Рішення № 107140489, 28.10.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14008/21

н/п 2/953/870/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2022 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судових засіданьКот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьмана Павла Сергійовича, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із вказаним позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі-відповідач1), державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьмана Павла Сергійовича (далі-відповідач 2), у якому прохає суд:

-скасувати рішення державного реєстратора від 08.06.2021 Департаменту реєстрації Харківської міської ради № 58627189 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) йому, ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради відновити запис (записи) про обтяження речового права на житловий будинок АДРЕСА_1 , а саме:

обтяження у вигляді іпотеки №7130116, зареєстрований:05.05.2008. Підстава обтяження: Договір про задоволення вимог іптекодержателя, №1566 від 05.05.2008; ПН ОСОБА_2 . Об`єкт обтяження: житловий будинок з надвірними будівлями, адреса: АДРЕСА_1 . Іпотекодержатель: ОСОБА_1 . Іпотекодавець: ОСОБА_3 ;

обтяження у вигляді заборони відчуження на нерухоме майно №7129948. Зареєстрований: 05.05.2008. Підстава обтяження: Договір про задоволення вимог іпотеко держателя,№1566 від 05.05.2008, ПН ОСОБА_2 . Об`єкт обтяження: житловий будинок з надвірними будівлями, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_3 ;

-стягнути з Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Державного реєстратора

Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьмана П.С. на його користь понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1816,00 грн. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15360, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Київського районного суду міста Харкова від 19.12.2017, яке залишено в силі постановою Апеляційного суду Харківської області від 29.03.2018 та постановою Верховного Суду від 18.06.2020, відмовлено у задоволені його позову про відновлення заборони відчуження та запису про обтяження іпотекою нерухомого майна: житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час зняття (27 грудня 2012 року) приватним нотаріусомХарківського МНО Міссіяж О.А. заборони на відчуження домоволодіння та виключення запису з Державного реєстру іпотек заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 17.02.2012, яке містило відмітку про набрання ним законної сили, ще не було скасоване судом апеляційної інстанції. У грудні 2012 рокуДержавний реєстр речових прав на нерухоме майно ще не діяв, і, відповідно, не міг містити записи про обтяження спірного майна, а відтак, такі записи не можуть бути поновлені у реєстрі. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що після скасування 14 серпня 2013 року Апеляційним судом Харківської області вищевказаного заочного рішеннявід 17 лютого 2012 року, на підставі якого було виключено з державних реєстрів записи про обтяження майна іпотекою, позивач звертався до приватного нотаріуса із заявою про їх відновлення та йому було відмовлено у вчиненні такої реєстраційної дії. ВерховнийСуд погоджуючись із судами першої та апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у разі скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, виключно на підставі рішення суду, яке скасовано, оскільки відпала підстава виключення такого запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Позивач зазначає, що з огляду на зазначені вище висновки суду, 08.06.2021 він звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про державну реєстрації прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права). До заяви він додав всі необхідні для цього та визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» письмові документи. Разом з цим, 08.06.2021 державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьман П.С. виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за реєстраційним №58627189, оскільки позивач не надав державному реєстратору рішення суду щодо скасування рішення Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2012, а також повинен був звернутися із даною заявою виключно до приватного нотаріуса задля проведення реєстраційних дій. Позивач вважає спірне рішення державного реєстратора незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що воно прийнято з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

01.12.2021 представник відповідача1 подав до суду відзив на позов якому прохає у задоволені позовних вимог відмовити, з огляду на те, що спірне рішення прийняте державним реєстратором з дотримання вимог пункту 4 частини 1 статті 24, 26,10 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки рішення Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2012 по справі №2018\2-475\11 не скасовано, що породжувало би підстави для відновлення запису про іпотеку або реєстрацію нового запису про іпотеку. Крім того, проведення державної реєстрації іншого речового права (виникнення заборони іпотекою) віднесено до компетенції нотаріусів відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку», а не державних реєстраторів Департаменту.

Крім того, представник відповідача1 зазначив, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки подано позов до державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьмана П.С. та Департаменту реєстрації Харківської міської ради про скасування рішення про відмову державного реєстратора у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Проте, записи про обтяження та іпотеку припинені рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Міссіяж О.А. (скасування якого призвело би до відновлення первинного запису про реєстрацію іпотеки та реєстрацію обтяжень на вказаний об`єкт нерухомого майна).

За клопотанням представника відповідача1 та неявкою відповідача2 розгляд справи неодноразово відкладався.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та прохає їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.

Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на те, що неявка в судове засідання учасників справи, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно частини 2статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусомХарківського МНО Широковою В. А., за яким (з урахуванням додаткових угод від 05 серпня 2008 року № 1, від 02 квітня 2009 року № 2, від 19 травня 2009 року № 3, від 30 жовтня 2009 року № 4 про збільшення суми позики та строку виконання зобов`язання)позикодавець передав, а позичальник отримав у борггрошові кошти в загальному розмірі 192 000 доларів США, які зобов`язався повернути частинами не пізніше 05 лютого 2010 року.

З метою забезпечення виконаннязобов`язань за договором позики 05 травня 2008 року ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення вказаного боргу передав ОСОБА_1 в іпотеку належний йому житловий будинок з надвірним будівлями АДРЕСА_1 , про що між ними укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя і посвідчено його нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №1566.

Додатковими угодами від 05 серпня 2008 року №1, від 02 квітня 2009 року № 2, від 19 травня 2009 року № 3, від 30 жовтня 2009 року № 4 сторони неодноразово змінювали редакцію пункту 1 вказаного договору іпотеки шляхом збільшення суми та строку виконаннязабезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відомості про обтяження спірного домоволодіння іпотекою та про заборону його відчуження були зареєстровані 05 травня 2008 року приватним нотаріусом Харківського МНО Широковою В. А. у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 7130116 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером7129948

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 29 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в загальному розмірі 3 161 068,65 грн.

Крім того, рішенням Київського районного суду міста Харкова від 04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2016 року, визнано недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 28 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО Міссіяж О. А. за реєстровим № 2741. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_5 , від імені якого діяв її представник ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 01 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Гуревічовим О. М. за реєстровим № 117. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 22 серпня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО Євдокименком Е. К. за реєстровим № 940. В рахунок задоволення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 05 травня 2008 року в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2009 року № 4 в загальному розмірі 3 161 068,65 грн звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 180,4 кв. м, який розташований на земельній ділянці площею 732 кв. м, шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_1 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу. Переданопредмет іпотеки в управління ОСОБА_1 на період до його реалізації за визначеною статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2012 року у справі № 2018/2-4751/11 (провадження № 2/2018/967/2012) скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

27 грудня 2012 рокуприватний нотаріус Харківського МНО Міссіяж О. А. зняла заборону на відчуження житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 180,4 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 732 кв. тавиключила відповідний запис з Державного реєстру іпотек на підставі заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2012 року, яке на момент вчинення вказаних реєстраційних дій не було скасоване та містило відмітку про набрання ним законної сили.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 19грудня 2017року по праві №640\19833\16-ц , яке залишено в силі постановою Апеляційного суду Харківської області від 29березня 2018та постановою Верховного Суду від 18.06.2020, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_9 про відновлення заборони відчуження та запису про обтяження іпотекою нерухомого майна: житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Залишаючи в силі рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалені по справі №640\19833\16-ц, Верховний Суд зазначив, що: « у разі скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, виключеного на підставі рішення суду, яке скасовано, оскільки відпала підстава виключення такого запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Перевірка документів на наявність підстав, зокрема для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 Закону № 1952-IV). Згідно з пунктами 1, 4 частини першої, частиною другою статті 24 Закону№ 1952-IV в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Встановивши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після скасування заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2012 року, на підставі якого з Державного реєстру іпотек та зЄдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виключено запис про обтяження спірного домоволодіння, ОСОБА_10 звертався до приватного нотаріуса Харківського МНО Міссіяж О. А. як державного реєстратора із заявою про відновлення первинного запису, виключеного на підставі рішення суду, яке скасовано, і що йому було відмовлено у вчиненні таких реєстраційних дій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову».

08.06.2021 ОСОБА_10 звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 46098869, для проведення державної реєстрації обтяження, іпотека на житловий будинок АДРЕСА_1 . До заяви додав відповідний перелік документів, які підтверджують виникнення іпотеки на вказане нерухоме майно, в тому числі і заяву про відновлення заборони відчуження та запису про обтяження майна іпотекою від 08.06.2021 та судові рішення.

Рішенням державного реєстратора на нерухоме майно Гетьманом П.С., Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківської області від 08.06.2021 №58627189 відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації обтяження, іпотека на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: відсутність рішення суду щодо скасування рішення Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2012 по справі №2018\2-475\1, або поновлення запису про іпотеку; звернення до неналежного суб`єкту, оскільки відповідно до частини 1-4 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідки набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну попередню нотаріальну дію.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №911/1681/18 зазначено, що: «спір про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав ТОВ «Аверс-Сіті» на спірний об`єкт нерухомості. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру».

У пунктах 36-38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц вказано, що: «державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі № 570/3439/16-ц стосовно внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об`єкти. Отже, помилковими є висновки судів першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позов до державного реєстратора про відновлення шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності третьої особи на житловий будинок і земельну ділянку».

Аналогічні висновки містяться у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц; від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №537/3470/19 з посиланням на вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду..

В межах розгляду даної цивільної справи суду не надано доказів, які б містили дані про те, за ким на даний час зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 щодо якого здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відновленні запису про обтяження іпотекою якого позивач прохає суд.

Разом з цим, відповідно даних, які містяться у спірному рішенні державного реєстратора від 08.06.2021 №58627189 вбачається, що за результатами пошуків встановлено запис про іпотеку №7130116, зареєстрований 05.05.2008. Об`єкт обтяження: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекодержатель: ОСОБА_1 . Іпотекодавець: ОСОБА_3 . Вказаний запис про іпотеку припинений на підставі рішення Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2012 по справі №2018/2-475/1.

Суд зазначає, що положення цивільного процесуального закону України надає виключно позивачу право щодо визначення відповідачів у справі, предмета та підстави спору. Лише за клопотанням позивача суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, разом з цим є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16ц, та позицією Верховного Суду у постанові від 30.01.2020 у справі № 761/30025/16-ц з посиланням на вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Позивач звертаючись до суду із даним позовом за захистом порушеного його права визначив відповідачами у справі Департамент реєстрації Харківської міської ради та державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьмана Павла Сергійовича, які є неналежними відповідачами у даній справі.

В межах розгляду даної справи встановлено, що позивач, відповідно до положень статті 51 ЦПК України, клопотань про заміну відповідачів чи залучення співвідповідачів, не заявляв.

Частиною 1статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81,89, 141, 259, 263, 264-265, 280-284, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд,-,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьмана Павла Сергійовича, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач1: Департамент реєстрації Харківської міської ради, код ЄДРПОУ:40214227, адреса: м.Харків, майдан Павлівський,4;

відповідач2: державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської рад Гетьман Павло Сергійович, РНОКПП: не відомий, адреса: м.Харків, майдан Павлівський,4.

Суддя С.М. Лисиченко