Рішення № 107116186, 03.11.2022, Козельщинський районний суд Полтавської області

03.11.2022 рокуКОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ПОЛТАВСЬКОЇОБЛАСТІ

Справа № 533/270/22

Провадження № 2/533/117/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Оксенюк М. М.,

за участю: секретаря судового засідання Шуліки Л. Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської громади в особі Козельщинської селищної ради та Кременчуцької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В

23.05.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача Козельщинської громади в особі Козельщинської селищної ради та Кременчуцької районної державної адміністрації про визнання права на земельну ділянку (пай), в якому просить включити його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) спілки селян «Перемога» на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району (нині Кременчуцького району) Полтавської області; визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 3,39 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель запасу, яка розташована на території колишньої Хорішківської сільської ради, що входить до складу Козельщинської територіальної громади; судові витрати, понесені позивачем, покласти солідарно на відповідачів.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач являвся учасником спілки селян «Перемога» Козельщинського району, що розташовувалася на території Хорішківської сільської ради. У колективну власність спілці селян «Перемога» було надано землі, які підлягали розпаюванню. Під час роботи позивача у зазначеній спілці йому не було виділено земельну ділянку, сертифікат також не видавався. Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 000961 від 28.12.1995 видавався спілці селян «Перемога» під час його членства у спілці селян.

На його заяви до Козельщинської селищної ради про отримання земельної ділянки у власність та на заяву до Кременчуцької районної державної адміністрації про видачу сертифікату про право на земельну частку (пай) відповіді не отримав.

Зазначав, що невнесення особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність, до списку, що додається до Державного акту, не може позбавити таку особу її права на земельну частку пай.

Маючи запис у трудовій книжці, що підтверджує факт перебування у трудових відносинах зі спілкою селян, на його думку, він мав право на отримання земельної частки (паю). Оскільки на час видачі та реєстрації Державного акту позивач був членом господарства, то вважав, що набув право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю. Однак за отриманням сертифіката не звертався. Так як вважає, що законодавством не

встановлено строку, протягом якого потрібно отримати сертифікат на земельну частку (пай), для оформлення права на належну земельну частку (пай) звернувся у 2022 році із заявою про надання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та із заявою про видачу сертифікату. Позитивної відповіді не отримав.

Стверджував, що наразі він позбавлений можливості реалізувати своє законне право через недотримання усіх формальних процедур, а винна поведінка з його боку, яка б давала підстави для позбавлення його законного майнового права, відсутня.

При нормативному обґрунтуванні позову посилався на ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), п. 2, 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95, «Практику розгляду судами земельних спорів» Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.09.2003, ст. 25 Земельного кодексу України, п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Перший протокол до Конвенції та протоколи 2, 4, 7 та 11 Конвенції, що є частиною національного законодавства України.

Відповідач Козельщинська селищна рада, з позовом не погодився, подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку зі спливом давності, а також у зв`язку з тим, що позивач не був членом спілки селян «Перемога».

Обґрунтовуючи відзив, селищна рада посилалася на норми ст. 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року), згідно яких особа набуває право на земельну частку пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту. Спілці селян «Перемога» видавався Державний акт, що зареєстрований 28.12.1992, з додатком списком громадян членів спілки селян «Перемога», але у даному списку ОСОБА_1 не значиться, оскільки, на думку відповідача, він не був членом спілки селян. Крім того, з моменту видачі державного акту, від якого слід відліковувати перебіг строку позовної давності, до моменту подання позову пройшло більше 26 років, тобто позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності, встановлений законом.

Додатково подано окрему заяву про застосування позовної давності з тих самих підстав та доповнення до заяви про застосування позовної давності, у якій селищна рада наголошувала на тому, що у позивача право на звернення до суду з позовом про внесення його до списків пайовиків, якщо він уважав, що його право порушено, виникло з 28.12.1995 дати державної реєстрації державного акту на право колективної власності на землю, оскільки позивач постійно проживав та проживає на даний час у с. Хорішки (зареєстрований в с. Вільне), тобто про початок розпаювання земель він знав і повинен був знати з моменту його початку. Посилався на правові висновки Верхового Суду в аналогічних справах.

За клопотанням представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався. Справа призначена для продовження розгляду о 09 години 00 хвилин 25 жовтня 2022 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Окрім цього, позивач пояснив, що починаючи з 1991 року по 2003 рік

працював різноробочим в спілці селян «Перемога». Неодноразово писав заяву про бажання отримати земельну ділянку, оскільки в 1996 році його батьки будучи членами спілки отримали земельні ділянки. Результати розгляду заяви про виділення земельної ділянки йому невідомі. Чому не звертався до суду з позовними вимогами протягом більш як 26 років не може пояснити.

Також, позивач та представник позивача в судовому засіданні не змогли пояснити кого саме з відповідачів необхідно зобов`язати включити позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) спілки селян «Перемога».

Представник відповідача Козельщинської селищної ради в судове засідання не з`явився, але направив заяву про розгляд справи без участі представника, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю та застосувати до них строк позовної давності. А також подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію запиту Козельщинської селищної ради до архівного відділу Кременчуцької райдержадміністрації та копію відповіді на цей запит.

Відповідач Кременчуцька районна державна адміністрація, своїм правом на відзив не скористався, будь-яких заяв, клопотань не подав, власну позицію щодо суті спору не висловив.

Третя особа, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у письмових поясненнях просила розглянути справу у судовому засіданні за відсутності представника з урахуванням пояснень. Зазначила, що особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Держгеокадастр у відповідності до законів України здійснює свої повноваження лише щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, в межах визначених законами України. Натомість сільські, селищні, міські ради наділені повноваженнями щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв). Відповідно до позиції ВС, викладеної у постанові від 13.11.2020 у справі № 530/1367/18, розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, а тому позивач як член колгоспу, повинен був дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП державного акту на землю.

При нормативному обґрунтуванні пояснення посилалася на ст. 3,5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 22,23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 256,257, 261 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника, а також дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступне.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно доказів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач 10.05.1991 року прийнятий в члени спілки селян «Перемога» Козельщинського району Полтавської області різноробочим на постійне місце роботи, а 04.06.2002 року був звільнений з роботи спілки селян «Перемога» в зв`язку з реорганізацією господарства, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , архівною довідкою Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради від 06.07.2022 року № 01 07/121.

За інформацією відділу № 5 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №57 від 13.04.2022 року спілці селян «Перемога» (місцезнаходження с. Хорішки Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області) був виданий державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 000961, зареєстрований 28.12.1995 року за №12 відповідно до рішення Хорішківської сільської ради від 06.06.1995 року № 4, на площу земель, які передались у колективну власність 4079,8 га. Середній розмір земельної частки (паю) колишньої спілки селян «Перемога» складає 3,39 умовно кадастрових гектари. В списках громадян членів спілки селян «Перемога», що є додатком до вказаного державного акта на право колективної власності на землю, громадянин ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Козельщинською райдержадміністрацією, сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я позивача не реєструвався та не видавався.

Відповідно до доданої копії державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 000961, зареєстрованого 28.12.1995 року за № 12, та списку громадян - членів спілки селян «Перемога» позивача до списку не внесено.

Разом з тим, судом встановлено факт постійної, а не сезонної роботи позивача в спілці селян «Перемога», на момент складання списків осіб членів спілки селян та отримання господарством вказаного державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджується копією трудової книжки, записи в якій здійснювалися за підписом голови спілки селян, як виняток, виключно для членів господарства, та архівною довідкою Комунальною установою Об`єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради від 06.07.2022 року № 01 07/121, згідно якої у книзі обліку нарахування заробітної плати колгоспникам колгоспу «Перемога» та СС «Перемога» с. Хорішки Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області значиться за 1991-1999 роки ОСОБА_1 , кількість відпрацьованих людино-днів за 1995 рік. Отже, позивач працював в якості члена спілки селян «Перемога», а відтак, мав право на земельну частку (пай).

Іншим чином встановити факт членства позивача в спілці селян неможливо, оскільки в архівному відділі Козельщинської адміністрації у документах колгоспу «Перемога» та спілки селян «Перемога», які надійшли до нього, відсутні відомості щодо прийняття чи виключення з членів колгоспу ОСОБА_1 . Документи ПСП «Житниця» до архівного відділу не передавалися (відповідь на запит архівного відділу Кременчуцької районної військової адміністрації від 07.09.2022 №158/01 - 16).

Частинами дев`ятою, десятою статті 5 Земельного кодексу України 1990 року визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1Закону України від 05червня 2003 року №899-ІУ«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України №720/95від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель,переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст. 22, 23 Земельного кодексу України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3)одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За таких обставин та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства позивач мав право на земельну частку (пай), оскільки на час отримання Державного акту на право колективної власності на землю він був членом спілки селян «Перемога».

Проте, право позивача не підлягає захисту в судовому порядку виходячи з наступного.

За визначенням пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК України 2003 року правила цьогоКодесупро позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно достатті 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно достатті 75 ЦК Української РСРпозовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

На підставістатті 76 ЦК Української РСРперебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює у неї цю можливість знати про посягання на права.

Судом встановлено, що на час отримання 28 грудня 1995 року СС «Перемога» Державного акта на право колективної власності на землю серія ПЛ № 000961, зареєстрованого за № 12, та складання списків на отримання земельної частки (пай) ОСОБА_1 був членом спілки селян «Перемога», тому на дату його звільнення з підприємства (01 червня 2000 року) у зв`язку з реорганізацією йому було відомо (або могло бути) про порушення його права, зокрема щодо невключення до списку осіб, який додано до вказаного державного акта.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що членами спілки селян «Перемога» були також батьки позивача, які в 1996 році отримали земельні частки (паї). Також, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що неодноразово звертався із заявами до керівництва господарство про бажання отримати земельну ділянку (частку) пай, однак результатами розгляду заяв не цікавився та жодних інших дій на захїист порушених прав не вчиняв.

Далі судом встановлено, що з позовомпро визнання права власності на земельну частку (пай) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у травні 2022 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права

(рішення від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Як убачається із 81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення та урахувавши наведені вище норми матеріального права, суд встановив, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995році, а тому трирічний строк позовної давності, встановленийстаттею 71 ЦК Української РСР, минув до набрання чинностіЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач та представник позивача не навели обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом протягом більш як 20 років.

Судова практика у подібних правовідносинах є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 12 червня 2019 року справі № 702/962/17, від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16, від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18, від 03 листопада 2020 року справі № 530/1367/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19, від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18, від 08 листопада 2021 року у справі № 615/870/20, від 10 лютого 2022 року у справі № 132/1038/21, від 30 червня 2022 року у справі № 143/849/20.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у розмірі 992,40 грн та 1030,21 грн (за вимогу майнового характеру та за вимогу немайнового характеру), про що свідчить квитанції про сплату судового збору.

Так як суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Козельщинської громади в особі Козельщинської селищної ради та Кременчуцької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про включення ОСОБА_1 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) спілки селян «Перемога», на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району (нині Кременчуцького району) Полтавської області та про визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 3,39 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель запасу, яка розташована на території колишньої Хорішківської сільської ради, що входить до складу Козельщинської територіальної громади відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити учасникам справи, що повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.11.2022 року.

Суддя М.М. Оксенюк