Ухвала суду № 107174786, 04.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29270/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_3., адвоката ОСОБА_4 слідчого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 на неповернення тимчасово вилученого майна,

В С Т А Н О В И В :

В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого ГСУ НПУ яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42022000000001137.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 16 вересня 2022 було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , під час якого незаконно було вилучено майно, яке є непричетним до даного кримінального провадження та не було зазначено в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року, а належить ОСОБА_1 , а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.

З огляду на викладене, вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді № 757/23883/22-к, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

Адвокат ОСОБА_7 вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий ОСОБА_8 в судовому засіданні з приводу задоволення скарги заперечив.

Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000001137 від 22.08.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КПК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року, слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів, якими здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022000000001137 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення речей та документів: за період з 01.01.2021 по день постановлення ухвали АТ «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36716128), а саме:

-договорів, додаткових угод, специфікацій до них, видаткових накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або товарів, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, векселів, актів приймання-передачі векселів, актів проведення взаємозаліків, сертифікатів, паспортів якості, свідоцтв, листування та інших; оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 та карток по рахунку 631 (в електронному та паперовому вигляді), відомості щодо руху коштів (в електронному та паперовому вигляді) по вищевказаному контрагенту, а також належним чином завірені копії установчих, статутних та реєстраційних документів, наказів про призначення та звільнення керівників юридичних осіб, протоколів загальних зборів підприємств з питань призначення та звільнення їх керівників, свідоцтв платника податку на додану вартість, а також податкових декларацій з податку на додану вартість за указаний період та з податку на прибуток підприємств, з усіма додатками до них, доповненнями, корегуваннями; документів юридичних та фізичних осіб-підприємців, які не зареєстровані за вказаною адресою, а також не орендують приміщення;

-митні декларації з усіма додатками, доповненнями, специфікаціями, пакувальними листами, договорами до них;

-комп`ютерна техніка, магнітні та електронні, цифрові носії з інформацією щодо обставин, які встановлюються, мобільні телефони, засоби зв`язку, ноутбуки, планшети, жорсткі диски, телефони, сім-картки, флешнакопичувачі;

-грошові кошти, не обліковані по бухгалтерському та податковому обліку підприємства;

-відомості щодо співробітників, які працюють на указаних підприємствах із зазначенням ПІБ, РНОКПП, місце проживання, контактний номер телефону виплачені/нараховані доходи, утримані податки;

-чорнові записи, блокноти та інші документи..

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 16 вересня 2022 року за адресою АДРЕСА_1 , майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ОСОБА_1 законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_1 відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 на неповернення тимчасово вилученого майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_2