Рішення № 107177868, 10.10.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/67/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2022 Справа № 908/1014/22

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а; код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; інша відома адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення суми 1658,94 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі про стягнення з відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за відпущену теплову енергію за договором №100873 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2009 у сумі 1658,94 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 06.07.2022 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1014/22 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 13.07.2022 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 27.07.2022 включно, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. в порядку, встановленому законом.

В період з 22.07.2022 по 05.08.2022 включно суддя Боєва О.С. перебувала у щорічній відпустці.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 09.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/1014/22, присвоєно номер провадження справи 9/67/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.10.2022 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовані, зокрема, тим, що 01.11.2019 між Концерном Міські теплові мережі та Приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №100873 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, теплова енергія за яким постачалась на орендовану окремо розташовану будівлю загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 29 для розміщення спортивного клубу по вул. Дніпровські пороги, 29 та орендовану окремо розташовану будівлю загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 109 за адресою: вул. Ак. Александрова, 7 в м. Запоріжжі. Позивач зазначає, що в вересні 2016, березні 2017, вересні 2017, січні 2018 Концерн Міські теплові мережі відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1767,28 грн., споживачем за вказаний період сплачено 108,34 грн. Вказує, що станом на день подання позовної заяви до суду розмір несплаченого основного боргу складає 1658,94 грн. Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії. Позов обґрунтовано, зокрема, умовами договору, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами користування тепловою енергією».

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Разом з тим, 07.09.2022 до суду від відповідача надійшла заява від 06.09.2022, згідно з якою відповідач у зв`язку з закінченням терміну позовної давності просить судове провадження припинити.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі Споживач, відповідач у справі) та Концерном Міські теплові мережі (далі -Теплопостачальна організація, позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100873, далі - Договір (на об`єкти: орендовану окремо розташовану будівлю загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 29 для розміщення спортивного клубу по вул. Дніпровські пороги, 29 та орендовану окремо розташовану будівлю загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 109 для розміщення оздоровчого комплексу по вул. Ак. Александрова, 7).

В п.1.1 розділу Предмет договору визначено, що за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід`ємними частинами.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду;

- підігрів води за наявності можливості;

- кондиціювання по замовленню споживача;

- інші технологічні потреби по замовленню споживача.

Згідно з п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

У розділі 6 Договору сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до п. 6.1. Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п.п. 6.2, 6.3.Договору).

Умовами п. 6.4. Договору сторони визначили, що Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що при наявності приладів комерційного обліку обсяги теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.7.Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, документи за розрахунковий період:

- рахунок-фактуру;

- акт приймання-передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно з п. 6.7.1. Договору отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів).

В п. 6.7.2. Договору сторони погодили, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений пунктом 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов`язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Згідно із п. 10.1., 10.2., 10.4. Договору, останній діє з 01 листопада 2009 р. до 01 листопада 2010 р. Договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору, відповідно до вимог чинного законодавства, не заявила про його розірвання.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач у вересні 2016, березні 2017, вересні 2017 та січні 2018 на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100873 від 01.11.2009 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1767,28 грн., про що свідчать складені ним відповідні акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період та виставлені теплопостачальною організацією рахунки, а саме:

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2016 за вересень 2016 на суму 1377,22 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2017 за березень 2017 на суму 289,55 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2017 за вересень 2017 на суму 69,96 грн.;

- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 за січень 2018 на суму 30,55 грн.;

- рахунок № 100873 від 30.09.2016 на суму 1377,22 грн.;

- рахунок № 100873 від 31.03.2017 на суму 289,55 грн.;

- рахунок № 100873 від 30.09.2017 на суму 69,96 грн.;

- рахунок № 100873 від 31.01.2018 на суму 30,55 грн.

В кожному з актів приймання-передачі теплової енергії зазначено, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії підписані лише позивачем та не містять підписів Споживача (відповідача у справі).

На підтвердження факту направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період відповідачу, позивач надав разом з позовною заявою копію опису вкладення від 23.06.2022, фіскального чеку від 23.06.2022 та накладної № 6906504827551 від 23.06.2022.

Зі змісту опису вкладення від 23.06.2022 вбачається, що позивач надіслав відповідачу лист № 210/06 від 22.06.2022, рахунки за теплову енергію та акти приймання-передачі теплової енергії за вересень 2016, березень 2017, вересень 2017 та січень 2018 року на адресу: АДРЕСА_1 , яка вказана в Договорі.

Позивач в позовній заяві зазначає, що споживачем (відповідачем) за вказаний період сплачено 108,34 грн., станом на день подання цієї заяви розмір несплаченого основного боргу складає 1658,94 грн.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 275, ч.6 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Згідно з абзацом 6 ст. 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Підпунктом 3.2.26. п. 3.2. Договору передбачений обов`язок Споживача щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (далі Акт).

Підпунктом 4.1.9. п. 4.1. Договору передбачене право Теплопостачальної організації вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених Актів в термін, передбачений умовами даного договору, а в разі неповернення актів вважати їх прийнятими Споживачем в редакції Теплопостачальної організації.

В пункті п. 3.2.6. укладеного сторонами договору встановлено, що споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 6.4. Договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право роботи передоплату.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вказано вище, позивач у вересні 2016, березні 2017, вересні 2017 та січні 2018 на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100873 від 01.11.2009 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1767,28 грн., про що свідчать складені ним відповідні акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

Відповідно до п. 6.4. Договору строк оплати за спожиту теплову енергію для відповідача за актом приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2016 настав 20.10.2016 року, за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2017 настав 20.04.2017 року, за актом приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2017 настав 20.10.2017 року, за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 настав 20.02.2018 року.

Позивач в позовній заяві самостійно зазначає, що споживачем (відповідачем) за вказаний період сплачено 108,34 грн. При цьому докази на підтвердження здійснення вказаної часткової оплати суду не надав.

Відповідач у справі будь-яких заперечень стосовно здійснення вищевказаної часткової оплати суду не надав.

Приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Оскільки обставини здійснення часткової оплати за спожиту у спірному періоді теплову енергію в сумі 108,34 грн. самостійно визнаються позивачем, а відповідач проти вказаних обставин не надав будь-яких заперечень, суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України дійшов висновку, що ці обставини не підлягають доказуванню.

Доказів здійснення в повному обсязі оплати вартості спожитої теплової енергії за вересень 2016 року, березень 2017 року, вересень 2017 року та січень 2018 року відповідач суду не надав.

Таким чином, зобов`язанння відповідача із здійснення оплати спожитої теплової енергії залишились невиконаними належним чином, чим порушені права позивача.

Як свідчать матеріали справи відповідач подав до суду заяву від 06.09.2022, в якій у зв`язку з закінченням терміну позовної давності просив судове провадження припинити.

Отже відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач довів факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, тобто довів факт порушення прав позивача.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З урахуванням п. 6.4. Договору строк оплати за спожиту теплову енергію для відповідача за актом приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2016 настав 20.10.2016 року, за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2017 настав 20.04.2017 року, за актом приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2017 настав 20.10.2017 року, за актом приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 настав 20.02.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позов у даній справі був направлений позивачем до суду засобами потового зв`язку 04.07.2022 і отриманий судом 06.07.2022.

Позивач в позовній заяві самостійно зазначає, що споживачем (відповідачем) за вказаний період сплачено 108,34 грн. Зі змісту розрахунку основного боргу, наданого позивачем до позовної заяви вбачається, що часткову оплату в сумі 108,34 грн. позивач зарахував в оплату боргу за вересень 2016 року. Таким чином, розмір заборгованості за спожиту теплову енергію за вересень 2016 року з урахуванням часткової оплати складає 1268,88 грн.

Отже трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за актом приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2016 (за вересень 2016 року) перервався у зв`язку із частковою оплатою та сплинув 31.10.2019 року.

Звертаючись з позовом до суду позивач не клопотав про поновлення строків позовної давності. Обґрунтування поважності причин пропущення вказаного строку позовної давності не навів.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Концерну Міські теплові мережі про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1268,88 грн. у зв`язку зі спливом позовної давності.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за березень 2017 року, вересень 2017 року та січень 2018 року слід зазначити наступне.

Встановлений ч. 1 ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності для вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за березень 2017 спливав 20.04.2020 року, для вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за вересень 2017 спливав 20.10.2020 року, для вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію січень 2018 року спливав 20.02.2021 року.

Однак 30.03.2020 був прийнятий Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав законної сили з 02.04.2020 року.

Вказаним Законом України розділ "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено ввести з 12 березня 2020 року на усій території України карантин, який в подальшому продовжувався окремими постановами Кабінету Міністрів України.

Так, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за березень 2017 року, вересень 2017 року та січень 2018 року не пропущений, а відтак заява відповідача про застосування строку позовної давності в цій частині не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за березень 2017 року, вересень 2017 року та січень 2018 року в сумі 390,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже в цілому позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; інша відома адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а; код ЄДРПОУ 32121458) суму 390 (триста дев`яносто) грн. 06 коп. основного боргу за відпущену теплову енергію та суму 583 (п`ятсот вісімдесят три) грн. 35 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, знаходженням міста Запоріжжя в районі проведення воєнних (бойових) дій, повний текст рішення складено та підписано 08.11.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва