Рішення № 107162306, 03.11.2022, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/739/22

Провадження № 2/353/243/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

за участю: cекретаря судового засідання - Головатчук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Тлумацька державна нотаріальна контора Івано-Франківського району Івано-Франківської області про зняття арешту з нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ «Державний ощадний банк України», Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківського району Івано-Франківської області про зняття арешту з нерухомого майна, а саме із земельної ділянки площею 1,3513 га з кадастровим номером 2625688100:06:002:0014. Свої вимоги обгрунтовує тим, що їй належить вищевказана земельна ділянка. У липні 2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Дузінкевич С.М. з метою укладення договору купівлі-продажу наведеної земельної ділянки та отримала інформацію, що 01.02.2008 року на підставі повідомлення Відділення Ощадбанку Тлумацькою державною нотаріальною конторою накладено обтяження на її майно. Вказала, що АТ «Державний ощадний банк України» на даний час жодних претензій до неї не має, оскільки вона не має заборгованості за кредитом та відсотками, не заперечує щодо зняття обтяження. А тому, вважає за необхідне зняти арешт з належної їй земельної ділянки.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. від 09.09.2022 року вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами о 10 год. 00 хв. 03.10.2022 року. Також даною ухвалою було встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачам,що відповіднодо ч.1ст.193ЦПК Україниу строкдля поданнявідзиву вонимають правопред`явити зустрічнийпозов. Однак,у зв`язкуз відутністювідомостей проналежне повідомленнявідповідача пророзгляд справи,судове засіданнябуло відкладенона 09год.00хв.03листопада2022року та викликано сторони в судове засідання, з метою заслухання їх усних пояснень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

До початку розгляду справи по суті, а саме 31.10.2022 року на адресу суду від представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Комаровського С.З. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 30-31), в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтував тим, що згідно статутних документів АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником прав і обов`язків Державного Ощадного банку України і не являється правонаступником Ощадного банку СРСР (який існував до 1991 року), за повідомленням якого від 10.10.1989 року ймовірно накладалася заборона відчуження майна позивача. Позивачем до матеріалів позову не долучені та в матеріалах справи відсутні зазначені як підстави обтяжень повідомлення №3Б-82 від 10.10.1989 року відділення Ощадбанку, з огляду на що неможливо дослідити їх зміст та встановити, чи дійсно мали місце договірні відносини між Банком та ОСОБА_1 щодо надання їй позики та/або укладення договору застави (іпотеки) вказаної земельної ділянки. З огляду на викладене АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем в даній справі, який жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджає позивачу розпоряджатися земельною ділянкою та не вчиняє інших дій, які б порушували права та інтереси позивача. АТ «Державний ощадний банк України» в даній справі не являється ані боржником, ані особою в інтересах якої накладено арешт на майно, а має бути залучений до справи як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Вказав, що якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред`явлено позов, не повинна відповідати за ним, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то суд повинен у позові відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак в позовній заяві у випадку її неявки в судове засідання просила справу проводити без її участі.

В судове засідання представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» не з`явився, однак у відзиві на позов просив розгляд справи здійснювати без участі представника АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 31).

В судове засідання представник відповідача Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківського району Івано-Франківської не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 28, 29).

У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 308604415 від 31.08.2022 року (а.с. 5-7) ОСОБА_1 (позивач) на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,3513 га з кадастровим номером 2625688100:06:002:0014, підстава виникнення: рішення органу місцевого самоврядування «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі серія та номер: 1328-11/2021, виданий 30.09.2021 року, видавник: Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Однак з вищевказаної інформації вбачається, що на невизначене майно, яке знаходиться в с. Тарасівка Тлумацького району Івано-Франківської області, накладене обтяження Тлумацькою державною нотаріальною конторою 01.02.2008 року за №6508035, підстава обтяження: повідомлення Відділення ощадбанку 3Б-82 від 10.10.1989 року.

Відповідно до листа-повідомлення ТВБВ № 10008/049 філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 (позивач) заборгованості за кредитом та відсотками немає. Банк не заперечує щодо зняття заборони згідно повідомлення 3Б-82 від 10.10.1989 року (а.с. 4).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, арешт та вилучення майна боржника визначено Роздідом VII Закону України «Про виконавче провадження, зокрема ч. 1 ст. 48 вищевказаного закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

При цьому, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини.

Згідно роз`яснень, викладених в абзаці 3 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК попередньої редакції, ст. 12 ГПК попередньої редакції) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. У відповідності до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім цього, ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Тобто в розумінні цієї статті, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Як видно з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, в ТВБВ № 10008/049 філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» не має кредитного договору на ім`я ОСОБА_1 (позивач), а також немає заборгованості за кредитом та відсотками, тобто підстав для продовження обтяження на майно позивача не має. Зазначені обставини порушують право позивача реалізувати в повному обсязі своє право власності на вказане нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд критично оцінює заперечення представника відповідача - АТ «Державний ощадний банк України» в частині того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем, а відповідачами у справі повинні бути боржник та стягувач у виконавчому провадженні, оскільки як встановлено в судовому засіданні, обтяження на майно позивача ОСОБА_1 01.02.2008 року було накладено Тлумацькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 3Б-82 від 10.10.1989 року Відділення Ощадбанку, правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України». Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на даний час жодних кредитних зобов`язань між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 немає.

Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підстави позовних вимог, позовні вимоги є підставними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Конституції України, ст. 316, 321, 328, 334, 391 ЦК України, ст.ст. 18, 48, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 178, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт, який накладений Тлумацькою державною нотаріальної конторою 01.02.2008 року відповідно до повідомлення Відділення ощадбанку 3Б-82 від 10.10.1989 року (реєстраційний номер обтяження: 6508035) з належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , майна, яке знаходиться в с. Тарасівка Івано-Франківського (Тлумацького) району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК