Рішення № 107144281, 02.11.2022, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

02 листопада 2022 рокуСправа №451/857/21 Провадження № 2/451/99/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Мурин Н.В.,

з участю позивача, представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Радехові цивільну справу №451/857/21 за позовом ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 до Радехівської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

9 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовом до Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

У позовній заяві зазначає, що відповідно до Договору купівлі-продажу права на майновий пай, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3 березня 2020 року, позивачка набула права на майновий пай вартістю 5477,00 грн у вигляді нежитлового приміщення гаражу АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м, що належало відповідачці на підставі рішення зборів уповноважених власників майнових паїв від 13.07.2003 №4 та акту приймання-передавання №26 від 09.02.2004 як частка у майновому комплексі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрів». Згідно із п. 1.2 Договору покупець реалізує отримане право на майновий пай шляхом отримання за актом передавання-прийняття нежитлового приміщення гаражу АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м, набуття та оформлення права власності на гараж шляхом здійснення державної реєстрації права власності та отриманням правовстановлюючих документів в порядку, передбаченому законодавством. На виконання п. 1.2. даного договору акту-прийняття передачі майнового паю між сторонами укладати не було необхідності, позаяк позивачка користувалася зазначеним майном ще з травня 2018 року відповідно до договору позички нежитлового приміщення, укладеного між сторонами 4 травня 2018 року та Акту прийняття передачі від цієї ж дати та продовжує ним користуватися до цього часу.

З метою виготовлення правовстановлюючих документів на вказане майно позивачка звернулася до КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» для виготовлення технічного паспорта та отримання зведеного акту вартості для подальшої реєстрації права власності. Згідно з технічним паспортом, виданим ДКП ЛОР «Червоноградське МБТІ» 26.04.2021 нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 є одноповерховим, цегляним, 1975 р. побудови. Відповідно до Довідки ДКП ЛОР «Червоноградське МБТІ» від 27.04.2021 за №2326 за даними матеріалів інвентаризаційної справи станом на 19.03.2018 загальна площа гаражу, згідно експлікації приміщення становить 50,4 кв.м. Право власності на будівлю не зареєстроване. Згідно зведеного оціночного Акта від 26.04.2021 №3481 вартість гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 становить 39708,00 грн. Проте, зареєструвати своє право власності на вказане майно у встановленому законом порядку позивачка не може, позаяк прийняття-передача майна (гаражу № НОМЕР_1 ) в рахунок майнового паю ОСОБА_3 відбулася без подальшого оформлення нею права власності на нього відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, відповідно до р. VIII якого право власності на нерухоме майно оформлялося органами місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 51 Постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власниками майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: - свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою; акт приймання-передачі нерухомого майна. Відповідно до зазначених вимог закону позивачка теж не може зареєструвати своє право власності на майновий пай, позаяк на даний час державна реєстрація СГ ТОВ «Дмитрів» припинена. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи 17.03.2006, номер запису: 14051170002000215.

Відтак позивачка змушена звертатися до суду з позовом про визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно. Вважає, що позивачка правомірно набула право власності на гараж, оскільки придбала майнове право на нього за договором купівлі-продажу, правомірно користується гаражем до цього часу, однак не може зареєструвати своє речове право на нього.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 загальною площею 50,4 кв. м (а.с.3-5).

У підготовчому засіданні 7 жовтня 2021 року суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.41-42).

У судовому засіданні 22 листопада 2021 року суду повідомили, що ОСОБА_6 помер та подали копію свідоцтва про смерть (а.с.53-54).

З копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 7 грудня 2020 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), видно, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.51).

У судовому засіданні 2 листопада 2022 року суду подали копію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом (бланк НСВ 233264), посвідченого Луців І.П., приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Львівської області, 10 серпня 2022 року та зареєстрованого в реєстрі за №344. З копії свідоцтва видно, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_3 (а.с.174, 175).

Відтак суд виключив ОСОБА_6 із учасників справи як третю особу, позаяк ОСОБА_3 є правонаступником прав та обов`язків померлого.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила ухвалити рішення, яким задовольнити позов. Звертала увагу суду, що позивач на законних підставах набула права на майновий пай, шляхом укладення договору купівлі-продажу майнового паю. ОСОБА_3 також на законних підставах, у порядку спадкування, після смерті чоловіка ОСОБА_6 право на пай, який продала позивачу. Позивач мала можливість його зареєструвати через сільську раду та отримати сертифікат, проте цього не зробила. В цей час товариство ліквідоване, позивач сертифікат не отримала, тому не має як зареєструвати майно, лише в судовому порядку позивач може захистити своє порушене право, так як уже скористалася усіма способами для реєстрації майна.

Позивач підтримала позицію представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував щодо їх задоволення (а.с.150).

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі, оскільки вони продали своє право на майновий пай (а.с.171,172).

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, причини неприбуття суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с.170).

Вислухавши пояснення представника позивача, позицію позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що 28.10.2002 було проведено засідання засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрів», за результатами проведення якого вирішено ліквідувати СТзОВ «Дмитрів» з 01.11.2002, що підтверджується копією Протоколу №4 засідання засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрів» від 28.10.2002 (а.с.10).

З виписки з протоколу №3 зборів уповноважених власників майнових паїв від 13 липня 2003 року (п.71) вбачається, що поступила заява від ОСОБА_3 майновий пай 1446 грн та ОСОБА_6 майновий пай 4338 грн, які просять виділити частку в гаражах, та відповідно до результатів голосування вирішили надати приміщення гаражів, кузню, КПП, водонапірну башню, згідно поданих заяв членам майнових паїв пропорційно вартості їх майна по структурі з умовою збереження будівель гаражів в цілому (а.с.11).

Згідно з актом №26 приймання-передавання майна від 09.02.2004 комісія в складі: голова об`єднання ЦМК Микитин Я.І., члени: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що діє на підставі рішення зборів від 28.11.2002 передала згідно рішення зборів уповноважених власників майнових паїв від 13.07.2003 майно на суму 5477 грн, що зазначено в додатку №1 до цього акта у спільну часткову власність співвласникам згідно із додатком №2 (а.с.12).

З копії додатка №1 до акта №26 від 09.02.2004 констатовано, що у спільну часткову власність передано частку гаража, а саме: бокс № НОМЕР_1 загальною вартістю 5477 грн (а.с.12).

Відповідно до даних, викладених в додатку №2 до акта №26 від 09.02.2004, вищевказане майно передано у спільну часткову власність ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.13).

На підтвердження права власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Дмитрів» ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідних розмірах, сторона позивача подала також копію Книги обліку свідоцтва (майнових сертифікатів) про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Дмитрів» на території Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.77-79) та копію Списку співвласників з зазначенням розміру майнового паю (а.с.80-82).

Згідно з накладною №50 від 09.02.2004 ОСОБА_6 , згідно рішення загальних зборів співвласників майнових паїв від 13.07.2003 і акту приймання-передавання майна №26 від 09.02.2004, відпущено частину гаража, а саме: бокс № НОМЕР_1 , ціна 5477 грн (а.с.14).

З копії заяви ОСОБА_5 , посвідченої 23.01.2020 секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області Зварич М.М. та зареєстрованої в реєстрі за №7, видно, що згідно рішення зборів уповноважених власників майнових паїв від 13.07.2003 №3 їй, в рахунок майнових паїв, в спільну часткову власність з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділено частину приміщення гаражу, а саме: бокс № НОМЕР_1 . ОСОБА_5 не претендує на оформлення на неї права власності на вказане майно в зв`язку з тим, що передала свій майновий пай ОСОБА_3 в замін грошової компенсації його вартості. Претензій до ОСОБА_3 по розрахунку за майновий пай не має (а.с.15).

Також з копії заяви ОСОБА_6 , посвідченої 23.01.2020 секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області Зварич М.М. та зареєстрованої в реєстрі за №5, видно, що згідно рішення зборів уповноважених власників майнових паїв від 13.07.2003 №3 йому, в рахунок майнових паїв, в спільну часткову власність з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 виділено частину приміщення гаражу, а саме: бокс № НОМЕР_1 . ОСОБА_6 не претендує на оформлення на нього права власності на вказане майно в зв`язку з тим, що передав свій майновий пай ОСОБА_3 в замін грошової компенсації його вартості. Претензій до ОСОБА_3 по розрахунку за майновий пай не має (а.с.16).

Крім того, з копії заяви ОСОБА_4 , посвідченої 23.01.2020 секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області Зварич М.М. та зареєстрованої в реєстрі за №6, видно, що згідно рішення зборів уповноважених власників майнових паїв від 13.07.2003 №3 йому, в рахунок майнових паїв, в спільну часткову власність з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виділено частину приміщення гаражу, а саме: бокс № НОМЕР_1 . ОСОБА_4 не претендує на оформлення на нього права власності на вказане майно в зв`язку з тим, що передав свій майновий пай ОСОБА_3 в замін грошової компенсації його вартості. Претензій до ОСОБА_3 по розрахунку за майновий пай не має (а.с.17).

З копії договору купівлі-продажу права на майновий пай від 3 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) видно, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити загальну вартість права на майновий пай та прийняти у власність майнові права.

Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору покупець реалізує (здійснює) отримане право на майновий пай шляхом отримання за актом передавання-прийняття нежитлового приміщення гаражу АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м, набуття та оформлення права власності на гараж шляхом здійснення державної реєстрації права власності та отриманням правовстановлюючих документів в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із п. 1.3 вищезазначеного Договору право на майновий пай у виді нежитлового приміщення гаражу АДРЕСА_1 загальною площею 58,8 кв.м належить продавцю на підставі рішення зборів уповноважених власників майнових паїв від 13.07.2003 №4 та акту приймання-передавання №26 від 09.02.2004.

Пунктом 2 вказаного Договору від 03.03.2020 визначено, що вартість майнового паю, згідно з рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв від 13.07.2003 №4 та акту приймання-передавання №26 від 09.02.2004 становить 5477,00 грн (п`ять тисяч чотириста сімдесят сім гривень) (а.с.18-20).

З копії технічного паспорта на нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , виготовленого на замовлення ОСОБА_2 станом на 26 квітня 2021 року, видно, що гараж № НОМЕР_1 , рік побудови 1975, має загальну площу 58,8 кв.м (а.с.21-25).

Відповідно до зведеного акта вартості будинків, господарських будівель та споруд станом на 26.04.2021 інвентаризаційна вартість гаражу № НОМЕР_1 становить 39708 грн (а.с.26).

З довідки №2325 від 27.04.2021, виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» встановлено, що станом на 31.12.2012 в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» гараж №15 по АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрований (а.с.27).

Згідно з даними, викладеними у довідці №2326, виданій 27.04.2021 КП ЛОР «Червоноградське МБТІ», констатовано, що в договорі купівлі-продажу права на майновий пай від 03.03.2020 зазначена загальна площа забудови гаражу - 58,8 кв.м. Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, актуальної на час проведення реєстрації права власності, господарські будівлі, зокрема гаражі, підлягали обміру по своєму периметру по цоколю для підрахунку забудованої площі. Тому в матеріалах технічної інвентаризації вказувалася загальна площа по зовнішньому обміру будівлі. Згідно даних матеріалів інвентаризаційної справи, станом на 19.03.2018 року, загальна площа даного гаражу згідно експлікації приміщень становить 50,4 кв.м (а.с.28).

Положеннями статті 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом, а частинами 1, 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 16 ЦК України регламентує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІУ від 01.07.2004р. зі змінами та доповненнями (далі Закон), державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Предметом даного позову є право власності на нерухоме майно, як майнового паю, а підставою неврегульований порядок одержання майнового паю, що належить, на думку позивача, їй.

Єдиним нормативно-правовим актом, який хоча б якимось чином врегульовував питання виділення майна в натурі, є наказ Мінагрополітики від 14.03.2001р. №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» (далі - Наказ №62).

Відповідно до п. 15 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво про право власності на майновий пай з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Аналогічні правові позиції у подібних правовідносинах відображені в постановах Вищого господарського суду України від 09.11.2016 року у справі № 921/1087/15-г/6 та у справі № 903/379/13 від 13 листопада 2013 року. «Право власності на майновий пай (його частину) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради. В той же час, право власності на майновий пай, яке підтверджується відповідним свідоцтвом, не тотожне праву власності на конкретне індивідуально визначене майно, яке входить до пайового фонду КСП і про визнання права власності на яке, як у даному випадку, заявлений відповідний позов. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.»

Державна реєстраційна служба України листом від 06.06.2014 №9299/05-15-14 «Роз`яснення щодо порядку оформлення прав власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств», довела до відома органів державної реєстрації прав інформацію щодо порядку оформлення прав власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств.

«Відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україну від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Разом з тим, листом Державною реєстраційною службою України зазначено, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) підтверджує право особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства. Утім державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі документів, що посвідчують виникнення чи перехід речових прав на конкретний об`єкт нерухомості, одним з яких є свідоцтво про право власності на нерухоме майно (пункт 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868).

Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04 квітня 2001 року за №306/5496 (далі - Наказ), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року №253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2013 року за №673/23205.

Вказаним Порядком передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділені майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.

Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна були підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Враховуючи те, що Наказ втратив чинність та на даний час відсутній інший спеціальний нормативно-правовий акт, направлений на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна, Державна реєстраційна служба України вважає, що свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі та акт приймання-передавання майна є підставою для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності».

Згідно з п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. №553), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Аналізуючи вказані нормативно-правові акти, та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив, що згідно з випискою з протоколу №3 зборів уповноважених власників майнових паїв 13.07.2003 відбувся розподіл майна власникам майнових паїв, згідно заяв, та виділено ОСОБА_3 майновий пай на суму 1446 грн та ОСОБА_6 на суму 4338 грн та вирішено передати частку гаражу, а саме бокс № НОМЕР_1 , у спільну часткову власність ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , згідно Акту приймання-передачі №26 від 09.02.2004.

Судом встановив, що жодна із осіб, які є власниками спірної нерухомості не зверталися в досудовому порядку з метою оформлення права власності та реєстрації частки у праві власності на частину гаражу, а саме бокс № НОМЕР_1 .

Також судом встановив, що СтЗОВ «Дмитрів» ліквідоване в 2006 році (а.с.9), правонаступників немає, проте як зазначалось вище в 2003 році відбулися загальні збори, майно виділили у спільну часткову власність, проте співвласники не завершили вказаної процедури та не зареєстрували право спільної часткової власності на виділене майно (бокс № НОМЕР_1 ), і за встановлених обставин ОСОБА_3 одноособово здійснила продаж права на майновий пай на частину гаражу, а саме бокс № НОМЕР_1 , який було виділено у спільну часткову власність ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 .

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України від 14 лютого 1992 року №2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон №2114-ХІІ) об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

За змістом статті 9 Закону №2114-ХІІ до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних, виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено розробку та здійснення комплексу організаційних заходів щодо: уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, з урахуванням майна, що призначалося, але не використано для погашення заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку зі списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства (далі - паї), а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна. У зв`язку з цим, забезпечено утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 затверджено Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, згідно якого комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - комісія), створена з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємства), в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства (п. 1).

Рішення загальних зборів підприємства, а у разі реорганізації підприємства - рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками цього майна (далі - збори співвласників), обов`язкове для виконання комісією. Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників (п. 2).

Комісія відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: проводить уточнення складу активів і пасивів та їх вартості у підприємстві, де відбулася фактична передача майна; визначає структуру пайового фонду майна; визначає розміри паїв колишніх членів підприємства, що не були ними одержані в натурі, грошима або цінними паперами під час припинення членства, а також виявляє осіб, які є їх власниками; розглядає заяви осіб щодо визнання за ними права на майновий пай та правильності розрахунку вартості паїв; вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (п. 4).

Рішення комісії оформляються протоколом, що підписується головою і секретарем комісії, а затверджується зборами співвласників у порядку, встановленому співвласниками (п. 15).

Згідно з п.п. 8, 9, 10, 12, 15, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за №305/5496), чинному на час виникнення спірних відносин, кожен із співвласників має право скористатися своїм паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новоствореної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

З метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: на основі заяв формує групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які прийняли рішення отримати майно в індивідуальну власність; для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого підприємства та належного оформлення реалізації їх прав, за кожною із таких груп обчислює: 1) загальну вартість майнових паїв, що належать співвласникам, та загальний відсоток цих паїв у пайовому фонді реорганізованого підприємства, який записується у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); 2) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток паїв осіб у пайовому фонді реорганізованого підприємства, які виявили бажання отримати паї в індивідуальну власність; 3) загальну вартість майнових паїв та загальний відсоток невитребуваних паїв; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників, а саме: для кожної групи співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність; для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішення зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

Частина 1 статті 356 ЦК України визначає, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За змістом частини 1 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Нормами статей 358, 367 ЦК України врегульовано здійснення права спільної часткової власності та поділ майна, що є у спільній частковій власності, тобто, врегульовано вищевказані спірні правовідносини, а саме: "право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; в разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації; якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно"; "майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними; в разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється; договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню".

Згідно з приписами статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

З аналізу викладених вище положень законодавства видно, що перехід права власності на майновий пай відбувається від дати укладення відповідного правочину, якщо безпосередньо в правочині не зазначено інше.

Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з положеннями статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України регламентує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, і також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже істотними умовами договору купівлі-продажу за законом є найменування майна та його ціна.

Відповідно до частини 2 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорювані відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року в справі №125/1545/16-ц (провадження № 61-20164св19) вказано, що «до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна».

До виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі.

2 вересня 2022 року Радехівська міська рада Львівської області видала ОСОБА_2 Свідоцтво №829 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, відповідно до якого остання має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Дмитрів» частка якої визначена в розмірі 8395,00 гривень, що підтверджує право власності на майновий пай, а не на конкретне майно (а.с.144).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/9325/17 (провадження № 61-9781св19), від 05 вересня 2018 року у справі № 700/474/15-ц (провадження № 61-10699св18), від 11 серпня 2018 року у справі № 189/1966/15-ц (провадження № 61-32439св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 368/2048/15-ц (провадження № 61-5700св 18)».

Позаяк ОСОБА_13 до укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_2 була лише однією із співвласників майнового паю, оскільки процедуру виділу майна в натурі їй та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у спільну часткову власність не завершено, то підстав вважати що вона мала право на відчуження майнового паю як предмета договору купівлі-продажу в частині нежитлового приміщення боксу №15 не встановлено, як не встановлено підстав для одноособового вчинення правочину.

У відповідності до ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заяви відповідача та третіх осіб про визнання позову суперечать вимогам закону, так як ОСОБА_13 до укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_2 була лише однією із співвласників майнового паю, позаяк процедуру виділу майна в натурі їй та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у спільну часткову власність не завершено, тому підстав вважати що вона мала право на відчуження майнового паю як предмета договору купівлі-продажу в частині нежитлового приміщення боксу №15 не встановлено, як і не встановлено підстав для одноособового вчинення правочину.

За таких обставин, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи на підставі наданих доказів, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на майно не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір залишається на стороні позивача.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 177, 190, 317, 318, 321, 328, 334, 356, 358, 364, 367, 392, 627, 638, 655, 656 ЦК України, ст. 3, 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст. 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 до Радехівської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 7 листопада 2022 року.