Рішення № 107138547, 04.11.2022, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/399/21

2/467/157/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря Савчук О.І.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Комунальне некомерційне підприємство "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради звернулося до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Южноукраїнськогоміського судуМиколаївської областівід 25вересня 2020року визнанонезаконним звільнення ОСОБА_2 та скасованонаказ проїї звільнення. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96640,29 грн. Таким чином, рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 незаконно звільнено на підставі наказу, виданого ОСОБА_1 , яка на той час виконувала обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня». Рішення суду набрало законної сили та виконано позивачем повністю. У зв`язку з незаконним звільненням працівника відповідно до наказу виданого ОСОБА_1 та виплатою позивачем за рішенням суду ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивачу була нанесена матеріальна шкода в розмірі 96640,29 грн. Враховуючи положення ст. 130, 237 КЗпП України у відповідача виник обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої Комунальному некомерційному підприємству "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 96640,29 грн. в порядку регресу, а також 2270,00 грн. судового збору.

У відзиві на позов ОСОБА_1 просила відмовити в задоволені позову з тих підстав, що судом зроблено два висновки, які не оспорені сторонами справи, зокрема про те, що: 1) станом на дату звільнення ОСОБА_2 особа, яка виконувала обов`язки керівника комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня", діяла процесуально правильно та дотрималась строків процедури вивільнення ОСОБА_2 ; 2) станом на дату звільнення та на дату розгляду позову ОСОБА_2 скорочення посади, яку вона обіймала на підприємстві фактично не відбулося, штатний розпис змінено не було. Зазначає, що наказом позивача № 11/01-11 від 11.01.2020 «Про внесення змін до штатного розпису», зокрема додатком № 2 до цього наказу, було передбачено перелік посад, які виводяться зі штатного розпису КНП «ЮМБЛ» станом на 13.04.2020 року, в тому числі і посада заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи. Новий штатний розпис КНП «ЮМБЛ», без врахування посад, що підлягають скороченню, мав бути введений в дію тільки після дати закінчення двомісячного строку попередження працівників про їх звільнення та мав бути погоджений керівником установи вищого рівня - департаменту соціальних питань та охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради, а саме з 01.05.2020 року. Наказом № 374-0 від 21.08.2020 року припинений трудовий договір з 30.04.2020 року між нею та Комунальним некомерційним підприємством "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Тим самим, з 30.04.2020 року вона була позбавлена можливості вжити будь-яких заходів для введення в дію з 01.05.2020 року штатного розпису позивача, а обов`язок ввести в дію оновлений штатний розклад органом управління лікарнею було покладено на іншу особу, яка виконувала функції керівника позивача. Вважає, що виконуючи обов`язки керівника комунального підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» до 29.04.2020 року (включно), вона діяла процесуально правильно та дотрималась строків процедури вивільнення ОСОБА_2 . В період часу з 30.04.2020 року по 25.09.2020 року відповідач не мала фізичної та процесуальної правомочності для того, щоб ввести в дію новий штатний розпис комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня», тому не може нести відповідальність за бездіяльність інших посадових осіб.

Крім того, на розмір стягнутої заробітної плати за час вимушеного прогулу, вплинули також і строки розгляду справи. Тоді, як ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом 12 травня 2020 року і тільки 25 вересня 2020 року ухвалено рішення по справі, тому в тривалості розгляду справи об`єктивно відсутня її вина (а.с. 223-228).

Представник позивачанадав судувідповідь навідзив (а.с.83-85),в якомупросив прозадоволення позовув повномуобсязі, оскільки звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушенням закону, тому у винної у цьому особи - ОСОБА_1 , якою видано незаконний наказ про звільнення, виник обов`язок відшкодувати комунальному некомерційному підприємству "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 96640,00 грн.

