Ухвала суду № 107155644, 07.11.2022, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/85/22

1-кп/458/20/2022

УХВАЛА

судового засідання

07.11.2022 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

цивільний відповідач ОСОБА_6

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувального акта в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2016 за № 12016140340000371, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

встановив:

У провадженні Турківського районного суду Львівської області перебуває вкзане кримінальне провадження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав подані ним клопотання від 27.09.2022 та 13.10.2022 про визнання доказів очевидно недопустимими.

Так, в обгрунтування цих клопотань захисник ОСОБА_5 зазначив, що стороною обвинувачення було представлено суду копії паспортів ставків №24, №25, №26, які не відповідають вимогам державного стандарту щодо оформлення документів, згідно яких копія набуває юридичної сили лише після її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Натомість, такі копії містять відтиск печатки БУВР Західного Бугу та Сяну та печатки «Згідно з оригіналом» із заповненою вручну датою «2.04.2021». Зважаючи на відсутність оригіналів паспортів ставків, засвідчення їх копії у невстановленому законом порядку, такі докази є очевидно недопустимими.

Також, сторона захисту вважає очевидно недопустимим доказом наданий прокурором акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 476-ДК/437/АП/09/01/-21 від 19.10.2021, який складений державними інспекторами ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

На переконання захисника, залучення слідчим у кримінальному провадженні спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Львівській області на підставі ст. 71 КПК України листом від 02.07.2021 року, не може бути підставою для здійснення державного контролю таким спеціалістом шляхом проведення перевірки відповідно до профільного закону. Вважає, що в даному випадку відбулось збирання доказів з порушенням встановленого КПК України порядку, оскільки за конкретних обставин повинна була бути довідка спеціаліста, а не акт перевірки який, в свою чергу не можу бути навіть оскаржений, а сама перевірка проведена без участі власника земельної ділянки, що є порушенням його прав.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти клопотання захисника, вважає доводи, викладені захисником необґрунтованими та безпідставними. Зокрема вказав, що до повноважень посадових осіб Держгеокадастру та його територіальних органів належить, зокрема, складати акти перевірок, а тому Акт № 476-ДК/437/АП/09/01/-21 від 19.10.2021 є документом в розумінні КПК України, і заборони використовувати такий акт як доказ законодавство не містить. Зазначив, що стороною захисту не наведено критеріїв очевидності та не доведено наявності істотного порушення прав людини, що б давало підстави для визнання такого доказу очевидно недопустимим.

Щодо копій паспортів ставків, №24, №25, №26, які, на думку захисту не відповідають вимогам державного стандарту щодо оформлення документів, то такі відповідають ориганалам, а недоліки, які вони містять не є такими, що вказують на істотне порушення прав людини, а тому відсутні підстави для визнання очевидно недопустимими таких доказів. Просив відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши доводи та заперечення щодо клопотаннь сторони захисту, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У статті 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

З цієї норми видно, що критерієм загальної недопустимості доказу, тобто доказу, який може бути визнаний недопустимим у нарадчій кімнаті, є порушення порядку його отримання.

Чинним КПК України встановлено підстави і умови визнання доказів недопустимими, що передбачає в свою чергу надання оцінки такому критерію судом в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення в сукупності з іншими доказами.

Водночас, законодавець окремо закріпив категорію очевидної недопустимості доказів, де процес оцінки судом певних відомостей як доказів відбувається на момент їх дослідження під час судового розгляду.

Так, згідно з ч.1ст. 89 КПК України,суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

А у відповідності до вимог ч. 2 ст. 89 КПК України, в разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Отже, з аналізу положень ст. 86-89 КПК Україниможна дійти висновку, що законодавець поділяє докази на допустимі та недопустимі, при цьому, ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні, у зв`язку з чим встановив різний порядок вирішення питання їх допустимості.

Норми чинного КПК України не містять визначення очевидної недопустимості доказу, однак, з урахуванням положень ст. 86, 87 КПК України, можна зробити висновок, що очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказано вКПК України.

Так, очевидно недопустимим є доказ, отриманий з порушенням процедури, визначеної КПК України, або в непередбаченому процесуальним законом порядку.

Критерій недопустимості доказів, зокрема їх очевидної недопустимості, застосовується також і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, що визначено у ст. 87 КПК, за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості.

Суд зазначає, що «очевидна недопустимість» є якісною характеристикою допущених порушень передбаченого законом порядку доказування у кримінальному провадженні. Її сутність полягає у тому, що такі порушення є безсумнівними, безперечними і, саме в силу цього, не потребують здійснення їх перевірки і співставлення з іншими доказами, наданими учасниками судового провадження.

Такі порушення повинні мати явний і безумовний характер і при цьому, встановлення таких порушень, повинно передувати дослідженню відомостей, щодо яких ставиться питання про очевидну недопустимість, адже визнання доказу очевидно недопустимим зумовлює неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 2 ст. 89 КПК України).

Таким чином, якщо певні відомості вже досліджено судом у повному обсязі, тому положення ч. 2 ст. 89 КПК Українине можуть бути застосовані, і, за наявності підстав, питання про визнання доказів недопустимими підлягає вирішенню в загальному порядку.

На думку суду, вимога законодавця, в світлі положень ч. 2 ст. 89 КПК України щодо очевидної недопустимості доказів, пов`язана якраз з тим, щоб не досліджувати значного об`єму інформації для з`ясування спроможності окремих відомостей підтверджувати або спростовувати певні факти на етапі судового розгляду, а безпосередньо досліджувати обставини, які підлягають доказуванню.

У поданому суду клопотанні сторона захисту просить визнати очевидно недопустимими доказами копії паспортів ставків №24, №25, №26 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 476-ДК/437/АП/09/01/-21 від 19.10.2021

Отже, сторона захисту заявила про очевидну недопустимість письмових доказів з огляду на порушення порядку отримання таких доказів у спосіб, визначений чинним КПК України.

Водночас, суд зазначає, що копії паспортів ставків №24, №25, №26 та акт перевірки як докази, про очевидну недопустимість яких заявила сторона захисту, були предметом дослідження в судовому засіданні, згідно зі встановленим відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України порядком дослідження доказів.

Відтак, під час судового розгляду суд повністю дослідив відомості, які зафіксовані в цих документах, як докази а тому, підстав вирішувати питання про очевидну недопустимість доказу на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України немає.

Обставини, які, як вважає сторона захисту, свідчать про очевидну недопустимість вказаних доказів, були відомі ще до початку дослідження в судовому засіданні цих доказів.

Суд також звертає увагу на те, що сторона захисту була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження і заздалегідь знали про недоліки зазначених доказів, які, як вважає, свідчать про їх очевидну недопустимість. Однак, перш ніж розпочати дослідження матеріалів кримінального провадження, захисник такого клопотання не заявив.

Відтак, виходячи з вимог закону та враховуючи, що вказані захисником письмові докази уже були досліджені у судовому засіданні, тому суд не вбачає правових підстав для визнання очевидно недопустимим цих доказів на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України і вважає необхідним вирішити питання їх допустимості у загальному порядку, передбаченому ч.1 ст.89 КПК України, під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті.

Керуючись ст. 86, 87, ч. 2 ст. 89, ч.2 ст. 349 КПК України, суд

ухвалив :

Відмовити в задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимими доказами копій паспортів ставків №24, №25, №26 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 476-ДК/437/АП/09/01/-21 від 19.10.2021.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя ОСОБА_1