Рішення № 107117164, 25.10.2022, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/45/21

номер провадження 2/546/28/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №546/45/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

14.01.2021 позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, датованою 06.11.2020, шляхом направлення її засобами поштового зв`язку, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 26.12.2011 у сумі 13689,82 грн, які складаються із заборгованості за тілом кредиту - 9448,26 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 4241,56 грн, та судових витрат, які складаються із судового збору у сумі 2 102 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

27.04.2021 відповідачем подано письмові пояснення на позовну заяву у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, зокрема, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» не є складовими договору №б/н від 26.12.2011. Між сторонами ніколи не укладався договір у письмовій формі. Позивачем безпідставно включено до тіла кредиту проценти в сумі 3219,82 грн. Позивачем безпідставно нараховано відсотки в сумі 4286,29 грн за період з 01.09.2019 по 26.10.2020.

Ухвалою суду від 19.05.2021 посвідчено довіреність від 20.05.2021, видану від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 про уповноваження відповідно до ст.ст. 60, 62, 64 ЦПК України представляти інтереси довірителя - ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 26.12.2011 строком дії до вирішення спору по суті без права передання повноважень іншим особам.

Ухвалою суду від 19.05.2021 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувано від АТ Комерційний банк «Приватбанк» наступні оригінали документів:

анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку з підписом відповідача ОСОБА_1 від 27.05.2019 року, паспорт споживчого кредиту з підписом відповідача ОСОБА_1 від 22.12.2017 року, копію документу, що посвідчує особу Відповідача на 2 аркушах з підписом відповідача ОСОБА_1 від 22.12.2017 року.

27.05.2021 позивачем подано письмові заперечення у яких зазначено, що відповідач підписав заяву про приєднання Умов та правил надання банківських послуг. Дана обставина свідчить про те, що відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованими на сайті банку, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

На підтвердження укладення кредитного договору та наявності не виконаних кредитних зобов`язань, банком надано копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, копію паспорта відповідача, виписку по рахунку, фото клієнта з карткою.

26.07.2021 відповідачем подано письмові пояснення до позову у яких зазначено, що позивачем безпідставно включено до тіла кредиту проценти в сумі 3219,82 гривень, зокрема, це вбачається із розрахунку заборгованості, наданому позивачем.

Ухвалою суду від 26.07.2021 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про застосувати до АТ Комерційний банк «Приватбанк» заходу процесуального примусу у вигляді накладення штрафу за невиконання ухвали суду про витребування доказів. Стягнуто із АТ КБ «Приватбанк» на користь держави штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 540,00, як захід процесуального примусу.

12.08.2021 позивачем подано письмові заперечення на письмові пояснення.

19.08.2021 позивачем подано уточнену позовну заяву у якій фактично вимоги не змінилися, а позивачем лише додано належну копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03.11.2021 ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 26.07.2021 про накладення заходу процесуального примусу залишено без змін.

Ухвалою суду від 25.11.2021 витребувано від АТ КБ «Приватбанк» наступні оригінали документів: яка саме картка видавалася за заявою від 26.12.2011р., її тип та номер; який кредитний ліміт встановлено та коли, із зазначенням відомостей про його зменшення або збільшення; розмір отриманих боржником кредитних коштів та дати їх отримання, користування ними (виписку по рахунку, прибутковий касовий ордер, меморіальний ордер тощо); строк дії картки, докази перевипуску та у цьому разі отримання її боржником; який саме рахунок було відкрито за заявою від 26.12.2011р.; повна виписка по рахунку відкритого за заявою від 26.12.2011р.; чи переукладався даний договір на нових умовах та на новий строк; з якого саме періоду виникла заборгованість із розбивкою щомісячно за кожною складовою із зазначенням здійснення погашень; детальний розрахунок щомісячно заборгованості із зазначенням всіх складових (тіло, відсотки); конкретно з якого саме періоду виникла заборгованість.

16.12.2021 АТ КБ «Приват Банк» надав суду пояснення, у якому зазначив, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію та став клієнтом банку, підписавши заяву №б/н від 26.12.2011. На підставі поданої заяви клієнту було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . 20.10.2017 відповідач звернувся до банку із заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком. Перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору.

Ухвалою суду від 13.06.2022 частково задоволено клопотання представника відповідача - ОСОБА_2 . Витребувано від АТ КБ «Приватбанк» наступні оригінали документів: довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (додаток 5 до позовної заяви); заяву позичальника від 27.05.2019 року (додаток 7 до позовної заяви); паспорт споживчого кредиту від 22.12.2017 року (додаток 8 до позовної заяви); копію документу, що посвідчує особу відповідача (додаток 12 до позовної заяви).

23.06.2022 позивачем на виконання ухвали суду зазначено, що заява позичальника від 27.05.2019 та паспорт споживчого кредиту від 22.12.2017 підписані клієнтом в електронному вигляді за допомогою стилусу. На бумажному носії не оформлялись.

Ухвалою суду від 24.08.2022 витребувано від АТ КБ «Приватбанк» фото, відео (інші докази), які свідчать про підписання відповідачем - ОСОБА_1 заяви позичальника від 27.05.2019 та паспорт споживчого кредиту від 22.12.2017 за допомогою стилусу, докази надсилання відповідачу - ОСОБА_1 примірників підписаного відповідачем з використанням цифрового власноручного підпису заяви позичальника від 27.05.2019 та паспорт споживчого кредиту від 22.12.2017.

20.09.2022 на виконання ухвали суду від 24.08.2022 позивачем надано фото ОСОБА_1 з отриманими ним картками «Універсальна», які були сформовані АТ КБ «Приват Банк» під час підписання сторонами паспорту споживчого кредиту від 22.12.2017 та анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.05.2019.

20.09.2022 позивачем надано додаткові письмові пояснення у яких зазначається, що 26.12.2011 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг. 22.12.2017 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту та 27.05.2019 анкету-заявку про приєдання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Анкета-заявка та приєднання до Правил було підписано за допомогою електронного підпису. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредитні картки: 22.12.2017 карта № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/21 та 27.05.2019 карта НОМЕР_2 зі строком дії до 02/23.

25.10.2022 представником відповідача - ОСОБА_2 подано додаткові письмові пояснення де зазначає, що ОСОБА_1 до 29.10.2018, тобто 7 років користувався виключно власними коштами, а кредитними коштами скористався лише з 29.10.2018, коли у нього виникла гостра у цьому необхідність. Діючи добросовісно, відповідач постійно поповнював свою картку через термінали самообслуговування, однак банк на власний розсуд здійснював зарахування даних коштів у рахунок погашення відсотків, штрафних платежів або неустойки, замість погашення основного тіла кредиту.

Додатково зазначає, що відповідач не був обізнаний із Тарифами обслуговування кредитної картки «Універсальна» та з Умовами та правилами надання банківських послуг.

У судове засідання 25.10.2022 сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином.

25.10.2022 позивачем подано до суду клопотання у якому викладено прохання проводити розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні.

У письмових поясненнях представника відповідача від 25.10.2022 також викладено прохання проводити розгляд справи за відсутності сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 26.12.2011 між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Однак із даного документу неможливо встановити, які саме ОСОБА_1 надані послуги, адже в розділі «Прошу надати мені перелічені нижче послуги» напроти граф «Платіжна картка кредитна Універсальна», «Пенсійна карта», «Дебетова особиста картка», «Зарплатна картка», «Карта Gold», «Ощадкнижка (депозит)», «Ідентифікаційна з паспортом», «Зазначте бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна Gold» містяться пусті клітинки без будь-яких відміток (т.1 а.с.10, 212).

Окрім цього, судом встановлено, що 27.05.2019 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» укладено кредитний договір ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку

У заяві зазначено, що відповідач згоден із тим, що підписанням цієї анкети-заяви він у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приват Банк», які розташовані на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування (т.1 а.с.11).

22.12.2017 між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту, строком до 06.1.2018 (т.1 а.с.12-13).

До даних кредитних договорів банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» із зазначенням тарифів по чотирьох видах кредитних карт, а саме - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» (т.1 а.с.14) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, які не підписані відповідачем (т.1 а.с.15-38).

Згідно наданих Банком розрахунків (т.1 а.с.5-6, т.2 а.с.12-13) станом на 31.08.2019 за кредитними зобов`язаннями утворилася заборгованість у розмірі 9743,66 грн, яка складається із 9408,26 грн - заборгованості за тілом кредиту; 335,40 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Із розрахунку заборгованості за договором №б/н, укладеному між ПриватБанком та ОСОБА_1 , станом на 26.10.2020, загальна заборгованість становить 13 689,82 грн, яка складається із 9448,26 грн - заборгованості за тілом кредиту; 4241,56 грн - заборгованість за нарахованими відсотками (т.1 а.с.7, т.2 а.с. 14-15).

Згідно довідки, наданої позивачем, між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був підписаний кредитний договір №б/н, за яким йому було надано дві кредитні картки, а саме: 20.10.2017 за номером НОМЕР_1 строком дії до жовтня 2021 року, 27.05.2019 - за номером НОМЕР_3 строком дії до лютого 2023 року (т.1 а.с.8, т.2 а.с.4, 20).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 , лише 20.10.2017 року відповідачу вперше здійснено старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , 28.10.2018 вперше встановлено кредитний ліміт у сумі 10 000 грн, який в подальшому неодноразово було змінено, а саме: 21.02.2019 - зменшено до 9946,19 грн, 06.03.2019 - зменшено до 9468,08 грн, 27.04.2019 - зменшено до 9081,48 грн, 19.12.2019 - остаточно зменшено до 0,00 грн (т.1 а.с.9).

З виписки по договору №б/н станом на 27.10.2020 (т.1 а.с.48-54) та виписки за договором №б/н за період із 01.01.1999-08.12.2021 (т.2 а.с.22-28) вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи із 29.12.2017, систематично користувався банківськими картками за номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_4 та НОМЕР_2 .

Із наданих виписок неможливо встановити до якого саме кредитного договору належать дані розрахунки, адже у них не зазначено номер та дату укладення кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, організація, що здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, та є професійним учасником ринку надання кредитно-фінансових послуг (у даному випадку АТ КБ «Приват Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто, дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони ? тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі шляхом прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник.

У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому.

Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 Цивільного кодексу України, полягає не у тому, що позичальник зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що він може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни, тощо. Проте сама воля позичальника на приєднання до певних умов такого договору, має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком.

У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору.

Як установлено судом, ОСОБА_1 підписав дві анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Одну від 26.12.2011, іншу 27.05.2019 (т.1 а.с.10, 11). При цьому, суд звертає увагу, що у вказаних анкетах-заявах відсутні дані щодо карток, які бажав отримати клієнт на своє ім`я, розмір кредитного ліміту, процентної ставки та інші істотні умови кредитування.

Вказані анкети-заяви від 26.12.2011 та 27.05.2019 містять лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано до суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 26.12.2011, укладеного між банком та ОСОБА_1 та виписку за договором №б/н за період 01.01.1999 по 08.12.2021.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2008 року, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

При цьому відповідно до пункту 61 вказаного Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Таким чином, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами.

В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року № 6-16цс15.

Підтвердженням виконаних операцій є виписки з особових рахунків клієнтів, однак виписки, надані позивачем, не містять відомостей до якого саме конкретного кредитного договору вони відносяться, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Разом з тим, у анкеті-заяві від 27.05.2019 зазначено, що відповідач згоден із тим, що підписанням цієї анкети-заяви він у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приват Банк», які розташовані на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.

До позовної заяви АТ КБ «Приват Банк» додано роздруківку (витяг) з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», однак ці роздруківки не підписані відповідачем, а тому відсутні підстави вважати, що саме такі тарифи діяли на час укладення договору, тобто погоджені сторонами.

Відтак, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https:// privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином, роздруківки Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві про умови кредитування та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, надану позивачем роздруківку з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приват Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети-заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Таким чином, суд не може розцінювати наявні в матеріалах справи витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» як стандартну форму приєднання.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що судова практика щодо укладення договору про надання банківських послуг шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг є усталеною, зокрема постанови Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі №202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 705/6051/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі №265/7652/15-ц, ухвалені раніше, ніж згадана постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а тому наведені в них висновки, які суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, не можуть братися до уваги.

Таким чином суду не надано доказів прийняття відповідачем цих умов, що є неприпустимим.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи той факт, що судом встановлено, що між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено декілька анкет-заявок про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, позивач не надав до суду доказів на підтвердження того, які саме карткові рахунки були відкриті за кожним договором та які кредитні ліміти установлені за кожним із них, виписки з особових рахунків клієнтів не містять відомостей до якого саме конкретного кредитного договору вони відносяться, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 19, 76, 77, 81-82, 89, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 272, 274 - 279, 280-282, 284, 285, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити за недоведеністю.

Судові витрати, понесені позивачем у справі, покласти на позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2022 року.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, поштова адреса: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, електронна пошта: 14360570@mail.gov.ua;

представник позивача - Дашко Володимир Миколайович, адреса: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Романенко