Рішення № 107123944, 27.10.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12640/21

2/308/3310/31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 до

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, адреса: АДРЕСА_2 ,

приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришникова Артема Дмитровича, адреса: 54001, Миколаївська область, Миколаїв, велиця Садова 1, офіс 307,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису № 75242, вчиненого 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 500911719 від 29 липня 2013 року 42411,13 грн, а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 650 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Окрім цього, посилається на те, що стягувачем не надано нотаріусу жодного документу, який може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог стягувача до боржника. Стверджує, що у позивача відсутня заборгованість перед відповідачем. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності заборгованості, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 88 Закону «Про нотаріат» про безспірність заборгованості. Додатково обґрунтовує свої вимоги тим, що приватним нотаріусом Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис з порушенням закону, оскільки позивачу не було надіслано письмової вимоги про усунення порушень.

Двадцять восьмого жовтня 2021 року від відповідача надійшов відзив у справі, в якому відповідач заперечив щодо задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що стягувачем були надані нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.

У судове засідання позивач не з`явився, однак його представник адвокат Німець О.М. подала заяву, в якій просила розглянути справу без їхньої участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, прични неявки не повідомив.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали, у зв`язку з чим справа розглянута за їх відсутності.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Дванадцятого червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 75242, яким звернуто стягнення з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за кредитним договором № 500911719 від 29 липня 2013 року, укладеним з акціонерним товариством «Альфа-банк», правонаступником якого на підставі договору відступлення прав вимоги від 26 червня 2016 року є ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-1/ВЕСТА від 26 грудня 2018 є ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 є Товариство «Вердикт Капітал».

З виконавчого напису також встановлено, що стягнення заборгованості проводиться на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 16 січня 2019 року по 28 травня 2021 року. Сума заборгованості складає 42411,13 грн, яка складається з суми простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2844,93 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 2831,02 грн, строкової заборгованості за комісією в розмірі 1449 грн, строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 16235,89 грн, строкової заборгованості за штрафами і пенями в розмірі 19050 грн. Окрім цього, зазначеним виконавчим документом звернуто стягнення з боржника плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 650 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова Артема Дмитровича від 03.09.2021 року за № 66702590 відкрито виконавче провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису.

Оцінивши докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Порядок вчинення виконавчих написів визначається Законом України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5; постановою КабінетуМіністрівУкраїни від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»(далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»,для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88ЗаконуУкраїни«Пронотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону «Про нотаріат»), яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса,повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем, яка крім того, також має бути безспірною.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 липня2017року у справі № 6- 887цс17, від 18 червня 2018року у справі№199/183/17,від 04 липня 2018 року у справі №757/29988/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4ст. 254 КАС України(в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Постановаабо ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, вчиняючи 20 червня 2021 року виконавчий напис № 75242, приватним нотаріусом Грисюк О.В. було застосовано пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною, згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Разом з цим, станом на 20 червня 2021 року, в Переліку містились тільки норми, які регулюють порядок вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами. Так, відповідно до п. 1 Переліку, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Встановити чи подав відповідач приватному нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого договору, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, на підставі поданих позивачем доказів, під час розгляду справи не вдалося.

Позивач на підтвердження своїх вимог подав копію виконавчого напису, а також просив витребувати документи на підставі яких вчинено виконавччий напис у приватного нотаріуса. У позовній заяві також зазначила про те, що між нею та відповідачем не було укладено жодного договору, про те, що не існує жодних документів, які підтверджують наявність будь-яких зобов`язань позивача перед відповідачем.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року від приватного нотаріуса Грисюк Олени Василівни витребувано документи, які стали підставою для вчинення виконавчого напису. Ухвала суду приватним нотаріусом виконана не була.

Відповідач, заперечуючи порушення процедури вчинення виконавчого напису та стверджуючи про подання ним документів, які підтверджують безспірність заборгованості, не надав жодного доказу на підтвердженння зазначених обставин. Зокрема, останній не надав копій або конкретного переліку документів, які він надав на для вчинення виконавчого напису, на підставі яких суд міг би дослідити законність вчинення оскаржуваного виконавчого напису, що на переконання суду свідчить про недобросовістність виконання процесуальних обов`язків відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. п. 2, 4 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Таким чином, у суду відсутні документи, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За таких обставин, суд ухвалою від 22.08.2022 витребував від відповідача копії документів, які він подав нотаріусу для вчинення виконавчого напису, який оскаржується.

Однак, відповідач дану ухвалу не виконав, витребувані документи в зазначений судом строк не надав.

У зв`язку з вищенаведеним, суд, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, визнає ту, обставину, що між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору, про те, що не існує жодних документів, які підтверджують наявність будь-яких зобов`язань позивача перед відповідачем, оскільки з метою підтвердження чи спростування саме цієї обставини витребувувались документи від відповідача.

Оскільки під час розгляду справи було встановлено, що будь-яких зобов`язань між позивачем та відповідачем не існувало на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, приватний нотаріус не мав права вчиняти даний напис, а тому суд дійшов до висновку, про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення.

Крім того, враховуючи висновок суду про задоволення позову, відповідно до вимогст. 141, 142 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 гривень на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що у відповідності до ч. 7ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 13, 76, 80, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, та зареєстрований в реєстрі за № 75242, та яким звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором № 500911719 від 29.07.2013 у розмірі 42 411, 13 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Зарева