Розпорядженням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 липня 2022 року дану цивільну справу передано на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою суду від 08 липня 2022 року вказану справу прийнято до провадження, справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила суду, що відповідно до наказу департаменту соціальних питань та охорони здоров`я № 248-к від 27 грудня 2019 року вона тимчасово виконувала обов`язки директора комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради з 27 грудня 2019 року. Наказом №11/01-11 від 11 січня 2020 року "Про внесення змін до штатного розпису", зокрема додатком № 2 до цього наказу, передбачено перелік посад, які виводяться зі штатного розпису комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради станом на 13 квітня 2020 року, в тому числі і посада заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи. Новий штатний розпис підприємства, без врахування посад, що підлягали скороченню, мав бути погоджений з департаментом соціальних питань та охорони здоров`я та введений в дію після дати закінчення двомісячного строку попередження працівників про їх звільнення, а саме з 01 травня 2020 року. Наказом департаменту соціальних питань та охорони здоров`я від 28 квітня 2020 року № 65-к її, як тимчасово виконуючу обов`язки директора комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради було увільнено з посади з 30 квітня 2020 року. Тому вона була позбавлена будь-яких можливостей вжити заходів для введення в дію з 01 травня 2020 року штатного розпису підприємства, а обов`язок ввести в дію оновлений штатний розклад було покладено на іншу особу, яка виконувала функції керівника підприємства. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року встановлено єдину підставу для поновлення ОСОБА_2 , це посада, яку обіймала остання, на день ухвалення рішення суду була в штатному розписі підприємства. Крім того зазначає, що участі в розгляді справи вона не приймала. Вважає, що може нести відповідальність лише за те, що не внесла зміни до штатного розпису підприємства, що слугувало підставою для поновлення ОСОБА_2 на роботі виключно за той час, коли виконувала обов`язки керівника підприємства, а саме за період часу з 14 квітня 2020 року по 20 квітня 2020 року включно, що становить 12 робочих днів. Також звертає увагу суду на те, що під час ухвалення рішення суду від 25 вересня 2020 року, судом визначена середньоденна заробітна плата в розмірі 855,23 грн., яка включає в себе податок з доходів фізичних осіб - 18% та військовий збір - 1.5%, тоді, як фактично ОСОБА_4 виплачено середню заробітну плату з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 688,46 грн. За такого, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, визнає частково в розмірі 8261,52 грн. (12 робочих днів х 688,46).

Суд, заслухавши пояснення відповідача, з`ясувавши всі обставини справив межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Так, за Конституцією України, ст. 4, 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Судом встановлено, що наказом директора департаменту соціальних питань та охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 27 грудня 2019 року № 248 тимчасово покладено обов`язки директора комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради на заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради Доценко І.А. з 27 грудня 2019 року (а.с. 12).

Наказом № 11/01-11 від 11 січня 2020 року "Про внесення змін до штатного розпису", додатком № 2 до цього наказу, передбачено перелік посад, які виводяться зі штатного розпису комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради станом на 13 квітня 2020 року, в тому числі і посада заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи (59-62).

Наказом № 216-о від 13 квітня 2020 року ОСОБА_2 було звільнено з посади заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи (припинений трудовий договір) у зв`язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП. Наказ підписаний керівником підприємства ОСОБА_1 (а.с. 11).

Наказом директорадепартаменту соціальнихпитань таохорони здоров`яЮжноукраїнської міськоїради Миколаївськоїобласті від28квітня 2020року №65-к ОСОБА_1 увільнено відтимчасового виконанняобов`язківдиректора комунальногонекомерційного підприємства"Южноукраїнськаміська багатопрофільналікарня"Южноукраїнської міськоїради з30квітня 2020року (а.с.13).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, профспілковий комітет «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня», про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасувано наказ Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» №216-о від 13 квітня 2020 року «Про припинення трудового договору (контракту)» з ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи Комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" з 13 квітня 2020 року. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2020 року по 25 вересня 2020 року в сумі 96640,29 грн. з урахуванням податків і обов`язкових платежів, 2000 грн. моральної шкоди та судовий збір в сумі 1975, 36 грн. (а.с. 6 -10).

Вказане рішення суду, вважаючи таким, що порушує її права, ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 8 липня 2021 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року залишено без змін. (а.с.251-255).

Вказаними рішенням та постановою встановлено певні обставини, які не підлягають доказуванню у даній справі, зокрема, щодо недотримання вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 з посади заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня".

Так, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року встановлено, що згідно наказів про внесення змін до штатного розпису та повідомлення про вивільнення, КНП "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" не визначив та не повідомив дату введення в дію нового штатного розпису, у наступних повідомленнях, а також у наказі про припинення трудового договору КНП "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" також не визначено, коли вводиться в дію новий штатний розпис, штатний розпис, введений в дію 01 січня 2020 року, станом на день розгляду справи не змінений, посада заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи не скорочена. Таким чином, незважаючи на процесуальну правильність дій відповідача та дотримання строків процедури вивільнення ОСОБА_2 , станом як на день розгляду справи, так і на день звільнення позивача відсутня основна підстава для звільнення, а саме скорочення посади фактично не відбулося, штатний розпис не змінений. Відсутність достатніх підстав для звільнення ОСОБА_2 , а саме не доведеність дійсного скорочення її посади, стало підставою для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заподіяної моральної шкоди.

Так, у постанові Миколаївського апеляційного суду від 8 липня 2021 року зазначено, що основні висновки суду першої інстанції про те, що при звільненні були порушені трудові права ОСОБА_2 , відповідають обставинам справи та вимогам трудового законодавства.

При цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 цих висновків не спростовують. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили би порушення ним норм трудового законодавства.

Наказом комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради від 28.09.2020 року № 436-О, скасовано наказ № 216-О від 10.04.2020 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено останню на посаді заступника головного лікаря з організаційно-методичної роботи комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради з 13.04.2020 року (а.с. 92).

На підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року та згідно із платіжними дорученнями (а.с. 14-20, 22-28) ОСОБА_2 виплачено середній заробіток в розмірі 96640.00 грн. та 2000,00 грн. моральної шкоди (а.с. 30, 41).

Отже, внаслідок поновлення на роботі ОСОБА_2 , на користь останньої з комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 96640.00 грн. з урахуванням податків і обов`язкових платежів.

Відповідно достатуту комунальногонекомерційного підприємства"Южноукраїнськаміська багатопрофільналікарня"Южноукраїнської міськоїради,затвердженого рішеннямЮжноукраїнської міськоїради 19.12.2019року №1762у редакції,яка діялана часзвільнення ОСОБА_2 із займаноїпосади,директор підприємствау межахсвоєї компетенціївидає наказита іншіакти,дає вказівки,обов`язковідля всіхпідрозділів тапрацівників підприємства(п.7.5.6.);розробляє,затверджує тапогоджує зУповноваженим органомуправління штатнийрозклад підприємства(п.7.5.10);приймає рішенняпро прийняттяна роботу,звільненняз роботипрацівників підприємства,а такожінші,передбачені законодавствомпро працюрішення всфері трудовихвідносин,укладає трудовідоговори зпрацівниками підприємства...(п.7.5.11);призначає напосаду тазвільняє заступників,керівників структурнихпідрозділів,інших працівниківпідприємства (п.7.5.13.);несе відповідальність за збитки, завдані підприємству з вини директора підприємства в порядку, визначеному законодавством (п.7.5.16) (а.с. 86-91).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-приємців та громадських формувань (а.с.136), вищим органом управління комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради є Южноукраїнська міська рада.

Отже, сам факт прийняття відповідачем наказу, визнаного рішеннями суду незаконним, щодо звільнення працівника комунального підприємства, керівництво яким на той час здійснював відповідач, є підставою для покладення на нього відповідальності за наслідки такого розпорядчого документу шляхом стягнення саме з нього шкоди, завданої комунальному підприємству незаконним звільненням працівника.

Відповідно доч.ч.4,5ст.82ЦПК Україниобставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній,або адміністративнійсправі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якихберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановленів порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.

Як видно,даними рішеннямивстановлено незаконністьзвільнення зазначеногопрацівника закладу.

Посилаючись на часткове визнання позовних вимог, відповідач не оспорювала незаконність наказу № 216-О від 13.04.2020 року про припинення трудового контракту з ОСОБА_2 у зв`язку із скороченням штату, однак посилалася на незначний ступінь її вини та вважала, що може нести відповідальність лише з 14 квітня 2020 року, (наступний день після підписання незаконного наказу про звільнення ОСОБА_2 ) по 29 квітня 2020 року, тобто по день звільнення ОСОБА_1 . Також зазначає, що введення в дію штатного розпису в новій редакції мало відбутися 01 травня 2020 року, вже після її звільнення.

Матеріали справи свідчать про те, що необхідність скорочення штату лікарні та визначення посад, які підлягають скороченню, повинно було погоджуватися з Департаментом соціальних питань та охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради.

Відповідач посилається на лист Департаменту соціальних питань та охорони здоров`я Южноукраїнської міської ради № 1637/09-01-12 від 23.04.2021 року, яким повідомляється, що окремого документу, яким погоджується введення в дію штатного розкладу/розпису, документообігом Департаменту соціальних питань та охорони здоров`я, не передбачено. Погодження штатного розкладу/розпису проводиться Департаментом соціальних питань та охорони здоров`я на окремому аркуші, шляхом підпису керівника департаменту та скріплення гербовою печаткою, згідно вимог статуту та контракту з керівником КНП "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" (а.с.58). Як видно, даний лист датований 2021 роком, тоді, як обставини, що є предметом розгляду даної справи відбулися у 2020 році. Також з даного листа видно, що погодження штатного розпису не передбачає тривалої процедури його погодження.

Окрім іншого, як зазначалося вище, рішенням Южноукраїнського міського суду від 25 вересня 2020 року встановлено було відсутність достатніх підстав для звільнення ОСОБА_2 , а саме не доведеність дійсного скорочення її посади, наказ КНП "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" про внесення змін до штатного розпису від 11 січня 2020 року № 11/01-01 та повідомлення про вивільнення, підписані відповідачем, як керівником підприємства, із вказаними судом недоліками, продовжував існувати тривалий час, а саме з січня 2020 року (моменту його прийняття) по день ухвалення судом рішення, в тому числі по день звільнення відповідача.

Однак, відповідач не надала суду доказів того, що вона вживала будь-яких дій для погодження з Департаментом соціальних питань та охорони здоров`я штатного розпису підприємства за період з 11 січня 2020 року, в тому числі, з 14 квітня 2020 року по 29 квітня 2020 року, задля уникнення та відновлення порушених прав звільненого працівника, та чи відновилися б порушені права ОСОБА_2 за один день після звільнення відповідача, вже 01 травня 2020 року та чи перестали б існувати обставини, які стали підставою для винесення незаконного наказу про звільнення.

Тому, виходячи з аналізу дій відповідача та інших обставин, що передували прийняттю незаконного наказу про звільнення, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, суд вважає, є повною та доведеною.

Отже, відповідач мав право і повинен був внести зміни до штатного розпису підприємства у відповідності до вимог трудового законодавства, оскільки саме на ОСОБА_1 було покладено весь обсяг повноважень керівника та вона є тією службовою особою, за наказом якої відбулося звільнення працівника закладу

Свідчать матеріали справи також про наявність в діях відповідача всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправної поведінки, яка виявилась у прийнятті незаконного наказу про звільнення особи; завданої шкоди внаслідок визнання його незаконним та скасування у вигляді сплати КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику; причинного зв`язку між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача, а також вина заподіювача шкоди, як керівника закладу, який видав незаконний наказ.

Звільнення ОСОБА_1 з роботи не звільняє її від матеріальної відповідальності перед позивачем.

Отже, визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд не має можливості застосувати норму ст. 137 КЗпП України та враховувати ступінь вини, також з огляду на таке.

Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Пунктом 8 статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли службова особа, винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Згідно зі ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками від 29 грудня 1992 року № 14" судам роз`яснено, що, застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Акцент на повну матеріальну відповідальність при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі зроблено також у постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9. Так, відповідно до п. 33 вказаної постанови, при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 161/6047/16-ц, згідно із якими посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника та затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З наведеного належить дійти висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка винна у незаконному звільненні працівника ОСОБА_2 , має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Встановлено, що комунальне некомерційне підприємство "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради виплатило ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 96640.00 грн. і саме такий розмір заподіяної шкоди підприємству необхідно стягнути в порядку регресу з відповідача ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на те, що наказ про введення в дію штатного розпису в новій редакції можна видавати лише після спливу терміну, визначеного в наказі про скорочення штату працівників, та за умови, що всі працівники, які підлягали вивільненню за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України звільнені, не грунтується на вимогах закону та дані обставини були предметом розгляду Южноукраїнського міського суду.

Щодо посилань відповідача на тривалість строків розгляду Южноукраїнським міським судом справи № 486/691/20, за яким ухвалено рішення 25 вересня 2020 року, то суд не може надавали аналіз даному питанню, оскільки таке суперечить вимогам статті 2 Цивільно-процесуального Кодексу України щодо завдань та основних засад цивільного судочинства та вимогам Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо повноважень суду першої інстанції. Крім того, доказів зазначених обставин відповідачем суду не надано.

Щодо посилань відповідача про можливість відшкодування нею середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак без урахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору, суд вважає помилковим, оскільки згідно норм ст. ст. 130, 134, 237 КЗпП, грошові суми середнього заробітку за вимушений прогул віднесено до прямої дійсної шкоди, яка може бути стягнута з службової особи, незалежно від джерел їх походження з урахуванням видатків, які були сплачені роботодавцем у зв`язку з виплатою працівникам заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди пов`язаної із незаконним звільненням ОСОБА_2 , оскільки саме за її наказом, як керівника підприємства, відбулося таке звільнення.

Надані відповідачем в якості доказів наказ № 168/01-01 від 01.09.2020 року про затвердження штатного розпису та штатний розпис на 2020 року, затверджений директором підприємства 01.09.2020 року (а.с. 80, 81), суд не бере до уваги, оскільки посади на підприємстві вводилися з 1 вересня 2020 року, тобто після звільнення відповідача.

Згідно ст. 141 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. за подання позову (а.с. 1), а тому витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради матеріальну шкоду в сумі 96640,00 грн. (дев`яносто шість тисяч шістсот сорок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради витрати на оплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 07 листопада 2022 року о 08 годині 45 хвилин.

Позивач: Комунальне некомерційне підприємство "Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня" Южноукраїнської міської ради, ЄДРПОУ 33850812, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Миру, 3.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова