Рішення № 107141884, 24.10.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2022 року Справа № 160/11760/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

04.08.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявоюдо Дніпровської митниці, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №/2021/300027/1 від 10.11.2021 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2021/00141 від 10.11.2021 року.

Одночасно позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне: митний орган може вимагати перекладу українською мовою не всіх документів, а лише тих, які потребують підтвердження відомостей зазначених у митній декларації (коносамент та сертифікат про проходження товару не містить числових значень для перевірки складових митної вартості, при цьому митний орган не зазначив, які саме відомості потребують підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації); митницею не обгрунтовано одну з підстав для відмови, зокрема інформація щодо торгівельної марки оцінюваного товару SHIKOO, інформація щодо виробника зазначена декларантом в електронному інвойсі, не підтверджена документами, передбаченими контрактом; сертифікат якості декларантом надавався, хоча митниця зазначила протилежне; відсутність заявки не може бути підставою для відмови; у наданому позивачем інвойсі від 05.07.2021 року №DH20210319 містяться всі обов`язкові і необхідні реквізити для ідентифікації інвойсу з поставкою товару, тому вимога щодо відомостей про виробника товару не є обов`язковою; прайс-лист не є документом, що підтверджує митну вартість товару; митницею не доведено, що відбувалось страхування; витрати по транспортуванню включені до ціни товару; тощо.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 року позовну заяву залишено без руху через несплату судового збору, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 23.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 160/11760/22 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

14.09.2022 року до суду надійшов відзив від представник відповідача яким зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Щодо суті позовних вимог представником відповідача вказано, що у результаті проведення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, встановлено, що документи, підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Позивачу запропоновано було надати додаткові документи протягом 10 календарних днів. Листом від 09.11.2021 року №09-11/2 декларант повідомив про неможливість надання додаткових документів у вказаний термін. Рішення про коригування митної вартості прийняте у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою від 19.09.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.01.2020 року між Покупцем (Позивачем) та Продавцем (WENZHOU YOUNG RAY HUA AUTO PARTS CO., LTD..) було укладено Контракт №_3/2020 на поставку запасних частин для автомобілів, згідно умов якого Постачальник постачає позивачу автомобільні частини в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у специфікаціях до контракту.

Згідно з додатком № 2 від 05.07.2021 року до контракту сторонами погоджено поставку товару на загальну суму $7,044 USD.

Відповідно до специфікації №2 від 08.01.2020 року до контракту сторонами визначено умови оплати 100% передоплата, порт навантаження Ningbo, China, порт розвантаження - Odessa, Ukraine.

На виконання умов контракту Продавцем сформовано інвойс №DH20210319 від 08.01.2020 року на товар, зазначений у специфікації № 2 та додатку № 2 до контракту, на загальну суму $7,044 USD та оформлено пакувальний лист від 08.01.2020 року на поставку товару згідно з інвойсом загальною вагою нето 1659,000 та загальною вагою брутто 2017,000.

19.07.2021 року позивачем здійснено попередню оплату товару на суму $7044,00 USD, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 19.

Доставка товару з порту Ningbo до зони розмитнення на території України на митний пост Дніпровської митниці здійснювалась перевізником на підставі Договору транспортного експедирування №01 від 15.03.2016 року, відповідно до якого експедитор (ТОВ «ДАО Лоджистикс») зобов`язаний від свого імені за рахунок клієнта (позивача) надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та/або забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для поставки вантажу.

Згідно з довідкою про калькуляцію витрат на доставку вантажу від 03.11.2021 року №03/11 загальна вартість витрат на доставку товару від Ningbo до кордону України становить 377075,32 грн.

ТОВ «Карвей» для митного оформлення поставленого товару подав до Дніпровської митниці митну декларацію №UA110110/2020/012448 від 08.11.2021 року разом з наступними документами:

- пакувальний лист від 05.07.2021 року;

- рахунок-фактура №DH20210319 від 05.07.2021 року;

- коносамент №DXO2108493А від 06.09.2021 року;

- автотранспортна накладна №6329726 від 06.11.2021 року;

- сертифікат про проходження товару №C21MA2H9H6770010 від 12.10.2021 року;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) №UA500040/2021/4842 від 06.11.2021 року;

- калькуляція транспортних витрат №03/11 від 03.11.2021 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 28.10.2021 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контакту) (Додаткова угода №1) від 30.12.2021 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (Додаток №2) від 05.07.2021 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору - Специфікація №2 від 05.07.2021 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №К_3/2020 від 08.01.2020 року;

- договір (контакт) про перевезення №01 від 15.03.2016 року.

У митній декларації №UA110110/2021/012448 вартість товару визначено за ціною договору (контракту) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

За результатом розгляду поданих позивачем документів відповідачем надіслано електронне повідомлення про необхідність подання позивачем протягом 10 календарних днів додаткових документів, а саме:

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на перевезення, додаток до Договору №01 транспортного експедирування від 15.03.2016 року);

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на електронне повідомлення відповідача листом №09-11/2 від 09.11.2021 року позивач повідомив останнього, що немає можливості подати інші документи у десятиденний термін.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА110110/2021/000141 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА110110/2021/300027/1 від 10.11.2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Приписами ст. 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 року у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 року у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 року у справі №809/1056/16.

Розглядаючи даний спір, судом встановлено, що позивачем при декларуванні товару надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

Підставами для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, стали розбіжності та неточності у поданих позивачем документах.

Щодо ненадання позивачем витребуваних додаткових документів для підтвердження митної вартості, суд, виходячи зі змісту ч.2 ст.53 МК України і наданих позивачем до митної декларації документів, вважає, що цих документів було достатньо для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів фактично обґрунтовано наступними зауваженнями:

1. декларантом не надано переклади документів митного оформлення (коносамент, сертифікат про походження товару);

2. інформація щодо торгівельної марки оцінюваного товару SHIKOO, інформація щодо виробника, зазначена декларантом в електронному інвойсі, не підтверджена документами, передбаченими контрактом;

3. не надано сертифікати якості та сертифікати відповідності;

4. не надано заявку на кожну конкретну партію товару;

5. наданий рахунок від 05.07.2021 року №DH20210319 не містить відомостей щодо виробника товару;

6. не надано прайс-лист;

7. витрати на страхування як складової митної вартості декларантом не додані;

8. у наданому додатку №2 та рахунку № DH20210319 відсутні витрати по транспортуванню;

9. витрати по перевантаженню контейнера не заявлені;

10. не надано документи, визначені п. 2 та п. 10 ст. 58 та ч. 2 ст. 52 МКУ.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Разом з тим, коносамент та сертифікат походження товару не містять даних для перевірки складових митної вартості товару, з огляду на що зауваження відповідача щодо ненадання перекладу зазначених документів є безпідставним та необґрунтованим.

Окрім того, до матеріалів справи долучено копію зовнішньоекономічного контракту, укладеного із виробником товару, який виготовляє товар на замовлення позивача та яким складено інвойс, при цьому такий товар виготовляється під торговельною маркою, зареєстрованою на ім`я ОСОБА_1 , з огляду на що доводи відповідача про непідтвердження інформації про торговельну марку є необґрунтованими.

З приводу ненадання позивачем сертифікатів якості та сертифікатів відповідності товару, а також заявки на кожну партію товару суд зазначає, що у відповідності до ст. 53 МК України такі сертифікати та заявка не є документами, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а тому доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як вбачається зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

У ч.3 ст.53 МК України зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду, суд зазначає, що позивачем у позовній заяві обгрунтовані причини такого пропуску, у зв`язку з чим судом було відкрито провадження по справі. Окрім того, 02.03.2022 року Рада суддів України опублікувала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема: судам України рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивачем 04.01.2022 року було укладено договір №01-04-01/22 про надання правової допомоги з Адвокатським Бюро «Герман і партнери».

Згідно з п. 3.3. договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 8000,00 грн. вартості послуг, які надаються за договором.

До матеріалів справи долучено рахунок-фактуру №6/22 від 04.01.2022 року, платіжне доручення №6457 від 14.01.2022 року та акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2022 року, які підтверджують факт надання послуг на суму 8000,00 грн. та їх оплату позивачем.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу було викладено у позовній заяві, докази надання послуг адвокатом позивача та докази оплати таких послуг позивачем наявні у матеріалах справи, а тому такі витрати є доведеними та підлягають стягненню на користь позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 4962,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1907 від 17.08.2022 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись ст. 139, 241 - 246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карвей» (49000, м. Дніпро, вул. Винокурова, б. 1, код ЄДРПОУ 40173275) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №110110/2021/300027/1 від 10.11.2021 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2021/00141 від 10.11.2021 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карвей» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4962,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко