Рішення № 107132229, 17.10.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/433/22

Справа №754/16935/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

представника відповідача Карандюк Ю.О.

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», третя особа: ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про відшкодування шкоди у зв?язку із залиттям, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про відшкодування шкоди у зв`язку з залиттям. Позовні вимоги мотивовані тим, що йому із родиною у складі п`ятьох осіб на праві спільної сумісної власності (в рівних долях) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.12.2018 року належить квартира АДРЕСА_1 . 29.08.2019 року сталось залиття зазначеної квартири. Згідно Акту про залиття від 29.08.2019 року, складеному посадовими особами ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_4» в присутності свідків, зазначено, що чергове залиття відбулось 29.08.2019 року з кв. АДРЕСА_2 , у зв`язку із руйнуванням лічильника холодного водопостачання, який встановлений у кв. АДРЕСА_3 , були залиті кв. АДРЕСА_4 (13 поверх) та кв. АДРЕСА_5 був заздалегідь неодноразово попереджений про необхідність заміни лічильника холодного водопостачання у зв`язку з можливістю його подальшого використання (прострочений термін використання). Власником квартири кв. АДРЕСА_6 є ОСОБА_2 , також зареєстрована і проживає ОСОБА_7 23.09.2019 року позивач направив поштою на адресу відповідачів лист із вимогою у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги добровільно шкодувати спричинену з їх вини матеріальну шкоду та понесені витрати у розмірі 223669,00 грн. 21.11.2019 року позивач також направив поштою на адресу відповідачів лист із вимогою у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги добровільно відшкодувати спричинену з їх вини матеріальну шкоду та понесені витрати за залиття балкону у розмірі 6371,57 грн. Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , від 04.09.2019 року №14381, сума матеріальних збитків від залиття становить 219169,00 грн. Витрати на проведення експертної оцінки склали 4500,00 грн. Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття балкону квартири АДРЕСА_1 , від 24.10.2019 року №151666, сума матеріальних збитків від залиття становить 4871,57 грн. Витрати на проведення експертної оцінки склали 1500,00 грн. Отже позивач зазначає, що шкода, що була заподіяна йому у зв`язку із залиттям квартири, підлягає відшкодуванню відповідачами, оскільки дії та бездіяльність останніх були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Крім того, позивач зазначає, що протиправні винні дії відповідачів та їх небажання добровільно відшкодувати спричинені позивачу збитки завдали йому моральні страждання, розмір яких він оцінює у 10000,00 грн. Суть заподіяної позивачу моральної шкоди полягає в його душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із неодноразовим пошкодженням свого майна у великому розмірі, витрачених зусиль на порятунок та відновлення майна; небажання відповідачів добровільно відшкодувати спричинену шкоду. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на його користь матеріальні збитки, заподіяні внаслідок залиття квартири, в розмірі 224040,57 грн., витрати на проведення експертних оцінок в розмірі 6000,00 грн., пеню в розмірі 3582,63 грн., інфляційні витрати в розмірі 1565,68 грн., 3% річних в розмірі 882,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.11.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача та представника позивача про забезпечення позову.

23.12.2019 року відповідачка ОСОБА_7 подала до суду Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідачка зазначає, що 29.08.2019 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 в результаті того, що лічильник був зруйнований напором холодної води. Таким чином, відповідальність за якість вузла обліку покладається на виконавця комунальної послуги. А тому відповідачка є неналежним відповідачем в даній справі, Крім того, відповідно до поданого позивачем договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 власниками зазначеної квартири крім позивача є ще три інші особи, тому у будь-якому випадку ОСОБА_6 може претендувати лише на Ѕ частину відшкодування реально завданої шкоди. Відповідачка в повному обсязі не визнає розмір заявленої до відшкодування майнової шкоди, виходячи із наступного. Її ніхто не повідомив про проведення дослідження про визначення вартості завданого майнового збитку, яке було проведено без її згоди, без можливості бути присутньою при огляді, без можливості ставити запитання особі, яка проводила дослідження, робити зауваження тощо. 09.09.2019 року відповідачка отримала повідомлення про запрошення на огляд вищезазначеної квартири на 04.09.2019 року в 11:00. Таким чином, позивач умисно своїми діями створив умови для порушення її прав. Більш того, одразу після проведеного дослідження позивач розпочав ремонті роботи, очевидно з метою приховати недостовірність проведеного дослідження. Вказане дослідження не відповідає реальним витратам на ремонт, у зв`язку з відсутністю інформації про реальну середньо ринкову вартість конкретних пошкоджених матеріалів; не враховані коефіцієнти зносу на паркетну дошку, гіпсокартонні листи, дерев`яні двері в комплекті; розрахунок вартості антисептування та обклеювання стін надано без вирахування площ, на яких дані роботи не можливо провести. Також відповідачка зазначає, що Звіт №14381 ФОП ОСОБА_10 не може бути доказом у суді, так як не відповідає вимогам закону «Про судову експертизу». ФОП ОСОБА_10 відсутня у Реєстрі атестованих судових експертів. Позивач із незрозумілих причин відніс до матеріальних витрат витрати на правничу допомогу та витрати на проведення дослідження, хоча вони до них не відносяться. Позивач зазначає, що розмір його моральної шкоди становить 10000, 00 грн., хоча в прохальній частині позову сума вказана 100000,00 грн. При цьому позивач такий розмір моральної шкоди обґрунтовує тим фактом, що залиття було неодноразовим, а також тим, що квартира АДРЕСА_1 придбавалась для його сина ОСОБА_11 , який у грудні 2019 року планував одружитись і у вказаній квартирі мала б проживати нова родина, при цьому зазначається, що весілля скасували, а кошти витратили на ремонт, проте жодних чеків, підтверджуючих ремонтні роботи та закупівлю матеріалів, не надали. Відповідачка вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити в їх задоволенні.

23.12.2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідач зазначає, що предметом заявленого позову є відшкодування завданої шкоди, що відбулась в результаті залиття квартири АДРЕСА_1 29.08.2019 року. Проте він ніяким чином не завдавав і не міг завдати шкоди майну позивача чи його особистим немайновим правам. Відповідач ніколи не проживав у квартирі АДРЕСА_6 , що знаходиться поверхом вище, залитої квартири, а тому ніяким чином не міг ні передбачити, ні попередити залиття квартири. У цій квартирі проживає його колишня дружина із їхніми спільними неповнолітніми дітьми. Більш того, 29.08.2019 року ОСОБА_2 разом із своїми дітьми відпочивав в Миколаївській області і навіть теоретично не міг бути причетний до залиття квартири. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідним елементом складу цивільного правопорушення є наявність вини, однак жодної вини у формі умислу чи необережності він не допустив. Стосовно моральної шкоди, то враховуючи той факт, що відповідач не є суб`єктом відповідальності за майнову шкоду, тому не може бути відповідальним і за моральну шкоду. Щодо надання правничої допомоги позивачу, то даний договір було укладено 20.09.2019 року. У зв`язку з даними обставинами, витрати з додатку до договору на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн. (з 29.08.2019р. по 17.09.2019р. включно) неможливо віднести до витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити в їх задоволенні.

22.01.2020 року позивач подав до суду Відповідь на відзиви відповідачів. Відповідно до викладеного у відповіді, позивач вказує, що, дійсно, угода між адвокатом і клієнтом була укладена 20.09.2019 року, а у попередньому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу враховані дії адвоката до укладання угоди, а саме 29.08.2019 року, 02.09.2019 року, 04.09.2019 року та 17.09.2019 року. Зазначені дії здійснені адвокатом до укладання угоди, а тому будуть у подальшому видалені. Також позивач звертає увагу суду, що у розрахунку зазначено, що він є попереднім і в подальшому буде уточнюватись у бік збільшення. У відзиві ОСОБА_2 від 23.12.2019 року зазначено, що він за вказаною адресою не проживає і не має жодного відношення до спричинення шкоди позивачу. Проте з 26.07.2014 року власником кв. АДРЕСА_6 є саме ОСОБА_2 . В акті про залиття від 29.08.2019 року зазначено також про те, що саме власник кв. АДРЕСА_3 був заздалегідь неодноразово попереджений про необхідність заміни лічильника холодного водопостачання у зв`язку з неможливістю його подальшого використання через прострочений термін використання. Крім того, вимоги позивача про відшкодування шкоди були направлені ним на адресу: АДРЕСА_7 , та були отримані обома відповідачами. Копії двох відзивів на позовну заяву відповідачі направили позивачу поштою також із кв. АДРЕСА_6 , що підтверджують поштові конверти. Вказані обставини і докази спростовують правову позицію відповідача ОСОБА_2 . З одного боку відповідач ОСОБА_7 підтверджує факт пошкодження майна, а з другого - відмовляється відшкодувати спричинену шкоду, перекладаючи вину на сторонню особу, заперечує розмір спричиненої шкоди і не визнає наявні у справі два проведені оціночні звіти. Про дату, місце і час проведення оцінки відповідачі попереджались експертом завчасно, але не з`явились, скориставшись своїм правом. Пошкоджена відповідачами квартира позивача та членів його родини була придбана у повній відповідності із законом і розпоряджаються вони нею на власний розсуд. У намірі позивача вселити до власної квартири члена своєї родини відсутні не лише склад, а навіть подія кримінального правопорушення, тому звинувачення відповідачів він вважає образливими і необґрунтованими.

11.02.2020 року від відповідачки ОСОБА_7 до суду надійшли Заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачка зазначає, що шкоду було заподіяно в результаті руйнування лічильника холодної води. Таким чином, відповідальність за якість вузла обліку покладається на виконавця комунальної послуги, а тому вона є неналежним відповідачем по справі. Крім того, жодних аргументів щодо отриманих моральних страждань позивачем не наведено. На підставі викладеного відповідачка просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.02.2020 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли Заперечення, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.02.2020 року від представника відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшли Пояснення, відповідно до яких зазначено, що комісією у складі представників ОСББ було встановлено, що затоплення відбулось в результаті руйнування лічильника води. Під великим напором води був зруйнований лічильник, в результаті чого відбулося затоплення. Лічильник № 119125 2010 року випуску, тобто строк його служби мав становити не менш ніж 10 років, а саме до 2022 року. Відповідно до п. 5.14.2 ДСТУ 3580 також зазначено, що строк служби лічильника повинен бути 12 років. Таким чином, відповідачка не передбачала і не могла передбачити, що затоплення відбудеться в результаті руйнування лічильника, так як не сплив строк його експлуатації, отже її вини в затоплені квартири АДРЕСА_4 немає.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.05.2020 року залучено до участі у справі як співвідповідача ПрАТ «АК «Київводоканал».

16.06.2020 року представник відповідача ПрАТ «АК «Київводоканал» подав до суду Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідач зазначає, що вважає безпідставним та необґрунтованим залучення Товариства як співвідповідача у вказаному спорі, оскільки останнє взагалі немає жодного відношення до залиття квартири позивача, що сталось 29.08.2019 року, адже згідно законодавства у сфері житлово-комунальних послуг та приписів цивільного права щодо власності не є особою, що зобов`язана обслуговувати приватну власність сім`ї відповідачів з квартири АДРЕСА_3 , звідки сталося залиття квартири позивача. Виконуючи вимоги закону, ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавець послуг з водопостачання та водовідведення, 02.11.2015 року уклав договір з ОСОБА_2 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Згідно п. 1.4 Договору у квартирі АДРЕСА_6 у ОСОБА_2 чотири засоби обліку, з зазначенням останньої їх повірки 20.10.2014 року. Проте з 2017 року законодавцем активно впроваджувалися зміни до відносин у сфері житлово-комунальних послуг, а саме вже з листопада 2017 року вступив в дію новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який визначав новий порядок взаємодії в наданні послуг між виконавцями послуг (суб`єктами господарювання, що провадить господарську діяльність з надання комунальної послуги) та споживачами, які в свою чергу відокремлювалися на індивідуальних та колективних споживачів. Також з ухваленням нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» почав паралельно діяти Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який зокрема почав регулювати облік спожитих комунальних послуг. Таким чином, разом зі змінами законодавства у сфері житлово-комунальних послуг з 2017 року автоматично змінилися і взаємовідносини між виконавцями послуг та споживачами, що стосується і взаємовідносин між позивачами, відповідачами та ПрАТ «АК «Київводоканал». Безпідставними є твердження Відповідача, що нібито виконавець послуг ПрАТ «АК «Київводоканал» є відповідальним за якість вузла обліку, на підставі ст. 17 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» «внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо». В даній статті йде мова про «комерційний облік», так ст. 3 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» надається визначення для яких споживачів використовується комерційний облік, для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом. З викладених норм ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що за квартирою відповідача АДРЕСА_3 проводиться індивідуальне споживання послуг з водопостачання та водовідведення, обсяг, яких обліковують вузли розподільного обліку, які є власністю сім`ї ОСОБА_12 і на яких відповідно нормами цивільного законодавства покладено обов`язок щодо їх утримання/обслуговування/заміну/тощо, адже лише власник індивідуальних приладів обліку володіє їх технічними паспортами, в яких зазначені технічні характеристики використання лічильників, строки їх використання тощо. Представник звертає увагу суду на те, що позовні вимоги ґрунтуються на акті про залиття квартири позивача від 29.08.2019 року, який складений в порушення Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76. Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства у разі залиття квартири складається відповідний акт. Типова форма цього акту міститься у додатку № 4 до вказаних Правил. Згідно з типовою формою такого акта головою комісії, що складає акт, є головний інженер виконавця послуг. Таким чином, законодавчо ПрАТ «АК «Київводоканал», як суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, визнано виконавцем послуг. Із наданого позивачем акта вбачається, що голова комісії взагалі відсутній, а сам акт складався за відсутності представника виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, тобто за відсутності представника відповідача. Крім того, позивачем не було належним чином повідомлено відповідача про аварійну ситуацію, що сталася 29.08.2019 року, та не було запрошено для участі в комісії, що складала відповідний акт, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості об`єктивно оцінити аварійну ситуацію та висловити кваліфіковану думку з приводу причин її виникнення. При цьому наданий позивачем акт про залиття містить висновок комісії про причини залиття, як «руйнування лічильника холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_3 (14 поверх)», однак з комісійного акту не вбачається що комісією проводився огляд мереж квартири АДРЕСА_3 , а також із відзиву відповідача слідує, що жодного комісійного огляду її приладів обліку та внутрішньо-будинкових мереж не проводилося. Таким чином виникають обґрунтовані сумніви щодо підстав, з яких комісія дійшла такого висновку про причини залиття, якщо фактично не була на огляді мереж та приладів обліку (лічильників) у квартирі АДРЕСА_3 . Враховуючи те, що наданий позивачем акт про залиття складений з порушенням визначеної Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.10.2005 року № 76 типової форми, за відсутності Голови комісії - Виконавця послуг ПрАТ «АК «Київводоканал» - він не відповідає принципу допустимості доказу, а отже жодних доказів на підтвердження позовних вимог, які б свідчили про наявність вини в діях ПрАТ «АК «Київводоканал», наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ПрАТ «АК «Київводоканал» та виникненням аварійної ситуації позивачем не надано. Також представник зазначає, що звіт про оцінку балкону на суму матеріального збитку у розмірі 4500,00 грн. взагалі не має розглядатися судом, адже з жодного документу про залиття не вбачається, що було залиття балкону і з наданих відповідачем письмових свідчень комісії балкон не оглядався, що в цілому відображено і в акті. Тому заявлена сума у розмірі 4500,00 грн. не підтверджується жодним документом, що фіксує обставини залиття та їх наслідки, а сам по собі звіт про оцінку, не є документом, що відповідно до законодавства свідчить про ту чи іншу обставину. Що стосується звіту про незалежну оцінку матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття на суму, заявлену позивачем у розмірі 219169,00 грн., то представник зазначає, що звіт оцінювача складений з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В самому звіті оцінювач робить посилання, що нібито проводив розрахунок з урахуванням методичних підходів оцінки ринкової вартості майна, однак у самому звіті відсутні будь-які посилання на ринкову вартість майна, оцінка якого проводилася, відсутні на підтвердження проведення цим методом витяги щодо ринкової вартості оцінюваних матеріальних збитків майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями ПрАТ «АК «Київводоканал» та залиттям квартири позивача, відсутні докази на підтвердження понесення моральної шкоди, не вказано, у чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди в 100000,00 грн., та якими доказами це підтверджується, відсутністю належних документів щодо розміру понесених матеріальних збитків, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «АК «Киїївводоканал».

27.08.2020 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли Пояснення, в яких відповідач зазначає, що між ним та ПрАТ «АК «Київводоканал» було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Обслуговувати лічильник холодної води, руйнування якого призвело до затоплення, повинен був відповідач ПрАТ «АК «Київводоканал». Щодо неналежного висновку експертизи та стосовно матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_13 погоджується з ПрАТ «АК «Київводоканал». На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2

20.10.2020 року від представника ПрАТ «АК «Київводоканал» до суду надійшли Заперечення, відповідно до яких зазначено, що Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» було внесено зміни до статті 17 Закону про

метрологію та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки, обслуговування та

ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної

техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за

спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, за

рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання. За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону про комерційний облік, вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання - відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Таким чином, прилади обліку води, що забезпечують індивідуальний облік споживання води в квартирі багатоквартирного будинку, в розумінні Закону про комерційний облік виконують функції вузлів розподільного обліку. За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону про комерційний облік, обслуговування

вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі

демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою

власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону про комерційний облік обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону про метрологію періодична повірка. Обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором, а у разі укладення співвласниками багатоквартирного будинку індивідуальних договорів про надання відповідної комунальної послуги періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) таких вузлів обліку забезпечуються виконавцем комунальної послуги за рахунок плати за абонентське обслуговування, встановленої відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». На підставі наведеного вище, дані положення законодавства не встановлюють обов`язок ПрАТ «АК «Київводоканал» слідкувати та підтримувати технічний стан лічильника та трубопроводу в квартирах споживачів. Відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності регулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Згідно із ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» метрологічна діяльність - діяльність, пов`язана із забезпеченням єдності вимірювань; метрологія - наука про вимірювання та їх застосування, експертна повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, яка проводиться у разі виникнення спірних питань щодо метрологічних характеристик, придатності до застосування і правильності експлуатації засобів вимірювальної техніки. Таким чином, повірка лічильника полягає у визначенні властивостей засобу вимірювань, які впливають на результат вимірювання. Тобто, повірка засобів вимірювальної техніки служить для визначення правильності вимірювання об`ємів води, для правильного нарахування оплати за спожиті послуги водопостачання та водовідведення; розрахунку оцінки складової похибки чи невизначеності вимірювання, яка обумовлена властивостями засобу вимірювання. Отже, повірка лічильника впливає лише па правильність нарахування об`єму води для правильного передання показів, а не його технічний стан та герметизацію. Лічильник є власністю споживача, він несе повну відповідальність за утримання та його експлуатацію. Обов`язок, забезпечення щодо технічного стану лічильника, його кріплень, труб та недопущення протікання води в квартирі покладається на споживача. Крім того, ПрАТ «АК «Київводоканал», проводить обслуговування зовнішніх комунікацій, тобто, труби до їх підведення до будинку, а внутрішньобудинкові мережі ПрАТ «АК «Київводоканал» не обслуговує. Оскільки відповідно до положень ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує, а отже власники (мешканці) житла повинні слідкувати за станом комунікацій у своєму житлі. Тобто, споживач зобов`язаний забезпечувати технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх водопровідних мереж в квартирі. Отже, відповідальність за технічний стан та можливі ушкодження на лічильнику несе саме споживач. Враховуючи вищевикладене, ПрАТ «АК «Київводоканал» не є відповідальним за належне утримання внутрішніх водопровідних мереж в квартирах споживачів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.05.2021 року призначено по справі судову експертизу, у зв`язку з чим провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.07.2022 року відновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ПрАТ «АК «Київводоканал» про відшкодування шкоди у зв`язку із залиттям.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.09.2022 року залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача малолітніх ОСОБА_8 , 2008 року народження, та ОСОБА_9 , 2010 року народження, в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_5 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідачки ОСОБА_7 - ОСОБА_3 - в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача ПрАТ «АК «Київводоканал» - Карандюк Ю.О. - в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідачів, третьої особи, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_5 , які діють кожний від свого імені та як законні представники від імені своїх малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 17.17.2018 року.

Відповідач по справі ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.09.2019 року.

Згідно Договору дарування ј частки квартири від 21.12.2018 року ОСОБА_5 подарувала ј частку квартири АДРЕСА_1 своїм малолітнім дітям ОСОБА_8 та ОСОБА_9

29.08.2019 року комісією у складі заступника голови правління ОСББ Блішун А, слюсаря-сантехніка Обозюк С.О., а також мешканців будинку ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було обстежено квартиру АДРЕСА_6 .

За наслідками огляду був складений Акт обстеження від 29.08.2019 року, яким встановлено, що 29.08.2019 року в буд. АДРЕСА_7 (14 поверх) трапилось чергове залиття квартири АДРЕСА_4 (13 поверх) та квартири АДРЕСА_8 (12 поверх) у зв`язку з руйнуванням лічильника холодного водопостачання, який встановлений в квартирі АДРЕСА_3 (14 поверх). Встановлені наслідки в квартирі АДРЕСА_4 (13 поверх): зруйнована (вздута) паркетна дошка, зруйновані від дії вологи шпалери та гіпсокартонні конструкції, що знаходяться під шпалерами, деформовані кухонні меблі, деформована плитка в коридорі. В результаті події, що сталась у квартирі АДРЕСА_3 (14 поверх), а саме неодноразове залиття з квартири АДРЕСА_3 (14 поверх), була затоплена квартира поверхом нижче квартири АДРЕСА_4 (13 поверх) - квартири АДРЕСА_8 (12 поверх). Встановлені наслідки в квартирі АДРЕСА_8 (12 поверх): деформована підлога та шпалери у всій квартирі.

Відповідно до звіту №14381 Суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_10 від 04.09.2019 року вартість збитку, що виник внаслідок залиття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , складає 219169, 00 грн.

Відповідно до звіту №15166 Суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_10 від 24.10.2019 року вартість збитку, що виник внаслідок залиття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , складає 5845, 88 грн.

У своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на його користь вказаний розмір матеріальної шкоди, зважаючи на те, що у залитті, що сталося 29.08.2019 року, є вина відповідачів.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд враховує наступні вимоги діючого законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої бути протиправними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина особи.

Пунктом 1.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, визначено, що повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов`язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 2.3.6. Правил у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). Відповідно до додатку 4 до п. 2.3.6 Правил акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету; в якому описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено; з зазначенням причини залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВС, (чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. у роботу системи); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують.

В абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 за №76, передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (Додаток 4). Натомість Додаток 4 вимагає чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. № ___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін. Додаток 4 Правил при складанні акту вимагає надати висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін. Окрім того, акт повинен містити інформацію про ознайомлення мешканців квартир щодо відомостей даного акту.

У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов`язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.

Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі винної особи.

З наведеного вбачається, що на підтвердження позовних вимог позивач повинен надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття його квартири, зокрема комісійний акт, який складено із додержанням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, яким би було зафіксовано, зокрема, сам факт залиття, а також причини залиття та завдані пошкодження, висновок відповідної експертизи щодо встановлення причин залиття.

В наданому позивачем акті обстеження не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, відсутній висновок щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. В указаному акті не зафіксовано відомості щодо винної сторони.

У матеріалах справи відсутні докази щодо участі представника організації ПрАТ «АК «Київводоканал», яка провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, під час огляду квартир сторін по справі.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вищевказаний акт, щодо комісійного обстеження 29.08.2019 року квартири АДРЕСА_1 не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші необхідні для такого документа реквізити.

Більше того, у зв`язку з тим, що відсутній огляд мереж та лічильників у квартирі АДРЕСА_3 , акт не містить будь-яких висновків фахівців у галузі експлуатації мереж водопостачання та водовідведення щодо причин залиття обставин пошкодження лічильників, тощо, а лише містить інформацію про те, що відбулось «руйнування лічильника холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_3 (14 поверх)».

Зважаючи на зазначене, даний акт не може бути належним і допустимим доказом наявності вини відповідачів у залитті квартири позивача.

Крім того, відповідно до п. 10 Додатку 1 Постанови КМУ «Про затвердження Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки» середній строк служби лічильників повинен становити не менше 12 років.

Відповідно до п. 5.14.2. ДСТУ 3580 також зазначено, що строк служби лічильника повинен бути 12 років.

Лічильник №119125, який встановлено в квартирі АДРЕСА_3 , 2010 року випуску, тобто його строк служби мав становити не менш ніж до 2022 року.

Як вбачається з Висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18599/21-43/20602/21-43/15512/22-43 від 01.06.2021 року встановити вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), в тому числі матеріалів, для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 , що сталося 29 серпня 2019 року, згідно даних візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим, в зв`язку з проведенням ремонтних робіт в приміщеннях зазначеної квартири. Встановити вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), в тому числі матеріалів, для усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 , що сталося 29 серпня 2019 року, відповідно до вихідних даних, що містяться в наданих матеріалах, не вбачається можливим, в зв`язку з відсутністю в матеріалах цивільної справи № 754/16935/19 всіх необхідних для розрахунку вихідних даних. Встановити, на яку вартість зменшилась вартість проведеного до залиття ремонту, в зв`язку з фізичним зносом застосованих при його виконанні будівельних матеріалів, якщо ремонт у квартирі АДРЕСА_1 був здійснений 7 років тому, не вбачається можливим, в зв`язку з: відсутністю методики, яка дозволяє визначити фізичний знос демонтованих будівельних матеріалів; проведенням ремонтних робіт в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 ; відсутністю в матеріалах цивільної справи № 754/16935/19 вихідних даних, які дозволяють розрахувати відсоток фізичного зносу опоряджувальних покриттів, покриття підлоги, заповнення дверних отворів квартири АДРЕСА_1 без врахування пошкоджень від залиття, що сталося 29 серпня 2019 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири саме відповідачів, а як наслідок - відсутній безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та шкодою, відповідно вина відповідачів не доведена.

Що стосується показів свідків, допитаних судом, то слід зазначити наступне.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , яка є членом ревізійної комісії ОСББ, була присутньою при огляді квартири позивача та підписала акт. Свідок зазначила, що була лише в одній кімнаті. Безпосередньо затоплення вона не бачила, а лише його наслідки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , який є знайомим позивача, повідомив, що в 2019 році він проводив ремонтні роботи у квартирі позивача, а саме двічі стелив паркет у всій квартирі.

Покази допитаних у судовому засіданні свідків суд оцінює критично, оскільки вони не містять істотних для справи відомостей, які б могли підтвердити чи спростувати обставини, що є предметом доказування у даній справі, зокрема, наявності вини відповідачів у руйнуванні лічильника холодного водопостачання.

Інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вину відповідачів у залитті квартири позивача суду не надано.

Також слід зазначити, що судом було залучено за клопотанням позивача до участі у справі ПрАТ «АК «Київводоканал», але будь-яких заяв про зміну предмету позову стороною позивача не подавалося.

Крім того, з 2017 року законодавцем активно впроваджувалися зміни до відносин у сфері житлово-комунальних послуг, а саме вже з листопада 2017 року вступив в дію новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який визначав новий порядок взаємодії в наданні послуг між виконавцями послуг (суб`єктами господарювання, що провадить господарську діяльність з надання комунальної послуги) та споживачами, які в свою чергу відокремлювалися на індивідуальних та колективних споживачів. Також з ухваленням нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» почав паралельно діяти Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який зокрема почав регулювати облік спожитих комунальних послуг. Таким чином, разом зі змінами законодавства у сфері житлово-комунальних послуг з 2017 року автоматично змінилися і взаємовідносини між виконавцями послуг та споживачами, що стосується і взаємовідносин між позивачами, відповідачами та ПрАТ «АК «Київводоканал». Безпідставними є твердження Відповідача, що нібито виконавець послуг ПрАТ «АК «Київводоканал» є відповідальним за якість вузла обліку, на підставі ст. 17 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» «внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо». В даній статті йде мова про «комерційний облік», так ст. 3 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» надається визначення для яких споживачів використовується комерційний облік, для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом.

З викладених норм ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що за квартирою відповідача АДРЕСА_3 проводиться індивідуальне споживання послуг з водопостачання та водовідведення, обсяг, яких обліковують вузли розподільного обліку, які є власністю сім`ї ОСОБА_12 і на яких відповідно нормами цивільного законодавства покладено обов`язок щодо їх утримання/обслуговування/заміну/тощо, адже лише власник індивідуальних приладів обліку володіє їх технічними паспортами, в яких зазначені технічні характеристики використання лічильників, строки їх використання тощо.

Крім того, позивачем не було належним чином повідомлено ПрАТ «АК «Київводоканал» про аварійну ситуацію, що сталася 29.08.2019 року, та не було запрошено для участі в комісії, що складала відповідний акт, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості об`єктивно оцінити аварійну ситуацію та висловити кваліфіковану думку з приводу причин її виникнення.

При цьому наданий позивачем акт про залиття містить висновок комісії про причини залиття, як «руйнування лічильника холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_3 (14 поверх)», однак з комісійного акту не вбачається що комісією проводився огляд мереж квартири АДРЕСА_3 , а також із відзиву відповідача слідує, що жодного комісійного огляду її приладів обліку та внутрішньо-будинкових мереж не проводилося. Таким чином виникають обґрунтовані сумніви щодо підстав, з яких комісія дійшла такого висновку про причини залиття, якщо фактично не була на огляді мереж та приладів обліку (лічильників) у квартирі АДРЕСА_3 .

Також слід зазначити, що звіт про оцінку балкону на суму матеріального збитку у розмірі 4500,00 грн. не може братися судом до уваги, оскільки з жодного документу про залиття не вбачається, що було залиття балкону і з наданих відповідачем письмових свідчень комісії балкон не оглядався, що в цілому відображено і в акті. Тому заявлена сума у розмірі 4500,00 грн. не підтверджується жодним документом, що фіксує обставини залиття та їх наслідки, а сам по собі звіт про оцінку, не є документом, що відповідно до законодавства свідчить про ту чи іншу обставину.

Що стосується звіту про незалежну оцінку матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття на суму, заявлену позивачем у розмірі 219169,00 грн., то слід зазначити, що даний звіт оцінювача складений з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». В самому звіті оцінювач робить посилання, що нібито проводив розрахунок з урахуванням методичних підходів оцінки ринкової вартості майна, однак у самому звіті відсутні будь-які посилання на ринкову вартість майна, оцінка якого проводилася, відсутні на підтвердження проведення цим методом витяги щодо ринкової вартості оцінюваних матеріальних збитків майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для покладення на відповідачів відповідальності за шкоду, що завдана майну позивача.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, а саме твердження щодо того, що залиття квартири сталось з вини відповідачів, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на належних, допустимих і достовірних доказах, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує про те, що суть заподіяної позивачу моральної шкоди полягає в його душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із неодноразовим пошкодженням свого майна у великому розмірі, витрачених зусиль на порятунок та відновлення майна; небажання відповідачів добровільно відшкодувати спричинену шкоду. Також позивач зазначає, що старший син позивача ОСОБА_11 у грудні 2019 року мав одружитись. Квартира була придбана позивачем саме для цієї події і для проживання за цією адресою нової родини. Але внаслідок пошкодження відповідачами квартири позивача та всього майна, яке у ній перебувало, родина позивача вимушена була скасувати весілля, а передбачені на це грошові кошти витрачати на ремонт і відновлення пошкодженого майна. Вказана обставина додала позивачу ще сильніших душевних страждань.

Але слід зазначити, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача було завдано позивачу моральних страждань, суду надано не було.

Позивачем також не надано належних доказів спричинення йому матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок затоплення квартири саме з вини відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями відповідачів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди також немає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Згідно з квитанцією від 17.07.2021 року ОСОБА_7 за проведення експертизи №18599/21-43 сплатила 25741, 50 грн.

Разом з тим, з листа КНДІСЕ від 23.06.2022 року вбачається, що у зв`язку з зниженням обсягу дослідження по виконанню судової будівельно-технічної експертизи №18599/21-43\20602/21-43/15512/22-43, вартість експертизи знижена і складає 13728, 80 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з позивача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 необхідно стягнути витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 13728,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 22, 1166, 1190, 1192 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», третя особа: ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , про відшкодування шкоди у зв?язку із залиттям - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати по сплаті судової експертизи у розмірі 13728, 80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_10 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Відповідачка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ЄДРПОУ 03327664, адреса: м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А.

Третя особа - ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_9 .

Повний текст рішення виготовлений 02 листопада 2022 року.

Суддя О.В.Лісовська