Вирок № 107151406, 04.11.2022, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/938/22

Провадження № 1-кп/375/99/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Рокитне обвинувальнийакт укримінальному провадженні№12022116250000073,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 23червня 2022 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Савинці Рокитнянського райну Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше судимого:

07.11.2006 Миронівським районним судом Київської області за ст. ст.185 ч.3, 187 ч.3, 69, 194 ч.3, 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.12.2007 звільнений 28.12.2007 умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 1 рік, 1 місяць, 12 днів;

22.12.2010 Рокитнянським районним судом Київської області за ст.ст. 185 ч.3, 309 ч.1, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

31.07.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 185 ч.3, 395, 70 КК України до 6 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 03.11.2015 вирок змінено та призначено покарання за ст. 185 ч.3, 395, 70 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

21.03.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі;

26.04.2017 Рокитнянським районним судом Київської області за ст. 186 ч.3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України по вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 21.03.2017 приєднано 6 місяців та визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі;

24.04.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 309 ч. 2 ст. 71 ч. 1 КК України, до 2 років 3 місяців позбавлення волі. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.07.2021 невідбуту частину покарання замінено на більш м`яке у виді арешту строком на 6 місяців. Звільнився 17.02.2022 по відбуттю строку арешту,

у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 187 КК України

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив новий злочин за наступних обставин.

Так, 22.06.2022 близько 17 години ОСОБА_4 достовірно знаючи, що власниця домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , за місцем свого проживання зберігає значну кількість виробів із золота вирішив незаконно заволодіти ними.

З метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_4 прийшов до паркану домоволодіння АДРЕСА_2 , яке межує з домоволодінням ОСОБА_6 . Впевнившись що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, ОСОБА_4 переліз через паркан домоволодіння АДРЕСА_2 , та пройшовши через його територію підійшов до хвіртки, що сполучає територію домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 .

Зайшовши через вказану хвіртку на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про

продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, через незамкненні двері зайшов до веранди будинку АДРЕСА_2 , таким чином незаконно проник до його середини.

Знаходячись у веранді зазначеного будинку, ОСОБА_4 пройшовши через коридор потрапив до зали, в якій побачив потерпілу ОСОБА_6 , яка в цей час стояла в кімнаті повернута до нього спиною. Після цього, ОСОБА_4 умисно здійснив напад на потерпілу ОСОБА_6 , а саме підійшов до потерпілої та руками штовхнув її, від чого остання впала обличчям на підлогу, а ОСОБА_4 присів на її спину та руками почав душити за шию від чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на голові, шиї, верхніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також закритої травми шийного відділу хребта з горизонтальним переломом тіла 2-го шийного хребця з поширенням на поперечні паростки та суглобові відростки обабіч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які неьбезпечні для життя у момент заподіяння. Відразу після цього, ОСОБА_4 поглядом оглянув кімнату та на дивані виявив мобільний телефон марки "Samsung SGH-X210" чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 вартістю 264 гривні 33 копійки, який рукою підняв з дивану та поклав до кишені свого одягу. Підійшовши до столу, ОСОБА_4 побачив на ньому жіночий гаманець, з якого дістав гроші в сумі 70 гривень, які поклав до кишені свого одягу та зарядний пристрій до мобільного телефону ОСОБА_6 , який теж забрав собі.

В подальшому, ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме грошові кошти витратив на власні потреби, мобільний телефон і зарядний пристрій до нього помістив до сумки сірого кольору, яку заховав у лісосмузі поблизу залізничної станції "Житні Гори" зі сторони села Житні Гори

Білоцерківського району Київської області.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 334 гривні 33 копійки.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану та поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Окрім цього встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 19.07.2022 близько 01 годині 30 хвилин ОСОБА_4 достовірно знаючи, що власниця домоволодіння АДРЕСА_3 , відсутня за місцем свого проживання вирішив проникнути до зазначеного домоволодіння з метою викрадення матеріальних цінностей.

З метою реалізацію свого протиправного умислу ОСОБА_4 прийшов до паркану домоволодіння, яке знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_3 . Впевнившись що його дії є непоміченими для сторонніх осіб, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переліз через паркан зазначеного домоволодіння та таким чином проник до його середини. В подальшому підійшовши до вікна кухні будинку, ОСОБА_4 рукою натиснув на нього, від чого вікно відчинилося та він через отвір у вікні проник до середини будинку.

Знаходячись в середині будинку ОСОБА_4 почав обшукувати його кімнати з метою виявлення грошових коштів, та зайшовши до спальної кімнати, під ліжком потерпілої ОСОБА_7 відшукав відро виготовлене з пластмаси фіолетового кольору в середині якого виявив паперовий конверт, в якому містилися грошові кошти в сумі 50000 гривень.

ОСОБА_4 відразу перерахував грошові кошти та поклавши їх до кишені свого одягу, з місця вчинення злочину зник, та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме частину грошових коштів витратив на власні потреби, іншу частину зберігав при собі.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 50000 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненене повторно, поєднанане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Процесуальні рішення у справі

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року проведення підготовчого засідання у кримінальному провадженні №12022116250000073,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 23червня 2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 187 КК України призначено на 10 годину 00 хвилин 14 жовтня 2022 року.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 14 жовтня 2022 року підготовче провадження у кримінальному провадженні №12022116250000073,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 23червня 2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 187 КК України, закінчено та кримінальне провадження призначене до судового розгляду в загальному порядку на 09 годину 04 листопада 2022 року.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

До початку судового розгляду справи суддею роз`яснено обвинуваченому його право на заявлення клопотання про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, передбачене частиною 2 статті 31 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що роз`яснене право йому зрозуміле. Просить справу розглядати суддею одноособово.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого піззахисного та також просив розглядати справу суддею одноособово.

Після оголошення прокурором обвинувального акту ОСОБА_4 пояснив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, викладені у ньому обставини відповідають фактичним обставинам справи, він визнає себе винним і бажає давати показання.

Судом запропоновано учасникам справи визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях - злочинах повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті, підстави для сумніву щодо добровільності його позиції відсутні, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене просить суд обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу, доказів щодо вирішення питання по речових доказах та доказів застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію прокурора та просив суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу та доказів щодо речових доказів та застосування запобіжного заходу.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не прибула, однак надала суду власноручно написану заяву відповідно до якої судовий розгляд справи просить проводити у її відсутності. Проти розгляду справи у спрощеному порядку не заперечує, наслідки передбачені статтею 349 КПК України їй роз`яснені та зрозумілі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має та цивільний позов заявляти не буде. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, натомість надала суду власноручно написану заяву відповідно до якої судовий розгляд справи просить проводити у її відсутності. Проти розгляду справи у спрощеному порядку не заперечує, наслідки передбачені статтею 349 КПК України їй роз`яснені та зрозумілі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має та цивільний позов заявляти не буде. Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано що вони усвідомлюють неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення частини 3 статті 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи.

За таких обставин, суд, відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України, постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, доказів щодо вирішення питання по речових доказах та доказів застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи "Стосовно спрощення кримінального правосуддя" визначено, що оскільки при процедурі "заява підсудного про визнання вини" від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) "Девеер проти Бельгії" (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Також добровільними є позиції потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною 4 статті 187 та частиною 4 статті 185 КК України, визнав повністю і надав пояснення, ідентичні викладеним в обвинувальному акті. У вчиненому він щиро розкаюється і просить суворо його не карати.

Покази обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах частини 3 статті 349 КПК України, керуючись законом, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених частиною 4 статті 187 та частиною 4 статті 185 КК України, за обставин, встановлених судом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як:

вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану та поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України;

вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненене повторно, поєднанане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, тобто як вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Позиції учасників провадження щодо призначення покарання

Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за частиною 4 статті 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі, із конфіскацією майна, та за частиною 4 статті 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України призначити обвинуваченму ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив суворо його не карати. У вчиненому розкаюється та зробив для себе відповідні висновки.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд при призначенні покарання врахувати особу його підзахисного та призначити найменше покарання, передбачене санкцією статтей Кримінального кодексу України за якими обвинувачується його підзахисний.

Портерпіла ОСОБА_6 , у поданій нею заяві про розгляд справи у її відсутності, при призначенні покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду.

Портерпіла ОСОБА_7 , у поданій нею заяві про розгляд справи у її відсутності, також при призначенні покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду.

Мотиви призначення відповідного покарання.

Згідно з вимогами частини 2 статті 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог статтей 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне повернення частини викраденого майна.

Відповідно до статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення зличину відносно особи похилого віку.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а інше - особливо тяжким; ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та щирому каятті; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, має не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість, повторно вчинив злочин проти власності, має місце реєстрації та постійне місце проживання, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

За сукупностівище наведенихобставин,враховуючи,принципи законності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкцій інкримінованих йому злочинів, а саме: за частиною 4 статті 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі, із конфіскацією майна, та за частиною 4 статті 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого, визнання своєї винуватості, наявності обставин, що пом`якшують його покарання та обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги, що тяжких наслідків від скоєного не настало, враховуючи добровільне часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, а також думку прокурора щодо міри призначеного покарання, суд вважає, що міру покарання йому слід призначити в межах санкції частин статтей, за якими його визнано винним, у виді позбавлення волі.

Частиною 1 статті 70 КК України передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив два окремих злочини, вчинення яких не було об`єднано одним умислом, суд визначає остаточне покарання обвинуваченму ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Питання щодо речових доказів вирішується відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2022 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів (по 19 вересня 2022 року включно).

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2022 року ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою по 20 жовтня 2022 року включно.

Ухвалою Рокитнянського райорнного суду від 14 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів (по 12 грудня 2022 року включно).

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільні позови не заявлені.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368-371, 373-374, 392-395 КПК України, ст.ст. 12, 70, ч.4 ст.185, ч.4 ст 187 КК України, суд

З А С У Д И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Визнати винуватим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначити за правилами частини 1 статті 70 КК України, у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу продовжити у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з часу фактичного затримання, тобто з 22 липня 2022 року.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у справі:

мобільний телефон марки "Samsung SGH-X210" чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 , зарядний пристрій, пакувальна коробка та гарантійний талон до нього, історію хвороби стаціонарного хворого №5247 ОСОБА_6 та дві копії комп`ютерної томографії із знімками до них -які передані на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_6 - після набрання вироком законної сили залишити останній по належності;

грошові купюри, а саме: номіналом 500 грн. з номерами: ВИ5676528, ХЖ9477937, ЗА1589184, СГ2132843, УД6385070, В34031676, СБ2497174, ЛБ5644359, УЖ6074560, С39487371, ЗГ1749350, МА2958743, ЗБ5354987, СД0397164, В38342110, ВГ0666923, ЛБ6655722, ВЕ8919179, ХА5263567, ЦБЗЗ 10723, АВ4372028, ЕЄ2602737, ХВ2738666, ЗБ4987827, АГ4186143, ЄЖ5264024, Е32361357, ВЖ1719654, ЕА2161421, Х32399118, ФБ6399862, УД8452834, МВ2896804, СГ7993156, ВА5574966, ФЖ3426650, ВА6330388, Ф32791081, загальною кількістю купюр 38 штук, та одна купюра номіналом 1000 грн. з номером: АД5275246, які належать потерпілій

ОСОБА_7 - після набрання вироком законної сили повернути власниці

ОСОБА_7 .

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок проголошено 04 листопада 2022 року негайно після виходу суду із нарадчої кімнати.

Головуюча суддя ОСОБА_8