиції Верховного Суду, суд відхиляє доводи позивача про стягнення з відповідача лізингових платежів в повному розмірі, з покликанням на п. 6.6.4 договору лізингу. Така умова договору передбачає обов`язок відповідача сплатити всі нараховані та несплачені лізингові платежі у випадку розірвання договору. Однак у зв`язку з відсутністю в позивача обов`язку передати відповідачу предмет лізингу у власність в майбутньому, відсутній і обов`язок відповідача оплачувати позивачу вартість такого товару. Тому п. 6.6.4 договору підлягає виконанню щодо лізингових платежів, які за своєю суттю не є оплатою товару за договором купівлі-продажу.

Стосовно останнього речення п. 2.2 додатку до договору лізингу Загальні умови договору про те, що лізингові платежі не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування предметом лізингу, то суд зазначає, що таке положення договору суперечить другому реченню цього ж п. 2.2 Загальних умов договору про те, що лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуванням корегування, вказаного в п. 2.5, 2.6 загальних умов) та винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7 2.9, 3.5 загальних умов (винагорода).

Також вищезгадане положення п. 2.2. Загальних умов договору суперечить змісту Графіку сплати лізингових платежів, який теж є додатком до договору лізингу і передбачає, що у склад лізингового платежу входять дві частини: 1) відшкодування (компенсація) частини вартості предмета лізингу, та 2) винагорода (комісія) лізингодавцю за отриманий лізинг предмет лізингу.

При цьому суд звертає увагу, що згідно з Графіком сплати лізингових платежів відшкодування (компенсація) частини вартості предмета лізингу оплачується з ПДВ, а винагорода (комісія) лізингодавцю за отриманий лізинг предмет лізингу оплачується без ПДВ.

Зазначені умови нарахування ПДВ щодо складових лізингового платежу враховують положення абзацу третього пункту 196.1.2 Податкового кодексу України, за змістом якого, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу. На противагу цьому, пунктом 185.1 Податкового кодексу України визначено, що підлягають оподаткуванню ПДВ операції з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Таким чином, погоджені сторонами договірні умови нарахування ПДВ також враховують наявність у структурі лізингового платежу оплати вартості предмета лізингу, який в майбутньому буде переданий лізингоодержувачу у власність, на яку нараховується податок на додану вартість.

Крім того, до зазначених суперечностей між останнім реченням п. 2.2 Загальних умов договору та другим реченням цього ж пункту і Графіком сплати лізингових платежів підлягає застосуванню принцип contra proferentem. Зміст даного принципу викладено, зокрема, у п. 5.2.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2019 по справі № 917/803/18. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) - особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Як підтвердили обидві сторони, проект договору лізингу було розроблено стороною лізингодавця, на підписаних сторонами документах договору (додатках) наявна торговельна марка позивача, тому суд вважає встановленим, що проект договору розроблявся лізингодавцем, а тому всі неясності та суперечності в договорі лізингу тлумачаться в користь відповідача. Тому суд при прийнятті рішення враховує, що в складі лізингового платежу наявна плата за придбання предмета лізингу лізингоодержувачем, обумовлена в Графіку сплати лізингових платежів як відшкодування (компенсація) частини вартості предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору лізингу позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу саме: новий спеціалізований вантажний фургон Jac, моделі N721S-N56, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) LJ11KDBD6M1107068, а лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг), що підтверджується актом прийому-передачі Предмета лізингу в користування за Договором № 190529-3/ФЛ-Ю-А від 31.05.2021.

Згідно з розрахунками позивача, здійсненими відповідно до п. 2.1.7.1, 2.4 загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, черговий лізинговий платіж за 10-й період лізингу у сумі 30350,36 грн мав бути сплачений не пізніше 18.03.2022 (оскільки 19.03.2022 та 20.03.2022 були вихідними днями; черговий лізинговий платіж за 11-й період лізингу у сумі 30350,36 грн мав бути сплачений не пізніше 20.04.2022; черговий лізинговий платіж за 12-й період лізингу у сумі 30350,40 грн мав бути сплачений не пізніше 20.05.2022; черговий лізинговий платіж за 13-й період лізингу у сумі 30242,03 грн мав бути сплачений не пізніше 20.06.2022; черговий лізинговий платіж за 14-й період лізингу у сумі 30242,03 грн мав бути сплачений не пізніше 20.07.2022.

