Ухвала суду № 107165049, 03.11.2022, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 338/279/22

Провадження № 1-кп/348/267/22

03 листопада 2022 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі колегії суддів: головуючої-судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4

прокурора: ОСОБА_5

обвинуваченої: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022090000000004, за обвинувальним актом від 14.04.2022, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_6 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 .

Обставини, зазначені в клопотанні.

Вимоги прокурора мотивовані тим, що розгляд даного кримінального провадження триває, та на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду, та ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані в судовому засіданні. Тому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_6 , та забезпечити виконання покладених на неї судом обов`язків.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні тексту клопотання, просив суд клопотання задоволити та продовжити застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, однак від нього поступила письмова заява, в якій просить кримінальне провадження розглядати в його відсутності.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 -адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не обґрунтовано продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема ризик впливу на свідків на даний час втратив актуальність, оскільки свідки вже були допитані в судовому засіданні та надали покази. Крім того прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе вберегти обвинуваченої від зазначених прокурором ризиків та не забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків. Просив суд змінити обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який вона може відбувати по місцю свого проживання.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника, також заперечила проти продовження їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вона не має жодного наміру переховуватися від суду, чи незаконно впливати на потерпілого та свідків по кримінальному провадженні. Просила змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який вона може відбувати по місцю свого проживання.

Оцінка і мотиви суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 ст.331КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2022 обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17.11.2022 без визначення розміру застави.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

В ухвалі Надвірнянського районного суду від 19.09.2022 визнано доведеним продовження існування ризиків переховування ОСОБА_6 від суду, та незаконного впливу нею на свідків у кримінальному провадженні.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням даних про особу ОСОБА_6 , з огляду на тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватую у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачен ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема ризик переховування обвинуваченої від суду підтверджується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а тому обвинувачена ОСОБА_6 , усвідомлюючи неминучість призначення відносно неї саме такого покарання, може намагатись ухилитись від кримінальної відповідальності. При цьому в світлі наведених актуальних даних про існування ризику переховування, родина та житло не можуть бути вирішальними факторами, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченої ОСОБА_6 (особливості поведінки, сімейний стан, роботу, місце проживання, засоби до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченої та тяжкість ймовірного покарання.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченої ОСОБА_6 від суду, який не зменшився та продовжує бути актуальним.

Ризик впливу на свідків по даному кримінальному провадженні колегія суддів вважає частково обґрунтованим, оскільки свідки вже були допитані в судовому засіданні, однак сторона захисту не позбавлена права заявляти клопотання про повторний чи додатковий допит свідків, тому перебуваючи на волі та не будучи обмеженою у вільному спілкуванні зі свідками, обвинувачена ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до зміни показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

Таким чином посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст.177КПК України є безпідставними, оскільки прокурором наведено достатні та переконливі докази того, що ризики, передбачені ст.177КПК України існують, на даний час ризик переховування не зменшився та продовжує існувати, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_6 статусу обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, та доведених ризиків, відомостей щодо особи обвинуваченої, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів:

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою колегія суддів дійшла висновку, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів (особистого зобов`язання; особистої поруки; застави; домашнього арешту) не зможе запобігти ризику можливої позапроцесуальної поведінки обвинуваченої.

Посилання сторони захистну про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту колегія судів вважає необгрунтованими, оскільки враховує характер обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти проти життя та здоров`я особи, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_6 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу обвинуваченої, та наявність ризику переховування та часткову доведеність ризику впливу на свідків по кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченої самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів. Крім того стороною захисту не надано суду жодних підтверджень того, що власник житла чи інші особи, які проживають в житлі, в якому до обрання запобіжного заходу проживала обвинувачена ОСОБА_6 , не заперечують проти знаходження обвинуваченої там під час домашнього арешту, а тому такі твердження є голослівними. Крім того колегія суддів враховує, що обвинувачена ОСОБА_6 в будь-який момент може змінити місце проживання.

Таким чином, зважаючи на доволі високий встановлений ризик переховування обвинуваченої від суду, та часткового встановлений ризик впливу на свідків по кримінальному провадженню, з урахуванням її особистих характеристик, суд приходить до висновку, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою.

Доводи захисника обвинуваченої про недоведеність прокурором продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів є необґрунтованими, оскільки колегією суддів при розгляді клопотання були повно та об`єктивно досліджені всі обставини, на підставі яких колегія суддів прийшла до переконання, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Разом з тим колегія суддів зважає на тривалість строку застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак на думку колегії суддів, у цьому провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо розміру застави.

Щодо застави необхідно зазначити, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1. ч. 4 ст. 183 КПК України).

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, що дане кримінальне правопорушення було вчинено із застосуванням насильства, а саме умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, міцність соціальних зв`язків обвинуваченої; майновий стан обвинуваченої, та інші обставини в сукупності, колегія суддів вважає за необхідне не визначати обвинуваченій ОСОБА_6 розмір застави.

Висновки суду.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задоволити, та з метою забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_6 покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо неї застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт необхідно відмовити, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про неможливість жодного із більш м`яких запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 376, 395 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15 год. 30 хв. 01 січня 2023 року.

Тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченій та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3