Ухвала суду № 107150851, 02.11.2022, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1825/13-ц

Номер провадження № 6/371/35/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2022 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Каневського В. О.,

за участю секретаря судового засідання Семерей Л. М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Миронівського районного суду Київської області справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторонни виконавчого провадження, стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінсова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», боржник ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, де стягувачами значаться: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінсова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», боржником є ОСОБА_1 . Заява обґрунтована тим, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 27.11.2013 у справі №371/1825/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договорами №001/16168/07 від 07.08.2007 та №001/12389/06 від 01.11.2006. 31.01.2018 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» уклали договір факторингу. 04.07.2022 було укладено договір факторингу №549-02 між ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, зокрема й кредитним договором №001/16168/07 від 07.08.2007 та №001/12389/06 від 01.11.2006. Оскільки заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» за договором факторингу отримав право вимоги до позичальника, тому заявник просив замінити сторону (стягувача) виконавчого провадження його правонаступником.

У судове засідання представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» не з`явився, матеріали справи містять заяву по розгляд справи без його участі.

Боржник у судове засідання не з`явилася, причини неявки суд не повідомила.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», у судове засідання не зявилися, причини неявки суд не повідомили, клопотань не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі сторін та їх представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд встановив, що за рішенням Миронівського районного суду Київської області від 27.11.2013 у справі №371/1825/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договорами: №001/16168/07 від 07.08.2007 та №001/12389/06 від 01.11.2006.

За договором факторингу №549-02 від 04.07.2022, ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» відступило право вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитними договорами, у тому числі №001/16168/07 від 07.08.2007 та №001/12389/06 від 01.11.2006.

За договором факторингу від 31.01.2018, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІВ» за кредитними договорами.

З витягів додатків до вказаних договорів вбачається, що відбулося переуступлення права вимоги щодо боржника - ОСОБА_1 за кредитними договорами №001/16168/07 від 07.08.2007 та №001/12389/06 від 01.11.2006.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішує суд, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Так, із додатків до заяви про заміну сторони виконавчого провадження та із тексту заяви про заміну сторони виконавчого провадження відсутні відомості про те, що на день звернення до суду відкрите виконавче провадження. Разом з тим, з інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, за результатами пошуку виконавчих проваджень за реквізитами боржника відсутня інформація щодо наявності відкритих виконавчих проваджень. Також з вказаного реєстру вбачається, що було виконавче провадження №52399903, де стягувач - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", боржник ОСОБА_1 , однак таке провадження завершено.

Інші відомості з яких би вбачалося наявність відкритого виконавчого провадження за вказаними договорами та щодо відповідного боржника, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження, закінчення строку для звернення виконавчого документу до виконання без заяви на його поновлення, відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, на підставі наданих заявником доказів, враховуючи обґрунтування доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження, де стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінсова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», боржник ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторонни виконавчого провадження, стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінсова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», боржник ОСОБА_1 - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. О. Каневський