Рішення № 107160766, 01.11.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8118/22

Провадження № 2/344/2580/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Польської М.В.,

секретаря Федоришин М.З.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в липні 2022 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей в розмірі 46 695грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.03.2018р. шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на проживання з матір`ю, а також вирішено стягувати із ОСОБА_3 щомісячно аліменти в користь позивача на утримання дітей в розмірі 1250 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття. На підставі даного рішення 02.05.2018 року видано виконавчий лист, сума заборгованості за період з 14.12.2017 року по 01.11.2021 року становить 78 000грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року змінено розмір аліментів та вирішено стягувати аліменти у розмірі по 2000 грн. на кожну дитину, згідно виконавчого листа виданого на підставі рішення від 27.10.2021 року, але станом на 01.07.2022 року заборгованість по сплаті аліментів становить 20 790, 32 грн. Загальна сума заборгованості становить 98 790 грн. 32 коп., а нарахована неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів на дітей за період з 14.12.2017 по 01.07.2022р. складає 46 695.00грн., яку просить стягнути.

06.09.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву за змістом якого просила у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що відповідач з моменту набрання рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.03.2018 періодично сплачував аліменти, відтак сума заборгованості вказана позивачем за виконавчими листами 344/16714/17 та 344/12433/21 невірна, становить за даними відповідача 30300.35грн. (за першим виконавчим листом, а не 78000грн.), при цьому позивач не повідомила органи ДВС про таку сплату. Щодо наступного судового рішення, то воно ухвалене судом заочно і платник аліментів взагалі не знав про таке, на разі є заява про його перегляд на розгляді в суді. За довідкою-розрахунокм отриманим у органі ДВС боржником, сума заборгованості становить 290.32грн. (за другим виконавчим листом).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених у позові.

Представник відповідача у задоволенні позову просила відмовити, з врахуванням позиції викладеної у відзиві та наданих пояснень.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 07.03.2018р., яке набрало законної сили 23.04.2018р., шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на проживання з матір`ю, а також вирішено стягувати із ОСОБА_3 щомісячно аліменти в користь позивача на утримання дітей в розмірі 1250 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття починаючи з 14.12.2017р., на підставі даного рішення видано виконавчий лист 02.05.2018 року (а.с.15).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року, яке набрало законної сили 22.10.2021р., змінено розмір аліментів, які стягувалися на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 07.03.2018 року у справі №344/16714/17 та вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2 000 (дві тисячі) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення ними повноліття, на підставі даного рішення видано виконавчий лист 27.10.2021 року (а.с.11-14).

Так, положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, згідно поданого позивачем розрахунку відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) із сплати аліментів заборгованість по аліментах станом на 01.07.2022р. на підставі виконавчого листа №344/16714/17 від 02.05.2018 року, складає 78000грн. (а.с.17), а на підставі виконавчого листа №344/12433/21 від 27.10.2021 року - 20790,32 грн. (а.с.16).

Відповідно до даного розрахунку із сплати аліментів боржник тільки з жовтня 2021 року почав проводити оплату аліментів (у жовтні-грудні 2021р. на суму 9000грн. та у березні 2022 року на суму 3500 грн.).

Відтак, загальна сума заборгованості по сплаті аліментів як доводила сторона позивача становить 98 790 грн. 32 коп. Пеня, згідно поданого позивачем розрахунку, за період з 14.12.2017р. по 01.07.2022р. становить - 46695грн. (а.с.5-6).

Представником відповідача під час розгляду справи в суді було подано новий розрахунок із сплати аліментів, виданий після подання боржником-відповідачем до ДВС квитанцій про сплату ним аліментів. Так, згідно такої інформації заборгованість станом на 01.01.2021р. за виконавчим листом №344/16714/2017 від 02.05.2018 року складає 30300.35 грн. (а.с.44), а за виконавчим листом №344/12433/21 від 27.10.2021 року така заборгованість станом на 01.07.2022р. становить 290.32 грн.(а.с.45).

Відповідно до вимог ч.1,3,4,8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі як надходження виконавчого документа на виконання від стягувача, так і подання заяви стягувачем або боржником. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (дні враховуються до фактичної сплати за попередній період боргу) та визначивши її загальну суму.

Предметом даної позовної заяви є стягнення пені та не ставиться питання визначення судом розміру заборгованості, водночас суд вважає наведений позивачем розрахунок пені невірним, оскільки при розрахунку позивачем не було враховано оплачені відповідачем аліменти за певний період, що в подальшому було враховано органом ДВС при їх пред`явленні.

Так, за рішенням суду, яке набрало законної сили 23.04.2018р. по виконавчому листу №344/16714/2017 визначено аліменти в розмірі 1250 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття, починаючи з 14.12.2017р. Станом на 23.04.2018р. заборгованість вже складала 11290.35грн. Отже, на 01.05.18р. (за 7 днів квітня місяця) за формулою (на яку також посилалась позивач останній абзац а.с.2): сума боргу х 1% х кількість днів, пеня становить 790.32грн. (11290.35х1%х7). В травні боржником проведено оплату в сумі 5000грн. А тому, станом на 01.06.2018р. заборгованість загальна залишалась в сумі вже 8790.35грн, а пеня складатиме за вказаною формулою 2725.0грн. В червні 2018р. оплачено 4000грн. (хоча на квитанції відсутнє як вказувала позивач призначення платежу як аліменти - а.с.46, суд вважає що така сума, як і всі інші, де вказано прізвище та реквізити отримувача коштів - позивача, підлягає до зарахування), отже сума заборгованості на 01.07.18р. складає 7290.35грн, а пеня відповідно 2187.10грн. За липень оплата не проводилась, сума боргу зросла з врахуванням нарахованих аліментів за цей місяць, а пеня складає відповідно 2962.10грн. У серпні відповідачем оплачено 3000грн. (а.с.46, і ця сума не врахована була й органом ДВС при наданні відповідачу нового розрахунку, але враховується судом), а тому з наявної заборгованості, яка вже складає 9290.35грн., пеня відповідно склала 2880.00грн. У вересні боржником оплачено 2500грн. (суд відхиляє усні доводи позивача, що цю суму вона не отримувала й не має такої картки, оскільки таке твердження не підтверджено належним доказом), тому на 01.10.2018р. пеня буде складати 2880.00грн. У жовтня оплата не проводилась, заборгованість складає 11750.35грн., пеня відповідно з врахуванням збільшення боргу по аліментах на 2500грн. за місяць, становить - 3642.61грн. У листопаді відповідачем оплачено 4900грн. (а.с.46), а тому пеня становить 2778.10грн. відповідно. У грудні оплата не проводилась і пеня станом на 31.12.2018р. складала 3645.71грн. від заборгованості на суму 11760.35грн. станом на 31.12.2018р. Отже, всього за 2018 рік, пеня складає 24515.94грн.

За аналогічною формулою проведено перевірку заборгованості, при цьому, що платежі проводилися боржником майже щомісяця і в деяких випадках більшими сумами ніж нараховано за місяць, та відповідно нарахування пені за 2019 рік.

Так, в січні оплачено 3000грн. (а.с.49), пеня складає 3490.71грн. від боргу наявного на кінець місяця в сумі 11260.35грн, за лютий пеня - 3152.90грн. (оплата платником проведена тільки в сумі нарахованої за місяць - а.с.49), за березень пеня становить 2715.71грн. (оплата 5000грн. а.с.49), за квітень 3378.10грн (не було оплати), за травень 1940.71грн. (боржником проведено три оплати всього на суму 7500грн. а.с.48,50, отже сума заборгованості залишилась 6260.35грн.), за червень пеня 2628.10грн. (від заборгованості 8760.35грн., оплата за поточний місяць чи інший період взагалі не проводилась боржником), за липень 3378.10грн. (аналогічно без оплати), за серпень 4265.71грн. (аналогічно без оплати), за вересень 4878.10грн. (аналогічно без оплати, при цьому заборгованість складає вже 16260.35грн.), за жовтень пеня 4575.71грн. (оплата відповідачем проведена в сумі 4000грн. а.с.49), за листопад пеня 4428.10грн.грн. (оплата 5000грн. а.с.48,49), за грудень пеня - 4575.71грн. (оплата проведена сумі 2500грн., заборгованість залишається в сумі 14760.35грн. на 31.12.2019р.). Отже, всього за 2019 рік, пеня складає всього 41466.95грн.

Щодо 2020 року стосовно сплати аліментів відповідача на користь позивача на утримання двох дітей, то встановлено таке.

В січні 2020р. відповідачем оплачено 2500грн. аліментів позивачу, в лютому 2500грн., травень 2500грн., червень 2500грн., липень 2500грн., листопад 2500грн. та грудень 2500грн. (а.с.50-51). За відповідною формулою, з врахуванням наявної заборгованості станом на 01.01.2020р. в сумі 14760.35грн., та нарахованими місяцями аліментів, де сума помісячно не оплачувалась, а заборгованість відповідно збільшувалась, пеня визначена судом становить: за січень 2020р. 4575.71грн., лютий - 4575.71грн., березень 5350.71грн., квітень 5928.10грн., травень - 6125.71грн., червень 5928.10грн., липень 6125.71грн., серпень 6900.71грн., вересень 7428.10грн., жовтень 8450.71грн., листопад 7428.10грн., грудень 8450.71грн. (з врахуванням заборгованості по аліментах станом на 31.12.2020р. на суму 27260.35грн.). А всього нараховано пеню за 2020р. в сумі 77268.08грн.

Виконавчий лист №344/16714/2017 від 02.05.2018 року діяв до 22.10.2021р. - дня набрання рішення суду про зміну розмірів аліментів чинності.

Отже, до 22 жовтня 2021р, відповідач з січня 2021 року вносив наступні платежі: у березні 3500грн., травні 3000грн., червні 3000грн., липні 2600грн., серпні 2500грн., вересні 6000грн., жовтні 3000грн, листопад 3000грн, грудні 3000грн. (а.с.52-53). Як вбачається з доказів відповідач оплачував не тільки обов`язків платіж у сумі 2500грн., а й частково погашав заборгованість.

За відповідною формулою, з врахуванням наявної заборгованості станом на 01.01.2021р. в сумі 27260.35грн., та нарахованими місяцями аліментів, де сума помісячно практично оплачувалась в більших розмірах, а заборгованість відповідно зменшувалась, однак деякі місяці знову не вносився платіж, пеня визначена судом становить: за січень 9225.71грн., лютий 9032.90, березень 9690.71грн., квітень 10128.10грн., травень 10310.71грн., червень 9828.10, липень 10124.71грн., серпень 10124.71грн., вересень 8748.10грн, жовтень 8884.71грн. (при цьому, заборгованість на кінець жовтня місяця 2021р. становила 28660.35грн.).

Звідси, з квітня 2018 по жовтень 2021 року пеня становить більшу суму від суми заборгованості, яка станом на 31.10.2021р складала 28660.35грн., що перевищує позовну вимогу позивача про стягнення пені станом на 01.07.2022р. у сумі 46695грн. Позов було подано 08.07.2022р., і хоча пеня, яка судом розраховується на підставі поданих доказів окремо за одним та окремо за іншим виконавчим листом, на час подання цього позову до суду виходить за межі позовної давності, проте така заява не подавалась стороною відповідача, тому перевіряється окремо сума заборгованості за різними виконавчими листами і відповідно правильність нарахування пені теж за двома. У відзиві на позов сторона відповідача визнає суму заборгованості по аліментах, визначеної органом ДВС по першому виконавчому листу в сумі 30300.35грн., а не 78000грн. як доводила позивач. При цьому, слід розділити заборгованість по кожному виконавчому листу окремо, оскільки щодо іншого виконавчого листа за рішенням суду 2021 року, відповідач не володів певний час даними про наявність такого рішення, яким збільшено розмір аліментів.

Суд, зважаючи як на норми СК України, так і на норми ЦПК України про законність, пропорційність, справедливість судового рішення, прийшов до висновку, що за виконавчим листом №344/16714/2017 від 02.05.2018 року пеня не може перевищувати встановлену заборгованість у розмірі 28660.35грн., а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 28660.35грн. за виконавчим листом №344/16714/2017 від 02.05.2018 року, дана заборгованість не погашена відповідачем і на час звернення до суду з позовом.

Згідно вимог ст.196 СК України (зі змінами) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Отже дана норма передбачає два випадки нарахування пені у розмірі 1% від заборгованості: або до повного (а не часткового) погашення або до дня ухвалення рішення суду, але не більше 100 відсотків наявної заборгованості на час вирішення таких спірних відносин (подання позову за захистом порушених прав та визначення за диспозитивністю вимог позивача вказаний нею період за який вона вважає підлягають захисту порушені її права).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 вирішив такі правові питання: як враховуються часткові платежі (частковий платіж) за наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди (попередній період); як розуміти формулювання у нормі права «не більше 100 відсотків заборгованості». Положення ЦК субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. У СК не передбачено, як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме ст. 534 ЦК. Отже, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Якщо, застосовуючи формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», яке міститься в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК, обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто тією, яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Верховний Суд, враховуючи принцип розумності, вважає, що оскільки пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).

Відповідно до ч.1статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Грошове зобов`язання представляє собою зобов`язання по сплаті грошових коштів. Воно може бути, зокрема: як договірним, так і недоговірним; готівковим і безготівковим та ін. У грошових зобов`язаннях предметом виконання виступає певна грошова сума, що має бути сплачена. Причому сплата коштів може відбуватися як готівкою, шляхом передачі коштів, так і в безготівковому порядку.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 ЦК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Що розуміється під формулюванням "не більше 100 відсотків заборгованості". Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %; при застосуванні формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України, якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. З урахуванням принципу розумності, суд вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Щодо виконавчого листа №344/12433/21 від 27.10.2021 року, то слід зазначити наступне.

З 23.10.2021р., було змінено розмір аліментів, які стягувалися на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 07.03.2018 року у справі №344/16714/17 та вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі по 2 000 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення ними повноліття. Відповідач участі в судовому засіданні не брав, дане рішення є заочним, а тому він скористався правом подачі заяви про його скасування, однак рішення суду залишено без змін.

Відповідач у листопаді 2021р. оплатив 3000грн., грудні 3000грн., лютому 2022р. 6000грн., березні - 9000 грн., квітні 4000грн., травні 4000грн., червні - 4000грн. (а.с.54-55). Як вбачається з доказів відповідач оплачував не тільки щомісячний обов`язковий платіж, а й частково погашав заборгованість.

За відповідною формулою, пеня визначена судом становить: за 7 днів жовтня та листопад місяць 2021р. з нарахованих 5290.32грн. оплачено 3000грн., сума пені із заборгованості 2290.32 складає 847.42грн., за грудень пеня 1020.00грн., за січень 2022р. 2260.0грн., лютий 1481.29грн. (від заборгованості на кінець місяця в сумі 5290.32грн.), березень 90грн. (оплачено 9000грн., заборгованість по аліментах залишилась 290.32грн., оскільки при наявній заборгованості 5290.32грн. та нарахуванні аліментів в сумі 4000грн. за поточний місяць, до оплати було разом із заборгованістю 9290.32грн.), квітень 90грн., травень 90 грн., червень 90 грн., а всього за цей період 5968.71грн. пені.

Отже, на 01.07.2022р. (час проведеного розрахунку позивачем) та подання позову 08.07.2022р. заборгованість по сплаті аліментів залишалась 290.32грн., а тому незважаючи на наявність пені за вказаний період з 23.10.2021р. в сумі яка виходить за межі наявної на розрахунковий період заборгованості, суд приходить до висновку, що задоволення вимог в частині стягнення пені по виконавчому листу №344/12433/21 від 27.10.2021 року підлягає 290.32 грн.. Звідси, до задоволення є обґрунтована сума пені за даними позовними вимогами станом на 01.07.2022 року на суму 28950.67грн., з врахуванням норм ч.1 ст.196 СК України й підлягає стягненню з відповідача, в решті вимог слід відмовити.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судом окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п.22 роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Водночас, як зазначено вище, розмір пені може бути зменшений судом за відповідним клопотанням відповідача, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів станом на час розгляду такої цивільної справи, однак клопотання таке не подавалось, а вимоги позову заперечувались повністю.

Щодо інших доводів сторін, то вони не спростовують висновку суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами ст.141 ЦПК України суд також вирішує стягнення понесених позивачем витрат на сплату судового збору за вимогу стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на користь державного бюджету.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.196 Сімейного кодексу України, ст.13 ,81, 141, 209, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення аліментів на дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом 01 липня 2022р. в розмірі 28950.67 грн. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 67 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04.11.2022 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА