Рішення № 107158336, 07.11.2022, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.11.2022

Справа № 497/1819/22

Провадження № 2/497/559/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Деревенського І.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Василівська сільська рада Болградського району Одеської області в особі Органу опіки та піклування про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- розірвати шлюб між позивачем та відповідачем;

- визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є позивачем у справі.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, сім`я розпалась, в зв`язку з постійними конфліктами та суперечками, різними поглядами на сімейні взаємовідносини.

Від цього шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з батьком, тобто позивачем по справі та перебувають на його утриманні.

Шлюбні відносини припинені з січня 2022 року, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, подальше спільне життя і збереження сім`ї, на думку позивача не можливе, в зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.09.2022 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 24.10.2022 року о 09:00 годині (а.с.34), та повідомлено сторін по справі (а.с.35). Відповідачу та третій особі надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву (пояснень) разом з наявними у них доказами (а.с.35).

В судове засідання 24.10.2022 року:

-позивач прибув, наполягав на своїх вимогах;

- відповідачка не прибула, причини неявки не повідомила;

- представник третьої особи також до суду не прибув.

В зв`язку з неявкою відповідача та третьої особи, суд відклав судовий розгляд на 07.11.2022 року (а.с.37), та повторно повідомив не прибувших сторін по справі (а.с.38).

В судовому засіданні 07.11.2022 року:

Позивач підтримав свої вимоги, наполягав на їх задоволенні. Пояснив, що останнім часом з відповідачкою у них склалися погані стосунки, постійні сварки, непорозуміння призвели до того, що відповідачка покинула їх будинок і пішла проживати в інше місце. Вони намагалися дійти примирення, порозумітися, але позитивних результатів не досягли, а тому розірвання шлюбу для них неминуче.

Діти залишились проживати з ним, відповідачем, тому він просить визначити місце їх проживання саме з ним, оскільки дівчата від народження проживають в цьому будинку, де створені для них усі необхідні умови, будинок благоустроєний, обладнаний усіма зручностями. Тоді як в будинку, де наразі мешкає відповідачка таких умов не має.

Стверджував, що діти самостійно визначилися і залишились проживати з ним, з батьком, хоча він не перешкоджає їх спілкуванню з матір`ю.

Відповідач позовні вимоги визнала частково, не заперечувала щодо розірвання шлюбу, втім щодо місця проживання дітей, то дуже бажала, что б діти були з нею. Пояснила, що дійсно вони з позивачем не знаходять спільної мови, постійно сваряться, конфліктують, що негативно впливає на психологічний стан їх дітей. Примирення між ними не можливо, тому строк для примирення просила не надавати.

Щодо дітей, то наполягала, що вони мають бути з нею, з матір`ю, так як вона краще їх розуміє, краще знає, що їм потрібно для розвитку та виховання, що вона більше часу проводила з дітьми ніж батько.

Підтвердила, що вона проживає окремо від чоловіка з дітьми, в будинку за місцем її проживання не має таких гарних умов, як в будинку чоловіка, але згодом вона буде намагатися облаштувати свій будинок усіма зручностями, для цього навіть працевлаштувалася.

З цих підстав просила врахувати той факт, що вона не відмовляється від дітей, і бажає, щоб діти проживали з нею, але цілком усвідомлює, що за місцем її проживання наразі не має необхідних умов для проживання дітей, та не бажає зашкодити здоров`ю своїх дітей, а тому вимушена погодитися на те, щоб діти поки залишились з батьком.

Третя особа, представник Василівської сільської ради Болградського району Одеської області в особі Органу опіки та піклування до суду не прибув. Однак подав відзив, згідно якого позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с.41).

Крім цього надано висновок органу опіки та піклування Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 25.10.2022 року за №58 «Про визначення місця проживання дітей».

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, приймаючи до уваги заяви відповідача та третьої особи, суд прийшов до висновку про задоволенняпозовнихвимог за наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що регулюються сімейним законодавством, пов`язані з розірванням шлюбу та визначенням місця проживання дитини.

Щодо розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, суд походить з наступного:

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі зареєстрували шлюб 04.04.2006 року, що підтверджуєтьсясвідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №312 (а.с.8).

В цьому шлюбі сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Позивач категорично миритися не бажає, наполягає на розірванні шлюбу, стверджуючи, що шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, наміру та бажання миритися з відповідачем не має.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнала цілком і беззаперечно, що підтвердила в судовому засіданні.

Регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Приписами ч.1 ст. 110 Сімейного Кодексу України (надалі СК України) визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст.111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Враховуючи однозначну позицію учасників справи, суд не вважає за можливе застосування будь-яких заходів щодо збереження шлюбу.

Положення ст. 24 СК України визначають, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява N 44647/98).

Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судовим розглядом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені і відновлювати їх вони не мають наміру.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім`ї та поновлення шлюбних відносин неможливо,заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті права, та права їх дитини.

Враховуючи вищеназвані обставини, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - існує формально, а тому підлягає розірванню.

Щодо визначення місця проживання дітей, суд виходить з наступного:

Як зазначалося вище, в судовому засіданні встановлено, що сторони по справімають неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Згідно довідок старости села Каракурт Болградського району Одеської області діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 12).

Житловий будинокв якомупроживають ізареєстровані дітиза адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 14.03.2009 року належить позивачу ОСОБА_1 (а.с.17-18, 14-16)

Комісією Василівськоїсільської радиБолградського районуОдеської областіпроведено обстеженняжитлового будинкуза адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання дітей та складено акт від 12.09.2022 року згідно якого слідує, що приватний будинок загальною площею 115.1 кв.м., житловою 57.6 кв.м. складається з чотирьох житлових кімнат, газифікований, проведена вода, є санвузол. Санітарні умови задовільні. Діти проживають в будинку спільно з батьком. У дітей є окрема кімната, постійне місце для навчання та відпочинку, кожна має своє спальне місце. Діти усім забезпечені: їжею, одягом, шкільним приладдям. Батько приділяє багато уваги вихованню доньок. У дітей є все необхідне для навчання та розвитку (а.с.19).

Крім цього, старостою с.Каракурт ОСОБА_5 , діловодом Василівської сільської ради Болградського району Одеської області Жечевою Н.В., 06.09.2009 року проведено опитування сусідів про факт спільного проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за результатами якого складено Акт №301/02-17 (а.с.21).

З акту слідує, що сусіди: ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , підтвердили, що знають родину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як сусідів. Підтвердили, що подружжя останнім часом разом не проживає. ОСОБА_2 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 не бачили з початку лютого 2022 року. Діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають з батьком в цьому будинку, який займається їх вихованням та піклується про них.

Згідно характеристики Василівської сільської ради Болградського району Одеської області позивач ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно, за характером спокійний, врівноважений, до дітей уважний, виховує їх самостійно. До батьків ставиться з повагою, із сусідами підтримує дружні стосунки. Бере активну участь у житті села, надає посильну допомогу у проведенні різноманітних заходів. Діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають з батьком в належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дітей ОСОБА_2 з родиною не проживає (а.с.20).

Виконкомом Василівської сільської ради Болградського району Одеської області 06.09.2022 року за №282 видано довідку про склад сім`ї ОСОБА_1 (а.с.22) , яка підтверджує, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані:

-дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не проживає;

-донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-сестра ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не проживає.

Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, регулярно сплачує податки за отримані доходи (а.с.23-28)

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (ч.2 ст.7 СК України).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ч.8 ст.7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК України).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 2 та 3 ст.160 СК України передбачено:

- місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини;

- якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (ч.2 ст.171 СК України).

Аналогічні положення закріплені в ст.12 Конвенції про права дитини, а саме: держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тобто, з досягненням чотирнадцятирічного віку у дитини з`являється право визначати самостійно своє місце проживання.

В судовому засіданні судом було заслухано думку дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти пояснили, що протягом останнього часу батьки постійно сварилися між собою з різних причин, ні в чому не знаходили спільної мови, тривалий час не розмовляли один з одним, в зв`язку з чим мати покинула їх та пішла проживати в інший будинок. Вони намагалися примирити батьків, але не спромоглися. Вони залишились проживати з батьком в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де їм дуже подобається, мають гарні умови для проживання, створені усі зручності, мають свою відокремлену кімнату, та забезпечені усім необхіднім.

Батько приділяє їм багато уваги, забезпечує усім необхідним, вони між собою розподілили обов`язки в дома, та самостійно все роблять, навіть готують їжу, так як навчила мати.

Маму вони дуже люблять, поважають, спілкуються з нею, але проживати хочуть з батьком. Сподіваються, що з часом батьки все ж таки помиряться, і мати повернеться до них до дому.

Просили залишити їх проживати з батьком.

Суд також приймає до уваги думку представника третьої особи Василівської сільської ради Болградського району Одеської області в особі Органу опіки та піклування про відсутність заперечень щодо позовних вимог, та їх згоду на визначення місця проживання дитини з батьком (а.с.41, 45).

Орган опіки та піклування Василівської сільської ради Болградського району Одеської області надав висновок, згідно якого в найкращих інтересах дітей вважав можливим визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46-47).

Висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Василівської сільської ради Болградського району Одеської області від 25.10.2022 року за №58 (а.с.48).

Також до висновку додано два акти обстеження умов проживання батьків за адресою місця проживання батька ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с.49) та за місцем проживання матері ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с.50), які були взяті до уваги органом опіки під час прийняття рішення.

Суд керується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19), в якому ВС зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

А також суд приймає до уваги часткове визнання позовних вимог відповідачем та відсутність заперечень третьої особи, та особливе значення має думка дітей з приводу визначення їх місця проживання.

Враховуючи вищеназвані обставини, приймаючи рішення виключно в інтересах дітей, суд приходить до висновку, що місце проживання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слід визначити з батьком ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.7, 104 ч.2, 110, 112,113, 160, 171 СК України ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Василівська сільська рада Болградського району Одеської області в особі Органу опіки та піклування про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м.Болград Одеської області, громадянином України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою смт. Вулканешти, Республіка Молдова, громадянкою Російської Федерації, зареєстрований 04.04.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №312.

Визначити місцепроживання неповнолітніхдітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Кодінцева