Суд вважає такі розрахунки частково вірними. Оскільки предмет лізингу лізингодавець передав відповідачу 31.05.2021, відповідно, виходячи з положень п. 2.1.7.1 та 2.4 загальних умов договору, числом сплати чергового лізингового платежу за перший період лізингу було 18.06.2021 (оскільки 19.06.2021 та 20.06.2021 були вихідними днями). Числом сплати наступних чергових лізингових платежів виступало 20-те число відповідного місяця, а якщо таке число припадало на неробочий (вихідний, святковий) день - останній робочий день, який передує такому вихідному (святковому) дню.

Доказів сплати лізингових платежів за вказані періоди лізингу відповідач не подав. Відповідач в судовому засіданні не заперечує тієї обставини, що не здійснив оплати лізингових платежів за 10-14 періоди лізингу, однак позовні вимоги вважає обґрунтованими лише в частині стягненння винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу.

Як вище зазначив суд, у зв`язку з тим, що договір лізингу між сторонами розірвано, лізингові платежі в частині відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу не підлягають до стягнення, а позовні вимоги в частині стягнення лізингових платежів суд задовльняє лише в частині винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу.

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу за 10-14 періоди лізингу, згідно з Графіком сплати лізингових платежів становить 64205,15 грн.

Правові підстави для стягнення несплаченої у складі лізингових платежів за 10-14 періоди лізингу заборгованості в частині відшкодування (компенсації) частини вартості Предмета лізингу в сумі 87330,03 грн відсутні у зв`язку з достроковим розірванням договору лізингу, внаслідок чого у позивача припинився обов`язок передати предмет лізингу у власність відповідача, а у відповідача припинився обов`язок оплатити позивачу вартість предмета лізингу.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду №911/3483/16 від 26.04.2018.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 11915,94 грн процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 5508,52 грн інфляційних втрат, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Пунктом 2.7 Загальних умов договору визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Враховуючи, що позов в частині стягнення основної заборгованості за лізинговими платежами задоволено частково, суд здійснив власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, застосовуючи такі дані: сума заборгованості за 10-й період лізингу з 19.03.2022 по 01.08.2022 - 13343,32 грн (винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ); сума заборгованості за 11-й період лізингу з 21.04.2022 по 01.08.2022 - 13381,44 грн (винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ); сума заборгованості за 12-й період лізингу з 21.05.2022 по 01.08.2022 - 12682,25 грн (винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ); сума заборгованості за 13-й період лізингу з 21.06.2022 по 01.08.2022 - 12576,67 грн (винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ); сума заборгованості за 14-й період лізингу з 21.07.2022 по 01.08.2022 - 12221,47 грн (винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ).

Відтак:

- за період з 19.03.2022 по 01.08.2022 (10-й період), проценти річних - 1652,38 грн;

- за період з 21.04.2022 по 01.08.2022 (11-й період), проценти річних - 1415,13 грн;

- за період з 21.05.2022 по 01.08.2022 (12-й період), проценти річних - 1132,72 грн;

- за період з 21.06.2022 по 01.08.2022 (13-й період), проценти річних - 723,59 грн;

- за період з 21.07.2022 по 01.08.2022 (14-й період), проценти річних - 200,90 грн.

Загальна сума належних до стягнення процентів річних складає 5124,72 грн (1652,38+1415,13+1132,72+723,59+200,90). В контексті викладеного, до стягнення підлягають проценти річних в сумі 5124,72 грн; в частині стягненні процентів річних в сумі 6791,22 грн позов задоволенню не підлягає.

Згідно розрахунку суду розмір інфляційних втрат складає:

за 10-й період з 19.03.2022 по 01.08.2022 (квітень-червень ) - 1223,06 грн;

за 11-й період 2 з 21.04.2022 по 01.08.2022 (травень-червень ) - 787,32 грн;

за 12-й період 3 з 21.05.2022 по 01.08.2022 (травень-червень ) - 393,15 грн.

Загальна сума належних до стягнення інфляційних втрат складає 2403,53 грн (1223,06 +787,32+393,15).

За наведеного, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5508,52 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 2403,53 грн; в частині стягненні інфляційних втрат в сумі 3104,99 грн позов задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення 14035,20 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, то у п. 5.2.1 Загальних умов договору передбачено обов`язок лізингоодержувача щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов договору лізингу встановлено, що зокрема, за порушення умов п. 5.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення Остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру Остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5 «Загальних умов договору» сторони визначили, що остаточна загальна вартість предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно з п. 4 акту прийому-передачі предмета лізингу в користування від 31.05.2021 становить 701760,00 грн.

Відтак, розмір штрафу, за кожен випадок порушення лізингоодержувачем п. 5.2 Загальних умов договору становить 7017,60 грн.

Позивач у позовній заяві покликається на те, що відповідач не направляв йому звіту у формі встановленою Додатком «Довідка» до договору лізингу за 3-й та 4-й квартали 2021 року.

Відповідач на доведення виконання обов`язку, передбаченого п. 5.2.1 Загальних умов договору покликається на долучені до відзиву копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 7601405145030 та № 7601405145048 з фіскальними чеками.

Однак, зазначені документи свідчать про здійснення відповідачем поштових відправлень на адресу позивача тільки 10.06.2022, тобто зі значним порушенням строку, встановленого у п. 5.2.1 Загальних умов договору (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу).

Виходячи з положень п. 5.2.1 Загальних умов договору, звіти у формі встановленою додатком «Довідка» до договору лізингу мали подаватись: за 3-й квартал 2021 року до 10 жовтня 2021 року, а за 4-й квартал 2021 року до 10 січня 2022 року.

Таким чином, відповідач направив позивачу звіт у формі встановленою Додатком «Довідка» до договору лізингу 10.06.2022 з простроченням відповідно: на 9 місяців (за 3-й квартал 2021 року) та на 6 місяців (за 4-й квартал 2021 року).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виконання зобов`язання в натурі не звільняє винну сторону від сплати штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання такого господарського зобов`язання. Тому та обставина, що 10.06.2022 відповідач виконав свій обов`язок щодо направлення позивачу звітів у формі встановленій Додатком «Довідка» до Договору за 3-й та 4-й квартали 2021 року не звільняє його від передбаченої договором відповідальності.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, за відсутності доказів виконання лізингоодержувачем вимог п. 5.2.1 Загальних умов договору у погоджений сторонами строк, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку (7017,60 грн х 2 = 14035,20 грн).

В заперечення проти задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків річних, інфляційних втрат та штрафу відповідач також покликається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), спричинені військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить з того, що статтею 8 Загальних умов договору до обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) віднесено також війну, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов`язків за договором.

Масштабні військові дії, які вчиняються Російською Федерацією з 24.02.2022, спрямовані на знищення державності України, спричинили загибель людей, пошкодження та знищення житла, іншого майна, інфраструктури населених пунктів, зумовили проведення загальної мобілізації, а отже і величезні зміни в економіці, правовому регулюванні, зайнятості населення, житті громадянського суспільства України, а тому безумовно відносяться до переліку обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а отже за умови доведення безпосереднього впливу цих обставин на можливість виконання стороною договору своїх зобов`язань, звільняють таку сторону від господарсько-правової відповідальності.

Про те, що військова агресія Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили, зазначено і в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак, за змістом листа, це стосується тих випадків, коли виконання зобов`язання для сторони договору стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У п. 8.3 Загальних умов договору передбачено, що сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.

Відповідач не надав суду доказів того, що він на виконання п. 8.3 Загальних умов договору повідомив лізингодавця про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов`язань.

Лист відповідача від 31.03.2022 № 2022/03-10 не є таким повідомленням, оскільки містить лише пропозицію про зменшення розміру щомісячних лізингових платежів на 60% шляхом збільшення терміну дії договорів фінансового лізингу.

Тобто у даному листі відповідач покликався не на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які є підставою для звільнення його від відповідальності, а на істотну зміну обставин, що може бути підставою для зміни договору.

Про відмінність обставин непереборної сили та істотної зміни обставин зазначалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі N 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20. На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 910/15264/21.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі N 904/5328/21).

Положення укладеного сторонами договору лізингу прямо не передбачають юридичні наслідки того, що лізингоодержувач не повідомив лізингодавця в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний документ торгово-промислової палати України чи без нього). Тому неповідомлення лізингодавця про виникнення форс-мажорних обставин само по собі не позбавляє лізингоодержувача права покликатись на форс-мажорні обставини, але враховується судом поряд з іншими обставинами справи.

Поряд з цим, невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N 915/531/17, від 26.05.2020 у справі N 918/289/19, від 17.12.2020 у справі N 913/785/17, наведено висновок що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В обґрунтування виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які перешкодили належному виконанню лізингоодержувачем договору лізингу в частині сплати лізингових платежів, відповідач покликається на те що між ним та Приватним акціонерним товариством Прикарпаттяобленерго (яке згідно з постановою НКРЕКП від 16.11.2018 № 1443 отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Івано-Франківської області) було укладено договори виконання робіт № 2022/460 від 02.03.2022, № 2022/492 від 09.03.2022, № 2022/504 від 10.03.2022, № 2022/519 від 15.03.2022, № 2022/530 від 16.03.2022, які передбачають виконання відповідачем робіт з технічного переоснащення, реконструкції обладнання ПАТ Прикарпаттяобленерго (КЛ-04Кв, КЛ-10Кв ЛЕП 6-10Кв з монтажем, ЗТП-40). Внаслідок військової агресії НКРЕКП прийнято постанову № 338 від 03.03.2022, якою наказано на період воєнного стану на території України ліцензіатам з розподілу електричної енергії призупинити виконання схвалених НКРЕКП інвестиційних програм операторів з розподілу електричної енергії. Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 406 визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП № 338 від 03.03.2022, і в той же час вказано операторам систем розподілу здійснити аналіз пріоритетності та доцільності виконання заходів, передбачених схваленими інвестиційними програмами на 2022 рік та, за необхідності з метою покращення технічного стану та відновлення електричних мереж, пошкоджених внаслідок бойових дій, звернутися до НКРЕКП з пропозиціями щодо внесення відповідних змін до інвестиційних програм на 2022.

Оцінивши подані докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку що вони не підтверджують існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) саме для виконання зобов`язань відповідача в частині сплати лізингових платежів за спірним договором лізингу, оскільки:

- договори виконання робіт між відповідачем та ПАТ Прикарпаттяобленерго, на які покликається відповідач, укладені уже після введення воєнного стану, а тому при їх укладенні відповідач міг враховувати введення воєнного стану в Україні;

- відповідач не надав жодних доказів, що зазначені договори виконання робіт між ним та ПАТ Прикарпаттяобленерго пов`язані з виконанням схвалених до 24.02.2022 НКРЕКП інвестиційних програм операторів з розподілу електричної енергії, а тому не можуть виконуватись через прийняті НКРЕКП рішення;

- усі, окрім одного, з договорів виконання робіт між відповідачем та ПАТ Прикарпаттяобленерго були укладені після 03.03.2022 (а саме в період з 09.03.2022 по 16.03.2022), а отже після прийняття постанови НКРЕКП № 338 від 03.03.2022, якою призупинено виконання схвалених НКРЕКП інвестиційних програм операторів з розподілу електричної енергії;

- відповідач не надав жодних доказів розірвання, припинення договорів між відповідачем та ПАТ Прикарпаттяобленерго;

- за змістом постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 406 вказано лише на необхідність проведення аналізу пріоритетності та доцільності виконання заходів, передбачених схваленими інвестиційними програмами на 2022 рік, передбачено можливість операторів систем розподілу звернутися до НКРЕКП з пропозиціями щодо внесення відповідних змін до інвестиційних програм на 2022 рік. В той же час постанова НКРЕКП № 338 від 03.03.2022, яка призупиняла виконання схвалених інвестиційних програм визнана такою, що втратила чинність;

- зобов`язання відповідача перед позивачем є грошовими. Відсутність замовлень на послуги відповідача, неоплата виконаних робіт контрагентами відповідача тощо відноситься до сфери його господарського ризику, і не свідчить про виникнення у нього обставин непереборної сили.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що «… належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат».

Про необхідність офіційного підтвердження обставин непереборної сили Торгово-промисловою палатою України сторони обумовили і в п. 8.2 договору лізингу.

Як вище зазначив суд, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 містить посилання на те, що військова агресія Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили. Однак даний лист не звільняє сторін від доведення того, що виконання зобов`язання за договором стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не доведено наявність прямих причинно-наслідкових зв`язків між військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за договором лізингу стосовно оплати лізингових платежів, не надано передбаченого договором офіційного документу (сертифікату) Торгово-промислової палати України, що засвідчує вказані обставини непереборної сили у взаємозв`язку з можливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором лізингу, а тому суд його доводи в цій частині відхиляє.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу за невиконання відповідачем вимог п. 5.2.1 Загальних умов договору, то слід зазначити, що строк виконання відповідачем обов`язків за цим пунктом настав до 24.02.2022, а тому відповідач не може покликатись на існування форс-мажорних обставин, як підставу для звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язку, передбаченого п. 5.2.1 Загальних умов Договору. Крім того військова агресія Російської Федерації проти України не перешкодила відповідачу 10.06.2022, тобто з порушенням встановлених договором лізингу строків, виконати обов`язок, визначений п. 5.2.1 Загальних умов договору.

Доводи відповідача про те, що договір лізингу є альтернативною формою кредиту, а тому до відповідальності за прострочення лізингових платежів мають застосовуватись положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про звільнення в період воєнного стану від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України суд відхиляє з тих підстав, що договір лізингу, як вище зазначив суд, є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. Відтак положення про договір кредиту (позики) до лізингового договору не застосовуються.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2744,93 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8833 від 02 серпня 2022 р. (а.с. 8).

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1286,55 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а судовий збір в сумі 1458,38 грн покласти на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 2500,00 грн.

Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази:

- копію договору № 06/05-1 про надання правничої допомоги від 06.05.2022, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Лекс-Юей" (а.с. 28-29);

- копію додатка від 01.08.2022 до договору № 06/05-1 про надання правничої допомоги від 06.05.2022 (вартість послуг) (а.с. 30);

- копію акта №1 від 01.08.2022 (а.с. 31);

- платіжне доручення № 8850 від 03 серпня 2022 р. на суму 2500,00 грн (а.с. 32);

- ордер на надання адвокатом правничої (правової) допомоги ТОВ "Бест Лізинг" на підставі договору про надання правової допомоги №06/05-1 від 06.05.2022, виданий адвокатським об`єднанням "Лекс-Юей" (а.с. 33);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9644/10 від 18.12.2020 р. (а.с. 34).

Згідно з п. 1.1 договору № 06/05-1 про надання правничої допомоги від 06.05.2022, адвокатське об`єднання за даним договором зобов`язується надати клієнту правничу допомогу по захисту прав та інтересів клієнта щодо аналізу правової основи господарських операцій, підготовки позову про стягнення заборгованості з боржників клієнта, за договорами визначеними в додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг адвокатського об`єднання (гонорар) за згодою сторін визначається додатком до даного договору, за кожного боржника клієнта окремо, відповідно до п.1.1 даного договору.

Згідно акта № 1 від 01.08.2022, адвокатським об`єднанням "Лекс-Юей", на підставі договору про надання правничої допомоги № 06/05-1 від 06.05.2022, було надано клієнту - ТОВ "Бест Лізинг", наступні послуги:

- усні консультації: одиниця виміру година; вартість за одиницю виміру 500,00 грн; всього 500,00 грн;

- правовий аналіз судової практики щодо аналогічних спорів: одиниця виміру година; вартість за одиницю виміру 500,00 грн; всього 500,00 грн;

- аналіз пакету документів за договорами фінансового лізингу: одиниця виміру година; вартість за одиницю виміру 500,00 грн; всього 500,00 грн;

- аналіз договору фінансового лізингу № 210528-5/ФЛ-Ю-А від 28.05.2021 укладеного з ТОВ "Розумне енергетичне місто", надання роз`яснення щодо стягнення заборгованості. Підготовка позову про стягнення заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу: одиниця виміру година; вартість за одиницю виміру 1000,00 грн; всього 1000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 2500,00 грн.

За надання послуг з правничої допомоги згідно з актом №1 від 01.08.2022 за договором №06/05-1 від 06.05.2022 ТОВ "Бест Лізинг" (позивачем) сплачено адвокатському об`єднанню "Лекс-Юей" 2500,00 грн (платіжне доручення № 8850 від 03 серпня 2022 р., а.с. 32).

Враховуючи викладене, заявлена сума витрат у розмірі 2500,00 грн є такою, що підтверджена наданими доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В контексті викладеного, враховуючи положення статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зважаючи на виконання адвокатським об`єднанням "Лекс-Юей" умов, укладеного між адвокатським об`єднанням та клієнтом (позивачем), договору про надання правничої допомоги, підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідними документами та на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1171,75 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" про стягнення 182994,84 грн, з яких: 151535,18 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 11915,94 грн - проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 5508,52 грн - інфляційні втрати, 14035,20 грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018, ідентифікаційний код юридичної особи: 42394641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул. Ярославів Вал, 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054, ідентифікаційний код юридичної особи: 33880354) 64205 (шістдесят чотири тисячі двісті п`ять) грн 15 коп. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 5124 (п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 72 коп. процентів річних, 2403 (дві тисячі чотириста три) грн 53 коп. інфляційних втрат, 14035 (чотирнадцять тисяч тридцять п`ять) грн 20 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 1286 (одну тисячу двісті вісімдесят шість) грн 55 коп. судового збору та 1171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову про стягнення несплаченої відповідачем частини вартості предмету лізингу у складі лізингових платежів за 10-14 періоди лізингу з 18.03.2022 по 01.08.2022 в сумі 87330 (вісімдесят сім тисяч триста тридцять) грн 03 коп., процентів річних в сумі 6791(шість тисяч сімсот дев`яносто одна) грн 22 коп., інфляційних втрат в сумі 3104 (три тисячі сто чотири) грн 99 коп.

Судовий збір в сумі 1458 (одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) грн 38 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн 25 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 08.11.2022.

Суддя І.Є. Горпинюк