Ухвала суду № 107163576, 03.11.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23087/22

Провадження № 1-кс/947/10893/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Впровадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за 42022160000000290 від 07.09.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 ч.2 КК України, за фактом можливого зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди посадовими особами Ізмаїльського управління водного господарства під час проведення публічних закупівель у 2021 році за державні кошти.

Як вбачається з клопотання, під час досудового розслідування, 27.10.2022 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено рукописну заяву на ім`я директора ТОВ «Охорона-Сервіс-Придунав`є» на аркушу А4 з вільними зразками підпису ОСОБА_4 . Вказаний документ був визнаний речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.

Прокурор звернулася до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане в клопотанні майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів, та просила розглянути клопотання без її участі, надавши відомості щодо власника майна та звернувшись до суду з відповідною заявою.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вилучене майно, зазначене у клопотанні, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Приймаючи доуваги,правову підставудля арештумайна тобтовиключення можливостівтрати слідів злочину,можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження танаслідки арештумайна длятретіх осіб,вважаю доведениму судовомузасіданні слідчимнаявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного прокурором у клопотанні майна.

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованоїекологічної прокуратури(направах відділу)Одеської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арештна рукописнузаяву наім`я директораТОВ «Охорона-Сервіс-Придунав`є»на аркушуА4з вільнимизразками підпису ОСОБА_4 .

Виконання ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1