Рішення № 107151327, 31.10.2022, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/321/22

Провадження № 2/375/344/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Чорненької О.І.

при секретарі судового засідання Киричок В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняв залісуду всмт Рокитне,без фіксуваннясудового процесуза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу відповіднодо положеньч.2ст.247ЦПК України,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстрований 07.09.2021 Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 411 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ). Відповідач - ОСОБА_2 є громадянином Ісламської Республіки Іран, уродженцем м. Семіром.

Від шлюбу спільних дітей не мають.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що через місяць після одруження стосунки з відповідачем розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, загалом спільне життя не склалося через розходження поглядів на сімейні відносини і сімейні обов`язки. Відповідач постійно ігнорував інтереси та потреби позивачки. У зв`язку з цим немає жодного бажання проживати разом та вести спільне господарство. Фактично сім`я припинила своє існування. Через місяць після одруження вони з відповідачем почали проживати окремо.

Примирення та збереження шлюбу з відповідачем неможливе із-за викладених обставин Крім того, перебування у шлюбі суперечить їх інтересам.

На даний час їй невідоме місце перебування відповідача.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 55 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Відповідно до статті 56 вказаного закону, форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

Пунктами 2 та 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Бажає після розірвання шлюбу залишити шлюбне прізвище " ОСОБА_3 ".

За таких обставин їх з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, примирення з відповідачем неможливе, у зв`язку з чим виникла необхідність в юридичному оформлені розлучення.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Рокитнянського районного суду Київської області 18 травня 2022 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями зазначена справа передана у провадження судді Чорненької О.І.

На виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України, подано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби в м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

01 серпня 2022 року надійшла інформація про те, що відповідач 15 лютого 2022 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 05 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з тим, що відповідач за місцем реєстрації фактично не проживає та місце його проживання позивачці не відоме повідомлення про постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та його виклик здійснюється через розміщення інформації на офіційному сайті судової влади за посиланням: https://rk.ko.court.gov.ua.

Розгляд справи призначено на 08 годину 40 хвилин 18 жовтня 2022 року. В подальшому, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання розгляд справи було відкладено на 08 годину 30 хвилин 31 жовтня 2022 року.

Так, для участі у розгляді справи сторони були викликані судовими повістками, які поштовим зв`язком надіслані їм за місцем проживання, що підтверджується зворотніми рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула. Однак, через канцелярію суду подала заяву, відповідно до якої позов підтримує повністю та просить розглядати справу у її відсутності. Після розірвання шлюбу бажає залишити шлюбне прізвище " ОСОБА_3 ".

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув та про причини своєї неявки суд не повідомив. Крім того відповідач відзиву на позов не надав та будь-яким іншим чином не висловив свою позицію щодо заявленого до нього позову.

За таких обставин суд розглядає справу у відсутності сторін та, відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований 07 вересня 2021 року Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено відповідний актовий запис № 411, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 07 вересня 2021 року.

Відповідач - ОСОБА_2 є громадянином Ісламської Республіки Іран, уродженцем м. Семіром.

Від шлюбу спільних дітей не мають.

Через місяць після одруження стосунки позивачки з відповідачем розладились, між ними зникло взаєморозуміння і взаємоповага. Загалом спільне життя не склалося через розходження поглядів на сімейні відносини і сімейні обов`язки. Відповідач постійно ігнорував інтереси та потреби позивачки. У зв`язку з цим у неї немає жодного бажання проживати разом та вести спільне господарство. Фактично сім`я припинила своє існування. Через місяць після одруження позивачка з відповідачем почали проживати окремо.

Примирення та збереження шлюбу з неможливе із-за обставин, про які зазначено у позовній заяві.

Крім того, перебування у шлюбі суперечить інтересам подружжя.

На даний час позивачці невідоме місце перебування відповідача.

Указані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини подання позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги обставини життя подружжя, наведені в позовній заяві, судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам кожного з подружжя.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та, перевіривши їх наданими доказами, вважає за необхідне позов задовольнити.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1, частини 1 статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп роз`яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Статтею 55 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Відповідно до статті 56 вказаного закону, форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Статтею 63 вказаного закону визначено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Пунктами 2 та 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Згідно зі статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статтей 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою "чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання".

Суд зазначає, що шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Як встановлено в судовому засіданні вільна згода на спільне проживання між сторонами по справі відсутня.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання.

Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні".

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Частиною 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись.

Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до статті 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотні значення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, подальше спільне життя подружжя буде суперечити їхнім інтересам, а тому є всі підстави для розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 2 статті 114 Сімейного Кодексу України, моментом припинення шлюбу у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Частиною 2 статті 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

За таких обставин, суд вважає, що сім`я сторін остаточно перестала існувати, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя та їх дітей і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до вимог статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

При укладенні шлюбу позивачка змінила прізвища на шлюбне, тому після розірвання шлюбу має право й надалі іменуватись шлюбним прізвищем " ОСОБА_3 ".

Щодо судових витрат

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 908 гривень, сплачений нею при поданні позовної заяви, що підтверджується квитанцією № N07014587M від 22 листопада 2021 року.

З урахуваннямвикладеного, керуючись статтями 21, 24,56,104,110,112, 113,114, 115 Сімейного кодексуУкраїни, статтями2,5,13,133,223, 247,263,264,265, 280 Цивільного процесуальногокодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пророзірвання шлюбу- задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який зареєстрований 07 вересня 2021 року Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 411 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.09.2021).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, який сплатити на рахунок:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету 22030106

Призначення платежу *;101;____ реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, Судовий збір стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Рокитнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відмітки в актовому записі про розірвання шлюбу.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2022 року.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тел. моб. НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА